Рішення № 139474968, 04.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2026Справа № 910/4927/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА

КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ"

вул. Лейпцизька, 1-А, м. Київ, 01015; код ЄДРПОУ 03327664

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельне

підприємство "ЛОТА"

Столичне шосе, 70, м. Київ, 03131; код ЄДРПОУ 22919880

про стягнення коштів у розмірі 286 149, 01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельне підприємство "ЛОТА" (далі- відповідач) про стягнення за Договором №26668/5-01 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 286 149, 01 грн., з яких: грошові кошти за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 245 305, 93 грн., інфляційні втрати в розмірі 32 358, 66 грн., три проценти річних в розмірі 8 484, 42 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 справу №910/4927/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 відкрито провадження у справі №910/4927/26, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

01.06.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд поновити строк на подання відзиву у справі; застосувати до вимог Позивача, які ґрунтуються на відборі проб стічних вод від 05.06.2019 року наслідки спливу строків позовної давності та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

05.06.2026 позивачем подано відповідь на відзив із спростуванням аргументів відзиву.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

16 квітня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - Позивач, ПрАТ «АК «Київводоканал», Виконавець, Постачальник або Водоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельне підприємство «Лота» (далі - ТОВ ТЗП «Лота», Споживач, Абонент або Відповідач) було укладено тимчасовий договір № 11280/5-01 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір-1).

В подальшому 06.05.2022 між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 26668/5-01 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - Договір-2).

Відповідно до п. 7.2 Договору-2 умови цього договору застосовуються до відносин між Виконавцем та Споживачем, які виникли до його укладення, згідно ст. 631 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 Договору-2 Виконавець зобов`язується надавати Споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених Споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва (надалі - Вимоги до скиду стічних вод), а Споживач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Виконавцем послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого питаного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування, Правила № 190), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 (в подальшому - Правила приймання стічних вод), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 1.5 Договору-2 Споживач забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Згідно ч. 1 статті 17 Закону України «Про водовідведення та очищення стічних вод» суб`єкти господарювання, що здійснюють водовідведення, зобов`язані дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до п. 1.4 Правил № 190 приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до п.п. 1,2 п. 2 розділу ІІ Правил № 316 споживачі повинні: дотримуватися вимог до скиду стічних вод та установлених кількісних та якісних показників стічних вод на випусках водовідведення споживачів, вимагати від субспоживачів виконання положень цих Правил та вимог місцевих правил приймання; здійснювати систематичний контроль за кількістю та якістю стічних вод, які скидаються ними до систем централізованого водовідведення, згідно з графіком відбору проб, погодженим із виконавцем, надавати виконавцю інформацію про обсяги та якісний склад стічних вод, які скидають до систем централізованого водовідведення.

З метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва. Відповідно до п. 1.2 Правил № 1879, ці правила поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).

Пунктом 1.5 Правил № 1879 встановлено, що правила встановлюють вимоги до Абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки Абонентів і Водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Правил № 316 та п. 2.1 Правил № 1879 ПрАТ «АК «Київводоканал» має право здійснювати контроль за якістю стічних вод, що надходять від Абонента в систему каналізації м. Києва, а також режимом та обсягом скидання.

З метою контролю якості стічних вод, що надходять від ТОВ ТЗП «Лота» у каналізаційні мережі м. Києва, представниками департаменту екологічного нагляду Позивача (далі - ДЕН), в присутності представника Відповідача, 05.06.2019, 10.10.2023, 20.02.2024 та 04.07.2024 були здійснені відбори проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 70 з контрольного колодязя 1/11 ТОВ ТЗП «ЛОТА» для вимірювання показників їх складу та властивостей.

За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, відібраних 05.06.2019, 10.10.2023, 20.02.2024 та 04.07.2024 працівниками ДЕН було складені протоколи (копії додається), в яких зафіксовано невідповідність стічних вод, які Абонент скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах № 316 та Правилах № 1879.

Листами-повідомленнями від 10.06.2019 № 15/5487-Т, від 16.10.2023 № 15/9357-Т, від 23.02.2024 № 15/9569-Т, від 08.07.2024 № 15/9862-Т ТОВ ТЗП «ЛОТА» було повідомлено про результати хімічних аналізів стічних вод, які ним скидалися у систему міської каналізації.

За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 70, відібраних 05.06.2019 з контрольного колодязя 1/11 ТОВ ТЗП «Лота», виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин по шести компонентам: завислі речовини становить 628 мг/дм3, допустима концентрація - 300; сухий залишок становить 1 987мг/дм3, допустима концентрація - 1 000; вміст фосфатів становить 14,55мг/дм3, допустима концентрація - 8,00; азот амонійний (амоній-іон) становить 54,93 мг/дм3, допустима концентрація - 20,00; окислюваність (ХСК) становить 1 664,0 мгО/дм3, допустима концентрація - 500,0; хлориди становлять 709,1мг/дм3, допустима концентрація - 240.

За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 70, відібраних 10.10.2023 з контрольного колодязя 1/11 ТОВ ТЗП «Лота», виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин по двох компонентам: вміст фосфатів становить 16,25 мг/дм3, допустима концентрація - 8,00; окислюваність (ХСК) становить 2 202,0 мгО/дм3, допустима концентрація - 500,0. Кк = Кк (фосфати) (16,25 -8,00)/8,00 + Кк окислюваність (ХСК) (2 202,0- 500,0)/500,0 = 4,44.

За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 70, відібраних 20.02.2024 з контрольного колодязя 1/11 ТОВ ТЗП «Лота», виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин по чотирьох компонентам: завислі речовини становить 370 мг/дм3, допустима концентрація - 300; вміст фосфатів становить 11,07 мг/дм3, допустима концентрація - 8,00; азот амонійний (амоній-іон) становить 48,24 мг/дм3, допустима концентрація - 20,00; окислюваність (ХСК) становить 660,0 мгО/дм3, допустима концентрація - 500,0.

За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 70, відібраних 04.07.2024 з контрольного колодязя 1/11 ТОВ ТЗП «Лота», виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин по трьох компонентам: завислі речовини становить 473 мг/дм3, допустима концентрація - 300; азот амонійний (амоній-іон) становить 48,10 мг/дм3, допустима концентрація - 20,00; окислюваність (ХСК) становить 1 834,0 мгО/дм3, допустима концентрація - 500,0. Кк = Кк(завислі речовини (473-300)/300 + КК азот амонійний (амоній-іон) (48,10-20,00)/20,00 + Кк окислюваність (ХСК) (1 834,0-500,0)/500,0 = 4,65.

Відповідно до п. 7.5 Правил №1879, плата за скид Абонентом стічних вод з перевищенням ДК, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього аналізу, проведеного Водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Ця плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих Абонентом за цей період з даного об`єкта.

Оскільки попередні відбори проб стічних вод здійснювлися понад три місяці від відбору проби, у якій зафіксовано перевищення ДК, обсяг скинутих стічних вод ТОВ ТЗП «Лота» вираховується за три попередні місяці, з дати відбору проб стічних вод. ТОВ ТЗП «Лота» скинуло стічних вод до міської каналізаційної мережі по відбору від 05.06.2019 за 90 днів в обсязі 2 012,00 м3, по відбору від 10.10.2023 за 90 днів в обсязі 1 566,88м3, по відбору від 20.02.2024 за 90 днів в обсязі 959,94 м3, по відбору від 04.07.2024 за 90 днів в обсязі 1 383,06м3.

Листами-попередженням Відповідачу направлялись розрахунки № 15/ ДК-2019-06-07/371-Ф від 05.06.2019, № 15/ДК-7/371-10-2023 від 10.10.2023, № 15/ ДК-7/371-02-2024 від 20.02.2024, № 15/ДК-7/371-07-2024 від 04.07.2024 нарахувань плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та відповідні рахунки на оплату (копії додаються).

Відповідно до пункту 6.2.18 Правил № 1879 Абонент зобов`язаний оплатити наданий Водоканалом рахунок у 10-денний строк з моменту його отримання.

Однак, Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та не сплатив кошти у загальному розмірі 245 305,93 грн (101 334,78+58 354,87+18 922,14+66 694,14).

Таким чином, станом на дату звернення до суду із позовною заявою Відповідачем в порушення п. 6.2.18 Правил № 1879 не сплачені грошові кошти у розмірі 245 305,93 грн нараховані за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказує, що станом на дату звернення до суду із позовною заявою Відповідачем в порушення п. 6.2.18 Правил № 1879 не сплачені грошові кошти у розмірі 245 305,93 грн нараховані за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відтак, суд, враховуючи умови пункту 6.2.18 Правил № 1879, дійшов висновку, що строк оплати плати за скид стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин у розмірі 245 305,93 грн (101 334,78+58 354,87+18 922,14+66 694,14) є таким, що настав.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 245 305,93 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 245 305,93 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 32 358,66 грн. інфляційних втрат та 8 484,42 грн 3 % річних.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично вірним, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 32 358,66 грн. інфляційних втрат та 8 484,42 грн 3 % річних, а відтак, суд задовольняє вказані вимоги повністю.

Стосовно заявленої відповідачем вимоги про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

За змістом статті 256 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 5 статті 261 ЦК України передбачає, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

При цьому відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною, є самостійною та достатньою правовою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від доведеності інших обставин справи.

Також під час розгляду даної справи судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, відповідно до яких:

"76. Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

77. За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

78. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

79. Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

80. Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19),невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

81. Таким чином, з огляду на вище наведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

82. Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

83. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

84. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

85. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

86. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

87. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон №540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

88. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

89. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

90. Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

91. Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

92. Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

93. Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

94. Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

95. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

96. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

97. Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

98. За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 01 квітня 2024 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим. Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками".

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, строк дії карантину в України був з 12.03.2020 по 30.06.2023 (постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020,. № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023).

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦКУ, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до Указів Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/24 від 06.05.2024, № 470/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025 № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від ,строк дії воєнного стану продовжено до 02.08.2026.

Водночас, Законом України № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України поновлено перебіг позовної давності з 04.09.2025

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом не пропущено, оскільки такий строк спочатку з 12.03.2020 було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а подальшому в період з 30.06.2023 по 04.09.2025 продовжено у зв`язку з введенням воєнного стану.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача у даній справі.

Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив як такі, що не спростовують заявлені вимоги, зважаючи на обставини, викладені вище.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельне підприємство "ЛОТА" (Столичне шосе, 70, м. Київ, 03131; код ЄДРПОУ 22919880) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 245 305,93 грн. основного боргу, 32 358,66 грн. інфляційних втрат та 8 484,42 грн 3 % річних та 3 433,80 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов