Ухвала суду № 13947712, 10.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-16326/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" лютого 2011 р. м. Київ

колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенко Я.М., Шурко О.І.

при секретарі Волковій Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В судове засідання зявилися апелянт та представник позивача.

Апелянт підтримав апеляційну скаргу, наполягав на її задоволенні, вказує, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Голосіївському районі міста Києва проведено виїзну планову документальну перевірку приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження податку на прибуток від іншої діяльності ніж страхова на. суму 1779,00 грн. та рекомендовано зменшити від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року на суму 8 319 707,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва складено акт від 24.09.2010 року №821/1/22-01/25264645 та винесено податкове повідомлення рішення від 13.10.2010 року №0000482201/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 670,00 грн., у тому числі: 1780,00 грн. - основного платежу, 890 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 13.10.2010 року №0000482201/0 винесено за порушення позивачем приписів пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.6.1, 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 4.1статті 4 названого Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому, до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Перевіркою встановлено, що приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Соверен»у результаті не відображення у складі доходів суми коштів, яка мала утримуватись у разі дострокового припинення дії договору страхування порушено пункт 4.1 статті 4, підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження доходів від діяльності іншої, ніж страхова у сумі 7 117,00 грн., у тому числі: за 3 кв.2008 року у сумі 2 815, 08 грн.; за 4 кв.2008 року у сумі 3 266, 95 грн.; за 4 кв.2009 року у сумі 469, 39 грн.; за 1 кв. 2010 року у сумі 565,62 грн.

Згідно з умовами договору страхування від 13.03.2008 року №1-135-005/08, укладеного між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Соверен»та фізичною особою ОСОБА_2, у разі дострокового припинення дії договору страхування, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи (30%), визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Перевіркою та судом першої інстанції встановлено, що при припиненні договору страхування, позивачем повернуто страхувальнику у повному обсязі невикористану ним частину страхового платежу без утримання витрат на ведення справи у розмірі 30%.

При цьому, відповідачем зроблений висновок, що сума коштів, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування і є компенсацією витрат на ведення справи, не є страховими платежами і підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в податковому періоді, на який припадає припинення договору.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки державної податкової інспекції щодо заниження позивачем доходів від діяльності іншої, ніж страхова, суперечать висновкам акту перевірки щодо встановлення фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 997 ЦК України встановлено порядок припинення договору страхування у випадку відмови від нього однією з сторін, який передбачає повідомлення іншої сторони не пізніше як за 30 днів до дати припинення договору.

Отже, доказом припинення договору в односторонньому порядку шляхом відмови страхувальника від договору може бути відповідне його повідомлення, направлене (вручене) страховику за 30 днів від дати припинення.

Судом першої інстанції встановлено, що розірвання договорів страхування, наведених в акті перевірки, відбувалось за згодою сторін, на підставі підписаних сторонами додаткових угод до договорів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, посилання відповідача на обов'язок утримувати нормативні витрати на ведення справи страховиком у випадку припинення договорів страхування є необґрунтованими.

Що стосується висновків державної податкової інспекції про порушення позивачем приписів пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, встановлених перевіркою.

Посилання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 13.10.2010 року №0000482201/0 на порушення позивачем приписів підпунктів 7.6.1, 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підтверджено розрахунком визначення суми податкового зобов'язання за цим рішенням.

Крім того, не встановлено порушення позивачем приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на які посилається відповідач в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи.

Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12,41,160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2010 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 15 лютого 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О.І. Шурко

Повний текст ухвали виготовлений 15 лютого 2010 року.