Рішення № 139469497, 31.08.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/189/26

Провадження № 2/355/561/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судового засідання Білоног В. О., Котенко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

Акціонерне товариство «Ідея Банк» (надалі також позивач, АТ «Ідея Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , клієнт).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.01.2025 між АТ «Ідея Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R01/00614/011554783 (надалі також кредитний договір, договір №R01/00614/011554783 від 20.01.2025).

Згідно із кредитним договором відповідачці надано кредит в розмірі 94860,03 грн, зі сплатою 89,88% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів видачі кредиту.

За доводами позовної заяви, станом на дату її подання відповідачка не повернула отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатила нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду. Остання сплата/зарахування по кредитному договору здійснено 25.05.2025.

Позивач зазначає, що заборгованість у відповідачки за кредитним договором станом на 07.01.2026 становить 163574,34 грн, з яких: прострочений борг - 94860,03 прострочені проценти 68714,31 грн.

Відповідачкою були подані письмові пояснення (заперечення) проти позовних вимог, в яких відповідачка зазначає, що кредит був отриманий нею у 2022 році - в період початку повномасштабної війни на території України, що суттєво вплинуло на її фінансовий стан. Кредитні кошти були отримані у розмірі близько 25000,00 грн з метою лікування рідного дядька, який перебував у лікарні у тяжкому стані, був лежачим хворим. У зв`язку з цим фінансове становище відповідачки було вкрай складним, що унеможливлювало своєчасне та повне погашення кредиту. Після укладення первинного кредитного договору працівники банку неодноразово змушували відповідачку переукладати кредитні договори на значно більші суми. Фактично, кожне нове переоформлення кредиту призводило до: збільшення суми основного боргу; нарахування нових процентів та штрафних санкцій. За доводами відповідачки, у результаті означеного початкова сума кредиту у розмірі близько 25000,00 грн необґрунтовано зросла до понад 167000,00 грн. Відповідачка стверджує, що вона здійснювала платежі за кредитом протягом 20222023 років, однак, незважаючи на це, розмір заборгованості не зменшувався, а навпаки - постійно зростав.

За доводами відповідачки, все вищевикладене свідчить про непрозорість нарахувань та можливе порушення її прав як споживача фінансових послуг. У 20242025 роках вона вже не змогла платити всі відсотки та закривати тіло кредиту із-за фінансового навантаження, що змушувало відповідачку перепідписувати договір на більші суми кожного року.

При цьому, відповідачка стверджує про відсутність належних доказів з боку позивача, які б підтверджували: реальний розмір заборгованості; детальний розрахунок боргу; всі укладені між сторонами кредитні договори; правомірність нарахування процентів, штрафів та пені.

Заперечуючи проти означених доводів відповідачки, представником позивача зазначено, що твердження відповідачки про отримання нею кредиту у 2022 році не відповідає дійсності, оскільки кредитний договір укладено 20.01.2025. Сторони погодили всі його умови, у тому числі щодо розмірів та строків погашення грошових зобов`язань, відповідальності за порушення договірних умов кожною із сторін. Згідно із пунктом 11.7. кредитного договору відповідачка підтверджує, що: перед укладанням договору отримала всі необхідні пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансового стану, та погодилася з інформацією, передбаченою чинним законодавством України, для прийняття обґрунтованого рішення про укладання договору; підтверджує і засвідчує, що вся інформація та/або документи, надані нею банку є повною та достовірною у всіх відношеннях і вона зобов`язується повідомляти банк про будь-які зміни в цій інформації, що можуть статися, не пізніше, ніж через 3 банківських дні від настання таких змін.

Відповідачка жодним чином не повідомляла банк про настання подій/змін у її житті, пов`язані з хворобою дядька, втратою стабільного джерела доходу та зі складним фінансовим становищем, які безпосередньо перешкоджали їй у своєчасному здійсненні погашення боргу за кредитним договором.

Також, 02.12.2025 АТ «Ідея Банк» надіслало відповідачці вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, якою ОСОБА_1 була повідомлена про те, що в неї наявна заборгованість за кредитним договором, вказано розмір боргу, а також з чого він складається. Відповідачку попереджено також про можливість стягнення заборгованості у примусовому порядку на власний вибір банку у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня надіслання означеної вимоги. Додатком до вищевказаної вимоги було долучено також довідку-розрахунок заборгованості відповідачки за кредитним договором, що містила інформацію про загальний розмір боргу, а також кожну його складову.

ОСОБА_1 жодним чином не висловила заперечень щодо змісту означеної вимоги. Відтак, відповідачці було відомо про наявність у неї кредитної заборгованості та доцільність погашення такої.

Окремо представник позивача наголошує, що укладенням кредитного договору ОСОБА_1 виявила вільне волевиявлення на рефінансування кредитної заборгованості за кредитним договором № R01.00614.011160129 від 12.08.2024, що узгоджується з пунктом 2 кредитного договору, для реалізації чого відповідачці був виданий кредит у розмірі 94860,03 грн.

Всі зазначені вище операції з видачі кредиту, а також його погашення відображені у виписці по рахунку, оригінал якої наявний у матеріалах справи. Розрахунок загальної заборгованості позичальника наводився у позовній заяві Банку. Розмір заборгованості відповідачки позивач підтвердив випискою по рахунку, відкритого на ім`я відповідачки та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 07.01.2026.

Представник позивача окремо зазначила, що на погашення заборгованості ОСОБА_1 у період з 20.01.2025 по 07.01.2026 було внесено лише 5100,00 грн.

Також представник позивача наголосила, що неустойка (штрафи, пеня) взагалі не заявлялися до стягнення у цій судові справі.

Відповідачка подала окремі письмові пояснення щодо вказаних доводів сторони позивача. Відповідачка наголосила, що вона не заперечує факту укладення кредитного договору.

Водночас, вона категорично не погоджується з розміром заборгованості, яку просить стягнути позивач, оскільки заявлена сума 167000,00 грн є непропорційною порівняно із сумою фактично отриманого кредиту.

Відповідачка вважає, що такі нарахування не відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості як основоположним принципам цивільного законодавства.

Відповідачка наголошує, що вона не ухиляється від виконання своїх обов`язків, здійснює платежі відповідно до своїх можливостей.

Відповідачка просила суд перевірити правильність нарахування банком всіх складових заборгованості за кредитним договором, критично оцінити розрахунок заборгованості позивача та перевірити його правильність, за результатами чого відмовити у задоволенні позовних вимог або принаймні зменшити стягувану суму до фактично отриманого кредиту.

У запереченнях проти означених доводів відповідачки представник позивача наголосила, що між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено 6 кредитних договорів, відпоідачкою надано лише один платіжний документ, який підтверджує погашення заборгованості за розгляуваним у даній справі кредитним договором.

За дводами сторони позивача, відповідачка у своїх доводах відкрито та свідомо маніпулює фактичними обставинами справи й нормами матеріального права з єдиною метою ухилення від виконання договірних зобов`язань перед банком.

Кредитний договір був укладений ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого примусу чи введення в оману. Відповідачка мала можливість ознайомитися з умовами договору до його підписання, а також відмовитися від його укладення.

Зважаючи на означені позиції, сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідачка відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

03 лютого 2026 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Ідея Банк», за підписом представника позивача Пилата Тараса Івановича (а.с. 2-3).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 25.02.2026 відкрито провадження (загальне позовне провадження) в означеній справі, підготовче засідання призначено на 25.03.2026 (а.с. 46-47).

Копії ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено сторонам по справі.

У позовній заяві Акціонерного товариства «Ідея Банк» міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує (а.с. 3).

У матеріалах справи станом на 25.03.2026 було відсутнє належне повідомлення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи, відсутні будь-які відомості/поштові відмітки, які б за приписами ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) вважалися належним повідомленням відповідача.

У підготовче засідання 25.03.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Жодних клопотань та/або заяв до суду не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 25.03.2026 підготовче засідання відкладено на 22.04.2026 (а.с. 53).

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці повернулось із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 02.04.2026 (а.с. 57), що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

22.04.2026 на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення (заперечення) проти позову, за підписом ОСОБА_1 , текст яких містить клопотання про витребування доказів (а.с. 59).

У підготовче засідання 22.04.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших клопотань та/або заяв до суду не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 22.04.2026 підготовче засідання відкладено на 20.05.2026 (а.с. 61).

29.04.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на клопотання (заяву) письмові пояснення відповідача, за підписом представника позивача Заставної Ольги Василівни (а.с. 65-67).

У підготовче засідання 20.05.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Відповідачка про причини неявки не повідомила, жодних клопотань та/або заяв до суду не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 20.05.2026 закрито підготовче провадження у цій справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2026 (а.с. 74-75).

Означену ухвалу суду із судовими повістками направлено сторонам.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці повернулось із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 02.06.2026 (а.с. 78), що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

29.07.2026 на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення (заперечення проти позовних вимог), за підписом ОСОБА_1 , до яких надані докази, в тому числі, банківські виписки та копії платіжних документів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором. Відповідачка у поданих письмових поясненнях просить розглядати справу без її участі.

У судове засідання 29.07.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 29.07.2026 розгляд справи відкладено на 31.08.2026.

04.08.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача, за підписом представника позивача Яворської Валерії Романівни.

У судове засідання 31.08.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших клопотань та/або заяв до суду не надходило.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 20 січня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R01/00614/011554783 (а.с. 4-7).

Сторонами підписано кредитний договір шляхом проставлення власноручних підписів представника банку та відповідачки. Підпис представника банку скріплений печаткою позивача (а.с 7).

Відповідно до п. 1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) для власних потреб в сумі 94860,03 грн, а позичальник зобов`язується одержати кредит та повернути його разом з процентними та іншими платежами (за наявності таких), згідно з умовами цього договору.

Банк у день підписання кредитного договору переказує кредитні кошти в сумі 94860,03 грн на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Ідея Банк», МФО 336310. Призначення платежу: погашення кредитної заборгованості договір № R01.00614.011160129 від 12.08.2024. Строк кредитування та дії договору становить 60 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування за призначенням (п. 2 кредитного договору).

Згідно із п. 3 кредитного договору процентна ставка є розміром плати за користування кредитними коштами, становить 89,88% річних від неповернутої суми кредиту. Процентна ставка є фіксованою. Нарахування процентів здійснюється за методом «факт/факт» починаючи з дати надання кредиту.

За положеннями п. 5 кредитного договору дата повернення кредиту по 20.01.2030 включно.

Відповідно до п. 10 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення позичальником суми кредиту за цим договором в повному обсязі у випадку затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів на один календарний місяць. Сторони домовилися, що виникнення зобов`язання позичальника достроково повернути кредитору всю заборгованість за цим договором з вказаних вище підстав, тягне за собою виконання всіх передбачених цим договором платіжних зобов`язань позичальника в строк, що зазначений у відповідній вимозі банку.

Додатком №1 до кредитного договору є графік щомісячних платежів за кредитним договором (а.с. 8-9).

Згідно із паспортом споживчого кредиту до кредитного договору (а.с. 10-12) відповідачці надано кредит в розмірі 94860,03 грн, строк кредитування 60 місяців, мета отримання кредиту поточні потреби, спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом (переказ кредитних коштів на вказаний позичальником рахунок), зі сплатою 89,88% річних.

Відповідно до платіжних інструкцій №6418919, №6418921 від 20.01.2025 (а.с. 32) на рахунок № НОМЕР_2 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_3 ) банком було перераховано грошові кошти в розмірі 94860,03 грн (призначення платежу видача кредиту згідно кредитного договору № R01.00614.011554783 від 20.01.2025) та вказана сума коштів у розмірі 94860,03 грн. на виконання умов кредитного договору № R01.00614.011554783 від 20.01.2025 була перерахована на рахунок № НОМЕР_4 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_1 ) (призначення платежу погашення кредиту №R01.00614.011160129 від 12.08.2024 ПІБ ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_5 ).

З наданої позивачем виписки по рахунку клієнта-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 07.01.2000 по 07.01.2026 вбачається, що відповідачці 20.01.2025 видано кредит на суму 94860,03 грн згідно із кредитним договором № R01.00614.011554783 від 20.01.2025, яка, своєю чергою, 20.01.2025 була направлена на погашення заборгованості за кредитним договором №R01.00614.011160129 від 12.08.2024, що відповідає умова кредитного договору (а.с. 33).

Із означеної виписки вбачається, що відповідачкою здійснювалось погашення прострочених процентів за користування кредитними коштами, всього на загальну суму 5100,00 грн (платежі були здійснені 11.04.2025, 16.04.2025, 20.05.2025, 24.05.2025 та 25.05.2025).

Згідно із довідкою-розрахунком заборгованості по ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00614.011554783 від 20.01.2025, наданою АТ «Ідея Банк» (а.с. 34), заборгованість за кредитним договором станом на 07.01.2026 становить 163574,34 грн, з яких: прострочений борг - 94860,03 прострочені проценти 68714,31 грн.

Аналогічні відомості зазначені в детальному розрахунку заборгованості, наданому позивачем 29.04.2026 разом із запереченнями на клопотання відповідачки про витребування доказів (а.с. 71).

02.12.2025 АТ «Ідея Банк» звернулось до відповідачки ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повернення кредиту та усунення порушення кредитних зобов`язань (а.с. 35).

Позивач вважає, що відповідачкою порушено умови кредитного договору№ R01.00614.011554783 від 20.01.2025, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

За п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит, зокрема, зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Суд при цьому зазначає, що 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (надалі також Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно із п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Як слідує із статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891-15, банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.08.2023 у справі № 206/3009/15, банківські виписки рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що 20.01.2025 між АТ «Ідея Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R01/00614/011554783, який відповідачкою підписаний власноручно.

Суд доходить висновку, що кредитний договір був укладений в письмовій формі, при його укладенні сторонами погоджені усі істотні умови для цих різновидів договорів, зокрема, сторонами погоджено суму кредиту - 94860,03 грн, строк кредитування - 60 місяців, процентну ставку за користування кредитними коштами - 89,88% річних від неповернутої суми кредиту.

Суд зауважує, що відповідачкою підтверджено факт укладення кредитного договору.

Також відповідачкою підтверджено, що перед укладенням означеного кредитного договору між нею та банком існували кредитні відносини, шляхом укладення кредитних договорів, за якими нею отримувались кредитні кошти.

Кредитний договір №R01/00614/011554783 від 20.01.2025 було укладено між банком та відповідачкою з метою погашення заборгованості за попереднім кредитним договором (№R01.00614.011160129 від 12.08.2024), що також визнається відповідачкою.

Надаючи правову оцінку умовам кредитного договору, суд виходить із презумпції правомірності правочину, закріпленій у ст. 204 ЦК України. Відповідачкою не надано доказів, що кредитний договір №R01/00614/011554783 від 20.01.2025 визнано судом недійсним. Не надано відповідачкою і доказів того, що нею ініціювалися судові провадження щодо визнання недійсними як кредитного договору №R01/00614/011554783 від 20.01.2025, так і попередніх кредитних договорів, зокрема, з підстав відсутності її вільного волевиявлення на їх укладення.

Відтак, суд констатує недоведеність доводів відповідачки, що після укладення первинного кредитного договору працівники банку неодноразово змушували відповідачку переукладати кредитні договори на значно більші суми, що призвело до необґрунтованого збільшення як суми кредиту, так і нарахованих процентів по ньому.

Суд доходить висновку, що АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі; відповідно до платіжних інструкцій №6418919, №6418921 від 20.01.2025 на рахунок, передбачений кредитним договором, банком було перераховано грошові кошти в розмірі 94860,03 грн (призначення платежу видача кредиту згідно кредитного договору № R01.00614.011554783 від 20.01.2025) та вказана сума коштів у розмірі 94860,03 грн. на виконання умов кредитного договору № R01.00614.011554783 від 20.01.2025 була перерахована на відповідний рахунок із призначенням платежу погашення кредиту №R01.00614.011160129 від 12.08.2024, ПІБ ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_5 , що відповідає умовам кредитного договору, підписаного відповідачкою власноручно.

Більше того, на підтвердження як факту надання кредитних коштів за договором, так і погашення процентів за користування кредитом, банком надано виписку по рахунку відповідачки (а.с. 33), що є первинним документом відповідно до законодавства та практики Верховного Суду, зазначених в розділі ІV цього судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, судом відхиляються доводи відповідачки щодо відсутності належних доказів надання їй кредитних коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 сплачувала заборгованість за кредитним договором, але в незначній сумі (5100,00 грн), яка була направлена на погашення відсотків за користування кредитними коштами за договором.

Зважаючи на означене, суд не бере до уваги доводи відповідачки про погашення нею значної суми заборгованості за кредитним договором, оскільки такі доводи спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідачкою належних та допустимих доказів, які б підтверджували погашення заборгованості за кредитним договором у більшій сумі, ніж про це зазначає позивач, до суду не надано.

Водночас, за доводами позовної заяви, заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 07.01.2026 становить 163574,34 грн, з яких: прострочений борг - 94860,03 прострочені проценти 68714,31 грн.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідача.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Як вже зазначалось судом, відповідачці були перераховані кошти у загальному розмірі 94860,03 грн на виконання умов кредитного договору. Спосіб перерахування коштів та їх подальше спрямування відповідає умовам договору.

Оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, суд доходить висновку про підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів у розмірі 94860,03 грн за кредитним договором № R01.00614.011554783 від 20.01.2025.

Належних доказів того, що відповідачка повернула кошти у сумі 94860,03 грн за означеним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідачки, зважаючи на вимогу банку про дострокове повернення суми кредиту від 02.12.2025, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 94860,03 грн основного боргу (з урахуванням висновків суду .

Щодо заборгованості зі сплати процентів.

За розрахунками позивача, розмір процентів, заборгованість відповідачки за якими наявна за кредитним договором та яку просить стягнути з відповідачки позивач, становить 68714,31 грн.

Водночас, відповідно до умов кредитного договору № R01.00614.011554783 від 20.01.2025 строк кредитування становить 60 місяців.

02.12.2025 позивачем було направлено вимогу відповідачці про дострокове повернення суми кредиту.

Відтак, судом оцінюються означені дії банку як зміну строку кредитування, у порядку та спосіб, передбачений кредитним договором (дострокове повернення суми кредиту), що означає підставність нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати укладення договору (20.01.2025) по дату вимоги про дострокове погашення заборгованості (02.12.2025), що узгоджується із послідовними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц.

Відтак, за період з 20.01.2025 по 02.12.2025 відповідачка мала сплатити таку суму процентів за користування кредитними коштами: (94860,03 грн х 89,88% річних х 317 днів) / (100 х 365 днів) = 74047,90 грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути із відповідачки меншу суму процентів за користування кредитними коштами (вочевидь, з огляду на надані банком відомості щодо погашення відповідачкою сум нарахованих процентів), що є правом позивача та не погіршує становище відповідачки, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 68714,31 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, дійшов до переконання, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № R01.00614.011554783 від 20.01.2025 в розмірі 163574,34 грн, з яких: прострочений борг - 94860,03 прострочені проценти 68714,31 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7112967 від 22.01.2026 (а.с. 1).

Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в означеній сумі.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № R01.00614.011554783 від 20.01.2025 у сумі 163574,34 грн (сто шістдесят три тисячі п`ятсот сімдесят чотири гривні 34 копійки), з яких: прострочений борг - 94860,03 прострочені проценти 68714,31 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 04.09.2026.

Дані відносно позивача:

Акціонерне товариство «Ідея Банк»

код ЄДРПОУ: 19390819

місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Львів, 79008.

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_5

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА