Рішення № 139474957, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/4519/26

За позовом Фізичної особи-підприємця Соколовського Олександра Володимировича (м. Черкаси)

до: 1) Черкаської обласної військової адміністрації (м. Черкаси);

2) Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Головне управління статистики у Черкаській області (м. Черкаси)

2. Черкаська міська рада (м. Черкаси)

про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації та визнання права користування частиною земельної ділянки,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи:

Від позивача: Гаврилов Д.О.

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Федорова Ю.О.

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Соколовський Олександр Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Черкаської обласної військової адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації та визнання права користування частиною земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання за позивачем права користування частиною земельної ділянки площею 0,0442 га з кадастровим №7110136700:04:019:0081, яка зареєстрована за Головним управлінням статистики у Черкаській області, у зв`язку із наявністю на цій земельній ділянці належного позивачу нерухомого майна - частини приміщень кафе-бару загальною площею 107,5 кв.м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

30.04.2026 позивачем усунуто виявлені недоліки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Головне управління статистики у Черкаській області та Черкаську міську раду в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; призначено підготовче засідання на 02.06.2026.

11.05.2026 від Головного управління статистики у Черкаській області надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

13.05.2026 від Головного управління статистики у Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності порушення прав позивача.

15.05.2026 від Черкаської міської ради надійшли пояснення по справі, в яких міська рада зазначає про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а також просить розглядати справу за відсутності представника Ради.

20.05.2026 від Черкаської обласної військової (державної) адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

У підготовчому засіданні 02.06.2026 суд розглянув заяву Головного управління статистики у Черкаській області про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, та встановив, що спір у даній справі виник з господарських відносин, позов подано з метою захисту права позивача як суб`єкта господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність на спірній земельній ділянці, а тому даний спір підлягає вирішенню в господарському суді.

З цих підстав протокольною ухвалою від 02.06.2026 відмовлено в задоволенні означеної заяви Головного управління статистики у Черкаській області.

У судовому засіданні 02.06.2026 оголошувалась перерва до 11.06.2026.

05.06.2026 від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

У підготовчому засіданні 11.06.2026 представник позивача підтримав подане разом з позовною заявою клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи. Представник третьої особи-1 проти задоволення цього клопотання заперечував.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Позивач просить суд призначити судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (Черкаське відділення), на вирішення судового експерта поставити питання: який розмір та конфігурація земельної ділянки необхідна для обслуговування нерухомого майна Соколовського Олександра Володимировича, а саме частини приміщень кафе-бару загальною площею 107,5 кв. що належать Соколовському Олександру Володимировичу, та розташовані за адресою м за адресою АДРЕСА_1 , з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм, правил, тощо?

Судом встановлено, що предметом спору є вимоги позивача про:

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:019:0081 площею 0,4900 га, що зареєстрована за Головним управлінням статистики в Черкаській області на праві постійного користування;

- визнання права Фізичної особи - підприємця Соколовського Олександра Володимировича на користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:019:0081, площею 0,4900 га, в розмірі 0,0110 га під частину приміщень кафе-бару загальною площею 107,5 кв.м. для обслуговування нежитлових приміщень.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що для вирішення даного спору та з`ясування обставин, що мають значення для справи, відсутня необхідність у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, і встановлення відповідних обставин не залежить від надання відповідей на поставлене питання.

За таких обставин суд протокольною ухвалою від 11.06.2026 відмовив у задоволення клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи.

Протокольною ухвалою від 11.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2026.

У судовому засіданні 09.07.2026 оголошувалась перерва до 06.08.2026.

21.07.2026 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 06.08.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник третьої особи-1 проти задоволення позовних вимог заперечував. Представники інших учасників справи в судове засідання не заявились, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

06.08.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

06.08.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.1998 Черкаському обласному управлінню статистики було видано Державний акт на право постійного користування землею ЧР 24-189, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №135, відповідно до якого за рішенням виконавчого комітету Черкаської міської Ради народних депутатів від 21.10.1997 №676 Управлінню надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,49 га, під адміністративною будівлею.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності адміністративна будівля та гараж, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, перебувають на балансі Головного управління статистики у Черкаській області, суб`єкт управління - Державна служба статистики України.

13.02.2004 рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради №172: приватному підприємцю Соколовському О.В. надано дозвіл на проведення реконструкції з розширенням нежитлових приміщень під кафе-бар по АДРЕСА_1. Питання відведення земельної ділянки приватному підприємцю Соколовському О.В. вирішити відповідно до вимог Земельного кодексу України. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

13.07.2005 на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 08.07.2005 №887 Соколовському О.В. видано свідоцтво про право власності на частину приміщень кафе-бару по АДРЕСА_1, загальною площею 107.5 кв. м.

У 2018 році наказом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради належним позивачу нежитловим приміщенням присвоєно адресу (АДРЕСА_1).

24.01.2019 рішенням Черкаської міської ради №2-3890 Соколовському О.В. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,11 га в оренду по АДРЕСА_1 під частину приміщень кафе-бару з подальшим визначенням частки землекористування в межах спільної території обслуговування нежитлової будівлі.

При цьому земельна ділянка площею 0,49 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить до земель державної власності на підставі Закону України №5245-VI від 06.09.2012.

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації № 99 від 26.02.2019 Головному управлінню статистики у Черкаській області надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування.

27.05.2019 земельна ділянка площею 0,49 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована в Державному земельному кадастрі, кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:04:019:0081.

Право власності на земельну ділянку зареєстровано за Черкаською обласною державною адміністрацією на підставі Закону України №5245-VI від 06.09.2012.

Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за Головним управлінням статистики у Черкаській області на підставі Державного акта на право постійного користування ЧР24-189 від 06.07.1998.

У подальшому, позивач листом від 20.11.2025 звернувся до Черкаської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Листом від 15.12.2025 Департамент агропромислового розвитку Черкаської ОДА повідомлено позивача про необхідність надання письмової згоди землекористувача для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,11 га, під частиною приміщень кафе-бару.

26.01.2026 позивач звернувся до Головного управління статистики у Черкаській області із клопотанням про надання письмової згоди на вилучення земельної ділянки орієнтовною площею 0,11 га під частину приміщень кафе-бару загальною площею 107,5 кв.м., для обслуговування нежитлових приміщень.

Листом від 24.02.2026 до Головне управління статистики у Черкаській області повідомило позивача про відмову в наданні згоди у зв`язку з наявністю ознак самочинного будівництва приміщень.

Вважаючи отримані відмови в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою протиправними, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом, у якому просить суд:

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:019:0081 площею 0,4900 га, що зареєстрована за Головним управлінням статистики в Черкаській області на праві постійного користування;

- визнати право Фізичної особи - підприємця Соколовського Олександра Володимировича на користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:019:0081, площею 0,4900 га, в розмірі 0,0110 га під частину приміщень кафе-бару загальною площею 107,5 кв.м. для обслуговування нежитлових приміщень.

Наявність у позивача права користування земельною ділянкою обґрунтовано наявністю на цій земельній ділянці належного позивачу нерухомого майна та положеннями ст. ст. 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України.

Частинами 1, 4 ст. 374 ЦК України (в редакції на час реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно) визначено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 375 ЦК України (в редакції на час реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно) передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції на час реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції на час реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Водночас судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів набуття позивачем права власності на нерухоме майно за договором, укладеним з попереднім власником такого нерухомого майна, що є обов`язковою умовою для переходу права на земельну ділянку на підставі ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України в обсязі, який існував у попереднього власника майна.

Таким чином, право позивача на отримання у користування земельної ділянки із земель державної власності, наданої в постійне користування третій особі-1, здійснюється в порядку ст. 123 ЗК України та з дотриманням положень ст. 149 ЗК України.

При цьому судом встановлено, що постійний користувач земельної ділянки - Головне управління статистики у Черкаській області, заперечує проти надання позивачу в користування частини цієї ділянки.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами, можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Оскільки особою, яка не визнає право позивача на користування земельною ділянкою, є Головне управління статистики у Черкаській області, позовна вимога про визнання права користування має бути пред`явлена і до цієї особи.

Так само, суд звертає увагу на те, що позивач також оспорює реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, права власника якої здійснює Черкаська обласна державна (військова) адміністрація), за Головним управлінням статистики у Черкаській області.

У спорах про скасування державної реєстрації права на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності підстав здійснення оспорюваного запису, вирішення такого спору вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.

Подібний висновок з даного приводу висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

В означеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку, не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дає змоги остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства: у таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулися реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Проте судом встановлено, що особа, право постійного користування землею якої оспорюється - Головне управління статистики у Черкаській області, та яка не визнає право позивача на користування земельною ділянкою, позивачем не була включена до складу відповідачів.

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

Така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22. Подібний висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов`язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21).

Оскільки позивачем невірно визначено склад відповідачів у даній справі та не залучено в якості співвідповідача Головне управління статистики у Черкаській області, суд позбавлений можливості вирішити питання про наявність підстав для скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за Управлінням та щодо визнання права позивача щодо користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Інші доводи і твердження учасників справи судом відхилено як такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення спору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги пред`явлені до неналежного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 03.09.2026.

Суддя Т.М. Ващенко