Ухвала суду № 139474233, 31.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

31 серпня 2026 року Справа № 903/459/26Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши заяву Приватного підприємства «Іола»

про розстрочення виконання рішення

по справі №903/459/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Толк Україна, м.Київ

до відповідача Приватного підприємства Іола с. Підгайці, Волинська обл.

про стягнення 1691668,46 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача (стягувача): Корнійчук Ірина Манаф-кизи, довіреність;

від відповідача (заявника/боржника): Козак Андрій Юрійович, адвокат, довіреність.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

установив:

рішенням Господарського суду Волинської області від 29.07.2026 у справі №903/459/26 (Суддя Якушева І.О.) позов задоволено, стягнуто із Приватного підприємства Іола на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Толк Україна 1 691 668 грн 46 коп. заборгованості; 20 300 грн 03 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

12.08.2026 через «Електронний суд» від Приватного підприємства Іола надійшла заява (вх.№01-87/4764/26 від 12.08.2026) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 29.07.2026 у справі №903/459/26 у якій просить суд виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 29.07.2026 року у справі № 903/459/26 в частині стягнення з Приватного підприємства «ІОЛА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» 1500000 грн. залишку заборгованості розстрочити на 6 (шість) місяців із встановленням для Приватного підприємства «ІОЛА» наступних строків проведення розрахунків рівними платежами із Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА»: 1) 250000,00 гривень до 30 вересня 2026 року включно; 2) 250000,00 гривень до 31 жовтня 2026 року включно; 3) 250 000,00 гривень до 30 листопада 2026 року включно; 4) 250000,00 гривень до 31 грудня 2026 року включно; 5) 250000,00 гривень до 31 січня 2027 року включно; 6) 250000,00 гривень до 28 лютого 2027 року включно.

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", суддя Якушева І.О. з 03.08.2026 по 16.08.2026 перебуває у відпустці.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №01-4/24 у зв`язку із відпусткою судді Якушевої І.О. призначено повторний автоматизований перерозподіл заяви Приватного підприємства Іола (вх.№01-87/4764/26 від 12.08.2026) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 29.07.2026 у справі №903/459/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 справу розподілено судді Вороняку А.С.

Ухвалою суду від 17.08.2026 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 29 липня 2026 року по справі № 903/459/26 призначено на 31.08.2026. Запропоновано учасникам справи в строк по 24.08.2026 надати суду пояснення по суті викладеного в заяві про розстрочення виконання рішення із доказами надіслання іншим учасникам справи.

24.08.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.08.2026) через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення у якому просить суд відмовити у задоволенні заяви. Зокрема зазначають, що аргументи відповідача про ускладнення виконання рішення суду у справі № 903/459/26 через введення в Україні воєнного стану, наявність листа Торгово-промислової палати України (ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.0 7.1 та загальне погіршення економічної ситуації є необґрунтованими, непідтвердженими належними доказами та підлягають відхиленню судом. Сам по собі факт введення воєнного стану в Україні Указом Президента України № 64/2022 та наявність загального листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною та автоматичною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 має загальний інформаційний характер, не містить ідентифікуючих ознак договору сторін та не підтверджує неможливості виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 3029-0330. Крім того, звертають увагу на необхідність дотримання балансу інтересів сторін. Воєнний стан та пов`язані з ним обставини стосувалися обох учасників договірних правовідносин. Водночас позивач продовжував виконувати свої зобов`язання перед іншими учасниками ринку електричної енергії, зокрема здійснювати розрахунки за придбану електричну енергію, а тому потребував надходження коштів від споживачів для забезпечення безперебійного постачання електричної енергії та сталої роботи енергетичної галузі. Часткова сплата заборгованості була здійснена відповідачем лише 11 серпня 2026 року - тобто після того, як суд 29.07.2026 ухвалив рішення про повне задоволення позову. Сплата боргу після ухвалення судового рішення є не проявом особливої «добросовісності» чи «відсутності вини», а лише виконанням обов`язкового судового рішення задля запобігання вжиттю заходів його примусового виконання. Аналіз наданих відповідачем даних з Балансу (Форма № 1) та Звіту про фінансові результати за перше півріччя 2026 року (станом на 30.06.2026 р.) свідчить про те, що наведені відповідачем фінансові показники не лише не підтверджують існування виняткових обставин для розстрочення виконання рішення суду в розумінні ст. 331 ГПК України, а й навпаки - спростовують їх. Розстрочення виконання рішення на користь відповідача означатиме подальше перекладення на позивача фінансового тягаря, спричиненого саме неналежним і невчасним виконанням відповідачем свого зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії, що є неприпустимим та таким, що порушує справедливий баланс інтересів сторін. Дані заперечення долучено до матеріалів справи.

31.08.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 29.08.2026) через систему «Електронний суд» від Приватного підприємства «Іола» надійшли доповнення та уточнення до заяви про розстрочення виконання рішення. Зазначають, що відповідач 28.08.2026 здійснив ще один платіж на суму 200000 грн в рахунок часткового погашення боргу перед ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» (позивач), що стверджується доданою платіжною інструкцією № 3159 від 28.08.2026. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1300000 грн і відповідно виникла необхідність уточнити заяву про розстрочення виконання рішення суду в частині розміру сум чергових платежів згідно запропонованого нами графіку виконання: 1) 216 666,70 гривень до 30 вересня 2026 року включно; 2) 216 666,66 гривень до 31 жовтня 2026 року включно; 3) 216 666,66 гривень до 30 листопада 2026 року включно; 4) 216 666,66 гривень до 31 грудня 2026 року включно; 5) 216 666,66 гривень до 31 січня 2027 року включно; 6) 216 666,66 гривень до 28 лютого 2027 року включно.

31.08.2026 у судовому засіданні судом постановлено на місці прийняти доповнення та уточнення до заяви про розстрочення рішення суду, оскільки це його право та реалізував він його у відповідності до Господарського процесуального кодексу України. Відтак, суд розглядає заяву із урахуванням відповідних доповнень.

31.08.2026 представник Приватного підприємства «Іола» підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду (із урахуванням доповнення та уточнення) та просив суд задовольнити останню.

31.08.2026 у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» заперечила щодо заяви про розстрочення виконання рішення та просила суд відмовити у її задоволенні.

Розглянувши заяву Приватного підприємства «Іола» про розстрочення виконання рішення та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, з огляду на таке.

Згідно із нормами ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

За приписами ч. ч. 1-5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Господарський процесуальний кодекс не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами статті 86 ГПК України.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з статей 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, до заяви про розстрочення виконання рішення боржником не додано доказів та у судовому засіданні не наведено яким чином боржник намагається виконати рішення суду.

Господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для відповідача (боржника) при виконанні рішення у встановлений строк, так і для позивача (стягувача) при затримці виконання рішення.

При цьому, обов`язковими умовами розстрочення виконання рішення суду мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Боржник при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду в даній справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання.

Зокрема боржник посилається на скрутне матеріальне становище, що на думку останнього підтверджується даними з балансу та звіту про фінансові результати за перше півріччя 2026 рік (станом на 30.06.2026р.): рядок 1615 Балансу свідчить про наявність поточної кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду в сумі 15 594,4 тис.грн.; рядок 1690 Балансу свідчить про наявність інших поточних зобов`язань в сумі 26 469,4 тис.грн. Водночас у підприємства відсутня заборгованість по розрахунках із бюджетом (рядок 1620 Балансу поточна заборгованість перед бюджетом 461,0 тис. грн., строк сплати якої не настав). При цьому наявність дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем свідчить про реальну можливість відповідача виконати рішення суду та погасити заборгованість перед позивачем (рядок 1125 Балансу 6 052,8 тис. грн., рядок 1155 Балансу 318,5 тис. грн.).

Крім того, зазначає, що у ході своєї господарської діяльності і для її забезпечення відповідач оформляв кредити шляхом укладення із АКБ «Львів» кредитних договорів: Договір № 82/К/17-7 про відкриття кредитної лінії від 29.10.2024р. на суму 4.735.874,00 грн., зі щомісячною сплатою платежів на погашення тіла кредиту 89.356,12 грн.; Кредитний договір № 82/К/17-8 від 23.05.2025р. на суму 6.037.887,00 грн., зі сплатою щомісячних платежів на його погашення разом з відсотками в розмірі близько 200 тис. грн.; Кредитний договір № 82/К/17-9 від 18.03.2026р. на суму 1.000.000,00 грн., зі сплатою щомісячних платежів на його погашення разом з відсотками в розмірі близько 50 тис. На даний момент щомісячне обслуговування отриманих кредитів складає приблизно 340-350 тисяч гривень, який включає в себе погашення тіла кредиту та сплату відсотків. На забезпечення своїх зобов`язань за кредитним договором відповідачем було оформлено заставу та майнові поруки поручителів.

Суд зазначає, що скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. При цьому, фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.

Крім того, факт наявності кредитних зобов`язань боржника перед іншими особами сама по собі не свідчить про обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, та не є достатньою підставою для його розстрочення, оскільки є наслідком господарської діяльності юридичної особи й не звільняє її від обов`язку виконати судове рішення. При цьому боржником має бути доведено конкретний причинно-наслідковий зв`язок між такими зобов`язаннями та об`єктивною неможливістю виконання рішення у встановлений строк.

Водночас, доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі (за умови надання розстрочення виконання) боржником не надано, згоди стягувача на розстрочення виконання рішення суду не отримано.

Суд також враховує, що часткова сплата присудженої заборгованості про яку зазначає боржник не є самостійною підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки її правовим наслідком є лише зменшення розміру невиконаного грошового зобов`язання на суму фактично сплачених коштів, тоді як сама по собі така сплата не змінює встановленого судовим рішенням обов`язку боржника щодо погашення решти заборгованості та не свідчить про існування обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у повному обсязі.

Існування заборгованості, яка підтверджена обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008). Відповідно, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку суд не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для розстрочки виконання рішення.

Також, за доводами боржника та як зазначив представник останнього у судовому засіданні, основною винятковою обставиною для розстрочення виконання рішення суду є зокрема те, що Приватному підприємству «ІОЛА» було надано статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Відповідач зазначає, що як критичне підприємство зобов`язаний виконувати умови, щоб зберегти свій статус і мати можливість бронювати працівників, які є необхідними для здійснення виробничої господарської діяльності.

Між тим, суд звертає увагу, що сам по собі статус відповідача як критично важливого підприємства не свідчить про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, та не може бути самостійною підставою для розстрочення його виконання. Такий статус, насамперед характеризує значення підприємства для відповідної сфери чи територіальної громади, однак не звільняє його від обов`язку виконувати судові рішення та не підтверджує об`єктивної неможливості погашення присудженої заборгованості.

Отже, наведені у заяві аргументи відповідача не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні статті 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення, та які б могли бути підставою для розстрочення його виконання.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом розстрочення виконання, відповідачем суду не надано, як і не подано суду доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи зокрема Цивільного кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Наведені відповідачем у заяві обставини, не можуть бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. При цьому, заявником не надано доказів, що затримка виконання рішення суду зумовлена особливими і непереборними обставинами.

Крім того, відсутність асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання розстрочки виконання рішення.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд звертає увагу на те, що надання відстрочення/розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).

Оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які на його думку ускладнюють виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що наведені останнім доводи є необґрунтованими, не підтверджують наявності виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні статті 331 ГПК України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства «Іола» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 29.07.2026 у справі №903/459/26.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

постановив:

у задоволенні заяви Приватного підприємства «Іола» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 29.07.2026 у справі №903/459/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала суду підписана 04.09.2026

Суддя А. С. Вороняк