Ухвала суду № 13948128, 15.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-15884/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Собківа Я.М.

суддів: Сорочка Є.О., Усенка В.Г.

при секретарі: Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2010 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернст енд Янг»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001014220/0 від 05.10.10 р, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ернст енд Янг»звернулось в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001014220/0 від 05.10.10 р. щодо нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 387 363,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомленнярішення №0001014220/0 від 05.10.10 р. Хоча в постанові суду першої інстанції вказано про частково задоволення позовних вимог, однак фактично позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.10 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ернст енд Янг»з питання податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «ДТ «Дім на Михайлівській» за результатами якої складено акт 476/42-20/33306958 від 21.09.10 р.

В ході перевірки встановлені порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп.7.2.8 п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 258242,00 грн. у тому числі: за квітень 2010 р. 98467,00 грн., за травень 2010 69802,00 грн., за червень 2010 89973,00 грн.

На підставі акту перевірки 476/42-20/33306958 від 21.09.10 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001014220/0 від 05.10.10 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання 387363,00 грн., з яких, за основним платежем 258242,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 129121,00 грн.

За приписами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобовязань відповідачем не встановлено, а наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує платника податків часом для включення податкової накладної до відповідного реєстру, а отже несвоєчасне подання декларації з ПДВ позивачем не впливає на дійсність та правильність ним податкової накладної.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Колегія суддів дійшла висновку, що позов слід задовольнити через відсутність правових підстав для винесення повідомленнярішення №0001014220/0 від 05.10.10 р.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу на ухвалу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді

Повний текст ухвали виготовлено 21 лютого 2011 року