Постанова № 13946914, 16.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2011 року                     № 2а-1089/11/2670

15:31

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000914310/0 від 03.06.2010, № 0000914310/1 від 18.08.2010, № 0001724310/2 від 01.11.2010 Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000914310/0 від 03.06.2010, № 0000914310/1 від 18.08.2010, № 0001724310/2 від 01.11.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, по-перше, відповідач не має правосуб’єктності, по-друге, оскаржуване рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 у ВАТ КБ «Надра»призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято внаслідок порушення позивачем строків сплати коштів податкових зобов’язань третьої осооби.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

ТОВ «Московський міст ЛТД»з метою сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності подало 27.01.2009 (вівторок –робочий день) до філії ВАТ КБ «Надра»КРУ м. Києва платіжне доручення на суму 103106,31 гривень (далі –Платіжне доручення). Вказане платіжне доручення було виконано банком 26.02.09.

У зв'язку з простроченням строку виконання Платіжного доручення третьої особи банком зі сплати податків і зборів, що встановлено Актом перевірки № 265/43-10/20025456 від 25.05.2010, відповідачем нараховано штрафні санкції та винесено податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2010 року № 0000914310/0. За результатом адміністративного оскарження вказаного рішення було змінено суму штрафу у зв'язку з помилковим його розрахунком та винесено податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2010 № 0001724310/2 у розмірі 10307,31 гривень.

Поряд з цим, постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 у ВАТ КБ «Надра»було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Позивач в позовній заяві зазначає, що штрафні санкції нараховані безпідставно, адже така несплата відбулася у зв'язку з введенням мораторію.

Окрім того, позивач зазначає, що оскаржуване рішення, видане Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платникам податків яка в системі органів державної податкової служби відсутня.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази по справи, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" (№ 2121-III від 07.12.2000; далі –Закон про банки; в редакції на час подання платіжного доручення та його виконання банком) встановлено, що мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (статті 2 закону).

Статтею 58 Закону про банки передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Поряд з цим стаття 85 Закону про банки додатково встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

В той же час, пунктом 16.5. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(№ 2181-III від 21.12.2000; в редакції на час подання платіжного доручення та його виконання банком) встановлена відповідальність банків за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів.

Так, за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-          при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до положень п.8.1. статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (№ 2346-III від 05.04.2001) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Оцінюючи вказане у сукупності, суд вважає покликання позивача безпідставним та необґрунтованими. Адже кінцевий строк виконання зобов'язання позивача з виконання платіжного доручення зі сплати податків і зборів сплив 28.01.2009. Таким чином, до дати введення мораторію (10 лютого 2009) банком прострочено принаймні 12 днів, коли платіжне доручення ТОВ «Московський міст ЛТД»з оплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності повинно було б бути виконане.

Отже, порушення (прострочка в 12 календарних дня) мали місце до дня введення мораторію. Перевірка позивача відповідачем та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснена після припинення мораторію (був продовжений до 10.02.2010), а санкції заявлені після закінчення дії мораторію в розмірах, які існували на дату введення мораторію.

Таким чином, прострочка з перерахування коштів ТОВ «Московський міст ЛТД» банком становить до 30 календарних днів, а санкція повинна складати 10 % від перерахованої суми коштів.

За таких умов, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, яким визначене платнику податків податкове зобов’язання зі сплати штрафних санкцій, відповідає вимогам та принципам, встановленим ч.3 статті 2 КАС України.

Поряд з цим, суд не приймає до уваги покликання позивача на відсутність у відповідача правосуб'єктності, адже вказане твердження не доведено жодними належними доказами, зокрема відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

За таких обставин у сукупності суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                              О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.02.2011.