Рішення № 139472233, 04.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №344/11366/25

Провадження №2/338/703/26

04 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Битківського Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Микитюк А.П.,

представника позивача Тарана В.А.,

представника відповідача Штуць Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про споживчий кредит № 3941957 від 19 серпня 2021 року та № 101897313 від 19 серпня 2021 року в загальному розмірі 235200 грн., а також судового збору в розмірі 2822,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 19 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено два договори про споживчий кредит. За договором № 3941957 відповідачу надано 10000 грн, а за договором № 101897313 - 20000 грн. Відповідач зобов`язань із повернення кредитів і сплати передбачених договорами платежів не виконав.

Позивач зазначив, що право вимоги за договором № 3941957 первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу № 29-11-102 від 29 листопада 2021 року, а останнє - ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року. Право вимоги за договором № 101897313 відступлено ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу № 30-11-65 від 30 листопада 2021 року, а надалі ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.

Заявлена до стягнення заборгованість за договором № 3941957 становить 79000 грн, із яких: 10000 грн. основний борг, 67100 грн. проценти, 1900 грн. комісії. Заборгованість за договором № 101897313 становить 156200 грн, із яких: 20000 грн. основний борг, 133200 грн. проценти, 3000 грн. комісії.

У відзиві представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову. Посилалася на те, що строк кредитування за кожним договором становив 30 днів і закінчився 18 вересня 2021 року, тому проценти за користування кредитом після цієї дати нараховані безпідставно. Доказів погодженої сторонами пролонгації договорів позивач не надав. Розмір процентів у декілька разів перевищує суму кредитів і не відповідає засадам розумності, справедливості та пропорційності. Надані позивачем квитанції LiqPay, на думку відповідача, не доводять зарахування коштів саме на його рахунок. Також відповідач заперечив належність доказів переходу права вимоги та заявив про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу.

У відповіді на відзив представник позивача підтримала позов. Зазначила, що договори передбачали продовження строку кредитування у разі подальшого користування коштами, а пункт 4.2 договорів установлював інший розмір процентів за прострочення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Факт видачі кредитів підтверджено квитанціями LiqPay про переказ 10000 грн. і 20000 грн. 19 серпня 2021 року на картку № НОМЕР_1 із зазначенням номерів договорів. Перехід прав вимоги підтверджується договорами факторингу, актами приймання-передачі, реєстрами боржників та платіжними документами.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача наполягала, що саме неповернення кредиту не є пролонгацією строку правомірного користування ним. Умова про проценти за прострочення не дає підстав для стягнення їх у явно надмірному розмірі. Комісія за надання кредиту не є платою за окрему послугу споживачеві. Після одержання на виконання ухвали суду виписки АТ КБ «ПриватБанк» представник відповідача подала додаткові заперечення, в яких вказала, що виписка містить операції від 19 серпня 2021 року з описом «Viplata zayma Miloan», однак не містить номерів кредитних договорів, а тому, на її думку, не дає змоги співвіднести окремі надходження з кожним зі спірних договорів.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Таран В.А. позов підтримав із підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник відповідача - адвокат Штуць Н.Г. проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, запереченнях і додаткових запереченнях. Додатково зазначила, що наявність банківської виписки про зарахування коштів на рахунок відповідача не підтверджує їх надходження саме на виконання договорів про споживчий кредит № 3941957 та № 101897313.

Дослідивши докази окремо та в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати позичальникові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти (ст.1054 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено правилами про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

З наданих сторонами примірників договорів убачається, що 19 серпня 2021 року від імені ОСОБА_1 укладено договори про споживчий кредит № 3941957 та № 101897313. У договорах зазначено персональні дані позичальника, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, суму процентів та дату платежу. Доказів використання персональних даних відповідача іншою особою, звернення відповідача з цього приводу до кредитодавця чи правоохоронних органів або визнання договорів недійсними суду не надано.

За договором № 3941957 сума кредиту становила 10000 грн, строк кредитування 30 днів, із 19 серпня до 18 вересня 2021 року, проценти за цей строк 5100 грн. За договором № 101897313 сума кредиту становила 20000 грн, строк кредитування 30 днів, проценти за цей строк 10200 грн. Кінцевою датою повернення обох кредитів та сплати погоджених платежів визначено 18 вересня 2021 року.

Квитанції LiqPay містять відомості про здійснення 19 серпня 2021 року двох переказів на одну картку № 414962*50: 10000 грн із зазначенням договору № 3941957 та 20000 грн із зазначенням договору № 101897313. Витребувана судом виписка банку підтверджує надходження цього ж дня коштів на картковий рахунок відповідача з описом операції, який містить найменування ТОВ «Мілоан».

Відсутність у банківській виписці номерів кредитних договорів сама собою не спростовує факту видачі кредитів, оскільки виписка оцінюється не ізольовано, а разом із договорами та квитанціями платіжної системи. Збіг дати, сум, одержувача, карткового рахунку та платника утворює сукупність доказів, яка з більшою вірогідністю підтверджує переказ саме спірних кредитних коштів. Відповідач не надав іншого правдоподібного пояснення походження двох надходжень від ТОВ «Мілоан» та доказів повернення одержаних коштів.

Тому заперечення про недоведеність укладення договорів і видачі кредитів суд відхиляє.

Зі змісту договорів факторингу, актів приймання-передачі реєстрів боржників, відповідних витягів із реєстрів та платіжних документів убачається послідовний перехід прав вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал», а надалі до ТОВ «Коллект Центр». Реєстри містять дані відповідача та номери обох кредитних договорів. Відповідач не надав доказів недійсності правочинів про відступлення або виконання зобов`язань первісному кредиторові до одержання повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов`язання і не є підставою для відмови в позові, а покладає на нового кредитора ризик виконання боржником первісному кредиторові. Такого виконання у цій справі не встановлено. Отже, ТОВ «Коллект Центр» є належним кредитором за обома договорами.

Доказів повернення 10000 грн. за договором № 3941957 та 20000 грн. за договором № 101897313 відповідач не надав. Тому вимога про стягнення загалом 30000 грн. основного боргу є обґрунтованою.

Щодо процентів суд виходить із правової природи відповідних нарахувань.

Частина перша статті 1048 ЦК України надає позикодавцеві право на проценти від суми позики, розмір і порядок одержання яких установлюються договором. Водночас після спливу погодженого строку кредитування поведінка боржника є неправомірною, а регулятивна домовленість про плату за правомірне користування кредитом припиняє дію. Права кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 та частиною першою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 указала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги за частиною другою статті 1050 ЦК України. У постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти як плату за правомірне користування коштами та проценти як міру відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

За первісний 30-денний строк користування кредитами сторони погодили 5100 грн і 10200 грн процентів відповідно. Ці платежі чітко визначені договорами, входять до вартості кредитів за погоджений строк і підлягають стягненню в загальному розмірі 15300 грн.

Посилання позивача на автоматичну пролонгацію внаслідок самого факту неповернення кредиту суд відхиляє. Невиконання обов`язку повернути кредит у визначену дату є простроченням, а не мовчазним погодженням нового строку правомірного користування коштами. Доказів учинення відповідачем передбачених договором дій для обрання конкретного строку пролонгації, сплати встановленого платежу за продовження або одержання й погодження оновленого графіка платежів суду не надано.

Пункт 4.2 договорів містить посилання на можливість нарахування після прострочення процентів за частиною другою статті 625 ЦК України. Однак сам по собі цей пункт не звільняє позивача від обов`язку надати зрозумілий і перевірюваний розрахунок: зазначити початок та закінчення кожного періоду, базу нарахування, кількість днів, ставку і правову природу кожної складової.

У поданому розрахунку проценти наведено загальними сумами «на дату відступлення права вимоги» - 78600 грн та 156200 грн, після чого позивач довільно зменшив їх до 67100 грн. та 133200 грн. Розрахунок не дає змоги відокремити 15300 грн. процентів за строк кредитування від санкцій за прострочення, перевірити кількість днів і співвіднести періоди нарахування з датами відступлення прав вимоги. Зазначені суми арифметично не узгоджуються з викладеними самим позивачем датами переходу прав вимоги. Просте зменшення кредитором підсумкової суми з посиланням на розумність не усуває недоліків доказування.

Крім того, стандартна ставка 5 відсотків за кожен день прострочення еквівалентна 1825 відсоткам річних і створює відповідальність, явно непропорційну наслідкам порушення. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, суд, ураховуючи компенсаційний характер цивільно-правової відповідальності та засади розумності, справедливості й пропорційності, за певних обставин може зменшити проценти річних, установлені договором як відповідальність за прострочення.

Проте передумовою такого зменшення є доведення кредитором періоду та вихідного розміру відповідальності. За відсутності належного розрахунку, суд не вправі самостійно визначати замість позивача періоди нарахування та змінювати фактичні підстави позову. Тому в задоволенні вимог про стягнення процентів, що нараховані понад узгоджені 15300 грн. слід відмовити.

Позивач заявив до стягнення 4900 грн комісійних платежів, однак не надав окремого розрахунку, з якого можна встановити вид кожної комісії, дату та підставу її нарахування, а також послугу, фактично надану відповідачу. Заявлені 1900 грн і 3000 грн не узгоджуються з наведеними у відповіді на відзив умовами про одноразову комісію та не підтверджені доказами вчинення відповідачем дій для платної пролонгації. Тому вимога про стягнення комісій є недоведеною.

Отже, позов підлягає задоволенню частково в розмірі 45300 грн, із яких 30000 грн основний борг та 15300 грн - проценти за погоджений строк кредитування. У стягненні решти заявлених вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1,2 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 19,26%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 543,65 грн. судового збору (2 822,40 грн ? 45300 / 235200).

Позивач просив стягнути 25000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Однак, відповідно до положень ч.1,2 ст.141 ЦПК України стягненню підлягає 4815 грн.

Керуючись статтями 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договорами про споживчий кредит № 3941957 від 19 серпня 2021 року та № 101897313 від 19 серпня 2021 року в загальному розмірі 45300 грн., із яких: 30000 грн. заборгованість за основною сумою обох кредитів; 15300 грн. заборгованість за процентами, нарахованими в межах погодженого строку кредитування, 543,65 грн. судового збору та 4815 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.Битківський