Постанова № 13946997, 09.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 лютого 2011 року 17:50 № 2а-1686/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон»»

до відповідача 1 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до відповідача 2Головного управління Державного казначейства у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Адрон»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, ВДК у Печерському районі м. Києва про визнання даних податкової перевірки неправомірними, визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості по податку на додану варстість.

Ухвалою суду від 18.03.2010р. провадження в частині позовних вимог про визнання даних податкової перевірки неправомірними закрито.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу, про завищення сум податкового кредиту сум ПДВ по фіктивних підприємствах є безпідставним, оскільки на момент укладання та виконання угод останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та могли видавати податкові накладні, що є підставою для нарахування бюджетного відшкодування.

В поданих письмових запереченнях відповідач 1 зазначив, що позивачем не надано підтверджуючих документів про специфікацію та характеристики товару, що постачався позивачу, не надано доказів його зберігання та транспортування, що спростовує реальність угод. Доказів використання товару у власній господарській діяльності позивачем не надано. Також, постачальники позивача зареєстровані за одною адресою масової реєстрації та фактично там не знаходяться.

Відповідач 2 зазначив, що умовою для відшкодування ПДВ є надання висновків податкового органу та реєстру по відшкодуванню податку, проте висновки від податкового органу не надходили, а тому підстави для відшкодування відсутні.

З метою отримання додаткових доказів судом направлялись запити, у зв'язку із чим провадження у справі зупинялось.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2009р. ТОВ НВП «Адрон»направило до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Загальна сума відшкодування 9195107 грн.

В період з 27.10.2009р. по 16.11.200р. ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «НВФ «Адрон»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2009р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2006р. по 31.07.2009р., про що складено Акт №704/23-11/22909573 від 29.11.2009р. Перевіркою встановлено порушення вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту; встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 та 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що привело до завищення суми дозволеного податкового кредиту та невірного визначення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по податковій декларації за серпень 2009р. на суму 1682942 грн.

За результатами перевірки 03.12.2009р. ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009572311/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1682942 грн.

В іншій частині бюджетне відшкодування було отримане позивачем.

08.08.2008р. між ТзОВ «Біант»(постачальник) та ТзОВ «НВФ «Адрон»(покупець) укладено договір №8/08-8, згідно якого постачальник зобовязався передати у власність покупця і поставити товар для використання його у господарській діяльності, а покупець зобовязався прийняти і оплатити вартість зазначеного товару на умовах договору. Номенклатура, кількість і вартість товару, що постачається, а також терміни поставки визначаються додатковими угодами до цього договору. Кожна додаткова угода є невідємною частиною цього договору.

В подальшому 11.08.2008р. було укладено ряд додаткових угод: №11/08-8 згідно якої було поставлено двигун в зборі; №14/08-8 від 14.08.2008р. згідно якої поставлено ТзОВ «НВФ «Адрон»кільце, ущільнююче кільце, щітку, пружину, електродвигун, повітряний шланг, конденсатори, регулятор напруги, замкову шайбу, заглушку, захисну кришку, тримач, форсунку; №19/08-8 від 19.08.2008р. двигун в зборі та електромагніт; №2/04-9 від 02.04.2009р. двигун в зборі.

14.10.2008р. між ТзОВ «Амет»(постачальник) та ТзОВ «НВФ «Адрон»(покупець) укладено договір №14/10-8, згідно якого постачальник зобовязався передати у власність покупця і поставити товар для використання його у господарській діяльності, а покупець зобовязався прийняти і оплатити вартість зазначеного товару на умовах договору. Номенклатура, кількість і вартість товару, що постачається, а також терміни поставки визначаються додатковими угодами до цього договору. Кожна додаткова угода є невідємною частиною цього договору.

В подальшому на виконання цієї угоди між контрагентами було укладено ряд додаткових угод: №31/10-8 від 31.10.2008р., №3/11-8 від 03.11.2008р., №24/12-8 від 24.12.2008р., №5/01-9 від 05.01.2009р., №15/01-9 від 15.01.2009р., №19/01-9 від 14.10.2008р. №5/02-9 від 05.02.2009р., №19/02-9 від 19.02.2009р., №11/03-9 від 11.03.2009р., №2/04-9 від 02.04.2009р., №3/04-9 від 03.04.2009р., №15/04-9 від 15.04.2009р., №4/06-9 від 14.06.2009р. згідно яких були поставлені комплектуючі вузлів та агрегатів до літаків.

При поставці товару ТзОВ «Біант»та ТзОВ «Амет»було видано ТзВ «НВФ «Адрон»податкові накладні.

Як зазначив представник позивача у додаткових поясненнях поставлені згідно зазначених вище угод комплектуючі призначені для літаків військового призначення.

Частину поставленого товару було повернуто постачальникам у звязку з неможливістю його відремонтувати та невідповідністю державним стандартам.

Як зазначив представник позивача, в подальшому ТзОВ «Адрон»(комітент) уклало із Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством «СпецТехноЕкспорт»(комісіонер) договори комісії згідно яких комісіонер зобовязався за дорученням комітента вчинити правочини з продажу комплекту складових частин для літаків, виступаючи від власного імені.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст.. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За змістом вказаного Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставність бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з огляду на безтоварність зазначених вище господарських операцій, з огляду на таке.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної. Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі оформлених податкових накладних, виданих постачальниками ТзОВ «Біант»та ТзОВ «Амет».

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів 05.03.2009р. ДПІ у Печерському районі склала повідомлення №3425 згідно якого встановлено відсутність ТзОВ «Біант»за місцем реєстрації. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стан юридичної особи припинено, відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Також, представником відповідача надано копію постанови Господарського суду міста Києва від 03.04.2009р. про визнання ТзОВ «Біант»банкрутом на підставі статті 52 «Особливості банкрутства відсутнього боржника»Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». 04.06.2009р. цим же судом постановлено ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та виключення ТзОВ «Біант»з ЄДРПОУ. ТзОВ «Аметт»(вул. Кіквідзе, 12) та ТОВ «Біант»(вул. Кіквідзе, 18) зареєстровані за адресою масової реєстрації. Фактично підприємства за адресою реєстрації не знаходились.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив із того що товар фактично позивачем не придбавався, оскільки позивачем не надано доказів його транспортування, зберігання чи зберігання контрагентами.

До матеріалів справи позивачем надано копії Договорів комісії, укладених з ДГЗП «Спецтехноекспорт», відповідно до яких «п. 2.2 Продукція, що передача на комісію, повинна відповідати за якістю стандартам України, технічним умовам, відповідним ГОСТ, прийнятим в СРСР та умовам цього Договору, п. 2.3 Комітент посвідчить якість продукції сертифікатом якості встановленої форми.»З вантажно митних декларацій, наданих до матеріалів справи, вбачається, що експортовано комплектуючі та запчастини до літаків.

Згідно ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У звязку із тим, що первинна документація у позивача по контрагентах ТзОВ «Аметт», ТзОВ «Біант»вилучена постановою слідчого у звязку із порушенням кримінальної справи, судом неодноразово робились судові запити з метою отримання первинної документації з метою дослідження в судовому засіданні.

На вимогу суду слідчим управлінням ГУ МВСУ України у м. Києві надіслало копію звітних та реєстраційних документів ТзОВ «Аметт». Із наявної копії довідки з ЄДРПОУ вбачається, що станом на 23.10.2008р. товариство було відсутнє за місцем реєстрації, що підтверджує неможливість виконання угод, хоча податкові накладні виписувались саме за цією адресою. Також, згідно довідки ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва №8346/26-06/52 від 22.08.2008р. ТзОВ «Аммет»відсутнє за місцем реєстрації».

З огляду на викледне, про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Аметт», ТзОВ «Біант»свідчать наступні обставини: неможливість реального здійснення контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для їх поставки; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зазначені вище господарські операції носять безтоварний характер.

Крім цього, відповідачем надано копію постанови про порушення стосовно заступника генерального директора ТзОВ «Адрон»ОСОБА_1 за фактом замаху на заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах по факту формування бюджетного відшкодування по контрагентах ТзОВ «Біант»та ТзОВ «Аметт»та іншими контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно заявлено суму до бюджетного відшкодування по господарських операціях із ТзОВ «Біант»та ТзОВ «Аметт», оскільки ці операції є безтоварними, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної в строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Баранов