Рішення № 139476366, 27.08.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2026м. СумиСправа № 920/627/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., за участю секретаря судового засідання Шишло Н.С., розглянувши матеріали справи № 920/627/26 за позовом Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури (вул. Магістратська, буд. 12, м. Суми, 40030) в інтересах держави в особі позивача Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, буд. 9, м. Суми, 40000) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Кортакоз (вул. Лесі Українки, буд. 6В, м. Здолбунів, Рівненська область, 35701) про стягнення 5 855 432 грн 75 коп.,

представники учасників справи:

від прокурора Васянович М.В.;

від позивача Дядькова Н.В.;

від відповідача Рибарук М.М.;

УСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 5 855 432 грн 75 коп., в тому числі: 2 730 902 грн 86 коп. пені, 2 435 805 грн 26 коп. інфляційних втрат, 688 724 грн 64 коп. 3% річних за порушення строків використання авансу відповідно до договору № 92 від 08.03.2024, укладеного між Департаментом капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації та ТОВ фірма Кортакоз.

Ухвалою від 21.05.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/627/26 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання; надав учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 05.06.2026 господарський суд задовольнив клопотання представника позивача (вх. № 2637 від 03.06.2026) та заяву представника відповідача (вх. № 2663 від 05.06.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/627/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

05.06.2026 відповідач подав клопотання (вх. № 2666 від 05.06.2026), у якому просить суд об`єднати в одне провадження взаємопов`язані справи № 920/627/26 та № 920/622/26.

05.06.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 2980 від 05.06.2026), у якому просить суд відмовити у задоволенні позову; у випадку задоволення позовних вимог зменшити розмір пені на 90%. Відповідач зазначає, що погасив заборгованість шляхом подання акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 року від 19.12.2025 на суму 19 528 219 грн 20 коп. Відповідач фактично використав аванс на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт, підтвердженням чого слугує акт, у якому перелічені будівельні матеріали, що були придбані та використовувалися відповідачем під час виконання робіт з моменту укладення договору та до 25.12.2024. Оформлення акту є лише одним із способів фіксації результатів виконання робіт та обсягів використаних матеріалів. Фактично відповідач виконав роботи раніше дати підписання акту, однак унаслідок тривалого здійснення процедури перевірки робіт та обсягу використаних матеріалів позивачем та технічним наглядом, підписання акту відбулося 19.12.2025. Відповідач повідомляє, що затримка у виконанні робіт та поданні звітності, а відтак і поверненні авансу, була також зумовлена обстрілами, системними відключеннями електропостачання, у зв`язку з чим роботи періодично призупинялися на час відсутності електропостачання, на час перебування працівників відповідача в укриттях під час обстрілів. На можливість вчасного виконання зобов`язань вплинув і той факт, що частина працівників була мобілізована безпосередньо під час виконання робіт на об`єкті. З огляду на відсутність в діях відповідача прямої вини за допущене порушення в частині строків повернення авансу, використання авансу, підстави для стягнення заявлених сум відсутні.

05.06.2026 прокурор подав заперечення (вх. № 2997 від 05.06.2026) на клопотання відповідача про об`єднання справ.

05.06.2026 прокурор подав відповідь на відзив (вх. № 2996 від 05.06.2026), у якій просить суд задовольнити позовні вимоги. Прокурор зазначає, що попередня оплата в сумі 19528219,20 грн. несвоєчасно використана підрядником шляхом виконання робіт, що підтверджується актом №1 за грудень 2025 року від 19.12.2025. Жодних доказів використання авансу у шестимісячний строк відповідач не надав. Обставини, на які вказує відповідач, щодо збільшення тривалості та кількості ракетних обстрілів і повітряних тривог, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки укладаючи 08.03.2024 договір на будівництво фортифікаційних споруд відповідач мав та повинен був враховувати, що в Україні діє воєнний стан.

Ухвалою від 08.06.2026 господарський суд задовольнив заяву прокурора (вх. № 2674 від 05.06.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/627/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 16.06.2026, за участю представників учасників справи, суд постановив протокольні ухвали про: відмову у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання справ (вх. № 2666 від 05.06.2026); відкладення підготовчого засідання у справі на 07.07.2026 о 09 год 40 хв; забезпечення участі прокурору, представникам позивача та відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

07.07.2026 відповідач подав клопотання (вх. № 3611 від 07.07.2026) про відкладення підготовчого засідання.

07.07.2026 відповідач подав клопотання (вх. № 3196 від 07.07.2026), у якому просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 920/622/26.

У судовому засіданні 07.07.2026 господарський суд постановив протокольні ухвали про: відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; відкладення підготовчого засідання у справі на 21.07.2026 о 12 год 00 хв; забезпечення участі прокурору, представникам позивача та відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

20.07.2026 відповідач подав клопотання (вх. № 3859 від 20.07.2026) про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 21.07.2026 господарський суд постановив протокольні ухвали про: відмову у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 3859 від 20.07.2026) про відкладення підготовчого засідання; закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 27.08.2026 об 11 год. 00 хв.; забезпечення участі прокурору, представникам позивача та відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

24.08.2026 відповідач подав додаткові пояснення на обґрунтування клопотання про зменшення пені (вх. № 4368 від 24.08.2026).

25.08.2026 прокурор подав заперечення (вх. № 4387 від 25.08.2026) на клопотання про зменшення пені.

24.08.2026 відповідач подав клопотання (вх. № 3821 від 24.08.2025), у якому просить суд позов залишити без розгляду із вказівкою на рішення (висновок) Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025, положення ст. 11 ГПК України та правову позицію Верховного Суду у постанові від 08.07.2026 у справі №910/16365/25 щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру.

25.08.2026 прокурор подав заяву (вх. № 4384 від 25.08.2026), у якій просить суд відмовити у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 27.08.2026 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Кортакоз про залишення позову без розгляду (вх. № 3821 від 24.08.2026).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

08.03.2024 між позивачем та відповідачем укладений договір №92, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи з нового будівництва фортифікаційних споруд на території Сумської області, виготовлення проєктно-кошторисної документації, а позивач зобов`язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 2.1 договору строк виконання робіт з 08.03.2024 до 31.01.2025. Додатковими угодами до договору строк виконання робіт неодноразово змінювався. Згідно з додатковою угодою № 5 від 31.12.2024 строк виконання робіт визначений з 08.03.2024 до 31.12.2025.

Передача виконаних робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи (п. 13.4. договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 19.1. договору у редакції додаткової угоди № 5).

Відповідно до п. 3.1. договору приблизна (динамічна) договірна ціна робіт становить 27 904 456 грн.

Пункт 12.3. договору передбачає, що розрахунки за договором провадяться шляхом здійснення поетапної оплати. Замовник по мірі надходження коштів здійснює проміжні платежі підряднику за виконані будівельні роботи на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми Кб-2в, КБ-3).

Кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт (п. 12.5. договору).

За умовами п. 12.1 договору попередня оплата здійснюється за рішенням замовника. Замовник може перераховувати попередню оплату у розмірі, що не перевищує 70% загальної вартості робіт за договором на строк не більше як шість місяців. Попередня оплата здійснюється на небюджетний рахунок, відкритий на ім`я підрядника в органах Державної казначейської служби. В разі надання авансу замовник після виставлення рахунку підрядником проводить оплату авансу.

Відповідно до п. 16.10. договору при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в пункті 12.1 договору, невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій позивач здійснив попередню оплату за договором в загальній сумі 19 528 219 грн 20 коп., в тому числі: згідно з платіжною інструкцією від 13.03.2024 № 670 в сумі 8371336 грн 80 коп. (оплачено 15.03.2024); згідно з платіжною інструкцією від 10.04.2024 № 737 в сумі 5580891 грн 20 коп. (оплачено 11.04.2024); згідно з платіжною інструкцією від 09.05.2024 № 59 в сумі 2790445 грн 60 коп. (оплачено 11.05.2024); згідно з платіжною інструкцією від 28.06.2024 № 236 в сумі 2785545 грн 60 коп. (оплачено 30.06.2024).

Позивач 06.02.2025 та 26.05.2025 звертався до відповідача з претензіями щодо повернення попередньої оплати за договором, у зв`язку з відсутністю доказів використання авансу у встановлений договором строк (шість місяців).

Докази надання відповідачем відповідей на претензії в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 року, що підписаний сторонами 19.12.2025, відповідач виконав, а позивач прийняв роботи за договором вартістю 19528219 грн 20 коп.

Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача про стягнення з відповідача 2730902 грн 86 коп. пені, 2435805 грн 26 коп. інфляційних втрат, 688 724 грн 63 коп. 3% річних за порушення строків повернення невикористаного авансу до дати підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 року.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що згідно з платіжною інструкцією від 13.03.2024 № 670 позивач перерахував відповідачу аванс в сумі 8371336 грн 80 коп. 15.03.2024, платіжною інструкцією від 10.04.2024 № 737 - в сумі 5580891 грн 20 коп. 11.04.2024, платіжною інструкцією від 09.05.2024 № 59 - в сумі 2790445 грн 60 коп. 11.05.2024, платіжною інструкцією від 28.06.2024 № 236 - в сумі 2785545 грн 60 коп. 30.06.2024.

Відповідач порушив умови договору щодо повернення через шість місяців отриманого авансу, який не був використаний протягом зазначеного терміну.

Обов`язок відповідача з повернення невикористаної попередньої оплати існував до 19.12.2025, коли між сторонами був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 року.

Доказів того, що аванс був використаний відповідачем, в тому числі на придбання матеріалів, протягом шестимісячного строку чи раніше 19.12.2025, відповідач не подав.

Щодо доводів відповідача про надання позивачу акту станом на липень 2025 року (про це повідомляє позивач у листі від 07.07.2025, а.с. 60), суд зазначає, що ця обставина не свідчить про використання авансу, оскільки акт не був підписаний сторонами, зокрема і позивачем як замовником. У листах від 17.10.2025, 29.10.2025 позивач повідомляв, що акти будуть підписані після усунення наданих Департаментом зауважень.

Аванс був перерахований позивачем для виконання відповідачем робіт за договором і факт їх виконання підтверджується станом на 19.12.2025 дату підписання обома сторонами акту.

Щодо вказівки відповідача на обставини, які перешкоджали виконати роботи у первісно встановлений договором строк, суд зазначає, що предметом спору у справі є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення строку повернення авансу, що не був використаний протягом шести місяців з дня перерахування.

Конкретних обставин, які перешкоджали повернути аванс, після спливу шестимісячного строку, відповідач не зазначає.

Суд зауважує, що умовами укладеного між сторонами договору визначена поетапна оплата робіт з кінцевим розрахунком після повного їх виконання. Здійснення попередньої оплати є правом замовника, а не обов`язком; термін протягом якого попередня оплата має бути використана визначений. Тобто, у разі невикористання авансу протягом шестимісячного строку, відповідач був зобов`язаний його повернути, і продовжити виконання робіт без попередньої оплати з остаточним розрахунком після виконання всіх робіт або поетапною оплатою на підставі актів форми КБ-2в.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення; приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зобов`язання з повернення невикористаного авансу є грошовим зобов`язанням, а тому у разі його прострочення застосовуються наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом. Також суд не може зменшувати розмір інфляційних втрат.

Згідно з розрахунком, за несвоєчасне повернення невикористаного авансу, відповідачу нараховані та заявлені до стягнення 3% річних в загальній сумі 688724 грн 63 коп., інфляційні втрати в загальній сумі 2435805 грн 26 коп., виходячи з суми перерахованої попередньої оплати за кожною платіжною інструкцією, строку використання авансу, визначеного у п. 12.1 договору (не більше як шість місяців), за період до 19.12.2025 включно.

Перевіривши розрахунок суд встановив, що 3% річних розраховані за період, що включає дату підписання акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт. Суд зазначає, що 19.12.2025 сторони підписали акт приймання виконаних будівельний робіт за грудень 2025 року, відповідно, позивач підтвердив виконання робіт на суму перерахованого авансу, тому здійснення нарахувань за прострочення виконання грошового зобов`язання за цей день суд вважає безпідставним.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення невикористаного авансу у встановлений договором строк, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 687119 грн 58 коп., інфляційних втрат в сумі 2435805 грн 26 коп. (в межах розрахунку за період до 18.12.2025 включно). У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1605 грн 05 коп. (нараховані за 19.12.2025) суд відмовляє.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результат долучений до матеріалів справи.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з розрахунком, за несвоєчасне повернення невикористаного авансу, на підставі п. 16.10 договору, відповідачу нарахована та заявлена до стягнення пеня в загальній сумі 2730902 грн 86 коп., виходячи з суми перерахованої попередньої оплати за кожною платіжною інструкцією, строку використання авансу, визначеного у п. 12.1 договору (не більше як шість місяців).

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення невикористаного авансу у встановлений договором строку, перевіривши розрахунок, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2730902 грн 86 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи обставини справи для застосування правового механізму зменшення розміру пені, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 1952821 грн. 92 коп. (10% від суми перерахованого відповідачу авансу).

Суд враховує, що станом на 19.12.2025 відповідач повністю виконав роботи у встановлений договором строк на суму перерахованої попередньої оплати. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер; розмір заявленої до стягнення пені є значним.

Стягнення судом частини пені забезпечує інтереси позивача у зв`язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору, є справедливим у відношенні до обох сторін договору. Таке зменшення суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, враховуючи стягнення інфляційних втрат та 3% річних, частини пені, так і для відповідача.

За викладених обставин, суд задовольняє позовні вимоги шляхом стягнення з відповідача пені в сумі 1 952 821 грн. 92 коп.

Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати прокуратури по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення пені.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Кортакоз (вул. Лесі Українки, буд. 6В, м. Здолбунів, Рівненська область, 35701, код ЄДРПОУ 13993936) на користь Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, буд. 9, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 04014045) 1 952 821 грн. 92 коп. пені, 2 435 805 грн 26 коп. інфляційних втрат, 687 119 грн 58 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Кортакоз (вул. Лесі Українки, буд. 6В, м. Здолбунів, Рівненська область, 35701, код ЄДРПОУ 13993936) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) 70 245 грн 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 04.09.2026.

СуддяД.В. Вдовенко