Постанова № 13946878, 11.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2010 року 16:50 № 2а-1714/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Патратій О.В.,

за участю представників:

позивача Клочкової М.В. (довіреність від 28.12.2010р.б/н),

відповідача Перегуди Я.В. (довіреність від 31.03.2010р. № 67), Радутного О.С. (довіреність від 06.04.2009р. № 54),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Украгромашінвест»

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000142201/0 від 10 червня 2009 року, № 0000142201/1 від 20 серпня 2009 року, № 0000202201/1 від 20 серпня 2009 року, № 0000142201/2 від 09 листопада 2009 року, № 0000142201/3 від 15 січня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест»з позовом до ДПІ у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 10 червня 2009 року № 0000142201/0, від 20 серпня 2009 року № 0000142201/1, від 20 серпня 2009 року № 0000202201/1, від 09 листопада 2009 року № 0000142201/2, від 15 січня 2010 року № 0000142201/3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при здійсненні операцій продажу акцій, які були попередньо внесені у статутний фонду товариства, він керувався порядком ведення податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами, передбаченим в п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки іншого порядку ведення податкового обліку з цінними паперами в законодавстві не встановлено. Позивач також посилався на те, що керувався листом ДПА України від 21 квітня 2010 року № 3335/6/12-0216, який є податковим розясненням відповідно до підпункту 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Водночас, позивач зазначив, що листи, на які посилались органи державної податкової служби при розгляді скарги позивача в порядку адміністративного оскарження були частково скасовані та протирічать один одному і в силу вимог підпункту 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»мають трактуватись на користь платника податку.

Крім того, позивач посилався на те, що при внесенні акцій до статутного фонду ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест»державою в особі Фонду державного майна України не відбувалась інвестиція в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував, подав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень посилався на те, що операція з внесення акцій до статутного фонду платника податку є прямою інвестицією, а не придбанням таких акцій, оскільки при внесенні акцій до статутного фонду позивач фактично не поніс витрат на їх придбання, а тому застосування ним положень п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами є безпідставним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва провела документальну невиїзну перевірку ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з продажу акцій за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року, які були внесені до статутного фонду підприємства, за результатами якої було складено акт № 6334/22-1/21661438 від 26 травня 2009 року.

В акті перевірки було встановлено, що період, що був предметом перевірки, позивач здійснював операції з продажу акцій підприємств сільськогосподарського машинного будування, що були попередньо внесені до статутного фонду ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест»державою. При цьому в додатках К3 до декларацій за звітний період, в якому відбувався продаж акцій, в рядку із кодом 1.2 «витрати звітного періоду»позивачем відображалась номінальна вартість цінних паперів, внесених до статутного фонду товариства, а в рядку із кодом 1.1 «доходи звітного періоду»відображалась договірна вартість проданих цінних паперів.

З посиланням на те, що операція з внесення акцій до статутного фонду платника податку є прямою інвестицією, а не придбанням таких акцій, оскільки при внесенні акцій до статутного фонду позивач фактично не поніс витрат на їх придбання, а тому застосування ним положень п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами є безпідставним, в акті перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.6.1, підпункту 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2006 року на суму 404930, 00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 2283698, 00 грн., в тому числі: ІІІ квартал 2006 року на суму 649490, 00 грн., І квартал 2007 року на суму 46708, 00 грн., ІІІ квартал 2007 року на суму 837500, 00 грн., І квартал 2008 року на суму 375000, 00 грн., ІІ квартал 2008 року на суму 375000, 00 грн.

10 червня 2009 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000142201/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 4567396, 00 грн., у тому числі 2283698, 00 грн. основний платіж та 2283698, 00 грн. штрафні (фінансові) санкцій на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ у Соломянському районі м. Києва, за результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Соломянському районі м. Києва скаргу задовольнила частково, скасувала податкове повідомлення рішення від 10 червня 2010 року № 0000142201/0 в частині застосованих штрафних санкцій (фінансових) санкцій в сумі 127446, 00 грн., а в іншій частині залишила без змін, та донарахувала податок на прибуток в сумі 247554, 00 грн.

20 серпня 2009 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі акта перевірки та на підставі рішення про результати розгляду скарги ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 17 серпня 2009 року № 19483/10/25-010 прийняла податкове повідомлення рішення № 0000142201/1, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 4439950, 00 грн., у тому числі 2283698, 00 грн. основний платіж та 2156 252, 00 грн. штрафні (фінансові) санкцій на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та податкове повідомлення рішення № 0000202201/1, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 247 554, 00 грн., у тому числі 247 554, 00 грн. основний платіж.

Зазначені податкові повідомлення були оскаржені позивачем до ДПА у м. Києві, за наслідками розгляду скарги позивача ДПА у м. Києві рішенням від 06 листопада 2009 року № 4927/10/25-114 залишила скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

09 листопада 2009 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі акта перевірки та на підставі рішення про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві від 06 листопада 2009 року прийняла податкове повідомлення рішення № 0000142201/2, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 4439950, 00 грн., у тому числі 2283698, 00 грн. основний платіж та 2156 252, 00 грн. штрафні (фінансові) санкцій на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено до ДПА України, за наслідками розгляду скарги позивача ДПА у м. Києві рішенням від 15 січня 2010 року № 243/6/25-0115 залишила скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.

15 січня 2010 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі акта перевірки та на підставі рішення про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві рішенням від 15 січня 2010 року прийняла податкове повідомлення рішення № 0000142201/3, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 4439950, 00 грн., у тому числі 2283698, 00 грн. основний платіж та 2156 252, 00 грн. штрафні (фінансові) санкцій на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, в ході судового розгляду було встановлено, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач здійснював операції з продажу акцій підприємств сільськогосподарського машинного будування, що були попередньо внесені до статутного фонду ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест»державою в особі уповноваженого органу. При цьому договірна вартість проданих цінних паперів була віднесена до доходу від продажу цінних паперів, а номінальна вартість цінних паперів, попередньо внесених до статутного фонду товариства, була віднесена до витрат на придбання цінних паперів відповідно до положень п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) із відображенням відповідних фінансових результатів операцій з цінними паперами.

В ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним Законом з питань податку на прибуток, визначено, що обєктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 цього ж Закону, який місить загальне визначення валового доходу, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно із загальним визначенням валових витрат, що міститься в п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 7.6 вищезгаданого Закону регулює питання оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами.

Відповідно до підпункту 7.6.1 цього пункту платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, відємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням відємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні обєкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Підпунктом 7.6.2 цього пункту передбачено застереження щодо сфери дії пункту, відповідно якого норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

В розумінні цього пункту під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у звязку з таким придбанням.

Під терміном «доходи» в розумінні цього пункту слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в звязку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у звязку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Водночас, згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції (п. 1.28 ст. 1 вищезгаданого Закону ).

Інвестиції поділяються на капітальні та фінансові. Фінансові інвестиції, в свою чергу, поділяються на прямі та портфельні.

Відповідно до підпункту 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 цього ж Закону під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності субєктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих субєктів.

Особливим видом майна субєктів господарювання є цінні папери (ч. 7 ст. 139 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (абзац другий ч. 1 ст. 12 вищезазначеного Закону).

Частиною першою ст. 155 Цивільного кодексу України передбачено, що статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Отже, держава в особі своїх органів при здійснені внеску до статутного фонду позивача у вигляді державних пакетів акцій підприємств сільськогосподарського машинного будування отримала корпоративні права, емітовані позивачем, а позивач отримав у власність внесені акції.

Таким чином, при внесенні акцій в статутний фонд позивача в обмін на корпоративні права, таке внесення є прямою інвестицією, а не придбанням акцій позивачем, сума якої не включається до складу «витрат»такого товариства в розумінні п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), а тому позивачем безпідставно був застосований спеціальний окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінним паперами, передбачений п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), при продажу акцій підприємств сільськогосподарського машинного будування, що були попередньо внесені до його статутного фонду державою.

Доводи позивача відносно суперечності та нечинності листів ДПА України, на які посилався податковий орган в акті перевірки та при розгляді скарг позивача в порядку адміністративного оскарження, не спростовують порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які були встановлені відповідачем під час проведення перевірки.

При цьому посилання позивача на положення підпункту 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визнається судом безпідставним, оскільки в даному випадку спірні правовідносини регулюються спеціальним Законом з питань оподаткування Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який не припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків при веденні окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач правомірно визначив позивачу суму податкового зобовязання із податку на прибуток спірними податковими повідомленням рішеннями та застосував штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 29 червня 2010 року.