Постанова № 13946799, 02.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2011 року 13:41 № 2а-16268/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "АК "Укртранс"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.10.2010р. №0000702330/1

За участю представників сторін:

позивача : Приходько Л.В.

відповідача: Чайка М.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.02.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс»звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000702330/1 від 05.10.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та не погоджується з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2008, травень 2009 року на загальну суму 1405 212 грн., та вказує на те, що податковий кредит сформований позивачем правомірно та із дотриманням вимог пунктів 7.2, 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», надалі - Закону №168/97-ВР (чинного на момент спірних правовідносин), на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача - платником ПДВ та отриманих у наступних, за вчиненням господарської операції, звітних періодах, в межах строків, визначених у ст. 15 Закону України від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та в запереченнях зазначив що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок включення до складу податкового кредиту у листопаді 2008р., травні 2009 року податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентом позивача - ТОВ «Центрінвестбуд-2000»у листопаді, грудні 2007 року. У звязку з виявленими порушеннями, податковим органом прийняте податкове повідомлення рішення від 05.07.10р. №0000702330/0 та за наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення від 05.10.2010р. №0000702330/1, яке вважає правомірним та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»(код ЄДРПОУ 22890514) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 рр., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009рр., за результатами якої складено акт перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514.

На підставі вказаного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 05.07.10р. №0000702330/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2107 818,00 грн., з яких: 1 405 212,00 грн. основного платежу та 702606,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення рішення №000072330/1 від 05.10.2010р., яке фактично дублює зміст податкового повідомлення рішення №000072330/0 від 05.07.2010р., позаяк було прийняте за наслідками його оскарження в адміністративному порядку. Правомірність податкового повідомлення рішення №000072330/1 від 05.10.2010р і є предметом даного спору.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному, на думку ДПІ, включенні ВАТ «АК «Укртранс»до складу податкового кредиту за листопад 2008 року та травень 2009 року ПДВ згідно з податковими накладними на загальну суму 1405212,00 грн. , які виписані постачальником ТОВ «Центроінвестбуд-2000»за листопад, грудень 2007 року, тобто в іншому періоді, ніж період здійснення господарської операції з придбання товару.

Таким чином, позиція податкового органу зводиться до того, що суми ПДВ могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг); законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, на думку податкового органу, якщо на дату виникнення права на податковий кредит ВАТ «АК «Укртранс»таким правом не скористався; до податкової декларації з ПДВ за листопад, грудень 2007 року заяви зі скаргою на постачальника не подав (з метою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, як це передбачено Законом), слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Суд не погоджується з такими доводами податкового органу, вважає оспорюване податкове повідомлення рішення неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали перевірки та встановлено судом, позивач включив до податкових звітних (перевіряємих) періодів податкові накладні, отримані від своїх контрагентів із запізненням, а саме:

- в податкову декларацію з ПДВ за листопад 2008 року 91666,67 грн., згідно податкової накладної №86 від 27 листопада 2007 року, отриманої від ТОВ «Центрінвестбуд-2000»;

- в податкову декларацію з ПДВ за листопад 2008 року 233333,33 грн., згідно податкової накладної №76 від 13 листопада 2007 року, отриманої від ТОВ «Центрінвестбуд-2000»;

- в податкову декларацію з ПДВ за травень 2009 року 846878,67 грн., згідно податкової накладної №95 від 21 грудня 2007 року, отриманої від ТОВ «Центрінвестбуд-2000»;

- в податкову декларацію з ПДВ за травень 2009 року 233333,33 грн., згідно податкової накладної №78 від 14 листопада 2007 року, отриманої від ТОВ «Центрінвестбуд-2000».

Даний податковий кредит сформований позивачем на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від контрагента внаслідок оплати виконаних робіт по договору №б/н від 01.11.2005 року на проведення маркетингових робіт, укладеного між ТОВ «АК «Укртранс»(замовник) та ТОВ «Центрінвестбуд-2000»(виконавець).

Як свідчать обставини справи, вищевказані податкові накладні виписані виконавцем робіт ТОВ «Центрінвестбуд-2000»своєчасно у листопаді, грудні 2007 року, однак по ряду причин включена до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача лише у листопаді 2008 року та травні 2009 року, а тому була відображена у податкових деклараціях за листопад 2008 та травень 2009 року.

Згідно пояснень представника позивача, контрагент позивача ТОВ «Центрінвестбуд-2000»довгий час не надавав оригінали податкових накладних, а лише факс-копії. Зокрема, податкові накладні №76 від 13.11.2007р. на суму 1400100 грн. і №86 від 27.11.2007р. на суму 550000 грн. передані ТОВ «Центрінвестбуд-2000»лише 25.11.2008 року (згідно акту передачі оригіналів податкових накладних підписаний сторонами від 25.11.2008р.); оригінали податкових накладних №95 від 21.12.2007р. на суму 5081272,00 грн. і №78 від 14.11.2007 року на суму 1400000 грн. передані позивачу 21 травня 2009 року (згідно акту передачі оригіналів податкових накладних підписаний сторонами 21.05.2009р.)

Так, за вимогами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між тим, відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу ж п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 9.2 п. 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05р. №244, зі змінами та доповненнями, отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних датою отримання зазначених документів.

Отже, податкові накладні, правомірно отримані у періодах, наступних за періодами їх виписки, відображаються у розділі І реєстру отриманих та виданих податкових накладних за датою їх отримання. Податковий кредит, сформований на підставі таких податких накладних, розшифровується у розділі ІІ додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з ПДВ із зазначенням періоду виписки податкових накладних і відповідно декларується у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ.

Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку.

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем скарги ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентами позивача податкових накладних, то такі доводи також не можуть бути підставою для висновку про заниження податкового зобовязання з ПДВ.

Так, відповідно до абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону N 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги є правом, а не обовязком платника податку. В свою чергу, як свідчать обставини справи, контрагент «Центрінвестбуд-2000»не відмовляло позивачеві у наданні податкових накладних.

Той факт, що позивач не скористався правом на подання заяви зі скаргою, на думку суду не може бути правовою підставою для висновку про відмову від формування податкового кредиту із використанням зазначених сум ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи той факт, що позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у звязку з придбанням та фактичним отриманням робіт (послуг, підтверджених документально, на підставі правочину з особою, зареєстрованою платником ПДВ, в період 1095 днів, що не заперечується відповідачем, у суду відсутні підстави для висновку про завищення податкового кредиту у загальній сумі 1405 212,00 грн., а отже, визначення податкового зобовязання з ПДВ, зазначеного в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні суд вважає неправомірним.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ВАТ «АК «Укртранс»про скасування податкового повідомлення рішення №0000702330/1 від 05.10.2010р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення від 05.10.2010р. №0000702330/1 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович