Постанова № 13946922, 09.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2010 року 17:29 № 2а-5735/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Патратій О.В.,

за участю представника позивача Беляєвої Н.М. ( довіреність від 05.01.2010 р. № 31/08),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва

доДержавної організації «Північна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»

простягнення заборгованості зі страхових внесків в розмірі 4429, 63 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Заступник прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва з позовом до Державної організації «Північна територіальна інспекція геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»про стягнення заборгованості зі страхових внесків у розмірі 4429, 63 грн.

Відповідно до п. 1.1 та підпункту 6 п. 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Управління Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Управління Пенсійного фонду України, мають право стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року № 1789-XІІ (із змінами та доповненнями) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є, зокрема звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується заборгованість заборгованості зі страхових внесків у розмірі 4429, 63 грн.

09 червня 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судові засідання 25 травня та 09 червня 2010 року відповідач не зявився, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 та п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 4909-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), який є спеціальним в сфері відносин, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, страхувальниками для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 Закону, є, зокрема роботодавці, до яких відносяться підприємства незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Частиною першою ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, є платниками страхових внесків. Набуття статусу платників страхових внесків відбувається з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 15 Закону).

ТОВ «Мясний Альянс»є страхувальником в розумінні зазначеного Закону та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва.

До обовязків страхувальника згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 вищезгаданого Закону віднесені обовязки по нарахуванню, обчисленню та сплаті страхових внесків.

Статтею 19 цього ж Закону, яка визначає порядок нарахування страхових внесків, визначено, що страхові внески до солідарної системи для роботодавця нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків роботодавцями, як платниками страхових внесків, здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу), та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), яка визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Відповідно до положень абзаців 1-3 ч. 6 ст. 20 вищезгаданого Закону страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього ж Закону (роботодавці), є календарний місяць.

При цьому ч. 12 ст. 20 цього ж Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 11.11 Інструкції передбачено, що платники, зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, (роботодавці) щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.

Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (із змінами та доповненнями) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобовязаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобовязаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобовязаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Пунктом другим ч. 9 ст. 106 вищезазначеного Закону передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0, 1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 13 ст. 106 цього ж Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами девятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами девятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обовязковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків (абзац третій ч. 14 ст. 106 цього ж Закону).

Під час судового розгляд було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ДО «Північна територіальна інспекція геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»подавались до органу Пенсійного фонду розрахунки суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, із самостійно визначеною сумою страхових внесків, в тому числі за період за червень та липень 2009 року.

Самостійно визначена сума страхових внесків не була сплачена відповідачем в строки, встановлені законом, відтак відповідно до вищевикладених положень вказана сума вважається простроченою заборгованістю (недоїмкою).

Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у том числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, № 2170 від 12 листопада 2009 року до відповідача застосувало фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 4 000, 58 грн. та нарахувало пеню у розмірі 429, 05 грн. за період з 20 липня 2009 року по 02 вересня 2009 року.

01 грудня 2009 року Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва виставила позивачу вимогу про сплату боргу № Ю Ю-573-У, згідно якої станом на 01 грудня 2009 року загальна сума боргу відповідача становить 4429, 63 грн., у тому числі 4000, 58 грн. фінансові (штрафні) санкції та 429, 05 грн. пеня.

13 січня 2010 року корінець вимоги про сплату боргу № Ю Ю-573-У від 01 грудня 2009 року був отриманий уповноваженою особою відповідача.

Сума застосованих фінансових санкцій та пені у розмірі 4429, 63 грн. (4 000, 58 грн. + 429,05 грн.) не була сплачена відповідачем, у звязку з чим відповідно до абзацу третього ч. 14 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Наявність заборгованості з фінансових санкцій у вигляді штрафу та з пені підтверджується також даними карток особового рахунку страхувальника (відповідача) за період з 01 січня 2009 року по 09 червня 2010 року (32%, 4%, 42%, 1%-5%), належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Суду не надано доказів на підтвердження оскарження зазначених вище рішення, вимоги про сплату боргу та сплати заборгованості із штрафних санкцій та пені за цим рішенням.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної організації «Північна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»(місцезнаходження: 02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, ідентифікаційний код 20075187) на користь Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва (02091, м. Київ, вул. Вербицького, 9, ідентифікаційний код 26087926) суму заборгованості зі страхових внесків в загальному розмірі 4429 (чотири тисячі чотириста двадцять девять) грн. 63 коп., у тому числі заборгованість з фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 58 коп. та заборгованість з пені в сумі 429 (чотириста двадцять девять) грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 14 червня 2010 року.