Рішення № 139474988, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/2168/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Бердичівської міськрайонної організації Українського товариства мисливців та рибалок

до Житомирської обласної ради

громадської організації «Клуб «Єгер»

Державного агентства лісових ресурсів України

про визнання протиправним та скасування рішення та договору,

Представники:

від позивача Климчук К.О..

від відповідача-1 не прибули

від відповідача-2 Галенко О.М.

від третьої особи Чернишенко А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом Бердичівська міськрайонна організація Українського товариства мисливців та рибалок (далі - Бердичівська міськрайонна організація УТМР) до Житомирської обласної ради (відповідача-1), громадської організації «Клуб «Єгер» (відповідача-2) та Державного агентства лісових ресурсів України (відповідача-3) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Житомирської обласної ради № 1088 від 13.11.2025 «Про надання у користування мисливських угідь громадській організації «Клуб «Єгер»;

- визнання протиправним та скасування договору про умови ведення мисливського господарства № 272, укладеного 10.12.2025 між Державним агентством лісових ресурсів України та громадською організацією «Клуб «Єгер».

Суд своєю ухвалою від 03.03.2026 залишив без руху позовну заяву.

Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви

Суд своєю ухвалою від 10.03.2026 відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

На думку позивача, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки:

- порушено переважне право позивача на користування мисливськими угіддями. Обґрунтовуючи порушення переважного права позивач посилається на те, що він протягом 15 років (з 2010 року) є користувачем мисливських угідь, які були надані оскаржуваними рішенням та договором у користування громадській організації «Клуб «Єгер», а тому, відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», наділений відповідним переважним правом. Водночас, незважаючи на отримані позивачем погодження органів місцевого самоврядування, землевласників та землекористувачів, на землях яких розташовані мисливські угіддя, Житомирською обласною радою ухвалено рішення про надання мисливських угідь у користування громадській організації «Клуб «Єгер»;

- всупереч частині другій статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» оскаржуване рішення Житомирської обласної ради № 1088 від 13.11.2025 ухвалено за відсутності погодження територіальних громад, на території яких розташовані мисливські угіддя (Бердичівської міської ради, Гришковецької селищної ради та Швайківської сільської ради);

- мисливські угіддя розташовані на землях сільськогосподарського призначення, передача яких в умовах воєнного стану без обґрунтування та погодження з оборонними структурами є недопустимою та незаконною.

Державне агентство лісових ресурсів України (відповідач-3) відхилило позов повністю. Відповідач-3 вважає, що між ним та позивачем відсутній предмет спору, оскільки останній не звертався з пропозицією продовження строку користування мисливськими угіддями. Також на думку відповідача-3 спір про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської обласної ради № 1088 від 13.11.2025 відноситься до категорії публічно-правового спору та юрисдикції адміністративних судів.

Житомирська обласна рада (відповідач-1) відхилила позов повністю з таких підстав:

- відповідно до врегульованої Законом України «Про мисливське господарство та полювання» обласна рада приймає рішення про надання у користування мисливський угідь виключно на підставі подання Державного агентства лісових ресурсів України та не залучається до процесу підготовки подання та погодження користування мисливськими угіддями. Державне агентство лісових ресурсів України не зверталось з поданням про надання у користування мисливських угідь позивачу, строк користування якими у останнього закінчився 08.09.2025;

- рішення від 13.11.2025 № 1088 Про надання у користування мисливських угідь громадській організації «Клуб «Єгер» прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та встановленої процедури прийняття;

- законодавство про правовий режим воєнного стану не обмежує повноваження органів місцевого самоврядування щодо надання у користування мисливських угідь, їх надання переслідує мету використання тваринного світу на певній території і не передбачає відчуження або передачу земель у розумінні норм Земельного кодексу України.

Громадська організація «Клуб «Єгер» (відповідач-2) відхилило позов. Заперечуючи проти позову відповідач-2 зазначив, що переважне право користувача мисливськими угіддями виникає за умови відповідного звернення такого користувача щодо реалізації цього права з одночасним поданням необхідного пакету документів. На момент прийняття спірного рішення у позивача були відсутні необхідні документи для продовження строку користування мисливськими угіддями в межах тих площ, якими він користувався раніше. Натомість громадська організація «Клуб «Єгер» дотрималась процедури, передбаченої ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Надання мисливських угідь у користування не є передачею земельних ділянок у користування, Закон України «Про правовий режим воєнного стану» не обмежує повноваження органів місцевого самоврядування у сфері управління природними ресурсами, та відсутні законодавчі приписи, які б зобов`язували передачу мисливських угідь у користування погоджувати з органами сектору оборони або цивільного захисту.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.10.2025 Державне агентство лісових ресурсів України звернулось до Житомирської обласної ради з поданням щодо надання у користування громадській організації «Клуб «Єгер» мисливських угідь загальною площею 29365,8 га розташованих на території Бердичівського району Житомирської області, на строк на менш як на 15 років. Подання ухвалено за результатами розгляду клопотання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.09.2025 № 08-13/885, погодження Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирської обласної військової адміністрації від 01.10.2025 № 5299/2-25/19, погодження землевласників, землекористувачів.

13.11.2025 Житомирська обласна рада ухвалила рішення № 1088 про надання громадській організації «Клуб «Єгер» у користування 29365,8 га мисливських угідь на території Житомирської області строком на 25 років (далі - Рішення). Додатком до Рішення є перелік землевласників, землекористувачів та розмір площ їхніх ділянок, які підлягають використанню громадською організацією «Клуб «Єгер» для ведення мисливського господарства.

На підставі вказаного Рішення 10.12.2025 між Державним агентством лісових ресурсів України та громадською організацією «Клуб «Єгер» укладено договір користування мисливськими угіддями № 272 від 10.12.2025, предметом якого є відносини між Центральним органом та користувачем щодо умов ведення мисливського господарства та полювання.

Користувачем мисливських угідь, які надані Рішенням громадській організації «Клуб «Єгер», до 08.09.2025 була Бердичівська міськрайонна організація Українського товариства мисливців та рибалок. Вказані обставини визнаються учасниками справи та, відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, та не підлягають доказуванню.

Правовою підставою для такого користування було рішення Житомирської обласної ради від 08.09.2010 № 1189, відповідно до якого позивачу надано у користування мисливські угіддя площею 53341,85 га на території Бердичівського району терміном на 15 років. Відповідний договір про умови ведення мисливського господарства Бердичівською міськрайонною організацією Українського товариства мисливців та рибалок укладений останньою з Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 16 вересня 2010 року.

Отже мисливські угіддя, користувачем яких з 13.11.2025 є громадська організація «Клуб «Єгер», до 08.09.2025 були складовими мисливських угідь, користувачем яких була Бердичівська міськрайонна організація Українського товариства мисливців та рибалок.

Після завершення строку користування мисливськими угіддями Бердичівська міськрайонна організація Українського товариства мисливців та рибалок звернулась до Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з проханням розглянути пакет документів щодо надання мисливських угідь у користування на новій термін загальною площею 32550,6349 га. Таке звернення позивач надіслав 07.10.2025.

23.10.2025 Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства повернуло позивачу надіслані ним документи на доопрацювання (лист 08-13/1011).

Вказане вище звернення позивача до Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства мало місце після розгляду останнім документів громадської організації «Клуб «Єгер» щодо надання у користування мисливських угідь та направлення їх для розгляду до Державного агентства лісових ресурсів України. Як зазначено вище, клопотання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Державного агентства лісових ресурсів України датовано 22.09.2025.

Зверненню позивача до Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства передувало його звернення до Житомирської обласної ради (15.08.2025) про пролонгацію користування мисливськими угіддями для ведення мисливського господарства. У цьому зверненні позивач просив пролонгувати користування мисливськими угіддям на всій площі (53341,85 га), якими на той час користувався.

Житомирська обласна рада звернення позивача від 15.08.2025 залишила без розгляду, роз`яснивши останньому (лист від 17.09.2025 № р-5-22/750) процедуру вирішення порушеного питання (необхідність звернення до Державного агентства лісових ресурсів України).

Вирішення спору пов`язано з наданням відповіді на такі ключові питання: правова природа спору та його підсудність правилам господарського судочинства; ефективність обраного способу захисту; правові умови виникнення та реалізації переважного права на користування мисливськими угіддями.

Надаючи відповідь на ці питання суд виходить з такого.

1. Підсудність справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов:

- участь у спорі суб`єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Положеннями статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Спір у справі виник щодо правомірності рішення Житомирської обласної ради № 1088 про надання громадській організації «Клуб «Єгер» у користування 29365,8 га мисливських угідь на території Житомирської області строком на 25 років (далі - Рішення). Обґрунтовуючи своє право на позов позивач посилається на порушення його переважного права на користування мисливськими угіддями.

Тобто фактично існує спір щодо права користування мисливськими угіддями між двома громадськими організаціями.

Відповідно до преамбули Закону України від 22 лютого 2000 року № 1478-III «Про мисливське господарство та полювання» (далі - Закон) його положення визначають правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних та фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечують рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливські тварини - дикі звірі та птахи, що можуть бути об`єктами полювання (ст. 1 Закону).

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь (ст. 9 Закону).

Таким чином, рішення про надання у користування мисливських угідь пов`язано з реалізацію правомочності власника і спрямовано на реалізацію свого права розпоряджатися мисливськими угіддями.

Отже оспорювання набуття юридичною особою у користування мисливських угідь внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування рішення про їх передачу має вирішуватися у порядку цивільної або господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Тобто спірні правовідносини виникли у зв`язку з неправомірністю, на думку позивача, набуття громадською організацією «Клуб «Єгер» права користування мисливськими угіддями на підставі спірного Рішення органу місцевого самоврядування, а тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

2. Ефективність обраного способу захисту

У розумінні Закону (стаття 1):

мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь;

мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства;

мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва;

користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Згідно із частинами першою-третьою статті 21 Закону ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь (ч. 1), не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку (ч. 2), умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь (ч. 3).

Порядок надання у користування мисливських угідь є предметом регулювання ст. 22 Закону, за якою мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Отже рішення про надання мисливських угідь у користування для ведення мисливського господарства є правовстановлюючий документ, на підставі якого особа набуває статусу користувача мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі.

На відміну від земельних відносин, за якими право користування земельною ділянкою виникає на підставі договору, договір про ведення мисливського господарства не є правочином, з укладенням якого пов`язано виникнення права користування мисливськими угіддями. Таким актом, відповідно до ст. 22 Закону, є саме відповідне рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад.

А тому факт укладення договору про ведення мисливського господарства не вичерпує дію відповідного рішення як правовстановлюючого акту.

Цей висновок суду підтверджуються приписами ст. 23 Закону, що визначає порядок припинення права користування мисливськими угіддями. Ця норма визначає підстави припинення (ч. 1) та порядок припинення (ч. 2). За врегульованим нею порядком рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються: тими самими органами, які уповноважені на надання у користування мисливських угідь (у випадках, передбачених абзацами третім, четвертим, сьомим частини першої цієї статті); адміністративним судом (у випадках, передбачених абзацами п`ятим, шостим частини першої цієї статті).

Отже, оскільки договір про ведення мисливського господарства не є правочином, з укладенням якого пов`язано виникнення права користування мисливськими угіддями, законодавець не зумовлює припинення такого договору з припиненням права користування мисливськими угіддями.

З огляду на це дія Рішення триває в часі, а тому його оскарження є ефективним способом захисту.

3. Правові умови виникнення та реалізації переважного права на користування мисливськими угіддями.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Як зазначено судом вище, правовим актом, який посвідчує право користування мисливськими угіддями для ведення мисливського господарства, є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, прийняте на підставі подання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

З огляду на це, оскільки іншої процедури виникнення права користування мисливськими угіддями для ведення мисливського господарства Закон не передбачає, реалізація переважного права на користування мисливськими угіддями здійснюється за правилами ч. 1 ст. 22 Закону.

Бердичівська міськрайонна організація Українського товариства мисливців та рибалок була користувачем мисливськими угіддями площею 53341,85 га до 08.09.2025. Процедуру реалізації переважного права на користування мисливськими угіддями площею 32550,6349 га позивач розпочав після завершення строку користування мисливськими угіддями - 07.10.2025.

Станом на цей час громадська організація «Клуб «Єгер» ініціювала процедуру надання їй у користування мисливських угідь загальною площею 29365,8 га, в ході якої 02.10.2025 Державне агентство лісових ресурсів України звернулось до Житомирської обласної ради з поданням щодо надання у користування громадській організації «Клуб «Єгер» мисливських угідь загальною площею 29365,8 га розташованих на території Бердичівського району Житомирської області, винесеного на підставі клопотання від 22.09.2025 Центрального міжрегіонального управлінням лісового та мисливського господарства, погодження від 01.10.2025 Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирської обласної військової адміністрації, погодження землевласників, землекористувачів.

Такі дії громадської організації «Клуб «Єгер», Центрального міжрегіонального управлінням лісового та мисливського господарства, Житомирської обласної державної адміністрації (Житомирської обласної військової адміністрації), землевласників та землекористувачів не суперечать ст. 22 Закону, оскільки ця норма не встановлює будь-яких обмежень щодо кількості погоджень для користування мисливськими угіддями та щодо кількості претендентів на їх користування, не заперечує можливості відкликання чи скасування наданого погодження.

Отже ст. 22 Закону не заперечує наявність кількох претендентів на отримання мисливських угідь як на стадії отримання погодження, так і при ухваленні рішення про надання мисливських угідь у користування для ведення мисливського господарства.

З огляду на це фактор переважного права, врегульованого частиною четвертою ст. 22 Закону, на користування мисливськими угіддями виникає тільки за умови одночасної наявності на розгляді органу, який уповноважений на надання у користування мисливських угідь, подань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства щодо різних суб`єктів.

Натомість станом на час ухвалення Рішення (13.11.2025) ініційована 07.10.2025 Бердичівською міськрайонною організацією Українського товариства мисливців та рибалок процедура надання у користування мисливських угідь після повернення 23.10.2025 Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства документів на доопрацювання не була активована. З огляду на це Житомирська обласна рада ухвалила рішення за наявності виключно подання Державного агентства лісових ресурсів України щодо надання у користування громадській організації «Клуб «Єгер» мисливських угідь загальною площею 29365,8 га розташованих на території Бердичівського району Житомирської області.

Відсутність відповідного подання щодо Бердичівської міськрайонної організації Українського товариства мисливців та рибалок свідчить про відсутність обставин, які зумовлюють можливість оцінки Рішення на відповідність врегульованій частиною четвертою ст. 22 Закону процедурі реалізації позивачем переважного права на користування мисливськими угіддями. З огляду на це позивачем не доведено порушення оскаржуваним Рішенням та Договором його переважного права на користування мисливськими угіддями.

Відсутність порушення переважного права позивача на користування мисливськими угіддями свідчить про відсутність порушення оскаржуваним Рішенням та Договором прав позивача в цілому.

За загальним правилом (ст. 4 ГПК України) необхідною умовою звернення до господарського суду є захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. Також закон передбачає право (можливість) звернення до суду осіб, яким надано таке право, в інтересах інших осіб, тобто, за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів таких інших осіб.

Відсутність порушеного права позивача є самостійною обставиною відмови у позові, з огляду на що суд не досліджує доводи позивача про ухвалення Рішення за відсутності погодження територіальних громад, на території яких розташовані мисливські угіддя, та відповідність Рішення законодавству щодо правового режиму воєнного стану.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Бердичівській міськрайонній організації Українського товариства мисливців та рибалок у позові до Житомирської обласної ради, громадської організації «Клуб «Єгер» та Державного агентства лісових ресурсів України.

Покласти судові витрати на Бердичівську міськрайонну організацію Українського товариства мисливців та рибалок.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений 04.09.2026

Суддя С. А. Ковтун