Постанова № 13946850, 10.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2011 року <Час проголошення >№ 2а-18517/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика АЛС"

до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010р. №0004032302/0,№0004042302/0,№0004052302/0

за участю представників сторін:

від позивача: Морозик Д.В. (дов.від 30.12.2010 №б/н)

від відповідача: Євтіч І.О. (дов.від 03.08.2010р. №123)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика АЛС»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.02.2011 року о 10 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м Києва про визнання скасування податкових повідомлень рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та виявленими порушеннями.

Зазначає, що висновок відповідача щодо визначення заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано, заборгованість платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою , що залишається нестягнутою після строку позовною давності не відповідає чинному в Україні законодавству.

Оскільки, чинне законодавство не передбачає обовязковості інформування емітента векселя по кожному випадку вчинення індосаменту на вексель, тому позивач не володів інформацією, щодо наявності чи відсутності індосаментів на емітованому ним векселі, і як наслідок, інформацією про поточного власника означеного векселя. Крім того, факт ліквідації емітента, який є лише першим векселедержателем переказного векселя, не може бути підставою для висновку про те, що заборгованість позивача залишається нестягнутою після строку позовної давності.

Строк предявлення зазначеного векселя настає 01.03.2050. Таким чином, грошове зобовязання щодо платежу за векселем не відповідає критеріям безповоротної фінансової допомоги, згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому позивач вважає, що він правомірно не включив до валового доходу грошове зобовязання щодо платежу за векселем, отримувача якого ліквідовано, в сумі 560000 грн.

Щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення №0004032302/0 від 12.11.2010р., з щодо не задекларованого валового доходу за І квартал 2010р., отриманого протягом звітного періоду, що призвело на думку відповідача до заниження позивачем валових доходів на суму 10387 268 грн., зазначає наступне. На думку позивача, декларація з податку на прибуток оформлена належним чином, подавалась вчасно, але не була прийнята інспектором без пояснення причин. Незважаючи на прийняття, позивачем було своєчасно сплачено суму податку на прибуток за І квартал 23010р. в розмірі 2638 грн., що підтверджується платіжним дорученням №132 від 20.05.2010р. Тому, нарахована від цієї суми штрафна санкція у розмірі 791 грн. є безпідставною, а податкове повідомлення рішення №0004032302/0 неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0004042302/0 від 12.11.2010 на суму 81800 грн., з яким позивач не погоджується. На його думку, висновок відповідача щодо порушення позивачем п4.1., п.4.5. ст.4, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «про податок на додану вартість» не відповідач чинному законодавству, оскільки, він відобразив по взаємовідносинах з ТОВ «Автор», вже скориговані показники обсягу поставки без ПДВ 3358 33,35 грн. (3400000 41 666, 67) та суми ПДВ 671666,67 грн. (680000 833,33), що і увійшли до показників розділу І податкової декларації «Податкові зобовязання». Таким чином, помилка при складанні податкової декларації, по зобовязанням за липень 2009 року, не призвела до недоплати податку позивачем.

Щодо податкового повідомлення рішення від 12.11.2010р.№ 0004052302/0 прийнятого нібито в порушення позивачем п.1 абз.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.95р. №436/95, позивач зазначає наступне.

На його думку такий висновок відповідача не відповідає дійсності, оскільки в період з 03 липня по 02 вересня 2009пр., 04 серпня 2009 від обслуговуючого банку були оприбутковані грошові кошти в сумі 2142,01 грн. для виплати заробітної плати за липень 2009 року, та в той же день видані працівникам ТОВ «Фабрика АЛС», інших надходжень в касу позивача не було. Таким чином відсутній факт порушення законодавства, що регулює обіг готівки.

З огляду на вищевикладене, вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0004032302/0 від 12.11.2010, №0004042302/0 від 12.11.2010 та рішення про застосування штрафних (фінансових ) санкцій №0004052302/0 від 12.11.2010 є незаконно прийнятими, тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку виявлені під час проведеної перевірки встановлено порушення позивачем пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.3.1. ст.3 , п.10.1. ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині заниження позивачем податку на прибуток в сумі 142638,грн.., у тому числі за 3 квартали 2009р. в сумі 140000 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 2368 грн.

Недодержання вимог ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, п.1 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, що призвело до порушення позивачем п.п.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1., п.7.4. ст.7, п.п.7.4.5, п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порушено п.4.1. п.4.5.ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «про податок на додану вартість»в частині заниження позивачем податку на додану вартість на суму 54533 грн., в т.ч за липень 2009р. на 21200 грн., за березень 2010р. на 33333 грн.

Пункту 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині неподання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, та п.2.8. Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», щодо перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі.

Тому, на думку відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірними, а заявлені позовні вимог не обґрунтованими, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва (далі - відповідач) проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика АЛС»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 29.10.2010р. №16817/2302/33396528, яким встановлено порушення пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.3.1. ст.3 , п.10.1. ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині заниження позивачем податку на прибуток в сумі 142638,грн.., у тому числі за 3 квартали 2009р. в сумі 140000 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 2368 грн.

Недодержання вимог ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, п.1 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, що призвело до порушення позивачем п.п.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1., п.7.4. ст.7, п.п.7.4.5, п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порушено п.4.1. п.4.5.ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «про податок на додану вартість»в частині заниження позивачем податку на додану вартість на суму 54533 грн., в т.ч за липень 2009р. на 21200 грн., за березень 2010р. на 33333 грн.

Пункту 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині неподання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, та п.2.8. Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», щодо перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі.

На підставі виявленого порушення відповідачем податкові повідомлення-рішення №0004032302/0 від 12.11.2010, №0004042302/0 від 12.11.2010 та рішення про застосування штрафних (фінансових ) санкцій №0004052302/0 від 12.11.2010

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Щодо заборгованості за векселем в розмірі 560000 грн. отримувача якого було ліквідовано.

Так матеріалами справи встановлено, що погашення заборгованості ТОВ «Фабрика АЛС»перед ЗАТ «Прайм комп'ютер»за вищевказаним договором було здійснено шляхом передачі переказного векселя на номінальну суму 560000 грн.

Згідно з ст. 34 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, затвердженої Законом України від 06.07.1999р. №827-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі»передбачено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Як визначено пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових доходів включається в тому числі доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій ст. З Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до пп. 1.22.1 ст. 1 Закону безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Отже, сума заборгованості за векселем в розмірі 560000грн., отримувача якого ліквідовано, в обліку позивача мала бути відображена позивачем по кредиту рах.74 «Інші доходи»та у складі валових доходів за 3 квартали 2009 року відповідно до пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як безповоротна фінансова допомога, що виникла на момент ліквідації ЗАТ «Прайм комп'ютер».

Щодо неподання позивачем декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Також встановлено, що на порушення вищевказаного пункту Закону позивачем за 1 квартал 2010 року не задекларовано валовий дохід, отриманий протягом звітного періоду від продажу товарів. Згідно аналізу рахунку 70 «Дохід від реалізації»та з врахуванням суми передплат, що підлягає включенню до складу валових доходів по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», валовий дохід за 1 квартал за даними перевірки складає 10387268 грн.

Таким чином, порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»призвело до заниження валових доходів за 1 квартал 2010 року на 10387268 грн.

За 1 квартал 2010 року позивачем не надано декларацію з податку на прибуток та відповідно не задекларовано валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг), які підтверджені первинними документами.

Відповідно до 5.1. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Щодо порушення позивачем п.4.1, п. 4.5 ст.4, пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР суд зазначає наступне.

За період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Марсен»(код 35805798) за червень 2009 року складає 12866.6 грн., декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Марсен»за червень 2009р. не подано; між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Сателлітком»(код 36308979) за березень 2010 року складає 33333,33 грн., декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Сателлітком» за березень 2010р. визнано неподатковою.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця. Тобто право на податковий кредит виникає у покупця в момент виникнення податкового зобов'язання продавця.

Пунктом 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. № 2333/2037 передбачено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі порушення платником податку, який поставляє товари, порядку заповнення податкової накладної, покупець має право звернутись до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Таким чином, недодержання вищевказаних вимог призвело до порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5., п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення позивачем податкового кредиту та заниження суми податку, що підлягав сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на суму 46200 грн., в т. ч. по періодам: червень 2009р. на 12866,67 грн.; березень 2010р. на 33333,33 грн.

Щодо встановлення перевищення ліміту залишку готівки в касі за 4, 5 серпня 2009 року в розмірі 125213 грн.,суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі позивача відповідно до показників встановлено в розмірі 17 грн. Строк здавання позивачем готівкової виручки для її зарахування на рахунок в банку - щодня ( у день надходження готівкової виручки до каси).

Відповідно до п.2.8 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки». Таким чином сума виявленої понадлімітної готівки в касі за 4 та 5 серпня 2009 року грн. складає 125213грн. (125230 грн.-17 грн.)

З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, про відмову в заявлених позовних вимогах. На думку суду, відповідач, як субєкт владних повноважень довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведеної перевірки, тому прийняті податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя І.А. Качур