Рішення № 139476037, 04.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р. Справа № 911/1979/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Фурсової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сеніної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького (08801, Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вулиця Степова, будинок №1-Б; код ЄДРПОУ 03755911)

до Миронівської міської ради (08801, Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вулиця Соборності, будинок №48; код ЄДРПОУ 04054984)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з`явився

РУХ СПРАВИ.

До Господарського суду Київської області 01.07.2026 надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького до Миронівської міської ради про визнання права власності на 2/5 частини будинку АДРЕСА_2 загальною площею 29,7 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., яка складається з кімнат: 1 тамбур; 2 кухня; 3 коридор; 4 житлова кімната; 5 житлова кімната.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 справу № 911/1979/26 передано на розгляд судді Фурсовій С.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2026 позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків його позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.

Через підсистему «Електронний суд» 13.07.2026 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків з відповідними документами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.08.2026 о 12:40 год., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи, доказів.

Від представника Миронівської міської ради 03.08.2026 надійшла заява про проведення засідання без його участі.

У підготовче засідання 07.08.2026 учасники справи не з`явились.

Клопотань про відкладення підготовчого засідання не надходило.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2026 об 11:20 год.

У судове засідання 04.09.2026 представники позивача та відповідача, третя особа не з`явились. Про дату та час судового засідання учасники справи повідомлялись завчасно та належним чином.

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Підставами позову є обставини набуття позивачем права власності на спірну частину нерухомого майна як правонаступником колгоспу імені Бузницького, втрата правовстановлюючого документу, відмова державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності та неможливість оформлення такого права в позасудовому порядку.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач (Миронівська міська рада) у встановлений судом строк відзиву на позов не надав.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга статті 178 ГПК України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.

ОСОБА_1 у встановлений судом строк пояснень щодо позову на надав.

Копія ухвали суду від 20.07.2026 про відкриття провадження у справі, надіслана на поштову адресу ОСОБА_1 повернута на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частинами третьою та сьомою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначений статтею 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

ГПК України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулись до суду з відміткою про неможливість вручення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2021 у справі № 914/1191/20, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Факт неотримання ОСОБА_1 поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду, у тому числі, у зв`язку із закінчення строку зберігання поштового відправлення, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, судом вжито всі необхідні та можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, суд вважає, що він є таким, що належним чином повідомлений про наявність даного спору.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про визнання права власності на нерухоме майно.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини другої статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини встановлення наявності чи відсутності обставин з якими законодавство пов`язує визнання права власності на нерухоме майно в судовому порядку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Колгосп імені Жданова у 1971 році збудував житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

У 1974 році колгосп імені Жданова та колгосп імені 40-річчя Жовтня об`єднано в один колгосп імені Бузницького.

Відповідно до статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького (вступна частина), товариство є правонаступником обов`язків Асоціації пайовиків імені Бузницького та її попередника колгоспу Бузницького, що підтверджується листом колгоспу імені Жданова від 08.12.1972 до Білоцерківського БТІ про виготовлення технічної і правової документації на будинок, що належить колгоспові в АДРЕСА_3 , а також довідкою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького від 14.04.2026 за № 38, копії яких долучені до матеріалів справи.

Половину житлового будинку рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу імені Жданова від 02.12.1972 безоплатно передано у власне користування громадянки ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Миронівської міської ради від 13.12.1972 АДРЕСА_4 за громадянкою ОСОБА_2 .

У зв`язку з виниклими розбіжностями у найменуваннях поштової адреси ( АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 ) за заявою ОСОБА_2 про уточнення поштової адреси, рішенням Виконавчого комітету Миронівської міської ради від 21.03.2003 № 103 житловому будинку присвоєно поштову адресу АДРЕСА_5 .

Рішенням Виконавчого комітету Миронівської міської ради від 26.11.2003 № 381 «Про зміну величин часток в користуванні житловим будинком та належність домоволодіння власникам», у зв`язку зі змінами, які виникли за рахунок добудови в житлових будинках, зміною у фактичному користуванні між співвласниками та непридатністю старих правових документів, визнано належність права власності за громадянами на житловий будинок АДРЕСА_6 :

- ОСОБА_3 на 3/5 частини житлового будинку (замість 1/2 частини);

- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Бузницького на 2/5 частини будинку (замість 1/2 частини).

У відповідь на заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького Комунальне підприємство Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» міста Біла Церква повідомило, що станом на 01.01.2013 право власності на 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_2 зареєстровано за Галіченко Валерієм Вікторовичем на підставі договору дарування від 03.05.2007 № 1-2367, а право власності на 2/5 частини вищезазначеного житлового будинку станом на 01.01.2013 не зареєстровано.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Бузницького 30.06.2015 виготовлено технічний паспорт на 2/5 частини житлового будинку № 4 по провулку Чкалова в місті Миронівка Київської області.

Спірна частина об`єкту нерухомості обліковується на балансі позивача та має залишкову вартість 1116,37 гривень.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 807-1Х від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів»:

«Верховна Рада України постановила:

1. Утворити: 10) у Київській області: ... Обухівський район (з адміністративним центром у місті Обухів) у складі територій Богуславської міської, Васильківської міської, Кагарлицької міської, Козинської селищної, Миронівської міської, Обухівської міської, Ржищівської міської, Української міської, Феодосіївської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;

3. Ліквідувати: 10) у Київській області: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони.

Рішенням Миронівської міської ради від 22.12.2023 № 4823-60-VIII «Про перейменування вулиць та провулків в населених пунктах на території Миронівської міської ради» в місті Миронівка провулок Чкалова перейменовано на провулок Єдності.

Таким чином, у зв`язку з ліквідацією Миронівського району та включення Миронівської територіальної громади до складу Обухівського району, на даний час адреса місцезнаходження Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького наступна: вулиця Степова, 1-Б, місто Миронівка, Обухівський район, Київська області, 08801.

Спірні 2/5 частини житлового будинку № 4 по провулку Єдності у місті Миронівка Обухівського району Київської області загальною площею 29,7 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., складається з кімнат: 1 тамбур: 2 кухня: 3 коридор: 4 житлова кімната; 5 житлова кімната.

Для визначення дійсної ринкової вартості вищевказаної 2/5 частини житлового будинку № 4 по провулку Єдності у місті Миронівка Обухівського району Київської області проведено оцінку даного майна.

Суб`єкт оціночної діяльності ПП «Єдиний центр» провів оцінку майна та склав передбачений чинним законодавством звіт про оцінку майна, згідно висновку якого вартість 2/5 частини житлового будинку, загальною площею 29,7 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, місто Миронівка, провулок Єдності, 4, розрахована за допомогою порівняльного підходу для проведення юридично-нотаріальних дій, станом на 29.05.2026 становить 128 925,92 гривень.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 479349695 від 28.05.2026) власником іншої частини даного житлового будинку (його 3/5 частини спільної часткової власності, якому присвоєно поштову адресу: Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, провулок Чкалова, будинок 4) є Задорожний Роман Анатолійович на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2953 від 24.07.2015

З метою здійснення державної реєстрації права власності на спірні 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_2 позивач звернулося до державного реєстратора з відповідною заявою про реєстрацію права власності.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Гонтар Н.І. від 21.01.2016 № 27884231 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Бузницького відмовлено у державній реєстрації права власності, позаяк подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Неможливість завершення державної реєстрації права власності, за вказаних вище обставин, стала підставою для звернення до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до статей 11, 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частина друга статті 41 Конституції України).

Відповідно до статей 316, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Розглядаючи спори про захист права власності, набутого в похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.

За статтею 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

За приписами частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 наведені наступні висновки.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17 та від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами статей 76, 77, 78, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами, що у нього наявне право власності на нерухоме майно, яке набуте раніше на законних підставах, однак позивач не має змоги завершити державну реєстрацію права власності з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов слід задовольнити та визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Бузницького право власності на 2/5 частини будинку № 4 по провулку Єдності у місті Миронівка Обухівського району Київської області загальною площею 29,7 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., яка складається з кімнат: 1 тамбур; 2 кухня; 3 коридор; 4 житлова кімната; 5 житлова кімната.

Суд, врахувавши приписи частини дев`ятої статті 129 ГПК України, покладає судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328,00 гривень на позивача, оскільки спір виник з вини особи (правонаступником якої є позивач), яка своєчасно не вжила заходів з метою належного оформлення права власності на спірну частину об`єкта нерухомості.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького до Миронівської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Бузницького (08801, Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вулиця Степова, будинок №1-Б; код ЄДРПОУ 03755911) право власності на 2/5 частини будинку АДРЕСА_2 загальною площею 29,7 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., яка складається з кімнат: 1 тамбур; 2 кухня; 3 коридор; 4 житлова кімната; 5 житлова кімната.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2026.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Бузницького (08801, Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вулиця Степова, будинок №1-Б; код ЄДРПОУ 03755911)

Відповідач: Миронівська міська рада (08801, Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вулиця Соборності, будинок №48; код ЄДРПОУ 04054984)

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Суддя С.М. Фурсова