Рішення № 139474310, 04.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 Справа № 904/3105/26За позовом: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

До: Фізичної особи-підприємця Лохоні Вікторії Борисівни, м. Кривий Ріг

Про: стягнення 911 807,38 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Лохоні В.Б. (відповідач) про стягнення 911 807,38 грн. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:060:0013 у період з 01.01.22р. до 31.12.25р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.26р. відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в ній документами.

ФОП Лохоня В. Б. (відповідач) вважає, що сам факт формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера не підтверджує виникнення права комунальної власності та не замінює державну реєстрацію такого права. Також посилається на сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення коштів за період з 01.01.22р. по 27.05.23р.

КМР (позивач) не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Земельна ділянка площею 0,2960 га, кадастровий номер 1211000000:04:060:0013, розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць (попередня назва - Ватутіна), 31б, є сформованою, державна її реєстрація в Державному земельному кадастрі була проведена 26.03.15р., що підтверджує долучений до позову витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.05.2026 №478117237, за адресою: вул. Федора Караманиць (попередня назва - Ватутіна), 31б, м. Кривий Ріг, знаходиться нежитлова будівля загальною площею 629,7м. кв., яка на праві власності з 15.08.18р. належить Лохоні В. Б. Відповідач користуватися земельною ділянкою без оформленого права оренди та без внесення плати за її використання.

Відповідно до статей 11, 14, 1212 1214 Цивільного кодексу України особа, яка без достатньої правової підстави зберегла у себе майно або кошти за рахунок іншої особи, зобов`язана їх повернути потерпілому.

Статтями 93, 96, 120, 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає виключно з моменту його державної реєстрації, а користування земельною ділянкою є платним.

Судом встановлено, що у спірний період з 01.01.22р. по 31.12.25р. відповідач користувався земельною ділянкою без зареєстрованого права оренди, доказів існування інших правових підстав користування земельною ділянкою суду не надано.

Доводи відповідача про те, що формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера не підтверджують виникнення права комунальної власності, суд відхиляє як безпідставні.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі в межах населених пунктів, які не перебувають у державній чи приватній власності, належать до земель комунальної власності. Відсутність державної реєстрації права комунальної власності не звільняє фактичного користувача земельної ділянки від обов`язку сплачувати кошти за її використання та не виключає застосування положень статей 1212 1214 Цивільного кодексу України.

Предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів у порядку статей 1212 1214 ЦК України, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила:

- у 2022 році 18 661 234,82 грн.;

- у 2023 році 21 460 420,04 грн.;

- у 2024 році 22 554 901,46 грн.;

- у 2025 році 25 261 489,63 грн.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу (надалі - Рішення від 26.05.2021 №506, зі змінами), яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2022.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:060:0013 за цільовим призначенням віднесена до коду 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування: 1,2 % від нормативної грошової оцінки земель міста у 2022 та 2023 році (рядок 03.10 в додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506), 0,9 % від нормативної грошової оцінки земель міста у 2024 та 2025 році (рядок 03.10 в додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506, зі змінами внесеними рішенням від 27.06.2023 №2015).

За розрахунком позивача загальна сума безпідставно збережених коштів становить 911 807,38 грн.

Наведений розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, відповідачем не спростований та контррозрахунку суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Криворізької міської ради є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач просив у відзиві застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Відповідач зазначає, що станом на дату звернення до суду (28.05.26р.) сплинув строк позовної давності щодо вимог про стягнення коштів за період з 01.01.22р. по 27.05.23р.

Господарський суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому період карантину продовжувався, зокрема постановою № 1423 від 23.12.2022 до 30.04.2023. Постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

З аналізу пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, продовжений за приписом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк, визначений статтею 257, 258 Цивільного кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 01.07.2023.

В той же час, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено військовий стан в Україні. В подальшому військовий стан в Україні неодноразово продовжувався. Зокрема Указом Президента України № 478/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 05.11.2025.

Враховуючи викладене, справи позивач з позовом до суду звернувся в межах строку позовної давності, у зв`язку із чим клопотання відповідача про застосування до правовідносин позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Лохині Вікторії Борисівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388): 911 807,38грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та 10 941,70грн. витрат на сплату судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 04.09.26р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.