Рішення № 139468029, 04.09.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8785/25

Номер провадження № 2/521/566/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Громіка Д.Д.,

при секретарі Котигорох Н.С.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Дідорчук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса за правилами загального позовного цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

28 травня 2025 ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛІНК ЛТД», в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості за договором позики № 2412/24 від 24.12.2024р., з урахуванням договору поруки № 2412-1/24 від 24.122024 р. у розмірі - 1 165 000 (один мільйон сто шістдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів., судові витрати у сумі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 24 грудня 2024 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого Позивач передав, а Відповідач отримав у борг грошові кошти у розмірі 1 165 000 (один мільйон сто шістдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів, що на дату укладення договору позики було еквівалентно 48 860 100 (сорока восьми мільйонам вісімсот шістдесяти тисячам ста) гривень 00 копійок за середнім курсом продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України.

Згідно з умовами договору позики Позичальник зобов`язався повернути отримані грошові кошти у порядку, строки та розмірі, визначених договором та погодженим сторонами графіком погашення заборгованості. Відповідно до зазначеного графіка кінцевим строком повернення позики визначено 01 червня 2026 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД» укладено договір поруки, який був схвалений рішенням одноособового учасника Товариства.

Відповідно до умов договору поруки ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД» взяло на себе зобов`язання відповідати перед ОСОБА_2 за належне виконання ОСОБА_3 зобов`язань за договором позики, при цьому відповідальність поручителя визначена як солідарна з відповідальністю Позичальника.

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 не дотримано погодженого сторонами графіка погашення заборгованості, встановленого договором позики, та станом на дату звернення до суду з позовом останнім не виконано жодного із передбачених договором зобов`язань щодо повернення отриманих у позику грошових коштів.

Станом на дату звернення до суду ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД» своїх зобов`язань за договором позики та договором поруки відповідно не виконали, заборгованість за договором позики не погашена. На думку Позивача, невиконання Відповідачами взятих на себе зобов`язань призвело до порушення умов договору позики та договору поруки, а також прав та законних інтересів ОСОБА_2 , у зв`язку з чим останній звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

ОСОБА_3 скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву Відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись, насамперед, на недоведеність факту укладення договору позики та передачі йому грошових коштів. ОСОБА_3 зазначає, що коштів від Позивача не отримував, договір позики та розписку від 24.12.2024 року не підписував, а тому має сумніви щодо автентичності наданих Позивачем документів. При цьому, на думку ОСОБА_3 , сама розписка не містить відомостей про факт та момент передачі грошових коштів, а Позивачем не надано інших належних і допустимих доказів на підтвердження такого факту.

Крім того, ОСОБА_3 заперечує проти заявленого Позивачем способу стягнення заборгованості в іноземній валюті, посилаючись на положення договору позики, відповідно до якого розрахунки за договором мають здійснюватися у національній валюті України - гривні. Також ОСОБА_3 вказує на неналежне повідомлення про дострокове повернення позики, оскільки відповідна вимога ним не отримувалася.

З огляду на викладене ОСОБА_3 вважає, що Позивачем не доведено наявності у нього права вимоги до ОСОБА_3 та факту виникнення між сторонами договірних правовідносин, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

03 червня 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, Одночасно роз`яснено учасникам справи їх права та обов`язки. Призначено підготовче засідання на 03 липня 2025 року о 13 год. 00 хв.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24.09.2025 року з урахування думки представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 та відсутності від учасників справи будь-яких клопотань, закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу №521/8785/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛІНК ЛТД» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.11.2025 року за клопотанням представника позивача та з урахуванням думки представника Деде І.Ю., провадження по даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛІНК ЛТД» закрито.

ІІІ.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин та норми права, які застосовує суд, та мотиви їх застосування .

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст. 57 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Дослідивши матеріали справи та докази надані на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, 24 грудня 2024 року між Позивачем - ОСОБА_2 та Відповідачем -1 ОСОБА_3 було укладено договір позики № 2412/24, за умовами якого та у відповідності до ст. 533 Цивільного кодексу України, Позивачем було передано Відповідачу, у борг, грошові кошти у розмірі 1 165 000 (один мільйон сто шістдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів, що на момент підписання договору позики було еквівалентно 48 860 100 (сорок вісім мільйонів вісімсот шістдесят тисяч сто) гривень, 00 коп., за середнім курсом продажу долару США на міжбанківському валютному ринку України на дату підписання Договору позики (надалі - Позика), а Позичальник прийняв Позику та зобов`язався повернути у строки та у розмірі, що визначені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сторони підтвердили та визнали, що станом на момент підписання договору Позикодавець передав позику (грошові кошти) у повному обсязі, а Позичальник прийняв позику. Позика передана готівкою у валюті - долар США.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що місцем виконання даного договору є АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що ціна договору дорівнює сумі Позики та складає 1 165 000,00 доларів США, (гривневий еквівалент буде встановлено на день повернення позики) за середнім курсом продажу долару США на міжбанківському валютному ринку України на дату повернення Позики або її відповідної частини.

Згідно п.1.4. Договору Відповідач -1 повинен був повернути Позивачу грошові кошти, відповідно до погодженого сторонами графіку погашення заборгованості:

- 5 000,00 (п`ять тисяч) доларів США 00 центів до 01.02.2025 року;

- 10 000,00 (десять тисяч) доларів США 00 центів до 01.03.2025 року;

- 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) доларів США 00 центів до 01.04.2025 року;

- 20 000,00 (двадцять тисяч доларів США 00 центів) до 01.05.2025 року;

- 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) доларів США 00 центів до 01.06.2025 року;

- 40 000,00 (сорок тисяч) доларів США 00 центів до 01.07.2025 року;

- 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) доларів США 00 центів до 01.08.2025 року;

- 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів до 01.09.2025 року;

- 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів до 01.10.2025 року;

- 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів до 01.11.2025 року;

- 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів до 01.12.2025 року;

- 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів до 01.01.2026 року;

- 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів до 01.02.2026 року;

- 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів до 01.03.2026 року;

- 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів до 01.04.2026 року,

- 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів до 01.05.2026 року;

- 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів до 01.06.2026 року.

Жодних письмових заперечень, або зауважень щодо умов погашення заборгованості , відповідно до погодженого графіку від Відповідача - 1 не надходило, що свідчить про взяття на себе зобов`язань за договором позики № 2412/24 від 24.12.2024 р.

Днем повернення суми Позики вважається день підписання Позикодавцем Розписки про повернення суми Позики, що підтверджує факт повернення Позичальником та отримання Позикодавцем суми Позики.

Днем повернення частини суми Позики вважається день підписання Позикодавцем Розписки про повернення частини суми Позики, що підтверджує факт повернення Позичальником та отримання Позикодавцем суми частини Позики (п. 1.5. Договору).

Факт отримання Відповідачем 1 від Позивача грошових коштів у розмірі 1 165 000 (один мільйон сто шістдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів доларів США підтверджується власноруч написаною/підписаною письмовою розпискою ОСОБА_3 від 24.12.2024 року, яка є доказом не лише укладення договору позики, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Дане твердження узгоджується з позицією викладеною в Постанові ВС від 31 липня 2026 року по справі № 759/4830/25.

Суд встановив, що у вказаній розписці також, Відповідачем 1 власноруч зазначено зобов`язання повернути вказану суму боргу, згідно погодженого графіку, визначеного договором позики від № 2412/24 від 24.12.2024 року, а також вказав місце виконання грошового зобов`язання.

Отже, на думку суду Позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання, надавши Відповідачу 1 Позику.

Суд також, встановив, що відповідно до п. 2.2. Договору усі оплати (розрахунки) за Договором здійснюються у національній валюті України гривні. У разі зміни середнього курсу продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України на дату підписання Сторонами Розписки про повернення суми Позики або Розписки про повернення частини Позики сума платежу пропорційно коригується, а Позичальник здійснює оплату із врахуванням пропорційної зміни такого курсу. При цьому Сторони досягли згоди, що середній курс продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України визначається в обумовлених Договором цілях та випадках відповідно до даних сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ за попередній день торгів.

Крім того, судом встановлено, що на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики №2412/24 від 24.12.2024 року, укладеним між ОСОБА_2 (Кредитором/Позикодавцем/Позивачем) та ОСОБА_3 (Боржником/Позичальником/Відповідачем-1), між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНКОР ТРЕЙД УКРАЇНА» (нині ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД»), в особі директора Деде Ігоря Юрійовича, було укладено договір поруки № 2412-1/24 від 24.12.2024 року (далі Договір поруки).

Відповідно до умов Договору поруки Поручитель визнав та підтвердив свої зобов`язання перед Кредитором за договором позики № 2412/24 від 24.12.2024 року (далі Основний договір), укладеним між Боржником як Позичальником та Кредитором як Позикодавцем, зокрема зобов`язання Боржника щодо повернення грошових коштів у розмірі, еквівалентному 1 165 000 (одному мільйону ста шістдесяти п`яти тисячам) доларів США 00 центів, що на момент укладення Договору поруки становило 48 860 100 (сорок вісім мільйонів вісімсот шістдесят тисяч сто) гривень 00 копійок. При цьому Поручитель прийняв на себе зобов`язання щодо погашення вказаного боргу на умовах, передбачених Договором поруки та Основним договором.

Разом із тим, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД» на підставі заяви Позивача про відмову від позовних вимог до вказаного Товариства, суд не вирішував питання щодо відповідальності ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД» як Поручителя та не надавав оцінки вимогам Позивача до Поручителя по суті.

Таким чином, незважаючи на встановлення судом факту укладення Договору поруки та його змісту, зазначений Договір поруки не був покладений судом в основу рішення в частині визначення прав та обов`язків ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД», оскільки провадження щодо позовних вимог до Товариства було закрито.

Судом виставлено, що станом на день подання позовної заяви Відповідачем - 1, в порушення умов Договору, не виконано жодного зобов`язання, з повернення грошових коштів, за погодженим Сторонами графіком повернення заборгованості, зокрема:

- Черговий платіж, який Відповідач - 1 повинен був сплатити Позивачу в строк до 01.02.2025 року, у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) доларів США 00 центів.

- Черговий платіж, який Відповідач - 1 повинен був сплатити Позивачу в строк до 01.03.2025 року, у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США 00 центів.

- Черговий платіж, який Відповідач - 1 повинен був сплатити Позивачу в строк до 01.04.2025 року у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США 00 центів.

- Черговий платіж, який Відповідач - 1 повинен був сплатити Позивачу в строк до 01.05.2025 року у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) доларів США 00 центів.

Згідно п. 2.1.1. Договору поруки № 2412-1/24 від 24.2024 р., Позивач має право, у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем 1 зобов`язання або його частини, вимагати цього зобов`язання або часини у Відповідача 2, як у солідарного боржника.

Відповідно до ч. 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Також, пунктом 3.3.2. Договору позики № 2412/24 від 24.12.2024 року сторони погодили, шо у випадку прострочення графіку погашення заборгованості Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Таким чином, у зв`язку з систематичним невиконанням Відповідачем 1 своїх зобов`язань з повернення боргу, керуючись ч. 2 ст.1050 ЦК України, п. 3.3.2. Договору позики № 2412/24 від 24.12.2024 р. Позивачем, через засоби поштового зв`язку, було направлено на адресу Відповідача -1 та ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД» письмову вимогу про дострокове повернення позики вих. № 2304/25 від 23.04.2025 року.

Згідно з відомостей з розділу «Трекінг» веб-сайту АТ «Укрпошта», вимогу про дострокове повернення позики № 2304/25 від 23.04.2025 р., Відповідач - 1 не отримав та в подальшому вона була повернута відправнику, у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Також, відповідно до відомостей з розділу «Трекінг» веб-сайту АТ «Укрпошта», 07.05.2025 року ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД» було вручено вимогу про дострокове повернення позики № 1904/25 від 23.04.2025 р.

У зазначеній вимозі Позивач вимагав в семиденний строк, з дня пред`явлення цієї вимоги, повернути достроково суму боргу (позики), яка становить 1 165 000 (один мільйон сто шістдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів, що виникла у зв`язку з невиконанням договору позики № 2412/24 від 24.12.2024 року та договору поруки № 2412-1/24 від 24.12.2024 року.

Суд враховує, що Відповідач 1, одночасно являється директором/одноособовим учасником ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД», який в свою чергу є виконавчим органом юридичної особи та очолює його, а отже Відповідач 1 був фактично обізнаний про вимогу Позивача щодо дострокового повернення суми позики.

Проте, вимога про дострокове повернення позики вих. № 2304/225 від 23.05.2025 року, залишена Відповідачем 1 без розгляду та задоволення.

Судом також, встановлено, що при пред`явленні даного позову Позивачем визначено ціну позову у розмірі 1 165 000,00 доларів США, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і у порядку, встановленим законом.

Згідно з чинним законодавством, у разі отримання позики іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Таким чином, як укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Разом з тим, у договорі позики від № 2412/24 від 24.12.2024 року сторони дійшли згоди про те, що усі оплати (розрахунки) за Договором здійснюються у національній валюті України гривні, проте у разі зміни середнього курсу продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України на дату підписання Сторонами Розписки про повернення суми Позики або Розписки про повернення частини Позики сума платежу пропорційно коригується, а Позичальник здійснює оплату із врахуванням пропорційної зміни такого курсу. При цьому Сторони досягли згоди, що середній курс продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України визначається в обумовлених Договором цілях та випадках відповідно до даних сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ за попередній день торгів (п. 2.2 . Договору).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зазначив, що у частині третій статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належного виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати увагу на декількох аспектах: а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов`язання; б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що, незважаючи на «знаходження» у боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються у тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належне виконання зобов`язання. Водночас процесуальні відносини проявляються у тому, що презумпція належного виконання розподіляє обов`язки з доказування обставин під час судового спору; г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належне виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належне виконання боржником свого обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику.

У статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц (провадження № 61-7418св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17 (провадження № 61-10789св18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, керуючись дійсним змістом та достовірністю документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14 (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Установивши, що 24 грудня 2025 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 165 000,00 дол. США, про що власноручно склав і підписав розписку, в якій також визначив обов`язок повернути позику згідно погодженого графіку, який взагалі не виконувався Відповідачем -1 , суд дійшов до висновку висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача -1 неповернутої суми позики у розмірі 1 165 000,00 дол. США.

Такі висновки відповідають положенням статей 1046, 1047, 1049 ЦК України та узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17, згідно з якими розписка позичальника є належним доказом не лише укладення договору позики, а й факту передання позичальнику грошових коштів.

Суд відхиляє доводи Відповідача 1 про те, що розписка не підтверджує факту передання коштів та виникнення між сторонами правовідносин позики.

Зміст розписки від 24 грудня 2025 року свідчить про отримання Відповідачем -1 конкретної суми грошових коштів від Позивача та містить безумовне зобов`язання щодо їх повернення. Саме такі ознаки є визначальними для кваліфікації правовідносин сторін як договору позики. Суд дослідивши зміст цього документа, встановив справжню правову природу спірних правовідносин та надав належну правову оцінку зазначеному доказу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що боржник ОСОБА_3 зобов`язаний сплатити позикодавцеві ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 1 165 000,00 дол. США. Позовні вимоги Позивача знайшли своє підтвердження належними й допустимими доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами

Судом установлено, що при зверненні до суду Позивач сплатив судовий збір у сумі 15 140,00 грн, що підтверджується платіжним документом від 28.05.2025р.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 15 140,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 545, 610, 611, 638, 640, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 76, 82, 83, 95, 133, 135, 137, 141, 178, 182, 191, 258, 259, 263-266, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) суму заборгованості за договором позики № 2412/24 від 24.12.2024 р. у розмірі - 1 165 000 (один мільйон сто шістдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів. та 15 140 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 вересня 2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ),

Відповідач: ОСОБА_3 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Суддя: Д.Д. Громік