Постанова № 13946867, 07.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2011 року           11:15           № 2а-18786/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Технолоджіс Україна"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання протиправними дій та нечинним податкового повідомлення-рішення від 02.12.2010р. №0009882302/0

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визання неправомірними дій та визнання нечиним податкового повідомлення-рішення № 0009882302/0 від 02.02.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту є необґрунтованими.

Позивач подав до суду заяву про уточнення та доповнення позовних вимог, в якій просив суд визнати неправомірними дії відповідача; визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 № 0009882302/0 в повному обсязі; скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 № 0009882302/0 в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства. Представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову відмовити.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

16.11.2010 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Штудіан», за квітень 2010 року, травень 2010 року; ПП «Карделен-Лантрейд»за травень 2010 року; ТОВ «ЮА Трейдінг»за червень 2010 року.

За результатами перевірки встановлено завищення податкового кредиту на суму 342914грн. (Акт перевірки № 928/23-2/36259157 від 16.11.2010) .

Так, відповідачем встановлено, що контрагентами позивача:

- ТОВ «Штудіан»не задекларовано та не сплачено до бюджету податкові зобов’язання в загальній сумі 228783 грн., та не подано податкові декларації за квітень 2010 року та травень 2010 року;

- ПП «Карделен-Лантрейд»не подано податкві декларації з ПДВ за травень 2010 року та не задекларовано і не сплачено до бюджету податкових зобов’язань в загальній сумі 49830 грн.;

- ТОВ «ЮА Трейдінг»не включено до декларації з ПДВ за червень 2010 року та не сплачена сума ПДВ в розмірі 64301 грн.

Отже, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ на суму 342914 грн.

02.12.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009882302/0, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 342914 грн. та штрафних санкцій в сумі 171457 грн., а всього 514371 грн.

Суд вважає, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що підтвердження витрат первинними документами є обов’язковою умовою для нарахування податкового кредиту, а пов’язаність витрат суб’єкта господарювання з його господарською діяльністю –при визначенні суми валових витрат під час обрахунку податку на прибуток підприємств.

Згідно з абз.2 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Законом України “Про податок на додану вартість” не встановлено залежності права платника податків визначати податковий кредит від дотримання його контрагентами вимог податкового законодавства.

В матеріалах справи містяться первинні фінансово-господарські документи –податкові накладні, видані контрагентами позивача.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає, що позивач правомірно визначив суму податкового кредиту.

Також суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі)

Згідно з Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Як вбачається з акта перевірки, документами, які було використано при проведенні перевірки, є статут, свідоцтво про державну реєстрацію, Довідка з ЄДРПОУ, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, а також декларації з ПДВ за квітень-червень 2010 року, розшифровки податкових зобов’язань в розрізі контрагентів за квітень-червень 2010 року позивача.

Одночасно, як вбачається з акта перевірки, відповідачем встановлено порушення вимог податкового законодавства з ПДВ щодо контрагентів позивача, які не перевірялися та документи щодо них не вивчалися.

З наданих представником позивача пояснень вбачається, що контрагентами позивача податкові декларації з ПДВ були спрямовані до відповідних податкових інспекцій, про що суду надано відповідні докази. Зазначена обставина податковим органом не спростована.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідачем не було забезпечено право позивача на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення, а саме не було викликано представників позивача під час проведення невиїзної документальної перевірки, не було витребувано у позивача документів для підтвердження правомірності визначення податкового кредиту. Разом з тим, в п.2.11 акта перевірки зазначено, що довідка про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності позивача та результати опрацювання встановлених ризикових операцій відсутні, у зв’язку з ненаданням позивачем документів та пояснень.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не було дотримано порядку проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи (ч.1 ст. 79 цього Кодексу).

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі доводи позивача не були спростовані у встановленому законом порядку.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Технолоджіс Україна" задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва в частині проведення перевірки без повідомлення позивача та без врахування наявних у підприємства документів.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від “02”грудня 2010 р. за №0009882302/0.

          Судові витрати в сумі 3,00 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Технолоджіс Україна" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій