Рішення № 139468592, 04.09.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1555/25

Провадження № 2/743/162/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Середи Т.Г.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги такими обставинами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено кредитний договір (оферту) № 17.04.2025-100000748 (кредитна лінія), невід`ємними частинами якого є заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень строком на 168 днів з дати надання кредиту, з датою повернення (виплати) кредиту 01.10.2025.

Договором встановлено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 відсоток за один день користування кредитом протягом перших 7 чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 відсотка за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів; комісію за надання кредиту у розмірі 400 гривень; комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 400 гривень у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; неустойку у розмірі 120 гривень за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 8000 гривень 17.04.2025, що підтверджується платіжною інструкцією та листом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» від 20.11.2025 № 1-2011.

Відповідач узяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у загальному розмірі 19640 гривень, яка складається з тіла кредиту у розмірі 8000 гривень, процентів за користування кредитом у розмірі 8400 гривень, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 800 гривень та неустойки у розмірі 2440 гривень.

Відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості за договором на суму 2960 гривень 13.05.2025 та на суму 1640 гривень 14.05.2025, що, на переконання позивача, є діями, які свідчать про визнання боргу, а сума заборгованості, зазначена у довідці-розрахунку, вже врахована з урахуванням цих сплат.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.02.2026.

06.02.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24.03.2026 підготовче засідання відкладено до 02.06.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.09.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 04.09.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 17.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (оферту) № 17.04.2025-100000748 (кредитна лінія).

Договір складався з таких електронних документів: пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки кредитного договору № 17.04.2025-100000748, та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), кожен з яких підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим нею на зазначений під час ідентифікації номер телефону 0730725793. Ідентифікація відповідача здійснена через Систему BankID Національного банку України.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 гривень з датою надання 17.04.2025, строком на 168 днів з дати надання кредиту, з датою повернення (виплати) кредиту 01.10.2025.

Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами перерахування коштів на електронний платіжний засіб відповідача, зокрема листом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 20.11.2025 № 1-2011, яким підтверджено перерахування коштів у сумі 8000 гривень 17.04.2025 на платіжну картку відповідача з призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 17.04.2025-100000748».

Договором встановлено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 відсоток за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 відсотка за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів. Загальний розмір процентів за весь графік платежів (12 чергових періодів) становить 10640 гривень.

Договором також встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 400 гривень (5 відсотків від суми кредиту), та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 400 гривень у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (загалом 1200 гривень за графіком), а також неустойку у розмірі 120 гривень за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Відповідно до пункту 9 заявки кредитного договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, а також «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості».

Судом встановлено, що відповідач здійснила часткову сплату заборгованості за договором на суму 2960 гривень 13.05.2025 та на суму 1640 гривень 14.05.2025, а всього - на суму 4600 гривень. Інших платежів за договором відповідач не здійснювала.

Після 01.10.2025 (дати повернення кредиту) відповідач кредит та нараховані платежі не погасила, у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у загальному розмірі 19640 гривень, яка складається з тіла кредиту у розмірі 8000 гривень, процентів за користування кредитом у розмірі 8400 гривень, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 800 гривень та неустойки у розмірі 2440 гривень, з урахуванням здійсненої часткової сплати.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 526, частини першої статті 530, статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання.

Відповідач зобов`язання з повернення кредиту у строк, установлений договором (до 01.10.2025), не виконала, у зв`язку з чим у позичальника виник обов`язок повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, а також інші платежі, встановлені договором і законом, - у тій частині, у якій відповідні умови договору є чинними, а нарахування - правомірними.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 400 гривень у кожному з 3 чергових періодів. При цьому договір визначає цю комісію узагальнюючим формулюванням - «за обслуговування кредитної заборгованості», а перелік послуг, зазначений у пункті 9 заявки, супроводжується застереженням про «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті», тобто не є вичерпним переліком конкретних додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з обслуговуванням кредиту.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Водночас за частинами 1, 2 статті 11 цього Закону кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати позичальникові інформацію про стан кредиту на його вимогу не частіше одного разу на місяць. Згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 констатувала, що якщо кредитодавець не визначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 800 гривень є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення задоволенню не підлягає.

Також, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми, зокрема вказав, що вона поширюється на кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит, а правовим наслідком прострочення позичальника в період дії воєнного стану є звільнення від сплати неустойки. Аналогічну позицію Касаційний цивільний суд послідовно застосовує в постановах від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 та від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем виконання зобов`язання з повернення кредиту виникло в період дії в Україні воєнного стану. За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України відповідач звільняється від обов`язку сплати неустойки за період дії воєнного стану. Посилання позивача на скасування аналогічного мораторію в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про споживче кредитування» щодо договорів, укладених після 24 січня 2024 року, не спростовує застосовності саме пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який є самостійною та чинною підставою звільнення від відповідальності і не пов`язаний з датою укладення договору.

Відповідно вимога позивача про стягнення неустойки у розмірі 2440 гривень задоволенню не підлягає.

Загальний розмір процентів за користування кредитом за графіком платежів за весь строк кредитування (168 днів, 12 чергових періодів) становить 10640 гривень, що є максимальним розміром, узгодженим сторонами в договорі, і перевищення якого позивачем не заявлено.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти за користування кредитом, погоджені сторонами договору в межах, установлених договором. Оскільки суд дійшов висновку про нікчемність умови про комісію за обслуговування кредитної заборгованості та про незастосовність неустойки в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, кошти, сплачені відповідачем 13 та 14 травня 2025 року на загальну суму 4600 гривень, згідно з частиною першою статті 534 Цивільного кодексу України підлягають зарахуванню в рахунок погашення вимог, які є чинними та підлягають погашенню, а саме - процентів за користування кредитом, оскільки вимоги про сплату комісії та неустойки, зазначені судом вище, не породжують чинного грошового зобов`язання відповідача.

За таким розрахунком розмір процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача, становить: 10640 гривень (загальний розмір процентів за графіком) ? 4600 гривень (сума здійсненої часткової сплати) = 6040 гривень.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума процентів (8400 гривень) перевищує розмір, встановлений судом за результатами наведеного розрахунку, проценти за користування кредитом підлягають стягненню в розмірі 6040 гривень, а у решті вимоги про стягнення процентів (2360 гривень) слід відмовити.

Оскільки часткова сплата відповідача в повному обсязі зарахована в рахунок процентів за користування кредитом, тіло кредиту у розмірі 8000 гривень залишається непогашеним та підлягає стягненню з відповідача в повному заявленому розмірі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14040 гривень, що складається з тіла кредиту у розмірі 8000 гривень та процентів за користування кредитом у розмірі 6040 гривень; у задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 800 гривень, неустойки у розмірі 2440 гривень та процентів у розмірі 2360 гривень) слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Позовні вимоги задоволено на суму 14040 гривень з 19640 гривень заявлених, що становить 71,49 відсотка. Відповідно пропорційна сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1731 гривня 88 копійок (2422,40 ? 71,49 %).

Позивач у позовній заяві зазначив орієнтовний (попередній) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень, повідомивши про намір надати докази понесення цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Оскільки на момент ухвалення цього рішення докази фактичного понесення та розміру таких витрат до суду не надходили, питання про їх розподіл цим рішенням не вирішується і підлягає розгляду судом окремою ухвалою після подання відповідних доказів у порядку частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133, літера А) заборгованість за кредитним договором

№ 17.04.2025-100000748 від 17.04.2025 у розмірі 14040 (чотирнадцять тисяч сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133, літера А) судовий збір у розмірі 1731 (одна тисяча сімсот тридцять одна) гривня 88 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 04.09.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ