Рішення № 139480128, 03.09.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2033/26

Провадження № 2-а/352/54/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Гребінника В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Лютана З.Й.,

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, відділення поліції №1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

14.08.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 18.07.2026 року відповідачем було складено оскаржувану постанову, оскільки нею було здійснено завідомо неправдивий виклик поліції. Вказала, що її внук Назарій 2015, року народження, перебував у магазині Аврора, що по вул. Галицька, 36 м. Тисмениця, а вона очікувала його на зовні. У момент коли внук піднімався по сходах на другий поверх даного магазину у нього з кишені випав телефон, який підняла невідома жінка, коли внук помітив таке то повідомив їй, що це його телефон, також про це підтвердили працівники магазину, а тому невідома жінка повернула телефон її внуку. Надалі вона із внуком пішли до іншого ТЦ Аврора, що по вул. Галицька, 21 м. Тисмениця, однак незнайома жінка з незрозумілих підстав попрямувала за ними, та в момент коли внук очікував її біля входу у даний ТЦ незнайома жінка вихопила телефон внука та почала йти з цим телефоном у протилежному напрямку, в цей час позивачка із внуком почали переслідувати, після того як вони наздогнали невідому жінку біля Ощадкаси в м. Тисмениця по вул. К. Левицького, 2-Галицька та почали вимагати повернути телефон, незнайома жінка будучи невдоволеною, що їй не вдалося скритись із викраденим телефоном, зі злістю кинула його до асфальту, пошкодивши його до непридатного стану. У зв`язку із цим з метою припинення викрадення майна здійснила виклик працівників поліції. З урахуванням викладеного вважає постанову протиправною та такою, що підлягає до скасування.

Ухвалою судді від 19.08.2026 року відкрито провадження у даній справі.

26.08.2026 року на адресу суду від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Корнутій М.В. надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами адміністративного провадження, виходячи з такого. 18.07.2026 до відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області надійшло повідомлення зі спецлінії «102» від ОСОБА_1 . Заявниця повідомила, що у м. Тисмениця невідома їй жінка нібито вирвала мобільний телефон із рук її малолітнього внука та пошкодила його, у зв`язку з чим працівниками поліції було організовано відповідне реагування та проведено перевірку повідомленої інформації.

Водночас у ході перевірки викладені ОСОБА_1 обставини свого підтвердження не знайшли. Зокрема, працівниками поліції було переглянуто та проаналізовано наявні відеозаписи події. Встановлено, що 18.07.2026 близько 17:21 ОСОБА_2 перебував на другому поверсі магазину «Аврора» та, спускаючись сходами, випустив із рук мобільний телефон, який скотився сходами, після чого сам відійшов від місця його падіння та телефон не підняв. Через деякий час телефон побачила ОСОБА_3 , яка, піднімаючись сходами, підняла його. Після цього ОСОБА_4 забрав у неї належний йому телефон та спустився вниз сходами. Таким чином, наявними матеріалами перевірки встановлено принципово інші обставини, ніж ті, про які ОСОБА_1 повідомила оператору спецлінії «102»: мобільний телефон не був вирваний невідомою жінкою з рук дитини, а випав у самої дитини та був піднятий іншою особою.

Надалі, близько 17:36, ОСОБА_3 рухалась вул. Галицькою у напрямку магазину «Сім23», за нею прямували ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Матеріалами відеофіксації встановлено, що останні йшли за ОСОБА_3 , висловлювали до неї претензії та не давали припинити конфліктну ситуацію, тоді як сама ОСОБА_3 намагалася завершити конфлікт.

Окремі фрагменти події ОСОБА_4 фіксував на мобільний телефон, а відповідні відеозаписи надалі були виявлені у соціальній мережі TikTok. Крім того, під час перевірки працівниками поліції досліджено відеозаписи, зроблені іншими особами, з яких встановлено характер та послідовність розвитку конфлікту. Отже, висновок про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення ґрунтувався не на припущенні поліцейського та не виключно на змісті оскаржуваної постанови, а на сукупності матеріалів проведеної перевірки, у тому числі об`єктивних даних відеофіксації. За результатами дослідження зібраних матеріалів встановлено, що фактичні обставини події не відповідали інформації, яку ОСОБА_1 повідомила на спецлінію «102», а саме твердженню про те, що невідома жінка вирвала телефон із рук її внука та пошкодила його. У зв`язку з цим 06.08.2026 дільничним офіцером поліції сектору превенції відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Гураль Іванною Богданівною, після дослідження матеріалів перевірки, винесено постанову серії ГБВ № 602703 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2026 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено відділення поліції №1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

Представник позивача ОСОБА_1 Лютан З.Й. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зазначив, що метою виклику працівників поліції став захист прав дитини на телефон, оскільки останній був відібраний невідомою особою, в діях якої вбачались ознаки кримінального правопорушення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, шляхом надіслання повістки про виклик до суду поштовим та електронним зв`язком.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступне слово представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.08.2026 року дільничим офіцером поліції сектору превенції відділення поліції №1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Гураль Іванною Богданівною відносно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 602703 про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 3400 грн. штрафу, з тих підстав, що 18.07.2026 близько 17:49 год. ОСОБА_1 в м. Тисмениця по вул. Галицька, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, зателефонувавши на спецлінію «102» та не розібравшись в ситуації повідомила пре те, що невідома жінка пошкодила телефон її внука та відмовляється відшкодувати, хоча даний факт не знайшов свого підтвердження відповідно до відеозапису (а.с.6).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, КУпАП, Правилами дорожнього руху України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

У силу ст.183 КУпАП адміністративна відповідальність настає за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачено ст.183 КУпАП, а саме - завідомо неправдивий виклик поліції.

Перевіряючи обґрунтованість постанови та встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, слід зазначити, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Диспозиція ст.183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ознака винності діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст.9 КУпАП.

За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Ураховуючи положення статей 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 09.10.2019 року у справі за №337/3816/16-а.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішенні у справі «Федорченко та Лозенко проти України» ЄСПЛ зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

В адміністративному позові та у судовому засіданні представник позивача категорично заперечив проти вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку відповідних органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як зазначено у ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює, серед іншого, обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

З пояснень позивача убачається, що здійснюючи виклик до поліції, ОСОБА_1 була впевнена, що викликавши поліцію, конфліктна ситуація буде вирішена, а виклик здійснений з метою захисту майнових прав її внука.

Крім того ОСОБА_3 у своїх поясненнях підтвердила, що забрала в дитини телефон, так як у неї були сумніви, що такий належить саме внуку позивача, та попрямувала з її слів до відділу поліції. Тобто факт відібрання телефону знайшов своє підтвердження, а тому на переконання суду, у позивача були підстави для виклику поліції.

Оскільки відповідальність за ст.183 КУпАП настає в разі завідомо неправдивого виклику поліції, а позивач здійснила такий виклик будучи впевненою, що відносно майна її внука ОСОБА_5 , 2015 року народження, вчиняються протиправні дії, то суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача умислу на вчинення інкримінованого їй правопорушення, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зокрема, частиною другою даної норми права передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до 4 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Як встановлено частинами 1, 3 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем, може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Таким чином, уповноважена особа органу Національної поліції має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою (водієм) адміністративного правопорушення.

Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про наявність у діях позивача порушення ст. 183 КУпАП, так як жодним із відповідачів не надано суду доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що визначений законами та Конституцією України та всупереч ст.77 КАС України не виконав обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи те, що під час судового розгляду відповідачами не було надано належних та допустимих доказів наявності умислу в діяннях позивача, як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, суд вважає недоведеною вину позивача у вчиненні правопорушення і, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлений ОСОБА_1 позов про скасування спірної постанови в справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, позивачем при подачі адміністративного позову було понесено судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48 грн., які відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

На підставі наведеного, ст. 183, 245, 247, 251, 252, 258, 280, 283, 286, 289, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5-13, 72, 73, 77, 132, 139, 162, 241-247, 255, 257, 262, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, відділення поліції №1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 602703 від 06.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 3400 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, вул. Ак. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 40108798;

Відповідач: відділення поліції №1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУ НП в Івано-Франківській області, вул. Левицького, 4, м. Тисмениця, Івано-Франківський район Івано-Франківська область, 77401, ЄДРПОУ:

Рішення складене в повному обсязі 03.09.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.