Рішення № 139476038, 04.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1595/26

Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мостопроект»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»

про стягнення 1 012 392,44 грн

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мостопроект» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 28.05.2026 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» про стягнення 1 012 392,44 грн

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та запропоновано відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

11.06.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення у справі, у яких надано роз`яснення на визначені в ухвалі суду від 10.06.2026 питання.

24.06.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені та інфляційних витрат з підстав їх нарахування поза межами строку дії договору, а також допущеного прострочення кредитора. Також від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 967 819,70 грн. з підстав відсутності вини відповідача, прямої залежності від бюджетного фінансування, фактичного недоотримання коштів від головного розпорядника та завданої внаслідок військової агресії рф шкоди.

02.07.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив позов задовольнити, оскільки саме по собі закінчення строку дії договору не припиняє невиконане грошове зобов`язання, якщо роботи фактично виконані, прийняті замовником та залишилися неоплаченими, у межах даної справи відповідач і не заперечує факту виконання позивачем робіт, визнаючи своє грошове зобов`язання за наданим позивачем актом здачі-приймання наданих послуг, відповідач також підтверджує і факт прострочення його сплати, що у свою чергу, згідно з п. 11.4, п. 11.1 Договору № 12-МЗ та ст. 625 ЦК України є підставою для застосування нарахованих позивачем штрафних санкцій.

13.07.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких повідомлено про перерахування позивачу грошових коштів у сумі 967 819,70 грн. за платіжною інструкцією від 10.07.2026 № 1795, а також викладено заперечення проти позовних вимог в частині стягнення пені та інфляційних витрат.

17.07.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про не підтримання позову в частині позовних вимог, оскільки відповідач сплатив суму основного боргу після відкриття провадження у справі, та про продовження розгляду справи в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 31 023,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 549,48 грн.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 04.09.2026.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»(далі - відповідач, Виконавець)перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мостопроект» (далі - позивач, Замовник), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 12-МЗ щодо спеціального обстеження та випробування мосту під час введення в експлуатацію від 29.05.2025 (далі - Договір).

Так, 29 травня 2025 року між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Мостопроект» та ТОВ «Мостобудівельний загін №112» було укладено Договір № 12-МЗ щодо спеціального обстеження та випробування мосту під час введення в експлуатацію (далі Договір № 12-МЗ/Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 12-МЗ, Виконавець (Позивач) зобов`язався виконати роботи зі Спеціального обстеження та випробування мосту під час введення в експлуатацію по об`єкту: «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Тетерів на км 79+110 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-02 Київ-Іванків-Овруч, Київська область. Спеціальне обстеження та випробування» (далі Об`єкт).

Згідно з п. 3.1 Договору № 12-МЗ, вартість цих робіт була визначена сторонами у розмірі 967 819,70 грн.

Як передбачено умовами Договору (п. 2.1), Виконавець розпочинає виконання робіт після підписання Договору.

Однак, як вказує позивач у тексті позову, фактичне обстеження та випробування мостової споруди було проведено Позивачем ще у грудні 2024 року. Така часова розбіжність між безпосереднім виконанням технічних робіт та юридичним оформленням договірних відносин у травні 2025 року зумовлена специфікою відновлювальних робіт на критичній інфраструктурі. Процедура випробування є технологічно необхідним етапом, який не міг бути відстрочений до завершення всіх бюрократичних процесів, оскільки без результатів таких випробувань неможливо було продовжувати будівельний цикл та гарантувати безпеку конструкцій на проміжних етапах.

Проведення спеціального обстеження та випробування є імперативною вимогою галузевих нормативних актів, зокрема відповідно до ДБН В.2.3-6:2009 «Мости та труби. Обстеження і випробування», обстеження, що проводиться після завершення будівництва, прямо передує прийняттю об`єкта в експлуатацію і є підставою для складання відповідного акта. Так, п. 5.2.1.1 ДБН В.2.3-6:2009 «Споруди транспорту. Мости та труби. Обстеження та випробування» встановлює, що обстеження виконується перед передачею споруди в експлуатацію з метою підтвердження її відповідності проекту та вимогам норм.

Додатково, згідно з п. 7.1 та 7.3 ДБН В.2.3-6:2009, випробуванню підлягають мости, зокрема у випадках значної довжини або застосування нових конструктивних рішень, а також у випадках після реконструкції або капітального ремонту за необхідності перевірки їх ефективності.

У Правилах експлуатації штучних споруд на вулицях і дорогах населених пунктів, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 11.11.2005 № 162, передбачено, що позачергове обстеження виконується за вимогою замовника зокрема після виконання капітального ремонту (ч. 4.3 гл. 4). Основна мета спеціального обстеження - призначення режиму експлуатації теоретичним шляхом.

Результатом спеціального обстеження та випробування по Об`єкту є Звіт, затверджений 12.12.2024. У вступі до звіту вказано, що роботу виконано на замовлення за договором між ТОВ «НВФ «Мостопроект» і ТОВ «Мостобудівельний загін №112» з метою оцінювання і прогнозування технічного стану споруди, визначення відповідності її елементів до вимог нормативних документів, встановлення можливості безпечного перепуску транспортних засобів та режиму їх руху по мосту, а також з метою розробки рекомендацій з ремонту виявлених дефектів і пошкоджень

Сама ж програма поданих випробувань, як вбачається зі ст. 26 Звіту, була погоджена як Позивачем, так і Відповідачем.

Згідно з положеннями (ч. 3) Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації.

13.03.2026 Служба надіслала Позивачу та Відповідачу досудову вимогу № 660/09 21122/02, у якій крім іншого було зазначено, що 14.01.2026 Службою сформовано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва акт готовності Об`єкта до експлуатації. Так як акт готовності є обов`язковим документом для прийняття Об`єкта в експлуатацію та підлягає підписанню всіма визначеними законодавством учасниками будівництва Служба у своєму листі вимагає в найкоротший строк забезпечити його підписання ТОВ «Науково-виробнича фірма «Мостопроект» та ТОВ «Мостобудівельний загін №112».

У відповідь на досудову вимогу Відповідач надіслав Службі лист від 24.03.2026 № 252. У даному листі Відповідач підтверджує, що роботи, передбачені зокрема Договором № 12-МЗ, були погоджені зі Службою та є виконаними.

Як визначено у п. 4.1 Договору № 12-МЗ оплата робіт здійснюється Замовником (Відповідач) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (Позивач) за фактично виконані роботи на підставі оформленого, затвердженого та підписаного Акту передачі-приймання виконаних робіт, протягом 15 робочих днів після підписання Акту передачі-приймання виконаних робіт.

24.02.2026 Позивачем було направлено Відповідачу цінним листом з описом вкладення наступний пакет документів: супровідний лист № 62 від 23.02.2026, два примірники Акту здачі-приймання наданих послуг № 1 та рахунок на оплату № 1/12-МЗ від 23.02.2026.

Згідно з підтвердженням про вручення поштового відправлення Відповідач одержав документи 02.03.2026.

Відповідно до п. 10.3 Договору № 12-МЗ, Замовник (Відповідач) має протягом 15 робочих днів підписати акти або надати письмову мотивовану відмову. Якщо Замовник письмово не висунув мотивованих зауважень до продукції - вона вважається такою, що прийнята Замовником без зауважень і підлягає оплаті. Жодного зауваження щодо виконаних робіт Відповідач не висловив, а отже 23.03.2026 Акт здачі-приймання наданих послуг був підписаний.

Щодо оплати, то згідно з п. 4.1 Договору № 12-МЗ оплата робіт здійснюється Замовником (Відповідач) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (Позивача) за фактично виконані роботи на підставі оформленого, затвердженого та підписаного Акту передачі-приймання виконаних робіт, протягом 15 робочих днів після підписання Акту. Тобто кінцевим терміном оплати за Договором № 12-МЗ є 13.04.2026.

Відповідач не виконав свої обов`язки відповідно до Договору № 12-МЗ та в односторонньому порядку фактично відмовився від виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином у відповідності до умов договору, вимог чинного законодавства України. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо відповідальності за Договором № 12-МЗ, за невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання за цим Договором Замовник і Виконавець несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (за ч. 2 ст.).

За прострочення платежу за кожний день прострочення сплачується Замовником Виконавцю пеня від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків від договірної ціни робіт (п. 11.4 Договору).

Таким чином, роботи, передбачені Договором, Позивач виконав у повному обсязі, проте до моменту подання позовної заяви Відповідач за отримані результати роботи не розрахувався.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати роботи стало підставою для звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір підряду. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України, він вважається укладеним.

Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Водночас за ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проєктних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проєктну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 889 ЦК України, замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проєктних та пошукових робіт: сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

До будівельного підряду, як закріплено у ч. 3 ст. 875 ЦК України, застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У встановлений договором строк відповідач свій обов`язок щодо оплати фактично виконаних позивачем робіт у сумі 967 819,70 грн. не виконав, що підтверджується матеріалами самої позовної заяви, а саме договором № 12-МЗ щодо спеціального обстеження та випробування мосту під час введення в експлуатацію від 29 травня 2025 року, актом здачі-приймання наданих послуг № 1, рахунком на оплату № 1/12-МЗ від 12.12.2025, а також не заперечується відповідачем у заявах по суті справи.

Водночас, після звернення позивачем із даним позовом в суд, відповідачем 10.07.2026 р. було виконано у повному обсязі свій обов`язок щодо оплати фактично виконаних позивачем робіт у сумі 967 819,70 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1795 від 10.07.2026 на суму 967 819,70 грн., наявною у матеріалах справи.

З приводу зазначених обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов`язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в Господарський суд Київської області і після відкриття судом провадження у даній справі за таким позовом відповідач виконав у повному обсязі свій обов`язок по оплаті фактично виконаних позивачем робіт та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 967 819,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1795 від 10.07.2026, а отже станом на час розгляду справи відповідачем була у повному обсязі погашена основна заборгованість, що входить до предмета спору.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги позивача до відповідача про стягнення 967 819,70 грн. основної заборгованості за договором № 12-МЗ щодо спеціального обстеження та випробування мосту під час введення в експлуатацію від 29 травня 2025 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю.

Однак з підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 31 023,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 13 549,48 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 31 023, 26 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розрахунок пені виконано позивачем за період з 14.04.2026 по 22.05.2026.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Умовами пункту 11.4 Договору встановлено, що за прострочення платежу за кожнии? день прострочення сплачується Замовником Виконавцю пеня від суми заборгованості в розмірі подвіи?ноі? обліковоі? ставки Нацбанку Украі?ни за кожнии? день прострочення, але не більше 10 відсотків від договірноі? ціни робіт.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 прийшла до наступних правових висновків:

42. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (частина перша статті 11 ЦК України).

43. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

44. Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

45. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, та не свідчить про неможливість виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 (провадження № 12-125гс18)). Право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 ЦК України, виникає лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20).

46. Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 908/288/20).

47. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

48. Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору (пункт 116 постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20)).

49. Отже, після закінчення строку дії договору сторони все ще мають відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору. Проте, нарахування пені за період після закінчення строку дії договору можливе тільки у разі, якщо зобов`язання не припинено (продовжує існувати, а кредитор вимагає виконання його обов`язку від боржника, який не виконав свої зобов`язання вчасно під час дії договору) й особа не звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України). Наприклад, боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення боржника втратило для кредитора інтерес (стаття 622 ЦК України).

50. Якщо ж після закінчення строку дії договору кредитор не відмовляється від прийняття виконання (дозволяє завершити роботи, тобто не втратив інтерес до виконання зобов`язання), але й одночасно не вчиняє дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, то у такому разі прострочення боржника не настає, що обумовлює неможливість нарахування пені.

51. Наведене випливає із змісту статей 612, 613 ЦК України. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина четверта статті 612 ЦК України). Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 ЦК України).

52. Виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто, в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 та в інших постановах, на які посилався скаржник у касаційній скарзі).

У постанові від 04 травня 2018 року у справі № 927/333/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновком апеляційного суду про те, що строк дії договору та строк виконання зобов?язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов?язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору №187В за прострочення виконання зобов?язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до встановлених обставин справи 24.02.2026 позивачем було направлено відповідачу цінним листом з описом вкладення два примірники Акту здачі-приймання наданих послуг та рахунок на оплату № 1/12-МЗ від 23.02.2026.

Жодного зауваження щодо виконаних робіт відповідач не висловив, а отже, на підставі п. 10.3 Договору № 12-МЗ, роботи вважаються такими, що прийняті без зауважень та підлягають оплаті.

Згідно з п. 4.1 Договору № 12-МЗ оплата робіт здіи?снюється Замовником (Відповідач) шляхом перерахування коштів на розрахунковии? рахунок Виконавця (Позивача) за фактично виконані роботи на підставі оформленого, затвердженого та підписаного Акту передачі-прии?мання виконаних робіт, протягом 15 робочих днів після підписання Акту.

Водночас відповідач у встановлений строк своє зобов`язання, яке не було припинене, тобто яке продовжило існування, а кредитор вимагав його виконання, своєчасно не виконав.

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Визнаючи своє грошове зобов`язання щодо оплати позивачу виконаних ним робіт та несвоєчасне його виконання, відповідач, на думку суду, не навів належних доводів щодо підстав звільнення його від відповідальності за прострочене зобов`язання. Твердження про прострочення кредитора не підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, наявні підстави для нарахування позивачем пені поза межами строку дії договору № 12-МЗ за прострочення виконання відповідачем зобов?язання з оплати робіт.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що таке нарахування відповідає умовам договору та фактичним відносинам, є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить суд стягнути із відповідача інфляційні втрати від суми основної заборгованості за договором № 12-МЗ щодо спеціального обстеження та випробування мосту під час введення в експлуатацію від 29.05.2025 за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов`язку по оплаті.

Розрахунок інфляційних втрат виконано позивачем за період з 14.04.2026 по 22.05.2026.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних втрат від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та правильним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат від суми основної заборгованості у розмірі 13 549,48 грн.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12148,71 грн.

Судовий збір в сумі 11 613,84 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 967 819,70 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Витрати зі сплати судового збору в іншій частині покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Заява відповідача про розстрочення виконання судового рішення не розглядається судом з урахуванням підстав ії подання, наведеного у ній обґрунтування та фактичних обставин справи.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

1. Провадження у справі №911/1595/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мостопроект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 967 819,70 грн. закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мостопроект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 2, код ЄДРПОУ 22202218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мостопроект» (04208, м. Київ, пр-т Георгія Гонгадзе, буд. 7, кв. 33, код ЄДРПОУ 30604691) пеню у розмірі 31 023 (тридцять одну тисячу двадцять три) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 549 (тринадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн. 48 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 534 (п`ятсот тридцять чотири) грн. 87 коп., видавши наказ.

Повний текст рішення складено 04.09.2026.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.