Ухвала суду № 139476273, 04.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"04" вересня 2026 р. Справа № 916/3575/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши

заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі Філії "Інфоксводоканал" (код ЄДРПОУ 26472133, 65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютріс" (код ЄДРПОУ 35302096, 65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 112)

про видачу судового наказу про стягнення 11315,86 грн.

в с т а н о в и в:

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі Філії "Інфоксводоканал" звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютріс", в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення 11315,86 грн.

Як на підставу своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником умов укладеного між сторонами договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 22.11.2022 №39438.

Враховуючи вище викладене та у зв`язку із порушенням боржником умов договору, заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника грошової заборгованості в загальній сумі 11315,86 грн.

Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї докази, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ГПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Ці приписи також кореспондуються з положеннями статті 42 ГПК України про те, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина восьма цієї статті).

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що заява, подана до суду в паперовій формі, повинна містити власноручний підпис особи, яка відповідно до законодавства правомочна діяти в інтересах юридичної особи або підпис особи, яка, згідно вимог закону, наділена правом підписання відповідного документу.

При цьому, зазначені положення свідчать про обов`язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання заяви власноручним або електронним цифровим підписом заявника (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі позивача на настання відповідних правових наслідків на час звернення до суду з відповідною заявою, а отже, дотримання принципу диспозитивності господарського судочинства.

Використання в такому випадку засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису ГПК України не допускається.

Скріплення заяви підписом заявника, його представника або іншої особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, має бути виконане власноручно у спосіб, визначений ч. 8 ст. 42, ч. 1 ст. 150 ГПК України.

Так, Верховний Суд у постанові від 08 липня 2021 року у справі №916/3209/20 зазначив, що оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 162 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Під час дослідження заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі Філії "Інфоксводоканал", судом встановлено, що остання містить факсиміле В.о. директора позивача Занфірова М., а не його особистий підпис, вчинений власноручно, що унеможливлює встановлення вираження справжньої волі особи, чий підпис відтворено, на настання відповідних правових наслідків.

Також, відповідно до п.2 ч.2 ст.150 Господарського процесуального кодексу України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

В порушення приписів п.2 ч.2 ст.150 ГПК України, у заяві про видачу судового наказу заявником зазначено невірний код ЄДРПОУ боржника.

Так, заявником вказаний код ЄДРПОУ 25302096, в той час як відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кодом ЄДРПОУ боржника є - 35302096.

Крім того, відповідно до пунктів 3 та 4 частини 3 статті 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

В даному випадку додані до позовної заяви копії документів містять відтиск внаслідок застосування механічних засобів відтворення власноручного підпису факсиміле.

Разом з тим, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено інших способів засвідчення копій паперових документів, окрім особистого (власноручного) проставляння підпису заявника або уповноваженої особи.

Отже, додані до заяви про видачу судового наказу документи не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів.

За змістом п.1 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням приписів статті 150 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч.1 ст.153 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі Філії "Інфоксводоканал" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютріс" 11315,86 грн. заборгованості.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 04.09.2026.