Постанова № 13947845, 08.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12463/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дмип»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 у справі за його позовом до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення форми «Р»від 02.09.2009 № 55 на суму 72255,34 грн. та податкового повідомлення форми «Р»від 02.09.2009 № 56 на суму 158961,76 грн., -

В С Т А Н О В И В:

06.10.2009 ТОВ «Дмип» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про скасування податкового повідомлення форми «Р»від 02.09.2009 № 55 на суму 72255,34 грн. та податкового повідомлення форми «Р»від 02.09.2009 № 56 на суму 158961,76 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами митниці проведено позапланову документальну перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 01.09.06 по 13.09.06.

Перевіркою було встановлено, що позивач перебуває на обліку у ВМО-6 Київської регіональної митниці та здійснює зовнішньоекономічну діяльність з імпорту та експорту плодоовочевої продукції.

У тому числі, підприємство ввозило у період з 01.09.06 по 13.09.06 за ВМД від 01.09.06 № 100000010/6/568481, від 04.09.06 № 100000010/6/568540, від 06.09.06 № 100000010/6/568835, від 07.09.06 № 100000010/6/568942, від 07.09.06 № 100000010/6/568889, від 08.09.06 № 100000010/6/568999, від 09.09.06 № 100000010/6/569049, від 12.09.06 № 100000010/6/569189, від 12.09.06 № 100000010/6/569159, від 12.09.06 № 100000010/6/569380, від 12.09.06 № 100000010/6/569314. від 02.09.06 № 100000010/6/568532, від 07.09.06 № 100000010/6/568941, від 12.09.06 № 100000010/6/569207, від 09.09.06 № 100000010/6/569048, від 08.09.06 № 100000010/6/569002, від 09.09.06 № 100000010/6/569095, від 12.09.06 № 100000010/6/569171, від 12.09.06 № 100000010/6/569166, від 12.09.06 № 100000010/6/569382, від 13.09.06 № 100000010/6/569397 вантаж «виноград свіжий, столовий».

Так, перевіркою на підставі інформації від митних органів Турецької Республіки від 20.02.09 № B.02.1.GUM.0.09.00.13.724.07-02/UA.162-1019В, надісланих до Київської регіональної митниці листом Держмитслужби України від 30.04.09 № 20/02304 (копії відповіді митних органів Турецької Республіки з додатками на 24 арк.) було встановлено, що позивач порушив вимоги Митного кодексу України в частині повноти визначення митної вартості товарів, що спричинило несплату ним до бюджету митних платежів у загальній сумі 154144,74 грн., в тому числі: ввізного мита 48170,23 грн. та 105974,51 податку на додану вартість.

За результатами перевірки Київської регіональною митницею винесенні податкові повідомлення форми «Р»від 02.09.2009 № 55 та № 56, про визначення податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій по сплаті мита на суму 72255,34 грн. та з податку на додану вартість на суму 158961,76 грн.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

31.07.2009 Київською регіональною митницею було складено акт перевірки дотримання ТОВ «ДМИП»законодавства України з питань митної справи за період з 01.09.06 по 13.09.06 № 12/9/100000000/32530061 від 31.07.2009, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та директора ТОВ «ДМИП»притягнуто до адміністративної відповідальності.

Так, 23.09.2009 Київською регіональною митницею на директора ТОВ «ДМИП»ОСОБА_2 було складено постанову в справі про порушення митних правил № 606/10000/09, яким ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 355 МК України (надання митному органу документів з неправдивими відомостями відносно вартості товарів).

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення і скасована постанова про порушення митних правил прийняті на основі акту № 12/9/100000000/32530061 перевірки дотримання ТОВ «ДМИП»(з моменту створення якого директором є ОСОБА_2) законодавства України з питань митної справи за період з 01.09.06 по 13.09.06, при їх прийнятті використовувалися одні й ті ж доводи відповідача.

При цьому, 03.02.2010 Солом'янським районним судом м. Києва було прийнято постанову, якою постанову в справі про порушення митних правил № 606/10000/09 від 23.09.2009 за ст. 355 МК України відносно ОСОБА_2 визнано протиправною та скасовано. Постанова Солом'янського районного суду м. Києва набрала законної сили 15.02.2010 (том 2, а. с. 14-17).

Частинами 1, 4 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.02.2010 у справі № 2-а-1027-1/09 встановлено, що, зокрема:

- «висновки відповідача (Київської регіональної митниці), а саме, що згідно відповіді, отриманої від Міністерства Підсекретаріату митниць республіки Туреччина через Державну митну службу та копій інвойсів, які подавались митним органам Туреччини при експорті товарів, їх вартість значно вища від вартості вказаної в інвойсах, поданих в Київську регіональну митницю при митному оформленні не свідчать про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 355 МК України» (абз. 10 стор. 3);

- «зі змісту контрактів, укладених з турецькими контрагентами вбачається, що умовами поставки товарів було визначено СІР -Київ. Відповідно до багатосторонньої угоди від 01.01.2000 № 560 «ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року)»термін СІР зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту»(абз. 10, 11 стор. 3);

- «суд приводить до висновку, що ціна, за якою відбувалася поставка товарів, була 0,25 дол. США/кг., при ввезенні товару була договірною ціною, не нижчою за ринкові ціни та погоджена митними органами. На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано весь перелік документів, що встановлюють вартість товарів, передбачених п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений поставною Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 1375»(абз. 13 стор. 3);

-«відповідач лише на підставі відповіді Міністерства Підсекретаріату митниць республіки Туреччина через Державну митну службу (вх. КРМ від 06.05.2009 № 20/02304) прийшов до висновку, що позивач надав митному органу документи з неправдивими відомостями відносно вартості товарів, але такий висновок має ознаки припущення, оскільки прийнятий без всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи»(абз. 1, 2 стор. 4).

При цьому, вказана постанова була надана суду першої інстанції для залучення до матеріалів справи 03.03.2010.

Отже, судом першої інстанції не враховано обставини, що мають значення для справи - умови поставки СІР-Київ, згідно яких продавець здійснює митне очищення товару для експорту, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення.

Умовами поставки згідно контрактів були СІР-Київ.

Відповідно до умов поставок, митне очищення товарів для експорту здійснювалося турецькими підприємствами, які діяли, відповідно до умов поставки СІР-Київ на власний розсуд, тобто без відома позивача.

Таким чином, ціна, за якою відбувалася поставка товарів була 0,25 дол. США/кг., при ввезенні товару на територію України була договірною ціною, не нижчою за ринкові ціни та погоджена митними органами. На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано весь перелік документів, що встановлюють вартість товарів, передбачених п. 14. Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 1375.

Отже, висновки відповідача та суду про іншу вартість поставлених товарів, зроблені лише на підставі інвойсів є необ'єктивними та хибними. При цьому, наявність інвойсів, які начебто подавались турецькими контрагентами, враховуючи умови поставки, не свідчить про іншу договірну ціну, а про свавільні дії іншої сторони договору у відносинах з турецькими митними органами.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994, митна вартість імпортованих товарів визначається як вартість ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари при продажу з метою експорту до країни імпорту, скореговану, з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до цієї ціни. Угода визначає митну вартість імпортних товарів як контрактну вартість, тобто за ціною фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари. Норми Угоди викладено у розділ XI Митного кодексу України «Митна вартість товарів. Методи визначення митної вартості».

Отже, суд першої інстанцій неправомірно не взяв до уваги такі положення, не надав їм належної правової оцінки, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення.

Крім того, суду першої інстанції надавалися акти звірки взаєморозрахунків між ТОВ «ДМИП»та турецькими контрагентами, що додатково підтверджують вартість поставок в розмірі 0,25 дол. США/кг, які також безпідставно не враховані судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачем не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправність позовних вимог, у задоволенні яких рішенням суду першої інстанції було безпідставно відмовлено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дмип»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення форми «Р» від 02.09.2009 № 55, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 72255,34 грн. та податкового повідомлення форми «Р»від 02.09.2009 № 56, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 158961,76 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14.02.2011.