Рішення № 139469340, 04.09.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/607/26

Провадження № 2/279/1127/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Гончаровою Ю.Ю.,, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/607/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, зазначивши, що 17.09.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4258518, в електронній формі, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 5000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. З стандартною (базова) процентною ставкою за користування кредитом, яка становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Оскільки, відповідач порушив умови договору № 4258518 від 17.09.2021 року, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку має заборгованість за кредитним договором в розмірі - 36875,00 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 31875,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

05.07.2021 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 був укладений договір № 75895533, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав позику в розмірі 7000,00 грн., зі сплатою процентів, процентна ставка (базова, фіктсована) процентна ставка за користування кредитом, становить 1.99 %, яка нараховується за кожен день користування Позикою.

Оскільки, відповідач порушив умови договору № 75895533 від 05.07.2021 року загальний розмір заборгованості становить - 16611,08 грн.,з яких: 5912,89 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 10589,99 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 94,60 грн. інфляційні збитки, 13,60 грн. нараховані 3% річних.

19.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 4641246, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3750,00 грн., строк кредитування 30 днів, зі сплатою процентів у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту.

Оскільки, відповідач порушив умови договору № 4641246 від 19.08.2021 року загальний розмір заборгованості становить - 12300,00 грн., з яких: 3750,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 8550,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 94,60 грн. інфляційні збитки, 13,60 грн. нараховані 3% річних.

28.12.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердит Капітал" укладено договір № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Вердит Капітал" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4258518 від 17.09.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ "Вердит Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердит Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4258518 від 17.09.2021 року.

28.08.2025 року між ТОВ "Коллект Центр" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір №28-08/2025, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4258518 від 17.09.2021 року.

27.01.2022 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Вердит Капітал" укладено договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ "Вердит Капітал" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75895533 від 05.07.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ "Вердит Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердит Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75895533 від 05.07.2021 року.

28.08.2025 року між ТОВ "Коллект Центр" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір № 28-08/2025, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75895533 від 05.07.2021 року.

25.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Сіті фінанс" укладено договір № ФК 25-05/2022, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія «Сіті фінанс" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4641246 від 19.08.2021 року.

01.08.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія «Сіті фінанс" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір № 01-08/25, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія «Сіті фінанс" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4641246 від 19.08.2021 року.

Просить стягнути з відповідача - 65786,08 грн. заборгованості за вказаними кредитними договорами та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та за надання професійної правничої допомоги в розмірі 16000,00 грн.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заявлені позовні вимоги визнає частково, а саме: не заперечую що дійсно 05.07.21 з ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» уклав договір кредитної лінії № 75895533 у формі електронного документа та отримав кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 7 000,00 грн. Отже, він отримав споживчий кредит, суму якого він дійсно має повернути і саме в цій частині він і визнає позов. Також визнає, що має сплатити відсотки за користування кредитом за 30 днів. Решту позовних вимог він не визнає.

27.01.2022 року ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило право вимоги за договором № 75895533 ТзОВ «Вердикт Капітал». 10.01.23 ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором № 75895533 ТзОВ «Коллект Центр».

28.08.2025 року ТзОВ «Коллект Центр» відступило право вимоги за договором № 75895533 ТзОВ «Факторинг Партнерс».

19.08.2021 року він з ТзОВ « Авентус Україна» уклав договір кредитної лінії № 4641246 у формі електронного документа та отримав кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 3 750,00 грн. Отже, він отримав споживчий кредит, суму якого він дійсно має повернути і саме в цій частині він і визнає позов.

Також він визнає, що маю сплатити відсотки за користування кредитом за 30 днів. Решту позовних вимог він не визнає. 25.05.2022 року ТзОВ « Авентус Україна» відступило право вимоги за договором № 4641246 ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс». 01.08.2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс». відступило право вимоги за договором № 4641246 ТзОВ «Факторинг Партнерс».

17.09.2021 року він з ТзОВ «Мілоан» уклав договір кредитної лінії № 4258518 у формі електронного документа та отримав кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 5 000,00 грн. Отже, він отримав споживчий кредит, суму якого він дійсно має повернути і саме в цій частині він і визнає позов. Також він визнає, що має сплатити відсотки за користування кредитом за 30 днів. Решту позовних вимог він не визнає виходячи з наступного.

28.12.2021 року ТзОВ «Мілоан» відступило право вимоги за договором № 4258518 ТзОВ «Вердикт Капітал». 10.01.2023 року ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором № 4258518 ТзОВ «Коллект Центр». 28.08.2025 року ТзОВ «Коллект Центр» відступило право вимоги за договором № 4258518 ТзОВ «Факторинг Партнерс».

Дані цивільні правовідносини регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Господарським кодексом України (надалі - ГК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, відповідно до Договору кредитної лінії № 75895533 від 05.07.21 ( надалі Договір) за цим договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії в розмірі Кредитного ліміту на суму 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов Договору, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів».

Відповідно до Договору кредитної лінії № 4641246 від 19.08.21 (надалі Договір) за цим договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії в розмірі Кредитного ліміту на суму 3 750 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов Договору, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, втому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ « Авентус Україна» .

Відповідно до Договору кредитної лінії № 4258518 від 17.09.21 (надалі Договір) за цим договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії в розмірі Кредитного ліміту на суму 5000грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов Договору, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, втому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ « Мілоан».

Відповідно до договорів кредитної лінії (надалі Договори) позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах Кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому договорами.

Як слідує з Договорів сторони погодили, що встановлений в Договорах строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду не обмежена.

Договорами передбачено, що для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим договором Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Договорами обумовлено, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування, тобто протягом 30 днів від дати отримання першого траншу Позичальником.

Договорами передбачено, що протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів визначаються фактичні дні користування Кредитом.

Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою на день укладення Договору становить від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожен день користування ним.

Договорами обумовлено, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З вищевикладеного слідує, що він отримав кредити в сумі 15 7500 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків від суми кредиту за кожен день користування ними.

Жодних дій, які описані в Договорах він не вчиняв, тобто він не ініціював продовження Дисконтного періоду та не сплачував всіх фактично нарахованих процентів. Отже пролонгації Договорів не було; позивач не надав будь-яких доказів того, що строк кредитування ( 30 днів) було пролонговано у визначеному договором порядку!!!.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення виконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами договору строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. В такому випадку права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі 300/438/18. Ці висновки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

При цьому просить суд врахувати, що за змістом Договорів погоджено, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625, та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже,законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення.

З розрахунків, які надав позивач, вбачається що позивач просить стягнути з нього саме проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування. Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв. Позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

З урахування вищевикладеного, вважає, що він має повернути отримані кредитні кошти в сумі 15750 грн. і проценти за користування кредитними коштами за 30 днів в сумі 5 906 гр. 25 коп.

Крім того, при вирішенні справи просить звернути увагу, що за змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Вважає, що кредитор при укладенні Договорів не дотримався вищевказаних вимог закону і в Договорах після закінчення дисконтного періоду встановив проценту ставку від суми кредиту за кожний день прострочення зобов`язань, що у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Нарахована позивачем сума по відсоткам за прострочення зобов`язань не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в електронних договорах такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є він, як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим чинним ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для нього та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. А наявність в позивача можливості стягувати з нього, як споживача надмірні грошові суми відсотків, спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання йому, як боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому при постановленні судового рішення прошу судовий збір стягнути з мене пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Надання правничої допомоги позивач не підтверджує Актом прийому-передачі наданих послуг, який містить інформацію про обсяг наданої юридичної допомоги.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у додатковій постанові від 19.02.2020 щодо вирішення питання розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

При розгляді позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу просить суд врахувати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у справі №910/2158/23.

Звертає увагу суду, що дана справа визнана судом малозначною, розгляд якої суд визначив проводити у спрощеному провадженні без виклику сторін, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитом, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, враховуючи час, який був необхідний для надання послу, а тому виходячи з принципу розумності, справедливості, дотримуючись балансу сторін процесу, просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають відшкодуванню, до 1500,00 грн.

Просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до нього ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково, а саме: у розмірі стягнення тіла кредитів в сумі 15 750,00 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень та процентів за користування кредитом в сумі 5 906 грн. 25 коп. В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Судові витрати по справі: витрати на правничу допомогу зменшити до 2500,00 гривень; судовий збір стягнути з мене пропорційно до задоволених вимог.

Представником позивача подано відповідь на відзив. З доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 05.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75895533, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав позику в розмірі 7000,00 грн., строком на 30 днів (з 05.07.2021 року по 04.08.2021 року), процентна ставка становить 1,99% фіксована.

27.01.2022 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Вердит Капітал" укладено договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ "Вердит Капітал" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75895533 від 05.07.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ "Вердит Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердит Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75895533 від 05.07.2021 року.

28.08.2025 року між ТОВ "Коллект Центр" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір № 28-08/2025, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75895533 від 05.07.2021 року.

17.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4258518, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав позику в розмірі 5000,00 грн., строком на 30 днів (з 17.09.2021 року по 17.10.2021 року).

Відповідно до п.1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 500 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.5.2 проценти за користування кредитом: 1875 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.1.6 станартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентої ставки: фіксована.

Відповідно до п.2.3 пролонгація строку кредитування.

28.12.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердит Капітал" укладено договір № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Вердит Капітал" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4258518 від 17.09.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ "Вердит Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердит Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4258518 від 17.09.2021 року.

28.08.2025 року між ТОВ "Коллект Центр" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір №28-08/2025, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр " відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4258518 від 17.09.2021 року.

19.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 4641246, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3750,00 грн., строк кредитування 30 днів, зі сплатою процентів у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, знижена процентна ставка 0,57 % в день.

Віповідно до п.2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до розділу 4 п.4.1 пролонгація строку кредитування.

25.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Сіті фінанс" укладено договір № ФК 25-05/2022, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія «Сіті фінанс" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4641246 від 19.08.2021 року.

01.08.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія «Сіті фінанс" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір № 01-08/25, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія «Сіті фінанс" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4641246 від 19.08.2021 року.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реестрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реестрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір позики № 75895533 від 05.07.2021 року містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором zb05gaGLtp.

Договір про споживчий кредит № 4258518 від 17.09.2021 року містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором R42750.

Договір про надання споживчого кредиту № 4641246 від 19.08.2021 року містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором А2277548.

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

З наведено вище слід прийти до однозначного висновку про те, що до позивача перейшли всі права кредитора за договорами № 75895533 від 05.07.2021 року ;№ 4258518 від 17.09.2021 року; № 4641246 від 19.08.2021 року.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Стаття 1050 ЦК України зазначає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статгі 656 ЦК України); (б) дарування (частина другастатті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладених договорів не виконує, до погашення заборгованості заходів вживав частково, що є підставою для стягнення з нього заборгованості:

За кредитним договором № 75895533 від 05.07.2021 року заборгованість становить в розмірі 16502,88 грн., яка складається з наступного: 5912,89 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 10589,99 грн. сума заборгованості за відсотками.

За кредитним договором № 4258518 від 17.09.2021року заборгованість становить в розмірі 6875,00 грн., яка складається з наступного: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1875,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

При визначенні кредитної заборгованості суд не погоджується з законністю нарахування та стягнення комісії в розмірі 500 грн., так як вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За кредитним договором № 4641246 від 19.08.2021 року заборгованість становить в розмірі 4391,25 грн., яка складається з наступного: 3750,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 641,25 грн. сума заборгованості за відсотками.

При визначенні розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача за кредитними договорами, судом враховано, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, що узгоджується з висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року, у справі 910/4518/16.

А відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають.

Також позивачем не надано допустимих доказів про проведення пролонгації договорів № 4258518 від 17.09.2021 року, № 4641246 від 19.08.2021 року.

Також, позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» просить стягнути з відповідача за Кредитним договором № 75895533 від 05.07.2021 року інфляційні втрати і 3% річних.

Відповідно до ч. ч. 10, 11, ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При ухваленні рішення суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року, справа № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24 щодо застосування приписів частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої та одинадцятоїстатті 265 ЦПК України). Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується.

Отже, суд першої інстанції звертає увагу, що в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч. 10 ст. 265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).

Проаналізувавши вимоги позивача у частині нарахування інфляційних збитків і 3% річних, суд дійшов висновку, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору стягуються відповідно до розміру задоволених вимог (0, 42 %).

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу, в розмірі 16000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 1372 від 01.12.2025 року, Витяг з Акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року на суму 16000,00 грн.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Також у постанові від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, складення частково тотожних за змістом документів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 5000 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 354 ЦПК України; ст.ст. 1, 3, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором № 75895533 від 05.07.2021 року в розмірі 16502,88 (шістнадцять тисяч п`ятсот дві) гривні 88 копійок; за договором № 4258518 від 17.09.2021 року в розмірі 6875 (шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень; за договором № 4641246 від 19.08.2021 року в розмірі 4391 (чотири тисячі триста дев`яносто одна) гривні 25 копійок; а всього 27 769 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят дев`ять) гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" - 1118 (одну тисячу сто вісімнадцять) гривень 21 копійку судових витрат та 5000 (п`ять тисяч) гривень за надання правової допомоги.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", адреса місця реєстрації/проживання/знаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, оф. 521, ЄДРПОУ- 42640371.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання/знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА

копія згідно з оригіналом