Рішення № 139474475, 01.09.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 Справа № 905/350/26

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши заяву б/н від 13.08.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №905/350/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, м.Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Верстатобудівник, м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 33 395,71грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 по справі №905/350/26 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз м.Краматорськ задоволені повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Верстатобудівник, м.Краматорськ на користь позивача суму заборгованості у розмірі 30797,29грн, пеню у розмірі 1555,96грн, 3% річних у розмірі 205,94грн, інфляційні втрати у розмірі 836,52грн та судовий збір у розмірі 2662,40грн.

У судовому рішенні не вирішувалось питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

13.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 13.08.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №905/350/26, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у зазначеній справі про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу та стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності «Верстатобудівник» на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13215грн.

Ухвалою суду від 18.08.2026 прийнято заяву б/н від 13.08.2026 до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю Верстатобудівник у строк до 25.08.2026 (враховуючи час пересилання засобами зв`язку) подати до суду письмову позицію на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Копія ухвали суду від 18.08.2026 була надіслана до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю Верстатобудівник та була вручена (доставлена до електронного кабінету) 19.08.2026 о 15:45год., що підтверджується довідкою, сформованою в системі Діловодство спеціалізованого суду.

Станом на час винесення додаткового рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю Верстатобудівник письмова позиція на заяву б/н від 13.08.2026 не надходила, як і клопотання про надання додаткового строку для підготовки заперечень на вказану заяву.

Розглянувши заяву б/н від 13.08.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №905/350/26, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з чч.1, 3 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На виконання вказаної норми, позивачем у позовній заяві повідомлено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які очікує понести товариство, складає 40000грн.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд зазначає, що заявником дотримано вищезазначені вимоги. Так, у позові вказано, що докази понесення позивачем витрат будуть подані у строки та порядку, визначеному ГПК України, про що у порядку ч.8 с. 129 ГПК України зроблено заяву. Також суд зазначає, що позовна заява була подана та підписана адвокатом Шипенко М.С.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами ч.1 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

За приписами чч.1, 4 ст.60 ГПК України, допустимим доказами повноважень представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз до матеріалів справи долучено у копіях: Ордер Серії АН №1879049 від 05.01.2026.; договір №69-П/25 від 29.12.2025; Акт наданих послуг №5/1 від 31.05.2026 до договору про надання правової допомоги №69-П/25 від 29.05.2026 на 13215грн; рахунок №5/1 до акту наданих послуг №5/1 від 31.05.2026 від 31.05.2026 на суму 13215грн; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №905/350/26.

З наданої суду копії договору №69-П/25 від 29.12.2025 (далі Договір) вбачається, що зазначений Договір укладено між Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (надалі - Клієнт) та Адвокатським бюро «Максима Шипенка» (надалі Бюро), відповідно до його змісту Клієнт доручає, а Бюро відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту наступні послуги: «Послуги з адвокатської діяльності (правова допомога адвоката: Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва) за відповідним кодом ДК 021:2015 79110000-8 - «Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва)» (надалі - Послуги), в обсязі, умовах та порядку, визначеному цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити наданні Послуги.

За умовами п.2.1 Договору на виконання доручення Клієнта Бюро забезпечує надання Клієнту правничої допомоги на умовах абонентського обслуговування у вигляді представництва Клієнта у кримінальному провадженні (на стадії досудового і судового провадження), а також в цивільному, господарському та адміністративному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, як потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Представництво Клієнта може здійснюватися як у провадженнях (справах, матеріалах тощо), в яких безпосередньо фігурує Клієнт, так і в тих, які можуть вплинути на Клієнта (зокрема, відносно контрагентів).

Абонентське обслуговування за цим Договором передбачає постійне надання правничої допомоги, що передбачає бронювання часу для безперешкодного надання такої допомоги Клієнту на весь календарний 2026 рік (01.01.2026 - 31.12.2026) у обсязі 2 088 робочих годин, що складає 174 робочі години Бюро на місяць, в обсягах та межах, визначених цим Договором, за абонентсько-погодинну винагороду за кожний місяць (гонорар), визначену цим Договором, протягом строку дії цього Договору.

Згідно з п.2.2 Договору обсяг послуги визначається Бюро на основі письмового чи усного звернення Клієнта, під яким Сторони в тому числі розуміють факт направлення Клієнтом в адресу (у т.ч. електронну) Бюро процесуальних та інших документів у паперовому або електронному вигляді.

Робочі години, витрачені Бюро (адвокатами Бюро, та іншими залученими Бюро адвокатами) на надання правничої допомоги у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства (представництва інтересів Клієнта) в окремо визначених судових спорах/справах/провадженнях (обсяг послуги) можуть визначатися Бюро окремо та відображатися в окремих актах про надання послуги в межах заброньованого щомісячного обсягу робочого часу, визначеного п. 2.1. цього Договору.

В окремих випадках обсяг виконання доручення може визначатися Бюро самостійно виходячи з необхідності захисту прав та законних інтересів Клієнта та його власної уяви про оптимальний варіант виконання такого доручення.

Відповідно до п.3.1.8 Договору для виконання цього Договору Бюро надаються повноваження виступати в якості представника Клієнта у судах з усім обсягом прав, наданих відповідному учаснику відповідного судового та будь-якого іншого процесу чи процедури без будь-яких виключень та обмежень, в тому числі правами знайомитися з матеріалами справ, брати участь в судових засіданнях, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, збільшувати та зменшувати позовні вимоги, змінювати підстави та предмету позову, укладати мирові угоди, відмовлятися від позову, відкликати чи залишати без розгляду позовні заяви, підписувати, подавати та отримувати претензії, позовні та інші заяви, апеляційні та касаційні скарги та відзиви на них.

Згідно з п.4.1 Договору розмір гонорару за надання правничої допомоги, передбаченої п.п.2.1, 2.2 цього Договору, встановлюється на умовах абонентсько-погодинної винагороди Бюро (у т.ч. за роботу адвокатами Бюро, та іншими залученими Бюро адвокатами) за кожний місяць (гонорар) в межах заброньованого щомісячного обсягу робочого часу, яка становить 459 882,00 гривень щомісячно, та обраховується як вартість 174 робочих годин Бюро на місяць з розрахунку 2 643,00 гривень за 1 робочу годину Бюро.

Загальний розмір гонорару за надану правничу допомогу (гонорар) за цим Договором не може перевищувати 5 518 584,00 гривень, та обраховується як вартість 2 088 робочих годин за весь календарний 2026 рік (01.01.2026-31.12.2026) в розрахунку 2 643,00 гривень за 1 робочу годину Бюро.

За умовами п.4.3 Договору суми гонорару зазначаються Бюро в актах про надання послуг, які формуються ним станом на останній робочий день календарного місяця (або в іншу дату протягом місяця, в міру необхідності) та направляються разом із рахунком на оплату послуг на адресу Клієнта засобами поштового, комунікаційного зв`язку (у т.ч. в електронному вигляді на офіційну електронну адресу, зазначену у цьому Договорі або на іншу електронну адресу за усною вказівкою Клієнта) або вручаються уповноваженій особі під розписку.

Суми гонорару, фактичний обсяг та витрачений час (робочі години, витрачені Бюро (адвокатами Бюро, та іншими залученими Бюро адвокатами) в межах заброньованого щомісячного обсягу робочого часу, визначеного п.п.2.1, 4.1. цього Договору, які безпосередньо стосуються надання правничої допомоги Клієнту в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства (представництва інтересів Клієнта) в окремо визначених судових спорах/справах/провадженнях (обсяг послуги) можуть зазначатися Бюро в окремих актах про надання послуги, які формуються в міру необхідності та направляються разом із рахунком на оплату послуг на адресу Клієнта у порядку, визначеному цим пунктом Договору. Гонорар у такому випадку сплачується Клієнтом протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання рахунка на оплат.

У п.4.4 Договору сторони дійшли згоди, що акти про надання послуги повинні бути розглянуті, підписані, скріплені печаткою (або із накладанням електронного підпису або кваліфікованого електронного уповноваженої особи) та повернуті Клієнтом Бюро протягом З (трьох) робочих днів з моменту отримання у спосіб, визначений п.4.3. цього Договору.

Відповідно до п.6.1 Договору останній набуває чинності з 01.01.2026 та діє до 31.12.2026, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

З наданих суду матеріалів вбачається, що між ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та АБ «Максима Шипенка» за допомогою електронних цифрових підписів сторін підписаний Акт наданих послуг №5/1 від 31.05.2026 до договору про надання правової допомоги №69-П/25 від 29.05.2026.

Акт містить перелік наданої правової допомоги, загальну кількість витрачених годин 5 годин, загальний розмір гонорару -13215грн. У акті адвокатське бюро та клієнт погодили, що претензій та зауважень, в тому числі щодо повноти, кількості, якості наданої правової допомоги та розміру гонорару за її надання, сторони один до одного не мають.

До зазначеного Акту виставлено рахунок №5/1 на суму 13215грн.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного суду викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд з власної ініціативи, керуючись ч.ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 та від 03.10.2019 у справі №922/445/19; у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У контексті наведеного суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Такого позиції дотримується об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22.

Таким чином, незважаючи на те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін, а також суд має оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням того, чи є їх сума обґрунтованою.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Як вже зазначалося, суду наданий Акт наданих послуг №5/1 від 31.05.2026 до договору про надання правової допомоги №69-П/25 від 29.05.2026 про те, що адвокатське бюро надало клієнту правову допомогу у загальному розмірі гонорару 13215грн., до якої входить: ознайомлення з наданим клієнтом в роботу Адвокатського бюро документами (у т.ч. первинними), які стосуються заборгованості ТОВ «Верстатобудівник» перед Клієнтом за договором розподілу природного газу №06-297 від 01.01.2016р (листування, акти наданих послуг, рахунки на оплату, докази їх направлення споживачу, тощо). Здійснення розрахунку заборгованості за договором розподілу природного газу за період грудень 2024 квітень 2026, аналіз стану розрахунків між сторонами, аналіз платіжних доручень та виписок з банківських установ. Аналіз стану погашення заборгованості, що стягнута раніше у межах судової справи №905/1280/24. Здійснення розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за договором окремо за кожним із місяців заборгованості. Формування правової позиції, підготовка (формування, написання) позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором розподілу природного газу №06-297 від 01.01.2016 за період грудень 2024-квітень 2026, формування пакету документів, які підтверджують вимоги за позовом додатків до позовної заяви (у т.ч. копіювання, сканування, друк, об`єднання/роз`єднання документів в електронному вигляді), та подання (скерування) позовної заяви через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Донецької області за наслідком чого позовна заява доставлена до суду 26.05.2026, зареєстрована 27.05.2026р. у суді та справі присвоєно унікальний номер №905/350/26. Кількість витрачених годин складає 5 годин.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором розподілу природного газу №06-297 від 01.01.2016р в частині здійснення відповідачем оплати за розподіл природного газу за період з грудня 2024 по квітень 2026, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Тобто, даний спір є незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань. У спорах такого характеру судова практика є сталою. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Кодексом ГРМ та ЦК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Тобто, для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором, а отже, підготовка позовної заяви не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи. Розрахунки заявлених до стягнення штрафних не є складними.

Суд враховує, що до матеріалів позову додана не велика кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

З огляду на зазначене, керуючись правилами, встановленими у частині п`ятій статті 129 ГПК України, суд вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правову допомогу прийшов до висновку не покладати такі витрати повністю на відповідача, отже приймаючи до уваги критерії розумності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи та наданих адвокатом в межах даної справи професійних послуг, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00грн. відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру у даній категорії спору для кваліфікованого юриста, іншу частину гонорару адвокату нестиме позивач.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.123, 126, ст.129, ст.244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву б/н від 13.08.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №905/350/26, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Верстатобудівник (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалінська, б. 4; код ЄДРПОУ 32441930) на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, буд. №1; код ЄДРПОУ 03361075) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00грн.

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення складено та підписано 01.09.2026.

Суддя Ю.В. Макарова