Рішення № 139468988, 04.09.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/198/26

2/154/596/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 Володимирський міський суд Волинської області у складі головуючого судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»), звернулося до Володимирського міського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1461-1144 від 18 жовтня 2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 жовтня 2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1461-1144 продукту «CreditKasa». Договір укладено з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», а відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором A9248.

Первісна сума кредиту становила 3 000 грн, строк кредитування 365 календарних днів, базовий період 28 календарних днів, комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту. Стандартна процентна ставка становила 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів, а починаючи зі 181-го календарного дня 0,75 % за кожен день користування кредитом.

27 жовтня 2024 сторони уклали додаткову угоду до договору № 1461-1144, за умовами якої кредитодавець надав відповідачці додатково 3 000 грн, унаслідок чого загальний розмір кредиту становив 6 000 грн.

Позивач зазначив, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідачка належного виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не здійснила, внаслідок чого станом на 26 листопада 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 24 494 грн, з яких: 6 000 грн заборгованість за кредитом; 17 514 грн заборгованість за нарахованими процентами; 980 грн заборгованість за штрафами.

У зв`язку з наведеним ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 24 494 грн заборгованості, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 29 січня 2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача при подачі позову просив розглянути справу без участі представника позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує. 27.07.2026 подав через систему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів, у якому повідомив, що після подання позову відповідачкою здійснювалися платежі на погашення заборгованості, а саме: 20 квітня 2026 року 9 500 грн та 22 травня 2026 року 8 000 грн. Позивач зазначив, що заборгованість погашена не повністю та він надалі підтримує позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_1 під час розгляду справи подавала до суду заяви, зокрема від 25.02.2026, 20.03.2026, 22.05.2026 та 20.06.2026, у яких просила відкладати розгляд справи, посилаючись на намір урегулювати спір та погасити заборгованість. В подальшому на неодноразову повідомлення суду, не з,явилась, додаткових заяв чи клопотань не надала.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та позицію відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18 жовтня 2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1461-1144 продукту «CreditKasa». Договір укладено з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», а відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором A9248.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору загальний розмір первісно наданого кредиту становив 3 000 грн, датою його видачі визначено 18 жовтня 2024 року. Базовий період згідно з пунктом 4.8 договору становив 28 календарних днів.

Пунктом 4.10 договору передбачено нарахування процентів на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом за фіксованою стандартною процентною ставкою: 1 % на день протягом перших 180 календарних днів та 0,75 % на день починаючи зі 181-го календарного дня і до закінчення строку дії договору або фактичного повернення кредиту. Комісія за видачу кредиту відповідно до пункту 4.11 договору становила 15 % від суми виданого кредиту.

Первісний строк кредитування становив 365 календарних днів, а датою повернення кредиту було визначено 17 жовтня 2025 року.

На дату укладення договору орієнтовна реальна річна процентна ставка становила 3 238,08 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 13 012,50 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 10 012,50 грн, а денна процентна ставка, розрахована відповідно до встановленої законом формули, 0,914 %.

Факт перерахування первісної суми кредиту підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»: 18 жовтня 2024 через платіжну систему LiqPay, платіж № 2533977083, на платіжну картку НОМЕР_1 перераховано 3 000 грн.

27 жовтня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1461-1144. На момент її укладення неповернута сума кредиту становила 3 000 грн, нараховані та несплачені проценти 300 грн, несплачена комісія 450 грн. За додатковою угодою кредитодавець зобов`язався надати відповідачці ще 3 000 грн, після чого загальна сума кредиту становила 6 000 грн.

Строк повернення суми кредиту після укладення додаткової угоди визначено тривалістю 365 календарних днів з моменту її укладення, а загальний строк кредитування за договором з урахуванням додаткової угоди становив 374 дні.

Додатковою угодою збережено фіксовану процентну ставку: 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення додаткової угоди та 0,75 % за кожен день починаючи зі 181-го календарного дня до закінчення строку дії договору або фактичного повернення кредиту.

З урахуванням додаткової угоди орієнтовна реальна річна процентна ставка становила 4 040,11 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 26 295 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 20 295 грн, денна процентна ставка 0,927 %.

Факт надання додаткових коштів підтверджується довідкою кредитодавця, відповідно до якої 27 жовтня 2024 через платіжну систему LiqPay, платіж № 2538342668, на картку НОМЕР_1 перераховано ще 3 000 грн.

Таким чином, загалом відповідачка фактично отримала 6 000 грн кредитних коштів.

Графіком платежів, що є додатком до додаткової угоди, останнім днем строку кредитування визначено 26 жовтня 2025 року.

З розрахунку заборгованості встановлено, що кредитодавець здійснював нарахування процентів у межах строку кредитування, а починаючи з 27 жовтня 2025 року процентна ставка у розрахунку зазначена як 0,00 %, тобто після закінчення погодженого строку договірні проценти позивачем не нараховувалися.

У період з 25 квітня 2025 позивач у своєму розрахунку фактично застосовував ставку 0,74 % на день, тобто меншу, ніж погоджені сторонами 0,75 % на день.

До звернення позивача до суду відповідачка здійснила два платежі: 15.11.2024 800 грн, платіж № 2547352086, та 20.11.2024 2 360 грн, платіж № 2549560953. Усього до складання розрахунку сплачено 3 160 грн.

За розрахунком позивача станом на 26 листопада 2025 нараховано: процентів 19 284 грн, штрафів 1 470 грн, комісій 900 грн; загальний розмір платежів відповідачки 3 160 грн; залишок основного боргу 6 000 грн, залишок процентів 17 514 грн, залишок штрафів 980 грн.

Зокрема, 17 листопада 2024 позивачем було нараховано штраф у розмірі 490 грн. Після платежу відповідачки 20.11.2024 в сумі 2 360 грн у розрахунку залишок цього штрафу зазначено як 0 грн, тобто частина здійсненого платежу фактично була зарахована позивачем на погашення штрафної санкції.

Станом на 26 жовтня 2025 року у розрахунку відображено чергове нарахування штрафу в сумі 490 грн, після чого залишок несплачених штрафних санкцій становив 980 грн.

Після звернення позивача до суду відповідачка здійснила ще два платежі.

З платіжної інструкції № 6110317661467505 АБ «УКРГАЗБАНК» вбачається, що 20 квітня 2026 ОСОБА_1 , перерахувала на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», суму 9 500 грн із призначенням платежу: повернення кредиту за договором № 1461-1144 від 18.10.2024. 22 травня 2026 року відповідачка сплатила на користь кредитодавця ще 8 000 грн.

Довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» щодо погашення заборгованості за договором № 1461-1144 підтверджено всі чотири вищенаведені платежі.

Застосовані судом норми права та мотиви рішення.

Відповідно до статей 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 11, 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

За змістом статей 626, 628, 638, 639 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом оферти та її акцепту, а моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 у справі № 561/77/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20 сформовано підхід, відповідно до якого кредитний договір може бути належним чином укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, а факт виникнення кредитного зобов`язання оцінюється за сукупністю доказів електронного укладення договору та фактичного перерахування кредитних коштів.

У цій справі факт укладення договору підтверджується його електронним примірником, персональними даними відповідачки, електронною адресою, реквізитами платіжної картки та одноразовим ідентифікатором А9248, а факт виконання кредитодавцем свого обов`язку платежами № 2533977083 та № 2538342668 на загальну суму 6 000 грн.

Крім того, сама відповідачка після укладення договору неодноразово здійснювала платежі на його виконання та у поданих до суду заявах повідомляла про намір погасити заборгованість, що у сукупності з іншими доказами підтверджує існування між сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до статей 1048, 1049 та частини першої статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю отриману суму кредиту та сплатити проценти у розмірі і порядку, передбачених договором.

Суд враховує, що договір укладено 18 жовтня 2024, тобто після набрання чинності змінами, внесеними Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Умова договору, яка обмежує права споживача порівняно з установленими законом, є нікчемною у відповідній частині. Для договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню саме граничний показник 1 % на день.

З договору вбачається, що розрахована відповідно до закону денна процентна ставка становила 0,914 %, а після укладення додаткової угоди 0,927 %, тобто в обох випадках не перевищувала імперативної межі у 1 %. Тому підстав для висновку про нікчемність умов договору в частині процентів з огляду на частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» суд не встановив.

Крім того, позивач у фактичному розрахунку після 180-го дня застосував ставку 0,74 % на день, яка є меншою від передбаченої договором ставки 0,75 %.

Суд також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 у справі № 444/9519/12, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 у справі № 310/11534/13, від 31 жовтня 2018 у справі № 202/4494/16-ц та від 05 квітня 2023 у справі № 910/4518/16, щодо меж нарахування договірних процентів: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу погодженого сторонами строку кредитування, якщо інше не випливає з установленого законом правового режиму.

У цій справі зазначеної межі позивач дотримався: останнє нарахування договірних процентів проведене 26 жовтня 2025, а починаючи з 27 жовтня 2025 у розрахунку застосована ставка 0 %.

Отже, суд вважає доведеними підстави для стягнення основного кредитного зобов`язання та договірних процентів у межах погодженого строку кредитування.

Разом із тим вимоги позивача щодо штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання позичальник повинен сплатити штраф, розмір якого за один факт порушення не може перевищувати 490 грн.

Однак пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки штрафу або пені за таке прострочення. Неустойка та інші платежі за прострочення, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Вказана норма є імперативною та безпосередньо регулює відповідальність позичальника за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором.

Тому доводи позивача, наведені у позовній заяві, про можливість стягнення штрафу з огляду на зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не спростовують необхідності застосування спеціальної імперативної норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З розрахунку позивача встановлено, що ним загалом нараховано відповідачці 1 470 грн штрафів, із яких 490 грн були погашені за рахунок платежу від 20 листопада 2024 року, а 980 грн включені до заявленої в позові заборгованості.

Оскільки всі зазначені штрафи нараховані після 24 лютого 2022 року за порушення грошового зобов`язання в період дії воєнного стану, обов`язку їх сплачувати відповідачка не мала.

Відтак 980 грн несплачених штрафів підлягають виключенню із суми заборгованості, а 490 грн, які позивач уже зарахував із платежу відповідачки на погашення штрафу, мають бути враховані як виконання нею інших належних грошових зобов`язань за кредитним договором.

Станом на 26 листопада 2025 року позивач визначив загальну заборгованість у розмірі 24 494 грн, у тому числі: 6 000 грн основна сума кредиту; 17 514 грн проценти; 980 грн штраф.

Платежі відповідачки від 15.11.2024 в сумі 800 грн та від 20.11.2024 в сумі 2 360 грн уже враховані самим позивачем при визначенні заборгованості 24 494 грн, тому повторному відрахуванню не підлягають.

Після подання позову відповідачка сплатила:20.04.2026 - 9 500 грн; 22.05.2026 8 000 грн., разом 17 500 грн.

Тому залишок заявленої позивачем заборгованості після цих платежів становить:24 494 грн 17 500 грн = 6 994 грн.

Із цієї суми підлягає виключенню 980 грн штрафу, включеного позивачем до позовних вимог.

Крім того, необхідно врахувати 490 грн, які до звернення до суду безпідставно були зараховані кредитодавцем у погашення штрафу, хоча ця штрафна санкція відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягала списанню.

Отже, належний залишок грошового зобов`язання становить: 6 994 грн 980 грн 490 грн = 5 524 грн.

За таких обставин позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню в сумі 5 524 грн.

Судові витрати

При зверненні до суду ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у випадку, коли після пред`явлення позову відповідач задовольнив вимоги позивача, понесені позивачем судові витрати за наявності відповідної вимоги можуть бути покладені на відповідача.

Сума 17 500 грн була сплачена лише після відкриття провадження у справі. Тому факт подальшого добровільного виконання зобов`язання не свідчить про необґрунтованість звернення позивача до суду в цій частині.

Водночас вимога про штрафні санкції на загальну суму 1 470 грн була безпідставною.

Отже, обґрунтований обсяг вимог, з урахуванням як присудженої суми 5 524 грн, так і суми 17 500 грн, сплаченої відповідачкою після пред`явлення позову, становить 23 024 грн із заявлених 24 494 грн.

Тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки, становить:23 024 грн ? 2 662,40 грн : 24 494 грн = 2 502,62 грн.

Керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407), заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1461-1144 від 18 жовтня 2024 року в розмірі 5 524 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні, а також 2 502 (дві тисячі п`ятсот дві),62 гривні судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ