Постанова № 13946920, 20.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2010 року 11:29 № 2а-5675/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представника позивача Федорова С.Ф. (довіреність від 11.01.2010р. № 7/9/10-017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Нью Поінт Маркетинг Україна»

простягнення податкового боргу у розмірі 217164, 76 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з позовом до ТОВ «Нью Поінт Маркетинг Україна»про стягнення податкового боргу в розмірі 200151, 23 грн.

14 червня 2010 року позивачем у судовому засіданні було подано заяву про збільшення позовних вимог. В обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача у звязку з подачею до податкового органу податкових декларацій та визначення сум самостійно узгоджених податкових зобовязань сума податкового боргу збільшилась і на момент розгляду справи заборгованість становить 217164, 76 грн.

У судовому засіданні 20 липня 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судові засідання 25 травня, 14 червня, та 20 липня 2010 року відповідач не зявився, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «Нью Поінт Маркетинг Україна»було зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві адміністрацією.

ТОВ «Нью Поінт Маркетинг Україна»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в Голосіївському районі м. Києва.

23 вересня 2009 року ДПІ в Голосіївському районі м. Києва провело документальну невиїзну перевірку ТОВ «Нью Поінт Маркетинг Україна»з питань правових відносин з ТОВ «Основа-Простір»за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої було складено акт № 569/1-23-08-31721369 від 23 вересня 2009 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало призвело до заниження податку на прибуток у ІV кварталі 2008 року в сумі 59488, 00 грн. та порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у заниженні податку на додану вартість у грудні 2008 року в сумі 47590, 00 грн.

24 вересня 2009 року копія акта № 569/1-23-08-31721369 від 23 вересня 2009 року була направлена ТОВ «Нью Поінт Маркетинг Україна»листом з повідомленням про вручення, проте повернуто відділом поштового звязку податковому органу з відміткою про відсутність підприємства за його місцезнаходженням.

02 жовтня 2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки № 569/1-23-08-31721369 від 23 вересня 2009 року прийняла податкові повідомлення рішення № 0000902307/0 та № 0000912307/0, якими згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Нью Поінт Маркетинг Україна»суму податкового зобовязання в розмірі 83283, 20 грн. з податку на прибуток та суму податкового зобовязання в розмірі 71385, 00 грн. з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення рішення були надіслані відповідачу листом з повідомленням про вручення, проте повернуті відділом поштового звязку податковому органу з відміткою про відсутність підприємства за його місцезнаходженням.

У звязку із встановленням факту невручення податкових повідомлень рішення по причині незнаходження платника податку за місцезнаходженням було складено відповідний акт № 996/3-23-07 від 09 жовтня 2009 р., що стало підставою для розміщення податкових повідомлень рішень № 0000902307/0 та № 0000912307/0 від 02 жовтня 2009 року на дошці податкових оголошень (повідомлень), що підтверджується актом від 09 жовтня 2009 року № 21/23-07.

Відповідачем були подані до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість № 9001393308 від 16.10.2009р. за вересень 2009 року, № 9002005974 від 20.11.2009р. за жовтень 2009 року, № 336528 від 17.12.2009р. за листопад 2009 року, № 9002699397 від 20 січня 2010р. за грудень 2009 року, № 90000683678 від 19.03.2010р. за лютий 2010 року, № 77454 від 19.04.2010р. за березень 2010 року, № 117513 від 18.05.2010р. за квітень 2010 року, в яких відповідачем було самостійно визначені зобовязання з податку в сумі 13816, 00 грн., 8766,00 грн., 7489, 00 грн., 15009, 00 грн., 441, 00 грн., 10343, 00 грн. та 10982, 00 грн. відповідно на загальну суму 66846, 00 грн.

Відповідачем було також подано до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток підприємства № 9001578184 від 23.10.2009р. за ІІІ квартали 2009 року та № 97777 від 05.05.2010р. за І квартал 2010 року та було самостійно визначені зобовязання з податку в сумі 409, 00 грн. та 5000, 00 грн., відповідно на загальну суму 5409, 00 грн.

Крім того, ТОВ «Нью Поінт Маркетинг Україна»до ДПІ в Голосіївському районі подавало податковий розрахунок податку на рекламу з травня 2009 року по квітень 2010 року на загальну суму 53335, 52 грн.

В ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції на момент спірних правовідносин) передбачено, що в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі) та місцеві податки і збори (обовязкові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону до місцевих податків належать податок з реклами.

Згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», який визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування, до місцевих податків і зборів належить податок з реклами.

Статтею 18 вищезазначеного Декрету передбачено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством (ст. 19 цього ж Декрету).

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства (ст. 22 цього ж Декрету).

Згідно з розділом ІІ Положення про податок з реклам, затвердженого рішенням Київської міської ради ІV сесії XXІV скликання від 24 квітня 2003 року № 360/520, платниками податку з реклами є юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи та субєкти підприємницької діяльності, які розміщують обєкти реклами на території м. Києва.

Відповідно до розділу ІІІ вищезгаданого Положення обєктом оподатковування є вартість послуг по встановленню та розміщенню реклами, в тому числі і плата за право тимчасового використання місць для розташування обєктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті в м. Києві.

Ставка податку встановлюється у відсотках від вартості послуг за встановлення та розміщення реклами, в тому числі і від плати за право тимчасового використання місць для розташування обєктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті в м. Києві (п. 4.1 розділу ІV Положення).

За розміщення реклами на тривалий час ставка збору становить 0,5 відсотка (п. 4.3 розділу ІV Положення).

Відповідно до розділу VІ Положення податок з реклами нараховується відповідно до встановленої ставки та вартості наданих рекламних послуг, в тому числі і розміру плати за право тимчасового використання місць в м. Києві для розташування обєктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті і виділяється в розрахункових документах окремим рядком.

Рекламодавці сплачують податок з реклами під час оплати послуг, визначених розділом III цього Положення.

Податок з реклами одержується розповсюджувачами та вноситься до районних бюджетів за місцем їх реєстрації.

Податок з реклами за право тимчасового використання місць для розташування об'єктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті одержується уповноваженим виконавчим органом Київради (Київської міської державної адміністрації) з подальшим перерахуванням його до відповідних районних бюджетів за місцем розміщення зовнішньої реклами.

Перерахування коштів податку з реклами до бюджету проводиться протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну для подання розрахунку сплати податку.

Розрахунок сплати податку з реклами подається до державної податкової інспекції відповідного району за місцем реєстрації платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків відноситься податок на додану вартість та податок на прибуток.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 вищезазначеного Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до підпункту 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків),- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього ж Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку визначає у податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку. строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом п. 1.3 ст. 1 та підпункту 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачена платником податків у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Самостійно узгоджене відповідачем податкове зобовязання не було погашено відповідачем протягом граничного строку, а тому визнається податковим боргом.

Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону передбачено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 вищезгаданого Закону у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

Абзацом третім підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з абзацом першим підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вищезгаданого Закону передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, яка подається у письмовій формі, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (абзац перший підпункту 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону).

За змістом п. 1.3 ст. 1 та підпункту 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачена платником податків у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податкові повідомлення рішення від 02 жовтня 2009 року № 0000902307/0 та № 0000912307/0 вважаються такими, що вручені згідно підпункту 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону.

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в судовому або адміністративному порядку суду не надано.

Таким чином, сума податкового зобовязання, визначена в цих податкових повідомленнях рішеннях є узгодженою сумою податкового зобовязання, яка не була сплачена відповідачем у встановлені строки, і визнається податковим боргом.

Згідно підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

ДПІ в Голосіївському районі м. Києві виставило відповідачу першу податкову вимогу №1/2666 від 07 липня 2009 року на загальну суму податкового боргу 9 290,19 грн., у тому числі 5 247, 53 грн. податкового боргу з податку на прибуток та 4 042,66 грн. податкового боргу з податку на рекламу.

Дана податкова вимога була отримана відповідачем 01 лютого 2010 року.

ДПІ в Голосіївському районі виставило відповідачу другу податкову вимогу № 2/949 від 10 березня 2010 року на загальну суму податкового боргу 209426, 02 грн., у тому числі 83018, 75 грн. податкового боргу з податок на прибуток, у тому числі 57986, 33 грн. основний платіж, 25002, 18 грн. штрафні (фінансові) санкції, 30, 24 грн. пеня, 112036, 95 грн. податкового боргу з податку на додану вартість, у тому числі 81572, 29 грн. основний платіж, 29508, 25 грн. штрафні (фінансові) санкції, 956, 41 грн. пеня, 14370, 32 грн. податкового боргу з податку на рекламу, у тому числі 13860, 62 грн. основний платіж, 509, 70 грн. пеня.

12 квітня 2010 року друга податкова вимога від 10 березня 2010 року № 2/949 була направлена на адресу відповідача, однак у звязку з неможливістю вручення була розмішена на дошці податкових оголошень 14 квітня 2010 року, про що податковим органом було складено акт № 16 від 14 квітня 2010року.

Згідно з підпунктом 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у звязку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Крім того, згідно з п. 5.8 розділу 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03 липня 2001 року № 266, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 16 липня 2001 року № 595/5786, якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у звязку з незнаходженням фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків, то працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, у день повернення неврученої податкової вимоги розміщує її на дошці податкових оголошень (повідомлень).

День розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень (повідомлень) вважається днем вручення податкової вимоги.

Таким чином, друга податкова вимога виставлена відповідачу вважається такою, що йому вручена.

Після виставлення другої податкової вимоги сума податкового борг відповідача з податку на прибуток, з податку на додану вартість та з податку на рекламу збільшилась, однак положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не передбачено виставлення наступної податкової вимоги після другої в такому випадку.

Отже, відповідачем було дотримано процедуру виставлення та надсилання податкових вимог.

Відповідачем було частково погашено податковий борг з трьох податків і на момент розгляду справи становить 114952, 34 грн. податку на додану вартість, 87988, 51 грн. з податку на прибуток підприємств та 12234, 53 грн. податку на рекламу, що підтверджується зворотнім боком облікової картки відповідача з трьох податків, копія яких наявна в матеріалах справи.

Доказів оскарження податкових вимог та сплати податкового боргу в розмірі заявлених позовних вимог суду не надано.

Відповідно до вимог підпункту 16.1.1, підпункту 16.1.2 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачу на суму податкового борг нараховувалась пеня, залишок якої на момент розгляду справи складає по податку на додану вартість 1761, 12 грн., по податку з прибутку підприємств 30, 24 грн. та по податку на рекламу 198, 02 грн.

В силу положень п. 1.3 ст. 1 вищезгаданого Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в загальній сумі 217164, 76 грн. (116713, 46 грн. податковий борг з податку на додану вартість, 88018, 75 грн. податковий борг з податку на прибуток та 12432, 55 грн. податковий борг з податку на рекламу) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Поінт Маркетинг Україна»(місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 4, кв. 1, ідентифікаційний код 31721369) до Державного бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 217164 (двісті сімнадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 64 коп., у тому числі 116713 (сто шістнадцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 46 коп. податкового боргу з податку на додану вартість, 88018 (вісімдесят вісім тисяч вісімнадцять) грн. 75 коп. податкового боргу з податку на прибуток та 12432 (дванадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 55 коп. податкового боргу з податку з реклами.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 29 липня 2010 року.