Ухвала суду № 13947661, 10.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5216/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фірма «Екотехніка-М»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Фірма «Екотехніка-М»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2009 року ЛП «Фірма «Екотехніка-М»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 0004252307/3, № 0001052307/3, № 0001622307/3 та № 0004262307/3 від 14 травня 2009 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема позивач вказує на те, що податкові зобовязання із податку на додану вартість та з податку на прибуток ним сплачувалися вчасно та в повному обсязі.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДП «Фірма «Екотехніка-М»залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ДП «Фірма «Екотехніка-М»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2008 року, про що складено акт перевірки № 12074/23-07/24363204 від 17 листопада 2008 року.

На підставі висновків, зроблених перевіряючими у вказаному акті перевірки, були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № 0004252307/3 від 14 травня 2009 року, яким позивачу визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 169083 грн. 00 коп., з яких 112722 грн. 00 коп. за основним платежем та 56361 грн. 00 коп. за штрафними санкціями; № 0004262307/3 від 14 травня 2009 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 10604 грн. 20 коп., з яких 1934 грн. за основним платежем та 8670 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001052307/3 від 14 травня 2009 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток на суму 16101 грн. 40 коп.; № 0001622307/3 від 14 травня 2009 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток на суму 16448 грн. 90 коп.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДП «Фірма «Екотехніка-М»суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були порушені вимоги закону при обчисленні податкових зобовязань з податку на додану варіть та з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на те, що він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Перевіряючи правомірність дій контролюючого органу щодо нарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій колегія суддів керується наступним.

У відповідності до пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку-продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту у разі коли протягом такого податкового періоду суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини.

Згідно акту перевірки № 12074/23-07/24363204 від 17 листопада 2008 року позивач у ІІ кварталі 2007 року на підставі абз. «а»пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону включив до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості по розрахункам з ТОВ «Дастор»в розмірі 24942 грн. 24 коп. та ФОП ОСОБА_2 в розмірі 6164 грн. 00 коп. на підставі поданих позовних заяв до господарського суду Вінницької області та господарського суду Вінницької області відповідно.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Вінницької області від 18 жовтня 2007 року було порушено провадження лише щодо частини позовних вимог, а саме 28045 грн. 95 коп. (в т.ч. 4674 грн. 33 коп. ПДВ), а ухвалою господарського суду Харківської області від 23 січня 2008 року залишено позовну заяву без розгляду .

У звязку з цим позивач зобовязаний був у відповідності до абз. «а»пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшити валовий дохід в IV кварталі 2007 року на ту частину заборгованості, що була ним попередньо віднесена ним до складу валових витрат, відносно якої було відмовлено в порушенні провадження у справі та в І кварталі 2008 року на суму, була ним попередньо віднесена ним до складу валових витрат, позов відносно якої було залишено без розгляду.

Разом з тим, позивачем такі дії вчинені не були, що призвело до заниження податку на прибуток у IV кварталі 2007 року та у І кварталі 2008 року.

Також судом встановлено, що у І квартал 2007 року позивач збільшив свої валові витрати на суму 322029 грн. 00 коп. Вказані показники були сформовані з урахуванням претензійно-позовної роботи щодо погашення боргу за раніше відвантажений товар.

Згідно ч. 5 ст. 6 ГПК України, претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ГПК України претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання.

Разом з тим, позивачем до перевірки не було надано доказів які б засвідчували дату одержання претензій, від якої слід відраховувати місячний строк, встановлений для їх розгляду та надання відповідей.

У звязку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДП «Фірма «Екотехніка-М»не мало правових підстав для включення сум дебіторської заборгованості на загальну суму 322029 грн. 00 коп. до складу валових витрат у І кварталі 2007 року.

Отже, відповідачем було правовірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0004262307/3, № 0001052307/3 та № 0001622307/3 від 14 травня 2009 року та донараховано позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток.

Звертаючись до суду з даним позовом ДП «Фірма «Екотехніка-М»обґрунтувало свої вимоги тим, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва були нараховані санкції, що перевищують максимальний їх розмір, встановлений пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності до вказаної норми Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, загальна сума нарахованих позивачу податкових зобовязань складала 82441 грн. 00 коп., а штрафних (фінансових) санкцій 41220 грн. 50 коп.

З огляду на те, що застосовані до ДП «Фірма «Екотехніка-М»штрафні (фінансові) санкції, не перевищували 50 % від суми самостійно донарахованої контролюючим органом податкових зобовязань, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва санкції були застосовані з дотриманням пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Під час проведення перевірки контролюючим органом також було зроблено висновок про те, що позивачем були порушені правила формування податкового кредиту, встановлені пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Екотехніка»та ДП «Фірма «Екотехніка-М»було укладено ліцензійний договір на використання товарних знаків № 1/Т від 31 серпня 2004 року.

Згідно умов вказаного договору ЗАТ «Екотехніка»передає ДП «Фірма «Екотехніка-М»за винагороду виключну ліценцію на використання товарних знаків.

На виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано ЗАТ «Екотехніка»кошти у розмірі 676322 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 112722 грн. 00 коп.

В свою чергу ЗАТ «Екотехніка»були виписано ДП «Фірма «Екотехніка-М»податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковим кредит на загальну суму 112722 грн. 00 коп.

На думку відповідача позивач не мав права на формування податкового кредиту на підставі вищевказаних податкових накладених з огляду на те, що операції за договором № 1/Т від 31 серпня 2004 року звільнені від оподаткування на підставі пп. 3.7.2 п. 3.7 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно абз. 2 пп. 3.7.2 п. 3.7 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

У відповідності до п. 1.17 вказаного Закону поняття роялті розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Роялті, згідно абз. 1 п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Разом з тим, у абз. 2 п. 1.30 ст. 1 вказаного Закону наведено вид платежів, які не вважаються роялті, а саме платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Дослідивши умови ліцензійного договору на використання товарних знаків № 1/Т від 31 серпня 2004 року колегія суддів встановила, що до ДП «Фірма «Екотехніка-М»не переходило право продати або відчужити іншим способом товарний знак.

У звязку з цим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що платежі, які були здійснені позивачем на користь ЗАТ «Екотехніка»за договором № 1/Т від 31 серпня 2004 року, за своїм змістом є роялті, які не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, сформувавши податковий кредит на підставі податкових накладених, виданих ЗАТ «Екотехніка», позивач порушив вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказане порушення призвело до заниження податкових зобовязання з податку на додану вартість на суму 112722 грн. 00 коп.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0004252307/3 від 14 травня 2009 року було винесене правомірно, а підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги ДП «Фірма «Екотехніка-М»не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 31 травня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДП «Фірма «Екотехніка-М»залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фірма «Екотехніка-М»залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 15 лютого 2011 року.