Рішення № 139483169, 03.09.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2197/26

Провадження № 2/552/2054/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Гасанова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «Єврокредит» звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 06.06.2019 між АТ «Мегабанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір № 52-224-855-2-19-Г з ануїтетними платежами. Банк зобов`язання за договором виконав, відповідачем зобов`язання за договором не виконувалися, станом на 03.09.2024 у відповідача сформувалася заборгованість перед банком в загальній сумі 127 111 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за кредитом 61 736 грн. 30 коп., заборгованість за відсотками 15 725 грн. 60 коп., заборгованість по сплаті комісії 49 649 грн. 60 коп. Позивач набув право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржника за основним договором. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 127 111 грн. 50 коп. та судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23.03.2026 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи це тим, що позивачем не надано доказів підтвердження заявлених вимог, оскільки паспорт споживчого кредиту та розрахунок є неналежними доказами укладення кредитного договору. Також вважає, що позивачем не доведено перерахування первісним кредитором відповідачу певної суми, оскільки такими доказами можуть бути тільки первинні документи оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивачем безпідставно нараховані відсотки поза межами кредитного договору, оскільки у кредитному договорі відсутня інформація щодо пролонгації договору. Щодо стягнення комісії вважає таку вимогу нікчемною та потребує визнання її недійсною. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, які в судове засідання не з`явилися.

Судом встановлено, 06 червня 2019 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 52-224-855-2-19-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк».

Відповідно до п. 1.1. кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі.

Згідно п. 1.2. кредит надається на споживчі цілі, а саме шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Розділом 2 вказаного кредитного договору визначено наступні умови надання кредиту, кредит надається на строк з 06.06.2019 року до 05.06.2023 року включно; розмір кредиту 114 400 грн.; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована), % річних 10,00%; загальна вартість кредиту 218901,28 грн.;

розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 1,4000000000%.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, загальну вартість кредиту визначено в розмірі 218 901,28 грн., загальні витрати 104 472,23 грн.

Встановлено, що кредитний договір № 52-224-855-2-19-Г від 06 червня 2019 року укладено в паперовій формі, містить власноручний підпис відповідача.

АТ «Мегабанк» свої зобов`язання за договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором № 52-224-855-2-19-Г на загальну суму 127 111,50 грн., яка складається з 61 736,30 грн. заборгованості за кредитом, 15 725,60 грн. заборгованості по відсотках, 49 649,60 грн. заборгованості по комісії.

27 грудня 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» уклали Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 52-224-855-2-19-Г від 06.06.2019 року у розмірі 127 111,50 грн.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «ФК Єврокредит» є новим кредитором у зобов`язанні з відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом з відповідача заявлені обґрунтовано.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 52-224-855-2-19-Г від 06 червня 2019 року позивач обраховує у розмірі 127 111,50 грн., з яких: 61 736, 30 грн. заборгованість за кредитом; 15 725,60 грн. заборгованість за процентами; 49 649,60 грн. заборгованість за комісією.

Вирішуючи питання щодо правомірності врахування в рахунок заборгованості комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд виходить з наступного.

Як неодноразово роз`яснював Верховний Суд у своїй практиці, до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 18 Закону № 1023-XII продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

В пункті 2.8. кредитного договору передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,4000000000%.

Необхідність сплати комісії передбачена і у таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

При цьому, згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту, сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості є близькою до розміру платежу по тілу кредиту, що, вочевидь, не можна визнати справедливим та розумним.

Щодо стягнення комісії в розмірі 49 649,60 грн. за обслуговування кредиту то суд враховує, що згідно Постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року (справа № 6-1746цс16), відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк, або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо), а відповідно до Постанови Верховного суду України від 06.09.2017 року (справа № 6-2071цс16), за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону; умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що призначення комісії (за вчинення дій/надання послуг), відмінних від дій, вказаних у п. 3.6 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а тому підстави для стягнення додаткової комісії у вказаному розмірі відсутні.

Позивач не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату.

Разом із тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг із обслуговування кредитної заборгованості, за які встановлена вказана комісія.

Тому, враховуючи, що умови договору про сплату комісії є несправедливими, а відповідно недійсними, суд дійшов до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією необхідно відмовити.

Відповідач заперечуючи щодо заявлених позовних вимог, не спростував наявну заборгованість, чи взагалі відсутність у нього кредитних зобов`язань перед позивачем. Крім того, відповідачем не було надано свого контрозрахунку на підтвердження наданих доказів. Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ч. 1 ст.13 ЦПК України і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ч.3 ст. 12 ЦПК України.

За змістом ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування заявлених позовних вимог.

Як встановлено судом, за умовами кредитного договору відповідач мав сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 26 022 грн. 88 коп.

Як установлено судом, відповідачем свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів виконані не у повному розмірі, заборгованість за тілом кредиту складає 61 736,30 грн., за відсотками 15 725,60грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суду не надано належних доказів, що відсотки нараховані за межами строку кредитного договору.

На підставі викладеного позов підлягає до задоволення частково.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складаються з витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн., а всього - 13862,40 грн.

З урахуванням норм ст.. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог (61%) в сумі 1 597 грн. 44 коп.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 11 200 грн., то судом враховується, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 2 ст. 133 ЦПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог, що вказано у додатковій постанові Велика палата ВС у справі № 206/4841/20.

Відповідачем подано клопотання щодо не співмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, такі позови для позивача є типовими та не потребують значного часу для їх складання.

Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, клопотання відповідача, межі задоволення позовних вимог, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 4 000 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи

Керуючись ст..ст.10,12,76-81,141, 259, 263-265 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № 52-2224-855-2-19-Г в розмірі 77 461 грн. 90 коп., судові витрати в розмірі 5 597 грн.44 коп, а всього 83 059 грн. 34 коп.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит», місце знаходження м. Дніпро, пров. Ушинського,буд.1,офіс 105 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Головуючий суддя Ж.В.Кузіна