Ухвала суду № 139480066, 04.09.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2737/23

Провадження № 1-кп/347/55/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 м.Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3

Захисника адвоката: ОСОБА_4

Адвоката представника потерпілої : ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів кримінальне провадження кримінальне провадження за №12023096190000138 від 17.07.2023 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, депутатом не обирався , раніше не судимого в силу вимог ст. 89 КК України ,

за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 спричинив потерпілому умисні легкі тілесні ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров`я за наступних обставин:

16.07.2023, о 14 год. 59 хв., ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 жителька АДРЕСА_2 , присіла у салон автомобіля марки Ауді сірого кольору реєстраційний державний номерний знак НОМЕР_2 на заднє пасажирське сидіння з лівої сторони, яким на той час здійснював керування ОСОБА_6 . Падалі ОСОБА_6 зачинив двері автомобіля та почав здійснювати рух під час чого із ОСОБА_7 вчинив словесний конфлікт в ході якого на адресу останньої висловлювався нецензурною лайкою. Проїхавши певний відрізок дороги ОСОБА_6 вище згаданим автомобілем заїхав на територію будівельного майданчика де здійснюється будівництво багатоповерхівки за адресою: вулиця Чорновола м. Косів Косівеької міської ради, Косівського району, Івано- Франківської області, та в подальшому не виходячи із салону автомобіля пересів на заднє пасажирське сидіння де на той час перебувала ОСОБА_7 .

Відтак ОСОБА_6 на грунті з`ясування відносин розпочав черговий словесний конфлікт із ОСОБА_7 , який супроводжувався образами та висловлюваннями нецензурною лайкою в адресу останньої.

У ході конфлікту ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільну небезпеку та бажаючи настання негативних наслідків, умисно наніс один ,удар долонею руки у верхню ділянку голови потерпілої ОСОБА_7 під час чого остання хотіла покинути салон даного автомобіля, однак ОСОБА_6 завадив їй це зробити. Відтак, ОСОБА_6 , продовжуючи свої протиправні дії, в черговий раз наніс кулаками своїх рук декілька ударів ОСОБА_7 в різні ділянки її тіла, та в праву ділянку її обличчя.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої внутрішньо-черепної травми із струсом головного мозку, синців навколо правого ока, в ділянках правого надпліччя, правої китиці та правого стегна.

Закрита внутрішньо-черепна травма із струсом головного мозку відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином ОСОБА_6 спричинив умисні легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілої, тобто вчиненив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.2 ст.125 КК України.

В ході судового розгляду кримінального провадження по суті від обвинуваченого в справі ОСОБА_6 04.09.2026 року поступило клопотання про закриття кримінального провадження в наслідок закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні обвинувачений в справі ОСОБА_8 підтримав клопотання та просить звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно відносно нього закрити.

Адвокат, що представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_4 підтримав клопотання обвинуваченого яке просив задоволити.

Прокурор не заперечувала відносно задоволення клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження і звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності. З приводу заявленого потерпілою цивільного позову вважає за доцільне залишити такий без розгляду, та рекомендувати звернутися до суду в порядку цивільного судочинства, оскільки такий не досліджувався судом.

Потерпіла ОСОБА_9 не висловлювала заперечень проти задоволення клопотання.

Адвокат, що представляє інтереси потерпілої ОСОБА_10 , що брала участь в розгляді справи в режимі відеоконференції не заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого , просила вирішити питання про стягнення із ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_11 . Витрати понесені на правову допомогу в повному обсязі згідно поданих нею письмових доказів, що долучені до матеріалів справи.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Крім того, ст.44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Таким чином, згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від досудового розслідування або суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового кримінального правопорушення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 19.11.2019 у справі №345/2618/16-к, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду кримінального провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з відповідним клопотанням.

Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 27.07.2020 у справі №757/46254/18-к, застосування норм ст.49 КК України для суду є обов`язковим. Це означає, що зазначені положення кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності носять імперативний характер та у разі надання згоди обвинуваченого є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2018 року № 665/2387/14-к встановлено, якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи.

Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з перебігом строків давності є обов`язком суду. Закінчення цих строків є підставою для обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності за умови надання нею згоди на таке звільнення.

Відповідно до ч.2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Санкція ч.2 ст.125 КК України передбачає покарання карається штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Таким чином, кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.125 КК України відповідно до ч.2 ст.12 КК України є кримінальним проступком.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.2 ст.125 КК України, що мало місце 16.07.2023 року року.

У судовому засіданні встановлено, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальний проступок у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 не зупинявся та не переривався.

Таким чином, на час розгляду судом клопотання, 04.09.2026 року пройшло більше ніж три роки, тобто на час розгляду судом клопотання закінчився строк давності для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за інкриміноване останньому кримінальне правопорушення- проступок.

Згідно зі статтями 284¬288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17звернуто увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Таким чином, судом встановлені підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Окрім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю розуміє свої права, визначені ч.3 ст.285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажає бути звільненим від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задовольнити.

Стосовно заявленого потерпілою в справі ОСОБА_7 цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне: порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст.129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України, суд прийшов до висновку, що цивільні позов не підлягає розгляду у випадку закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві його право пред`явити позовну заяву про відшкодування заподіяної моральної шкоди у порядку цивільного судочинства.

Тому, в зв`язку із звільненням обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілою ОСОБА_9 цивільний позов підлягає залишенню без розгляду, що за змістом ч.7 ст.128 КПК України не перешкоджає пред`явленню такого в порядку цивільного судочинства.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався і підстав для його обрання немає.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати в справі відсутні за матеріалами кримінального провадження відсутні.

Суд вважає що клопотання представника потерпілої, адвоката ОСОБА_10 в частині відшкодування потерпілій ОСОБА_9 витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 60 000 грн, виходячи із наступного:

Вирішуючи питання щодо процесуальних витрат, суд має чітко дотримуватись вимог глави 8 КПК України, яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Правовою підставою відшкодування витрат на правничу допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілою ОСОБА_12 та адвокатом ОСОБА_10 укладено договір про надання правничої допомоги №92-10/23 від 10.10.2023 року , також наявні квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 13.10.2023 р а.с. 25 на суму 20 000 грн , за квитанцією № б/н від 30.10.2025 р на суму 50 000 грн а.с.31, згідно акту прийому передачі від 30.10.2025 р а.с. 30 , згідно квитанції б/н від 03.04.2026 р на суму 12 000 грн на підставі акту від 02.04.2026 а.с.63 а також квитанції б/н від 04.09.2026 р на суму 6000 грн згідно акту виконаних робіт від 04.09.2026 року

На переконання суду для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої витрат на правову допомогу в заявленому розмірі 88 000 грн не достатньо наявних в матеріалах кримінального провадження документів на підтвердження надання правничої допомоги. Враховуючи обсяг наданої адвокатом правової допомоги потерпілій під час судового розгляду, загальну кількість та тривалість судових засідань з участю представника потерпілої при розгляді цього кримінального провадження, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт і надання послуг під час судового розгляду, стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 60 000 гривень, є таким, що відповідає критерію співмірності та підстав для збільшення вказаного розміру не убачається.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту не застосовувались.

На підставі ст.49 КК України, керуючись ст.ст.284, 285-286, 288, 370, 371, 372, 381, 382, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задоволити.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку передбаченого ч.2 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №12023096190000138 від 17.07.2023 року відносно ОСОБА_6 про обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - закрити.

Підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином - залишити без розгляду.

Речовий доказ медичні документи та фото ОСОБА_7 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження; оптичний диск формату DVD-RW із відеозаписами, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження; скрін копії переписок із мобільного телефону потерпілої ОСОБА_7 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах справи; медичну карту стаціонарного хворого №4658 на ім`я ОСОБА_7 , яку після проведення експертизи повернуто за належністю до КНП «Косівська ЦРЛ» - повернути медичному закладу; скрін-копії із мобільного додатку «Мій Київстар», які зберігаються при матеріалах кримінального провадження- залишити при матеріалах справи.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту не застосовувались.

Процесуальні витрати в коринальному провадженні під час досудового розслідування відсутні.

Задоволити частково клопотання представника потерпілої, адвоката ОСОБА_13 . Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_7 60 000 грн (шістьдесять тисяч гривень) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу .

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя ОСОБА_1