Рішення № 139476270, 03.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1285/26(755/24168/25)

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Прахт Є. І.

розглянувши у судовому засіданні справу № №916/1285/26(755/24168/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТАЛІОН ПЛЮС (14017, м. Київ, вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642);

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

про стягнення 72 540,87 грн

Без участі представників сторін

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТАЛІОН ПЛЮС звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії № 436522475 від 10.12.2024 (далі договір) .

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов`язань за договором щодо сплати заборгованості.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.02.2026 суд передав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТАЛІОН ПЛЮС до ОСОБА_1 про стягнення 72 540,87 грн на розгляд Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2026 суд відкрив провадження у справі №755/24168/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребував у АТ Державний ощадний банк України виписку про рух коштів за 10.12.2024 по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_2 , яка відкрита на ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.05.2026 суд прийняв справу до провадження іншим складом, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.07.2026 суд передав справу до Господарського суду Одеської області в провадженні якого перебуває справа №916/1285/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну.

Ухвалою попереднього засідання від 13.07.2026 суд визначив наступний розмір та перелік визнаних господарським судом вимог кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів:

1) Акціонерне товариство УНІВЕРСАЛБАНК до ОСОБА_1 у розмірі 42 232,14 грн за заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2026 року у справі №755/22316/25 та судовий збір у сумі 5 324,80 грн у такій черговості:

5 324,80 грн - позачергово (судовий збір);

42 232,14 грн згідно із заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2026 року у справі №755/22316/25 - друга черга задоволення вимог кредиторів (обов`язковий платіж).

2) Товариство з обмеженою відповідальністю НоваПей Кредит до ОСОБА_1 у розмірі 34 450,00 грн з яких 23 950,00 грн заборгованість за кредитом, 10 500,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту та 5 324,80 грн судових витрат, у такій черговості:

5 324,80 грн - позачергово (судовий збір);

34 450,00 грн, з яких 23 950,00 грн заборгованість за кредитом, 10 500,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту - друга черга задоволення вимог кредиторів (обов`язковий платіж).

3) Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 у розмірі 72 573,00 грн та судовий збір у сумі 5 324,80 грн у такій черговості:

5 324,80 грн - позачергово (судовий збір);

72 573,00 грн - друга черга задоволення вимог кредиторів (обов`язковий платіж).

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" до ОСОБА_1 у розмірі 63 096,54 грн, 7 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу, та судовий збір у сумі 5 324,80 грн у такій черговості:

5 324,80 грн - позачергово (судовий збір);

7 000,00 грн - позачергово (судові витрати);

63 096,54 грн - друга черга задоволення вимог кредиторів (обов`язковий платіж).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №755/24168/26 передано на розгляд судді Деркач Т. Г., у межах справи №916/1285/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Відповідно до положень п. 16 розд. 2 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019 справі присвоєно номер №916/1285/26(755/24168/25).

28.07.2026 суд прийняв справу № 755/24168/25 до провадження, постановив справу розглядати у межах справи №916/1285/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , за правилами спрощеного позовного провадження. Призначив судове засідання на 03.09.2026, із викликом представників сторін у судове засідання.

У судовому засіданні 03.09.2026, без участі представників сторін, суд на підставі ст. 240 ГПК України ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Стислий виклад позиції позивача

10.12.2024 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали договір у формі електронного документа, відповідно до якого Позичальник отримав від Товариства кредитні кошти (3 урахуванням всіх траншів) у розмірі 23 800,00 грн.

Так, на виконання умов вказаного договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту, яка була вказана Позичальником при укладанні договору.

Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отриману суму кредиту та сплатити на користь Товариства проценти за користування кредитом і комісію за його надання у порядку, передбаченому договором та Правилами надання коштів у кредит (п. 8.1 вказаного договору).

15.04.2025 у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за договором Товариству з обмеженою відповідальністю ТАЛІОН ПЛЮС (Новий кредитор) за договором факторингу №МВ-ТП/31 (далі - договір факторингу).

Через несплату кредитної заборгованості позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 72 540,87 грн, з яких 23 797,89 грн заборгованість за кредитом, 48 742,98 грн заборгованість за процентами.

Обставини справи встановлені судом

10.12.2024 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали договір у формі електронного документа, відповідно до якого Позичальник отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 23 800,00 грн.

Відповідно до умов Розділу 2 договору Товариство зобов`язалося надати Позичальнику кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила), що є невід`ємною частиною договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.monevveo.ua.

Згідно з умовами договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за договором.

Так, на виконання умов договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту, яка була вказана Позичальником при укладанні договору.

Відповідно до п. 5.3. договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Товариству реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.

Відповідно до умов Кредитного договору, укладеного між сторонами, Кредитодавець надав Позичальникові грошові кошти у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності та платності (п. 2.1, 2.3, 4.1 договору).

Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отриману суму кредиту та сплатити на користь Товариства проценти за користування кредитом і комісію за його надання у порядку, передбаченому договором та Правилами надання коштів у кредит (п.8.1 договору).

Нарахування процентів та інших платежів за користування кредитом здійснювалося з дати фактичного надання першого траншу до дня повного погашення заборгованості або до моменту припинення дії договору з будь-яких підстав (п. 7.1. п.7.3, 8.2., 9.2.1.2. договору).

Проценти нараховувалися на фактичний залишок заборгованості Позичальника за кожний день користування кредитом, відповідно до встановленої договором процентної ставки. Процентна ставка визначена договором як фіксована та застосовується з розрахунку 365 днів у році, незалежно від високосності року (п. 8.10. договору).

Розділом 8 договору передбачений розмір процентів та вартість послуг за користування кредитними коштами (п.8.1 - 8.15):

- п. 8.1. за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

- п. 8.2. - проценти за користування Кредитом є платою за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю. Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору.

- п. 7. кінцева дата повернення кредиту - 09.01.2030.

- п. 8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожен день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Пунктом 9.1.1.5 договору сторони визначили, що Товариство має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

15.04.2025, на підставі ст. 1077 ЦК України, Товариство відступило право вимоги за договором до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАЛІОН ПЛЮС (Новий кредитор) за договором факторингу.

Відповідно до умов договору факторингу Фактор зобов`язався сплатити Клієнту суму фінансування відповідно до реєстру переданих прав грошової вимоги. На підтвердження виконання фінансових зобов`язань Фактором, до позовної заяви надано платіжну інструкцію, яка свідчить про оплату Фактором Клієнту суми фінансування за Договором факторингу. Повідомляємо, що оплата фінансування проводилася Фактором із застосуванням консолідованого підходу до розрахунків за весь реєстр прав вимог одночасно.

Додана до позовної заяви платіжна інструкція підтверджує перехід право вимоги ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до Товариство з обмеженою відповідальністю ТАЛІОН ПЛЮС за договором факторингу.

З 10.09.2025 припинено право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Через несплату кредитної заборгованості позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 72 540,87 грн, з яких 23 797,89 грн заборгованість за кредитом, 48 742,98 грн заборгованість за процентами.

Станом на момент розгляду справи доказів погашення боргу відповідач не надав.

Висновки суду

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд зазначає таке.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилом ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 3-6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

10.12.2024 позивач та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» уклали договір кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Часткова сплата за договором кредиту з боку Позичальника є також підтвердженням укладення договору - відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, де зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору кредиту перерахував відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 23 800 грн, однак останній неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за кредитом становить 23 797,89 грн, за відсотками 48 742,98 грн.

15.04.2025 відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за договором новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю ТАЛІОН ПЛЮС за договором факторингу.

Відповідно до умов договору факторингу, Фактор зобов`язався сплатити Клієнту суму фінансування відповідно до реєстру переданих прав грошової вимоги. На підтвердження виконання фінансових зобов`язань Фактором, до позовної заяви надано платіжну інструкцію, яка свідчить про оплату Фактором Клієнту суми фінансування за Договором факторингу. Повідомляємо, що оплата фінансування проводилася Фактором із застосуванням консолідованого підходу до розрахунків за весь реєстр прав вимог одночасно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути 72 540,87 грн, з яких 23 797,89 грн заборгованість за кредитом, 48 742,98 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно з частинами першою та третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

02.12.2024 між ТОВ ТАЛІОН ПЛЮС (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТВ ІННОВАЦІЙ» укладено договір №5 про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4.2. договору за результатами надання правової допомоги складається акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданих Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість.

09.10.2025 Клієнт та Адвокатське об`єднання склали акт про надання правничої (правової) допомоги яким сторони підтверджують, що Адвокатським об`єднанням виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 у розмірі 5 000,00 грн.

Частини перша, друга та третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України містять такі норми:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, для розподілу витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою і, зокрема детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн ТОВ ТАЛІОН ПЛЮС разом із заявою про грошові вимоги подало до суду договір №5 від 02.12.2024, укладений між ТОВ ТАЛІОН ПЛЮС та Адвокатським об`єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТВ ІННОВАЦІЙ», акт про надання правової допомоги від 09.10.2025, яким сторони підтверджують, що Адвокатським об`єднанням надано правничу допомогу щодо підготовки та подання позовної заяви до ОСОБА_1 у розмірі 5 000,00 грн та детальний опис робіт.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність ТОВ ТАЛІОН ПЛЮС належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в межах цієї справи, у зв`язку з чим заявлені ТОВ ТАЛІОН ПЛЮС витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн суд задовольняє.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТАЛІОН ПЛЮС (14017, м. Київ, вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642) 23 797,89 грн заборгованості за тілом кредиту, 48 742,98 грн заборгованості за процентами, 2 422,40 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 04 вересня 2026 р.

Суддя Т.Г. Деркач