Постанова № 13946826, 09.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 лютого 2011 року № 2а-16637/10/2670

11:51

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Денза»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008222305/0 від 19.10.2010 Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008222305/0 від 19.10.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення, оскільки податкові декларації та розшифровки складено на підставі належно оформлених договорів та податкових накладних.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято в звязку з порушенням позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

Відповідно до висновків Акта перевірки № 795/23-5/31811682 від 07.10.2010 (стор. 15), перевіркою встановлено порушення п.п 7.2.3, пп. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 3 квітня 1997 року, в звязку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в період, що перевірявся, на загальну суму 4327738,14 грн., в т.ч. ПДВ 721289,69 грн. та зменшено відємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму по періодам: квітень 2010 року 2609281,14 грн., в т.ч. ПДВ 434880,19 грн., червень 2010 року 1718457,00 грн., в т.ч. ПДВ 286409,50 грн. Висновки інспекції обґрунтовані тим, що контрагентами позивача ТОВ «Гранд-континент»та ТОВ «Престиж Буд»не було включено до складу податкових зобовязань суму податку на додану вартість, яка була відображена ТОВ «Денза»у складі податкового кредиту в квітні та червні 2010 року право на податковий кредит.

На підставі вказаного акта ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001222305/0 від 19.10.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 515310,00 грн., в тому числі 343540,00 грн. основний платіж, 171770,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Разом з тим, під час розгляду справи судом досліджено Акт планової виїзної перевірки № 1025/23-7/31811682 від 26.11.2010, яким встановлено, що перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 не встановлено їх заниження або завищення (стор. 12 Акта).

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, адже позивач в спірних правовідносинах є добросовісним отримувачем послуг та платником податку на додану вартість. Вказаного висновку суд дійшов з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III(Далі Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено: податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 6 Наказу ДПА України „Про порядок заповнення податкової накладної" від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Мін'юсті 23.06.1997 № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на додану вартість, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2. ст.7 ЗУ № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 10.1. ст. 10 Закону № 168 передбачено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;

б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;

в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;

г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;

д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Пунктом 10.2. ст. 10 Закону № 168 визначено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

З огляду на викладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, адже матеріалами справи підтверджено, що податкові декларації та розшифровки до них відображають достовірні відомості, оскільки спірні операції відображено з дотриманням порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. Позивачем заповнено податкову декларацію та розшифровку до неї на підставі податкових накладних, що не мали недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, що сторонами не оспорюється, а актом перевірки не встановлено. Тому необґрунтованим є твердження відповідача про не підтвердження позивачем спірних операцій та, як наслідок, зменшення суми податкового кредиту з таких операцій за зазначений період.

Адже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За результатом розгляду справи, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями.

В свою чергу, суд акцентує увагу на непослідовності висновків інспекції, оскільки актом № 795/23-5/31811682 від 07.10.2010 встановлено спірне порушення, а актом № 1025/23-7/31811682 від 26.11.2010 тим самим податковим органом за цей же період не встановлено такого порушення за той самий період, що дає підстави стверджувати в порушенні дотримання відповідачем принципів, визначених статтею 2 КАС України, при ухваленні спірного рішення.

Окрім того, з акта № 795/23-5/31811682 від 07.10.2010 судом не вбачається коректної суті змісту порушення та підстав розрахунків основного зобов'язання та штрафних санкцій. Зокрема, за яких підстав в акті зазначається, що ТОВ «Гранд-континент»є неплатником ПДВ. Звідки та на підставі яких документів зроблено висновки щодо заниження сум ПДВ за квітень (434880,19 гривень), червень (286409,50 гривень.) 2010. Адже в оскаржуваному рішенні зазначається основне зобовязання в розмірі 343540,00 гривень, а штрафні санкції в розмірі 171770,00 гривень.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0008222305/0 від 19.10.2010.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Денза»(01010, м. Київ, вул. Аніщенко, 8, кв. 15, код ЄДРПОУ 31811682) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України (Головне управління Державного казначейства України в місті Києві (01004, м. Київ, вул. Терещінківська, 11-а)).

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 18.02.2011.