Ухвала суду № 13948379, 15.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2838/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Аліменко В.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Гоцику О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2010 у справі за позовом прокурора Літинського району Вінницької області в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700 грн., -

В С Т А Н О В И В:

06.07.2010 прокурор Літинського району Вінницької області в інтересах держави в особі ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Вінницької області звернувся до суду першої інстанції із позовом про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_2 несплаченої фінансової санкції в сумі 1700 грн. згідно постанови № 088570 від 22.03.2010, на розрахунковий рахунок № 31113106700301 код ЄДРПОУ 34701167, держбюджет м. Вінниця, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2010 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Вінницької області 1700 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Доводи апелянта про те, що оскаржувану постанову він не отримував та те, що в справі немає доказів цьому, спростовуються тим, що позивачем було надано суду копію реєстру поштових відправлень (а. с. 8). Отже, безпідставність доводів апелянта про неможливість досудового оскарження постанови позивача, вбачається з того, що такі доводи не підтверджуються жодними доказами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Цією ж статтею передбачено, що порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті». Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що одним з органів державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція та її територіальне управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі.

Судом першої інстанції встановлено, що державними інспекторами ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Вінницькій області проведені перевірки додержання відповідачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами яких складено акт № 168240 від 15.02.2010.

На підставі зазначеного акту була винесена постанова № 088570 від 22.03.2010.

Пунктом 17 ст. 3 та п. 14 ст. 18-1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачена можливість виконання ДВС рішень інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на ДВС.

В свою чергу таким законом, яким виконання рішень позивача Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України покладено на ДВС є Закон України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закон України «Про автомобільний транспорт»порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно до вимог п. 32 постанови КМ України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»від 08.11.2006 № 1567 скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана протягом 10 днів після її винесення до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Згідно із абз. 1 п. 37 керівник органу державного контролю та його заступник крім зазначеного у пункті 36 цього Порядку має право виносити обовязкові для виконання субєктами господарювання приписи і постанови.

Отже, постанова № 088570 від 22.03.2010 має обовязковий для виконання характер.

У даній ситуації суд лише перевіряє чи прийнята постанова начальником ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Вінницькій області Натовським А.С. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимоги апелянта про направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд не підлягають задоволенню, оскільки ні з матеріалів справи, ні навіть з доводів апеляційної скарги не вбачається підстав для цього, виключний перелік яких на момент подання апеляційної скарги був встановлений ст. 204 КАС України, а на даний час встановлений п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В свою чергу, доводи апеляції не спростовують висновків суду першої інстанції, а вищезазначене дає підстави вважати рішення суду першої інстанції правомірним.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 21.02.2011.