Ухвала суду № 139469744, 02.09.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"02" вересня 2026 р. Справа № 939/203/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 (у режимі ВКЗ),

представника потерпілого ОСОБА_6 (у режимі ВКЗ),

обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників: ОСОБА_10 (у режимі ВКЗ) та ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгороді клопотання прокурора першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_12 про продовження відносно обвинувачених у кримінальному провадженні №12024100090002208 від 25.07.2024 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Могилів-Подільський Вінницької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше на судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Зоря Володарського району Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Балаклії Харківської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області, на стадії судового розгляду, перебуває вказаний вище обвинувальний акт.

01.09.2026 до суду, через систему «Електронний суд», прокурором у кримінальному провадженні подано окремі клопотання про продовження щодо кожного з обвинувачених строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави

11 648 000 грн.

Так, зазначаючи про обставини вчинення обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень, наслідки та їх тяжкість, суворість покарання, яке загрожує кожному із обвинувачених, у разі доведення їх провини у суді, прокурор вказує про існування об`єктивної необхідності у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 , який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, з метою забезпечення виконання ними процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам вчинення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик переховування, на думку прокурора, зумовлений особливою тяжкістю обвинувачення, суворістю можливого покарання, а також тим, що, за версією сторони обвинувачення, після події обвинувачені залишили місце вчинення кримінального правопорушення та вчинили дії, спрямовані на приховування тіла потерпілого. Також, прокурор послався на воєнний стан, тимчасову окупацію частини території України, наявність неконтрольованих ділянок державного кордону та ускладнення міжнародної взаємодії з державою-агресором.

Ризик незаконного впливу прокурор обґрунтував тим, що не всі свідки та експерти допитані безпосередньо судом, обвинуваченим відомі анкетні дані окремих учасників провадження, а тому, перебуваючи на волі, вони можуть шляхом вмовляння, підкупу, залякування або іншого тиску схиляти їх до зміни показань чи відмови від показань, а також намагатися вплинути на експертів.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор зазначив, що обвинувачені можуть учинити інше корисливе кримінальне правопорушення для забезпечення майнових потреб, а у разі ухилення від суду як військовослужбовці можуть допустити дії, відповідальність за які передбачена статтями 407409 КК України. Прокурор вважав, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.

02.09.2026 до суду, через систему «Електронний суд», захисником обвинуваченого ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_10 подано заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу її підзахисному у вигляді тримання під вартою, з додатками. Заперечуючи проти клопотання прокурора, адвокат ОСОБА_10 зазначила, що стороною обвинувачення не наведено нових конкретних обставин і доказів, які б свідчили про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також не доведено, чому зі спливом часу та з урахуванням стадії кримінального провадження більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 . На думку захисника, після завершення досудового розслідування та передання всіх матеріалів до суду її підзахисний уже не може перешкоджати збиранню доказів. У запереченнях захисник ОСОБА_10 , посилаючись на Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026 у справі №3-176/2025(355/25), яким абзац п`ятий частини п`ятої статті 182 КПК України визнано таким, що відповідає Конституції України, окремо висловила незгоду із розміром застави, що визначений ухвалою суду від 15.07.2026, вважаючи його завідомо непомірним для ОСОБА_8 та таким, що фактично унеможливлює його звільнення з-під варти, долучивши відомості про застраховану особу за формою ОК-5, щодо офіційного доходу ОСОБА_8 у період 2022 2026 років. Крім цього, у запереченнях зазначено, що після закінчення навчання ОСОБА_8 проходив військову службу, спочатку за мобілізацією, а з 2017 року за контрактом, та іншого істотного джерела доходів не мав. Крім того, ОСОБА_8 та його батьки є внутрішньо переміщеними особами з Донецької області, власного житла у місті Києві не мають та змушені нести витрати на оренду житла. На підтвердження майнового стану родини захисник долучила документи, відповідно до яких мати ОСОБА_8 працює вчителем початкових класів, а батько є пенсіонером. На думку адвоката ОСОБА_10 , сукупний майновий стан ОСОБА_8 та його батьків виключає можливість внесення застави у сумі 11 648 000 грн. Також захисник зазначила, що це кримінальне провадження не є політично забарвленим чи резонансним, а тому, на її переконання, відсутній «виключний випадок», який давав би суду підстави вийти за верхню межу застави, встановлену пунктом 3 частини п`ятої статті 182 КПК України. На підтвердження своєї позиції адвокат ОСОБА_10 долучила окремі думки суддів Конституційного Суду України ОСОБА_13 та ОСОБА_14 стосовно Рішення від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026, а також вступні та резолютивні частини судових рішень інших місцевих судів, у яких у кримінальних провадженнях щодо особливо тяжких злочинів було визначено заставу у менших розмірах. На підставі викладеного, захисник ОСОБА_10 просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, або зменшити розмір застави, визначивши її у межах від вісімдесяти до трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання з наведених у них підстав, вказуючи на те, що дослідження письмових доказів фактично лише розпочато, свідки судом не викликалися та не допитувалися, позиція обвинувачених щодо фактичних обставин не з`ясована шляхом їх допиту, а тому ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, можуть бути належним чином нейтралізовані лише шляхом подальшого тримання обвинувачених під вартою із розміром застави, який не повинен бути меншим від розміру шкоди, інкримінованої стороною обвинувачення.

Представник потерпілої особи адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію прокурора, вказуючи про наявність підстав для продовження щодо всіх обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заперечував проти зменшення визначеного судом розміру застави, посилаючись на тяжкість та особливу тяжкість висунутого обвинувачення, наслідки інкримінованих діянь у вигляді смерті людини та конкретні обставини цього кримінального провадження. Представник потерпілого наполягав на залишенні визначеного судом розміру застави без змін.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_10 підтримала письмові заперечення, наполягаючи на тому, що визначений ОСОБА_8 розмір застави не відповідає його особистим доходам і доходам родини та не є реальною альтернативою триманню під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію захисника. Зазначив, що з 2017 до 2024 року безперервно проходив службу в одній військовій частині, дисциплінарних стягнень не мав, а тому не погоджується з доводами прокурора про те, що, у разі звільнення, він може не повернутися до виконання обов`язків військової служби чи переховуватися від суду.

Захисник ОСОБА_11 , який здійснював захист ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , заперечував проти задоволення клопотань прокурора, вказуючи на відсутність, на його думку, належного індивідуалізованого обґрунтування актуальності заявлених ризиків та неможливості їх нівелювання більш м`яким запобіжним заходом.Щодо ризику переховування захисник зазначив, що прокурор посилається переважно на тяжкість обвинувачення та загальну статистику незаконного перетину кордону, не наводячи конкретних відомостей про підготовку ОСОБА_7 чи ОСОБА_9 до втечі. Просив врахувати, що обвинувачені є громадянами України, військовослужбовцями, раніше не судимі та мають місця проживання. Ризик впливу на свідків вважав недоведеним, оскільки не зазначено конкретних осіб, способу чи фактів такого впливу, а ризик вчинення іншого кримінального правопорушення таким, що ґрунтується на припущеннях. Просив відмовити у задоволенні клопотань прокурора, застосувати до обвинувачених більш м`який запобіжний захід, а у разі визначення застави встановити її у розумному розмірі з урахуванням їх майнового стану.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтримавши позицію захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши подані клопотання, заперечення та додані до них матеріали в межах питання, що вирішується, суд дійшов висновку про задоволення клопотань прокурора та відмову в задоволенні клопотань захисників з таких підстав.

Розділом ІІ глави 18 КПК України, зокрема статтями 131, 176 вказаного Кодексу передбачено, що запобіжні заходи, в тому числі і тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, випливає зі змісту ч. 1 ст. 177 КПК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, частина п`ята статті 9 КПК України наголошує, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Так, частина перша статті 183 КПК України вказує на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим

ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та ч. 8 ст. 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, випливає зі змісту пункту 4 частини другої статті 183 КПК України.

Суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, два з яких, відповідно до статті 12 КК України, є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцять років або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна (ч.4 ст. 187 та ч.2 ст. 115 КК України).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27.07.2024 щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після надходження обвинувального акту до суду вказаний запобіжний захід продовжувався ухвалами суду.

Так, ухвалою суду від 01.04.2026 кримінальне провадження призначено до судового розгляду. У судовому засіданні 06.05.2026 оголошено обвинувальний акт, прийнято цивільний позов для спільного розгляду та з`ясовано ставлення обвинувачених до пред`явленого обвинувачення, а 18.05.2026 суд перейшов до дослідження письмових доказів.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026 строк тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених продовжено до 15.09.2026 включно та визначено альтернативу у вигляді застави у розмірі 3 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 11 648 000 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.07.2026 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026 у частині продовження щодо ОСОБА_8 тримання під вартою та визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість попередньої ухвали, апеляційний суд окремо розглянув доводи сторони захисту про завідомо непомірний розмір застави, застосування загального діапазону від вісімдесяти до трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб та необхідність врахування майнового і сімейного стану ОСОБА_8 . За результатами перевірки апеляційна інстанція погодилася з тим, що з огляду на обсяг та обставини висунутого обвинувачення, встановлені ризики й дані про особу ОСОБА_8 розмір застави у 3 500 прожиткових мінімумів є справедливим, достатнім для забезпечення процесуальної поведінки та не суперечить статті 182 КПК України.

На час вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу, судовий розгляд триває на стадії дослідження доказів, свідки судом не допитані, а безпосереднє дослідження всієї доказової інформації не завершено.

За правовими позиціями Європейського суду з прав людини - ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого, тобто ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню, судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, вислухавши позиції учасників кримінального провадження та дослідивши подані матеріали, вважає, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 і 5 частини першої статті 177 КПК України, які враховувалися при обранні та попередньому продовженні запобіжних заходів щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , продовжують існувати та не зменшилися настільки, щоб втратити процесуальне значення.

Оцінюючи ризик переховування від суду, суд ураховує характер і особливу тяжкість висунутого обвинувачення, за окремими епізодами якого передбачено покарання аж до довічного позбавлення волі, а також груповий характер інкримінованих дій та обставини поведінки після події, викладені стороною обвинувачення. Наведені обставини не є встановленими судом фактами винуватості, проте у сукупності з можливим покаранням мають значення для прогнозування майбутньої процесуальної поведінки обвинувачених. При цьому, загальні статистичні відомості щодо незаконного перетину державного кордону чи самовільного залишення військових частин не є самостійною підставою для висновку про наявність цього ризику. Водночас відсутність даних про придбані квитки, житло за кордоном, підроблення документів чи іншу безпосередню підготовку до втечі, не спростовує можливості ухилення від суду. З огляду на сукупність наведених обставин ризик переховування обвинувачених продовжує існувати.

Щодо ризику незаконного впливуна свідків, суд ураховує, що судовий розгляд перебуває на стадії дослідження доказів, а свідки безпосередньо судом ще не допитані. Матеріали досудового розслідування відкриті стороні захисту, обвинуваченим відомі дані про учасників провадження, а саме обвинувачення стосується узгоджених групових дій. За таких обставин можливість незаконного впливу на свідків до їх безпосереднього допиту судом не втратила актуальності. Доводи захисту про завершення досудового розслідування та відсутність зафіксованих спроб впливу не спростовують цього ризику, оскільки після направлення обвинувального акту до суду доказове значення має безпосереднє дослідження показань судом. Аналогічний довід щодо ОСОБА_8 уже був предметом перевірки Київського апеляційного суду, який в ухвалі від 30.07.2026 визнав його неспроможним.

Оцінюючи ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, суд ураховує характер та обставини інкримінованих діянь, їх груповий характер, корисливу спрямованість частини обвинувачення, а також статус обвинувачених як військовослужбовців. Посилання прокурора на можливість учинення військових кримінальних правопорушень оцінюється у взаємозв`язку з ризиком ухилення від суду та можливого невиконання обов`язків військової служби.

Так, суд ураховує, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 раніше не судимі, однак у сукупності з характером висунутого обвинувачення ця обставина не дає підстав вважати, що ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, припинив існування.

Отже, ризики, передбачені пунктами 1, 3 і 5 частини першої статті 177 КПК України, щодо кожного з обвинувачених продовжують існувати та з огляду на стадію судового розгляду і характер висунутого обвинувачення не зменшилися настільки, щоб втратити процесуальне значення.

Відповідно до статті 178 КПК України суд ураховує дані про особу кожного з обвинувачених, які раніше не судимі, є військовослужбовцями, мають місця проживання та соціальні зв`язки, позитивно характеризуються. Однак такі дані не переважають сукупність установлених ризиків з огляду на характер та особливу тяжкість висунутого обвинувачення, можливість призначення суворого покарання, незавершеність судового розгляду та безпосереднього дослідження доказів.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд вважає, що особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт не забезпечать належного рівня контролю за поведінкою обвинувачених та не зможуть належним чином запобігти ризикам переховування, незаконного впливу на учасників провадження і вчинення іншого кримінального правопорушення.

Отже, до внесення визначеної судом застави саме тримання під вартою залишається запобіжним заходом, здатним забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Вирішуючи доводи сторони захисту щодо розміру застави, суд ураховує, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 183 та статті 182 КПК України суд вправі визначити заставу і у провадженні щодо насильницького злочину, який спричинив загибель людини. Її розмір визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків і не може бути завідомо непомірним.

За пунктом 3 частини п`ятої статті 182 КПК України щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, застава визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а у виключному випадку, якщо такий розмір не забезпечить виконання покладених обов`язків, може перевищувати зазначену межу.

Рішенням Конституційного Суду України від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026 відповідне положення визнано конституційним. При цьому Конституційний Суд наголосив на необхідності індивідуальної оцінки обставин провадження, ризиків, майнового та сімейного стану особи, її доходів і активів, а також на тому, що застава повинна мати стримувальний, а не каральний характер та залишатися реальною альтернативою триманню під вартою.

Суд ураховує надані стороною захисту відомості про майновий стан ОСОБА_8 .

З форми ОК-5 убачається, що його основним джерелом доходу було грошове забезпечення військовослужбовця, мати працює вчителем, батько є пенсіонером, родина є внутрішньо переміщеною. Водночас, майновий стан є важливим, але не єдиним критерієм визначення застави. Її розмір повинен одночасно забезпечувати реальну альтернативність триманню під вартою та достатній стримувальний ефект з урахуванням характеру й інтенсивності встановлених ризиків. Крім того, застава може бути внесена не лише обвинуваченим, а й іншою фізичною чи юридичною особою.

Суд відхиляє доводом захисту про те, що «виключний випадок» має бути пов`язаний із резонансністю чи політичною забарвленістю справи, оскільки таких критеріїв стаття 182 КПК України не містить.

У цьому провадженні обвинуваченим інкримінується вчинення декількох тяжких та особливо тяжких насильницьких кримінальних правопорушень, наслідком яких стала смерть людини, санкція частини другої статті 115 КК України передбачає можливість довічного позбавлення волі, а встановлені судом ризики продовжують існувати. Предметом обвинувачення є також заволодіння віртуальними активами значної вартості, що поряд з іншими обставинами враховується при оцінці необхідного стримувального ефекту застави.

Визначений ухвалою від 15.07.2026 розмір застави був предметом окремої апеляційної перевірки саме за доводами про його надмірність та непомірність для ОСОБА_8 . Київський апеляційний суд в ухвалі від 30.07.2026 врахував майновий і сімейний стан обвинуваченого, зокрема доводи про те, що його мати працює вчителем, а батько є пенсіонером, однак дійшов висновку, що визначення застави виключно виходячи з матеріального стану обвинуваченого та членів його сім`ї не відповідало б меті цього запобіжного заходу, та залишив заставу без змін.

Подані під час цього розгляду документи конкретизують розміри офіційних доходів ОСОБА_8 та його батьків, однак вони не змінюють характеру джерел доходу та загальних відомостей про майновий і сімейний стан, які вже були предметом оцінки суду апеляційної інстанції, і не спростовують виключної сукупності обставин, що обумовила визначення застави понад загальну верхню межу.

Посилання сторони захисту на ухвали Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 06.03.2025, Самарського районного суду м. Дніпра від 13.08.2025 та Дарницького районного суду м. Києва від 28.08.2025 не є підставою для автоматичного визначення аналогічного розміру застави у цьому провадженні.

Питання про заставу не вирішується за аналогією лише з правовою кваліфікацією обвинувачення. Воно потребує оцінки конкретної ролі особи, встановлених ризиків, стадії судового розгляду, майнового та сімейного стану й інших індивідуальних обставин.

Окремі думки суддів Конституційного Суду України ОСОБА_13 та ОСОБА_14 досліджені судом та враховані як виклад індивідуальної правової позиції відповідних суддів. Разом із тим вони не змінюють змісту та обов`язковості Рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026, яким оспорюване положення статті 182 КПК України визнано конституційним.

Отже, доводи сторони захисту щодо непомірності застави та відсутності виключного випадку перевірені судом з урахуванням нових матеріалів, висновків Конституційного Суду України та результатів апеляційного перегляду ухвали від 15.07.2026.

З огляду на тяжкість і характер висунутого обвинувачення, стадію судового розгляду, дані про особу обвинувачених та актуальність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, суд вважає, що підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу або зменшення застави немає.

Тому клопотання прокурора підлягають задоволенню, строк тримання обвинувачених під вартою продовженню, а визначений ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026 розмір застави залишенню без змін.

Керуючись статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 176178, 182, 183, 194, 197199, 331, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відмовити.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.11.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Залишити ОСОБА_7 розмір застави, визначений ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026, яка є достатньою для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 11 648 000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі

№ …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , такі обов`язки:

прибувати до суду за кожним викликом;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде проживати, без дозволу суду, а саме: АДРЕСА_5 ;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , ухвалою суду обов`язків 2 місяці, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.11.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Залишити ОСОБА_8 розмір застави, визначений ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026, яка є достатньою для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 11 648 000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі

№ …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 такі обов`язки:

прибувати до суду за кожним викликом;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде проживати, без дозволу суду, а саме: АДРЕСА_6 ;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 ухвалою суду обов`язків 2 місяці, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.11.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Залишити ОСОБА_9 розмір застави, визначений ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026, яка є достатньою для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 11 648 000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі

№ …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , такі обов`язки:

прибувати до суду за кожним викликом;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде проживати, без дозволу суду, а саме: АДРЕСА_4 ;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ухвалою суду обов`язків 2 місяці, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 04.09.2026 о 09:30.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_3

ОСОБА_2