Ухвала суду № 13948497, 16.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14681/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" лютого 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Техінвест»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування рішення-повідомлення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Відкрите акціонерне товариство «Техінвест», остаточно вточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі ДПІ, відповідач) від 05.10.2010 року №0000562307/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 05.10.2010 року №0000562307/0. Присуджено на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Техінвест»(код ЄДРПОУ 3172197) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Будрішення»(код ЄДРПОУ 35574871) за травень 2010 року. 3а результатами перевірки складено акт № 807/1-23-70-31721971 від 20.09.2010 року.

Актом перевірки зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення по ВАТ «Техінвест»встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання TOB «Будрішення»та сумою податкового кредиту ВАТ «Техінвест»за травень 2010 року що становить 367392 грн. Причиною розбіжностей є віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ ВАТ «Техінвест»в травні 2010 року по взаємовідносинам з TOB «Будрішення», яке не задекларовано суму ПДВ в складі податкових зобов'язань за травень 2010 року. Причиною даної розбіжності в акті перевірки визначено, що згідно бази АІС ОР TOB «Будрішення»декларація з ПДВ за травень 2010 року до ДПІ, де зареєстрований платник, не подано.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок про те, що сума 367392 грн., не задекларована контрагентом TOB «Будрішення»в складі податкових зобов'язань, не може надати права платнику на формування податкового кредиту звітного періоду.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 05 жовтня 2010 р № 0000562307/0, яким ВАТ «Техінвест»за порушення підпунктів 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 551088 грн., в тому числі сума основного платежу 367392 грн. та штрафні санкції на суму 183696 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідачем не надано належних, необхідних і достатніх доказів правомірності винесеного рішення, яке прийняте відповідачем в супереч вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У відповідності до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно до п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту .

Враховуючи, що позивачем надано належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ВАТ «Техінвест»на повну суму податку на додану вартість, зважаючи на відсутність будь-яких обмежень щодо віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2010 року №0000562307/0.

При цьому колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на відсутність факту подачі декларації та сплату податку на додану вартість постачальником, а саме ВАТ «Техінвест», оскільки ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані будь-які інші нормативні акти України не ставлять в залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від подачі декларації та сплати податку на додану вартість його контрагентом (постачальником). Більш того, чинне законодавство не містить обовязку платника податків перевіряти дотримання податкового законодавства та сплату податків своїми контрагентами-постачальниками товару.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, як субєкт владних повноважень не довів правомірність свої дій.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ВАТ «Техінвест»підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 21 лютого 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б.Парінов

І.Й.Петрик

Повний текст рішення виготовлений 21 лютого 2011 року