Постанова № 13947499, 15.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року справа №2а-24947/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Касьянова В.М.

за участю представників:

від позивача:Сташко Г.І., Зотова І.М.

від відповідача: Дацко А.В., Троніц М.І., Осипович І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-24947/10/0570 за позовом Обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Донецької обласної державної адміністрації до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про скасування першого пункту вимоги від 26 липня 2010 року № 05-07-10-14/8048 за актом ревізії від 05 липня 2010 року № 07-17/015 в частині незаконного кредитування 64 осіб на загальну суму 1393,00 тисяч грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Донецької обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовною заявою до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про часткове скасування вимоги від 26 липня 2010 року № 05-07-10-14/8048 за актом від 05 липня 2010 року № 07-17/015 в частині незаконного кредитування 64 осіб на загальну суму 1393,00 тисяч гривень, зобовязання Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області згідно чинного законодавства України виконати рішення, постанови від 21 жовтня 2009 року Донецького окружного адміністративного суду, що вступило в законну силу.

Ухвалою суду першої інстанції від 20.12.2010 року залишено без розгляду вимоги в частині зобовязання Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області згідно чинного законодавства України виконати рішення, постанови від 21 жовтня 2009 року Донецького окружного адміністративного суду, що вступило в законну силу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-24947/10/0570 позовні вимоги Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Донецької обласної державної адміністрації до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про часткове скасування першого пункту вимоги від 26 липня 2010 року № 05-07-10-14/8048 за актом від 05 липня 2010 року № 07-17/015 в частині незаконного кредитування 64 осіб на загальну суму 1393,00 тисяч гривень - задоволено.

Скасовано перший пункт вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 26 липня 2010 року № 05-07-10-14/8048 за актом від 05 липня 2010 року № 07-17/015 в частині прийняття заходів відповідно до вимог чинного Законодавства щодо повного відшкодування встановлених порушень шляхом забезпечення повернення кредитів забудовниками, які проживають будують (реконструюють) житло та інженерні мережі не в сільській місцевості в загальній сумі 1393 000,00 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, ухвалену с порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначивши, що під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності було встановлено, що позивачем, у 2009 році всупереч законодавству було надано кредити 64 особам, які проживають, будують, (реконструюють) житло та інженерні мережі не в сільській місцевості, тобто особам, які не мали права на отримання пільгових кредитів, а саме позичальникам міста Волноваха та смт. Оленівка Волноваського району, м.Красний Лиман, смт.Дробишеве та смт. Кіровське Краснолиманського району, смт.Билбасівка та смт.Черкаське Словянського району, смт.Тельманове Тельманівського району в загальній сумі 1393000,00 гривень. Вважає, що до сільської місцевості не відносяться території міських населених пунктів, до яких належать і селища міського типу. Просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснили, що при проведеній перевірки встановлені порушення законодавства, що регулює надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі. Позивачем були надані кредити певним особам за рахунок коштів державного бюджету, з яких 64 особи це ті які не мешкають в сільській місцевості.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні пояснили, що ті 64 особи, яким наданні кредитні кошти відносяться до категорії осіб, які мешкають в сільській місцевості.

Стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що позивач, Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, зареєстрований в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 20.06.2007 року, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 25604868, діє на підставі Положення, затвердженого розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації № 391 від 30.06.1998 року.

Регіональна програма індивідуального житлового будівництва на селі «Власний дім» розробляється та затверджується як Донецькою обласною державною адміністрацією, так й рішенням сесії Донецької обласної ради, щорічно.

Програма на 2009 рік затверджена рішенням сесії Донецької обласної ради від 28.04.2009 року № 5/22-657 (арк. справи 27-35).

Відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2010 року, за результатами якої складено акт № 07-17/015 від 05.07.2010 року (далі - акт ревізії), яким, серед іншого, було встановлено порушення з боку позивача у вигляді завдання матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету на суму 1393000,00 гривень.

Завдання матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету відбулось внаслідок видачі 64 кредитів особам, які проживають, будують (реконструюють) житло та інженерні мережі не в сільській місцевості, тобто які не мали права на отримання пільгових кредитів, а саме позичальникам м.Волноваха та смт Оленівка Волноваського району, м Красний Лиман, смт.Дробишеве та смт.Кіровське Краснолиманського району, смт.Билбасівка та смт.Черкаське Словянського району, смт.Тельманове Тельманівського району у загальній сумі 1393000,000 гривень. Вказаний акт ревізії був підписаний посадовими особами позивача із зауваженнями 08 липня 2010 року.

Відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», «Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі Порядок № 550) - 26 липня 2010 року відповідачем прийнято, вимогу № 05-07-10-17/8048 (Далі за текстом, - спірна вимога) «Про відшкодування порушень, виявлених ревізією», якою, позивача зокрема зобовязано прийняти заходи відповідно до вимог чинного Законодавства щодо повного відшкодування встановлених порушень шляхом забезпечення повернення кредитів забудовниками, які проживають будують (реконструюють) житло та інженерні мережі не в сільській місцевості в загальній сумі 1393 000,00 гривень (арк. справи 8).

Позиція відповідача щодо неправомірності видачі 64 кредитів особам (відсутність права у наданні кредитів), які проживають, будують (реконструюють) житло та інженерні мережі не в сільській місцевості, тобто які не мали права на отримання пільгових кредитів, ґрунтується на тому, що позивачем порушено п.4 Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 р. № 1597 та п.11 „Положення про порядок формування і використання коштів фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі”, затвердженого ПКМУ від 03.08.1998 року № 1211.

Спірним питанням при вирішенні даних правовідносин є наявність або відсутність в правовому розумінні правових підстав для надання дострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла в сільській місцевості, які нерозривно повязані з відношенням зазначених осіб до визначення відповідної категорії місцевості.

Задовольняючі вимоги позивача, суд першої інстанції керувався нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, безпосередньо Указом Президента від 27.03.1998 року №222/98 «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (надалі Указ Президента №222), Постановою КМ України від 03.08.1998 року №1211 «Положення про порядок формування і використання коштів фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (Положення №1211), Постановою КМ України від 05.10.1998 року №1597 «Правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі» (Правила №1597), Законом України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», в якому наведено поняття сільської місцевості.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно керувався нормами матеріального права, але при вирішенні справи по суті, не вірно надав правову оцінку обставинам справи.

З метою розширення можливостей інвестування індивідуального житлового будівництва на селі, прийнятий Указ Президента від 27.03.1998 року №222/98 «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (надалі Указ Президента №222).

На виконання Указу №222, прийнята Постанова КМ України від 03.08.1998 року №1211 затверджено «Положення про порядок формування і використання коштів фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (Положення №1211), яка є основою для розроблення положень про порядок формування і використання коштів місцевих фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та відповідних статутних документів фондів з урахуванням місцевих умов. Зазначеним Положенням визначені напрямки діяльності фондів, порядок формування і використання коштів фондів. П.11-13 Положення встановлено, що фонди надають індивідуальним забудовникам довгострокові кредити згідно із затвердженими програмами індивідуального житлового будівництва в областях. Кредити надаються їх забудовникам для спорудження в сільській місцевості нових індивідуальних житлових будинків з надвірними підсобними приміщеннями або для його завершення. Списки індивідуальних забудовників, які потребують кредитування за рахунок коштів фондів, складаються фондами та затверджуються органами місцевого самоврядування. Надання та повернення таких кредитів здійснюється згідно з правилами, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

П.п.4 п.1 Постанови КМ України від 05.10.1998 року №1597 «Правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі» (Правила №1597), встановлено, що позичальниками кредитів за рахунок кредитних ресурсів фондів можуть бути громадяни України, які постійно проживають, будують індивідуальне житло в сільській місцевості.

П.п.7 п.2 визначені умови надання кредиту, безпосередньо кредит надається за умови постійного проживання забудовника або переселення на постійне місце проживання у сільську місцевість.

Законом України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», в якому наведено поняття сільської місцевості, як територія, що знаходиться за межами міст і є переважно зонами сільськогосподарського виробництва та сільської забудови.

Як встановлено під апеляційного провадження ті 64 особи, які отримали кредитні кошти від фонду на підставі укладених договорів відповідно до зазначеного законодавства та розроблених програм, всі вони є мешканцями міст або селищ міського типу та кредитні кошти отримані на будівництво (реконструкцію, газифікацію) саме житла по місцю свого постійного проживання.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання сторони позивача, що висновки акту перевірки (а.с.9 акту) є суперечливими, тому як мова в акті йде не про відсутність виявлених порушень, а про повноту надання документів, на підставі яких видавались кредити, при наданні яких на перевірку, порушень відповідно до вимог їх складу не виявлено.

Виходячи з Розділу ХУ Перехідних положень Конституції України, закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цієї Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12.03.1981 року №1654-Х, яка є діючою на теперішній час, затверджено «Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР».

Виходячи з Розділу ХУ Перехідних положень Конституції України, зазначене положення в частині визначення приналежності населених пунктів до певного типу, може застосовуватися до спірних правовідносин.

Зазначеним Положенням №1654-Х встановлено, що до міських населених пунктів належать міста республіканського, обласного, районного підпорядкування і селища міського типу, до сільських-села і селища незалежно від їх адміністративної підпорядкованості.

Наявність таких населених пунктів, як селища міського типу, визначається і в класифікаторі обєктів адміністративно територіального устрою України (КОАТУУ), який затверджено і введено в дію з 01.01.1998 року наказом Державного комітету статистики України від 09.12.1997 року №78.

Крім того, наявність таких населених пунктах наводяться і в інших законодавчих актах України, безпосередньо в ст..25 Земельного кодексу України».

Тобто ви ходячи з зазначених нормативно-правових актах, колегія суддів приходить до висновку, що такі населені пункти, як селища міського типу, належать до категорії міських населених пунктів.

Виходячи правового аналізу зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до висновку, що вони направленні розвиток, вирішення соціально-побутових проблем, що стосується житлового будівництва осіб, які проживають, будують індивідуальне житло саме на селі, і не встановлює таких гарантій для осіб, які мешкають в селищах міського типу, містах.

Тобто зазначеними актами, чітко визначене правове регулювання виходячи саме із місця проживання та будівництва позичальників, з чим і повязане надання такої підтримки мешканцям сіл, розташованих у межах району.

В даному випадку 64 особи, з якими укладені кредитні договори та продовжувались видаватися кредитні кошти, не є мешканцями сіл, на яких може розповсюджуватися законодавчі акти, що регулюють надання пільгових кредитів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що обґрунтовуючи підстави для задоволення адміністративного позову, в розумінні статті 72 КАС України, суд першої інстанції посилався на Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року по справі 18178/09/0570, яка була залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача, засновуючись на наявних судових рішеннях, а саме Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року по справі 18178/09/0570, яка залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010 року, в розумінні статті 72 ч.1 КАС України, прийшов до помилкового висновку, що обставини, встановлені цими судовими рішенням в зазначеній адміністративній справі, не доказується при розгляді інших справ, тобто при розгляді цієї справи.

Виходячи з принципу законності (стаття 9 КАС України), суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, допускається застосування інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутністю такого закону суд виходить із конституціях принципів і загальних засад права (аналогія права). Тобто законодавством України не передбачений та не встановлений принцип преюдіцільності судових рішень та не може застосовуватись, як правова позиція при вирішенні справ по суті. Крім того, як пояснили представники відповідача, ними оскаржені судові рішення по адміністративній справі №2а-18178/09/0570, які стали правовою підставою для задоволення позовних вимог по даній справі, що є предметом апеляційного перегляду.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження, вирішення питання про надання кредитних коштів певним особам протягом 2007-2008 років за актом №07-17/006 від 03.03.2009 року, які також входили до складу перевірки та вирішення спору по адміністративній справ №2а-18178/09/0570, з даною перевіркою, не мають спільного, тому як за актом перевірки від 05.07.2010 року №07-17/015 за 2009 рік та завершений період 2010 року, на підставі якого прийнята дана спірна вимога, кредитні кошти видані цим відповідним особам відповідно до нових (додаткових) укладених кредитних договорах, виданих за платіжними дорученнями грошових коштів. Незважаючи на те, що підставою отримання кредитних коштів були кредитні договори укладені впродовж 2007 2009 років, виходячи з тривалої дії зазначених договорів у межах спірних відносин йдеться про кошти отримані в 2009 році, внаслідок чого позивач як підзвітна установа перевірений відповідачем за 2009 рік, що спростовує доводи позивача про тотожність предмету перевірок, поточної з попередньою.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті, в мотивувальній частині судового рішення робить висновки про протиправність оскаржуваного пункту вимоги в цілому та правомірність надання таких кредитів, в той час коли в резолютивній частині скасовує лише його частину.

Колегія суддів звертає увагу, що хоча Фонд не визначає приналежність окремих населених пунктів до сільської місцевості, але ж рішення про надання або про відмову у наданні кредитів приймає саме Фонд, який повинен був приймаючи рішення про надання кредитів 64 особам, врахувати, що зазначені особи не є мешканцями сіл та не будують індивідуальне житло в них.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, невірно надана правова оцінка обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, в звязку апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВА:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-24947/10/0570 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-24947/10/0570 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Донецької обласної державної адміністрації до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про скасування першого пункту вимоги від 26 липня 2010 року № 05-07-10-14/8048 за актом ревізії від 05 липня 2010 року № 07-17/015 в частині незаконного кредитування 64 осіб на загальну суму 1393,00 тисяч грн. залишити без задоволення.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 лютого 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 18 лютого 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова А.В.Гайдар