Постанова № 13947930, 10.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10145/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого Бєлової Л.В.,

суддів: Кучми А.Ю.,

Бистрик Г.М.

при секретарі Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року по справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів у сумі 7770,30 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2010 року позивач - Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив:

- стягнути з ОСОБА_3 на користь Київського міського центру зайнятості незаконно виплачених коштів безробітній, в сумі 7770,30 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняту нову постанову.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2008 року позивач звернувся до ШРЦЗ із заявами про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, у яких зазначив, що не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів і не являється зайнятим, що підтверджується його заявами від 22 грудня 2008 року з резолюціями про прийняття.

З 22 грудня 2008 року по 26 січня 2010 року позивач перебував на обліку в ШРЦЗ як безробітний та отримував допомогу по безробіттю, що підтверджується наказами ШРЦЗ від 22 грудня 2008 року №7962/7575, від 24 квітня 2009 року №3181/2238. У зв'язку із невідвідуванням без поважних причин державної служби зайнятості більше 30 днів виплату допомоги по безробіттю припинено, про що 24 квітня 2009 року прийнято наказ №3180/2239.

16 лютого 2010 року позивач звернувся до ШРЦЗ із заявами про поновлення йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, у яких зазначив, що не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів і не являється зайнятим, що підтверджується його заявами від 26 лютого 2010 року з резолюціями про прийняття.

З 16 лютого 2010 року ОСОБА_3 поновлено статус безробітного та виплату допомоги по безробіттю, що підтверджується наказами ШРЦЗ від 16 лютого 2010 року №820/488 та №821/486, а також скорочено виплату допомоги на строк до 90 календарних днів, у зв'язку з недотриманням рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, про що свідчить наказ ШРЦЗ від 16 лютого 2010 року №822/487.

ОСОБА_3 приймав участь в оплачуваних громадських роботах з 25 лютого 2010 року по 26 лютого 2010 року та 1 березня 2010 року, що підтверджується трудовими договорами від 25 лютого 2010 року та від 1 березня 2010 року, укладеним із Державним історико-меморіальним заповідником "Лук'янівський заповідник". Як зазначив відповідач він очищав площу від снігу, за що отримав винагороду.

25 лютого 2010 року ШРЦЗ звернувся до Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації із листом №965, у якому просив надати довідку стосовно ОСОБА_3 про наяв-ність або відсутність у ЄДР запису щодо державної реєстрації фізичної особи-підприємця та запису про рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно із довідкою з ЄДР (станом на 2 березня 2010 року) до ЄДР внесено запис про реєстрацію ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця 1грудня 1999 року, а 21 січня 2009 року запис про внесення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Наказом ШРЦЗ від 15 березня 2010 року №1488/887 ОСОБА_3 знято з обліку як безробітного у зв'язку з поданням недостовірних даних та прийнято рішення зробити перерахунок виплаченої допомоги по безробіттю з 22 грудня 2008 року.

Згідно із бухгалтерською довідкою ШРЦЗ від 13 травня 2010 року №2461 сума виплат проведених позивачу становить 7770,30 грн. (у т.ч.: 7455,17 грн. допомога по безробіттю; 315,13 грн. громадські роботи). Зазначені відомості відповідачем не заперечувалися.

У той же день ШРЦЗ листом №2476 письмово повідомив ОСОБА_3 про необхідність повернення зазначеної суми коштів. Вказане повідомлення отримано відповідачем 20 травня 2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та не заперечується відповідачем.

Станом на момент вирішення справи, заявлені до стягнення кошти у сумі 7770,30 грн. відповідачем сплачені не були.

Також у справі міститься копія рішення Господарського суду м.Києва від 25 березня 2005 року №14/238, яким скасовано державну реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що останній з І кварталу 2002 року не подавав до податкового органу звіти про фінансово-господарську діяльність.

30 грудня 2008 року позивач звернувся до голови Господарського суду м.Києва із клопотанням про направлення цього рішення всім належним сторонам.

Листом від 30квітня 2010 року Господарський суд м.Києва повідомив позивача, що після набрання рішенням законної сили, воно 28 березня 2005 року за №3223 було надіслано на адресу державного реєстратора Шевченківського району м. Києва, а 14 січня 2009 року копія рішення була повторно надіслана державному реєстратору за реєстровим №32.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про зайнятість населення»в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Згідно з ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Статтями 43, 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачається, що датою внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Починаючи з дати державної реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності, фізична особа-підприємець має право займатися підприємницькою діяльністю на власний ризик та використовувати найману працю. При цьому, в разі отримання доходів, така фізична особа-підприємець зобов'язана оподаткувати: свої доходи відповідно до вимог чинного законодавстві Відсутність прибутку (доходу) протягом певного періоду не позбавляє таку особу статусу суб'єкта підприємницької діяльності та не може бути підставою для скасування (припинення державної реєстрації підприємницької діяльності, (п.6 Оглядового листа ВАСУ від 24.10.2008 р. N 1776/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)»).

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки позивач був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності на момент реєстрації та протягом перебування на обліку в Шевченківському районному центрі зайнятості, тому він відноситься до зайнятого населення і не може мати статусу безробітного.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку з приводу того, що законодавство не ставить в залежність статус підприємця від отримання особою прибутку, що спростовує доводи відповідача щодо того, що в цей період він не здійснював підприємницьку діяльність та доходів не отримував.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача кошти у розмірі 7770,30 грн. допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Київського міського центру зайнятості незаконно виплачених коштів безробітного, в сумі 7770,30 грн. на р/р 37179301900001 Головного управління Державного казначейства м. Києва МФО 820019, код 03491091.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова складена в повному обсязі 11.02.2011 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді