Постанова № 13946915, 10.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2011 року 14:15 № 2а-6978/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маяк"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.04.2010р. №0000802306/3

За участю представників сторін:

позивача : Ремарчук В.В.

відповідача: Пелепецький В.Д.

третя особа: не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.02.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000802306/3 від 21.04.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, посилався на правомірність віднесення вартості маркетингових послуг до складу валових витрат та зазначив, що надані позивачем для перевірки документи (рахунок-фактура, акти про надання послуг, звіт виконаних робіт) не взяті перевіряючи ми до уваги і є належними та допустимими доказами понесених витрат, які відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.152.94р. №334-94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств»включаються до складу валових витрат. Крім того, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, оскільки ніякими правилами ведення податкового обліку не визначається, що витрати по перевезенню можуть бути підтверджені лише товарно-транспортними накладними. За наведених обставин, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та вважає, що податкове повідомлення рішення, якими визначено податкове зобовязання та застосовані штрафні (фінансові) санкції винесені правомірно за порушення позивачем п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні 15.12.2010р. суд ухвалив залучити в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Правовий вісник».

Представник третьої особи в судове засідання 26.01.11р. не прибув, заперечення та пояснення по суті спору не надав, із заявами та клопотаннями до суду не звертався. Про час та місце розгляду справи був повідомлений за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 03134, м. Київ, вул. Булгакова, б. 16.

Згідно ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивача зобовязано повторно реалізувати вимоги протокольної ухвали суду від 15.12.2010р. та здійснити дії по врученню судової повістки третій особі.

Проте, в судове засідання 10.02.2011р. представник третьої особи не зявився. Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на 15.11.2010р. та на 08.02.2011р., статус відомостей про юридичну особу ТОВ «Правовий вісник»- «не підтверджено».

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Маяк»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складений Акт №494/23-6/30683443 від 03.09.2009 року.

За результатами перевірки було встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент спірних правовідносин), зокрема підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 193236,00 грн.

На підставі Акту №494/23-6/30683443 від 03.09.2009 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Торговий дім "Маяк" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесене податкове повідомлення рішення №0000802306/0 від 10.09.2009р., яким було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 240 633,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним повідомленням рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, однак Рішенням про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Торговий дім «Маяк»від 20.11.2009 року №24477/10/25-008 скарга ТОВ «Торговий дім «Маяк»була задоволена частково та частково скасоване податкове повідомлення - рішення №0000802306/0 від 10.09.2009 року, видане ДПІ у Оболонському районі м. Києва в частині основного платежу 171361,00 грн., та відповідній частині застосованої штрафної санкції.

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесено нове податкове повідомлення - рішення №0000802306/1 від 23.11.2009 року, яким визначено 21875,00 грн. податку на прибуток і застосовано 10937,50 грн. штрафної санкції.

Дане податкове повідомлення - рішення товариством оскаржене в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації м. Києва та ДПА України, однак скарги залишились без задоволення а податкове повідомлення - рішення №0000802306/1, №0000802306/2 без змін.

За наслідками розгляду повторних скарг, ДПІ у Оболонському районі м. Києва винесене податкове повідомлення рішення №0000802306/3 від 21.04.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 32 812,50 грн., в т.ч. 21875,00 грн. основного платежу, 10937,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність винесення вказаного податкового повідомлення рішення є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено в акті перевірки, до складу валових витрат віднесено витрати по придбанню інформаційно-консультаційних послуг в сумі 87500 грн., що не повязані з господарською діяльністю підприємства.

На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що згідно рахунків фактур №03-03/08 від 03.03.2008р. на суму 39166,67 грн. та №31-03/08 від 31.03.2008р. на суму 48333,33 грн., виставлених ТОВ «Правовий вісник»(код ЄДРПОУ 34762104) до ТОВ «Торговий дім «Маяк», а також актів про надані послуги від 03.03.2008р. №03-032008 та від 31.03.2008р. №31-03/08, ТОВ «ТД «Маяк», були перераховані кошти на користь ТОВ «Правовий вісник»у розмірі сум згідно рахунків фактур, наведених вище (без ПДВ), за надані інформаційно-консультаційні послуги. До перевірки не були надані документи, що підтверджують результати наданих послуг, а саме звіти щодо виконаних послуг, необхідні розшифровки їх суті та визначення звязку наданих послуг з господарською діяльністю підприємства.

Пунктом 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на інформаційно-консультаційних послуг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»вiд 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання інформаційно-консультаційних послуг від іншої особи;

- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, інформація щодо яких саме товарів надані послуги, а також де і коли надавалися послуги є обовязковими реквізитами первинних документів.

В акті перевірки від 03.09.2009 №494/23-6/30683443 ДПІ у Оболонському районі м. Києва зазначено, що в ході проведення перевірки, підприємством не були надані документи, що підтверджують результати наданих послуг, а саме звіти щодо викоаних послуг, необхідні розшифровки їх суті та визначення звязку наданих послуг з господарською діяльністю підприємства.

Відсутність такої інформації не дає можливості встановити звязок понесених витрат позивача з його господарською діяльністю.

В судовому засіданні 27.07.2010р. представником позивача надані для доручення до матеріалів справи наступні документи: рахунок фактура №03-03/08 від 03.03.2008р.; акт про надання акт про надання послуг №03-032008 від 03.03.2008р.; рахунок фактура №31-03/08 від 31.03.2008р.; акту про надання послуг №31-032008 від 31.03.2008р.; звіт про надання послуг №07 від 31.03.2008р.; звіт про надання послуг №09 від 03.03.2008р.

Згідно звіту про надання послуг в ході надання інформаційно-консультаційних послуг ТОВ «Правовий вісник»проведені практичні семінари для керівного складу та співробітників ТОВ «ТД «Маяк»на наступні теми:

- Оренда комерційної нерухомості в м. Києві;

- Шляхи отримання земельних ділянок під обєкти комерційної нерухомості, оформлення документації, можливі ризики;

- Котеджне будівництво в Україні;

- Інвестування в будівництво. Сучасні тенденції

- Оренда нерухомості. Правові аспекти. Судова практика

- Управління продажами. Оптимізація системи продажу, техніки проведення переговорів з клієнтами.

При цьому, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видами діяльності ТОВ «Торговий дім «Маяк»за КВЕД є:

- виробництво апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення;

- посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту;

- інші види оптової торгівлі;

- виробництво будівельних виробів з пластмас;

- здавання в оренду власного нерухомого майна.

В підтвердження використання в господарській діяльності отриманих інформаційно-консультаційних послуг, а саме, лише тільки щодо проведення практичних семінарів на тему «Оренда комерційної нерухомості в м. Києві»та «Оренда нерухомості. Правові аспекти. Судова практика.»позивачем надані копії договорів оренди нерухомого майна, що належить позивачу від 01.01.2009р., 01.03.2009р., 01.01.2009р., 01.06.2009р. та наданий перелік орендарів протягом 2008-2010 років.

Щодо інших інформаційно-консультаційних послуг, наданих ТОВ «Правовий Вісник», витрати на які понесені позивачем, суду не надано інформації, яка б дала можливість встановити звязок понесених витрат позивача з його господарською діяльністю.

Оскільки рахунок фактура не містить розмежування окремо по кожному з видів послуг, а зазначає вартість послуг в цілому, суд вважає правомірним висновок відповідача про порушення позивачем п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств».

З цих же підстав позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 220 815,00 грн. (в тому числі основний платіж 147210,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 73605,00 грн.).

За таких обставин суд погоджується з висновком податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму придбаних інформаційно-консультаційних послуг.

Згідно з п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що судом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення рішення №0000802306/3 від 21.04.2010р.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень. Натомість позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович