Постанова № 13946778, 25.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2011 року           17:20           № 2а-15286/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Електротехнічний завод"

до Державної податкової інспекція у Святошинському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2010р. №0001002310/0 Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001002310/0 від 25.05.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення відповідача ґрунтується на безпідставних висновках відповідача про невірне оприбуткування придбаних позивачем товарів, робіт, послуг та віднесення витрат на придбання послуг, які не використовувалися позивачем у господарській діяльності, до складу валових витрат.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на факти порушень позивачем вимог податкового законодавства в частині оприбуткування товарів, робіт та послуг, які придбавалися позивачем, виявлених під час проведення перевірки. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

05.10.2007 позивач уклав з ТОВ «СЕТЕКО»договір на надання послуг № 2007/10, за яким виконавець зобов’язується організувати та провести комплекс робіт, пов’язаних із розробкою та впровадженням інструкцій виробництва згідно ICO 9000. Вартість робіт за цим договором складає 200040 грн., в т.ч. ПДВ –33340 грн.

08.03.2008 позивач уклав договір з ПП «Центр розвитку технологій»№ 0803/04-01, за яким виконавець зобов’язувався розробити програму конфігуратор для мікропроцесорних реле захисту електродвигунів серії РДЦ. Ціна роботи складає 62760грн., в т.ч. ПДВ –10460 грн.

08.04.2008 позивач уклав договір на виконання науково-технічних робіт №0804/08 01 з ПП «Центр розвитку технологій», за яким виконавець зобов’язувався провести науково-технічні роботи з проектування зовнішнього інтерфейсного модуля для мікропроцесорних виробів серії «Сезам-РЗМ». Ціна договору –59400 грн., в т.ч. ПДВ 9900 грн.

17.04.2008 позивач та ПП «Центр розвитку технологій»уклали договір на виконання науково-технічних робіт № 0804/17-01, за яким виконавець зобов’язувався провести науково-технічні роботи: на основі ТУ і з урахуванням нової елементної бази (мікропроцесора) підготувати технічний опис, інструкцію для користувачів та гарантійні зобов’язання на наступну технічну продукцію –РЗЛ-02 (серії «Л», «СВ», «ВВ»), РДЦ-03-06. Ціна договору –69600 грн., в т.ч. ПДВ –11600 грн.

04.06.2008 позивач та ПП «Центр розвитку технологій»уклали договір на виконання науково-технічних робіт № 0806/04-01, за яким виконавець зобов’язувався провести науково-технічні роботи: на основі листів технічних служб покупців провести модернізацію програмного забезпечення мікропроцесорного пристрою –РЗЛ-01.02 за результатами промислової експлуатації. Ціна договору складає -61200 грн., в т.ч. ПДВ 10200 грн.

09.06.2008 позивач та ПП «Центр розвитку технологій»уклали договір на виконання науково-технічних робіт № 0806/09-02, за яким виконавець зобов’язується провести науково-технічні роботи на основі ТУ і з урахуванням нової елементної бази (мікропроцесора) підготувати технічний опис, інструкцію для користувачів та гарантійні зобов’язання на наступну технічну продукцію –РЗЛ-03 та розробити програмний конфігуратор для мікропроцесорного пристрою Р000000000 ЗЛ-03. Ціна договору –64800 грн., в т.ч. ПДВ –10800 грн.

18.07.2008 позивач та ТОВ «Найт Френк»уклали договір № ДО 19-07-08, за яким виконавець зобов’язувався надати ВАТ «Електротехнічний завод»оціночні послуги, результатом яких буде звіт, складений російською та англійською мовами, про ринкову вартість комплексу будівель, які включають 12 окремих будівель, загальною площею 36704,1 м.кв., розташованих на спільній земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 9.

Вартість договору складає 114000 грн., в т.ч. ПДВ –19000 грн.

Зазначені вище договори були виконані, про що свідчать додані до матеріалів справи акти приймання виконаних робіт.

12.05.2010 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009.

За результатами перевірки складено акт № 68/23-60/22965117 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010 № 0001002310/0, яким позивачу донараховано 131625 грн. податкового зобов’язання з податку на прибуток та 65812,50 грн. штрафних санкцій, а всього 197437,50 грн.

Позивач оскаржує висновки акта перевірки щодо завищення валових витрат на суму 526500 грн., з них:

1) у 2 кварталі 2008 року до включення до складу валових витрат 159 800 витрат на модернізацію програмного забезпечення мікропроцесорного пристрою РЗІ-01,02;

2) у 3 кварталі 2008 року витрат на розробку інструкцій для користувачів та гарантійні зобов’язання та програмний конфігуратор на РЗЛ-03 в сумі 105000 грн.

3) у 4 кварталі 2007 року 166700 грн. - безпідставного віднесення до складу валових витрат витрати по розробці комплексу інструкцій виробництва згідно з директивою ISO 9000;

4) у 3 кварталі 2008 року 95000 грн. –безпідставного віднесення до складу валових витрат витрати по проведенню оцінки майна, яке в подальшому не використовується в господарській діяльності позивача.

Висновки відповідача про завищення валових витрат ґрунтуються на тому, що здійснені позивачем витрати за вищезазначеними договорами не можуть бути віднесені до валових витрат, оскільки предметом договорів з ТОВ «СЕТЕКО»та ТОВ «Центр розвитку технологій»є нематеріальні активи, а отримані від ТОВ «Найт Френк»послуги не використовуються позивачем у його господарській діяльності.

Порядок оприбуткування нематеріальних активів врегульовано наступним чином.

Відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відносяться до складу валових витрат придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»нематеріальні активи - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до ст.420 Цивільного кодексу України об'єктами права інтелектуальної власності до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Суд вважає, що висновки відповідача про те, що витрати за договором з ТОВ «СЕТЕКО»на надання послуг № 2007/10, за яким виконавець зобов’язується організувати та провести комплекс робіт, пов’язаних із розробкою та впровадженням інструкцій виробництва згідно ICO 9000 в сумі 166700 грн. ( 200040 грн., в т.ч. - ПДВ –33340 грн.) є необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до ДСТУ ISO 9000-2001 визначені види документів, які використовують у системах управління якістю (п.п. 2.7.1),а саме:

а) документи, які надають узгоджену інформацію як внутрішнього, так і зовнішнього використання про наявну в організації систему управління якістю; такі документи називають настановами з якості;

б)          документи, які описують, як систему управління якістю застосовують до конкретних продукції, проекту або контракту; такі документи називають програмами якості,

в)          документи, в яких викладено вимоги: такі документи називають технічними умовами;

г) документи, в яких викладено рекомендації або пропозиції; такі документи називають методичними настановами;

д)          документи, які містять інформацію про порядок узгодженого виконання робіт та процесів; документи цього виду можуть охоплювати задокументовані методики, робочі інструкції та креслення;

е)          документи, які містять об’єктивні докази щодо виконаних робіт або досягнутих результатів; такі документи називають протоколами.

Кожна організація визначає обсяг необхідної документації, а також використовувані носії. Це залежить від таких чинників, як тип та чисельність працівників організації, складність та взаємодія процесів, складність продукції, вимоги замовників, застосовні вимоги регламентів, кваліфікація персоналу, а також ступінь необхідності доведення виконання вимог щодо системи управління якістю.

Зважаючи на те, що позивач у своїй діяльності керується ДСТУ ISO 9000-2001, здійснені ним витрати на розробку інструкцій виробництва є витратами, що пов’язані із здійсненням ним господарської діяльності. Такі витрати на створюють будь-який нематеріальний актив, з огляду на його визначення, надане в законодавстві.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242 (в редакції від 05.03.2008) «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"»нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

З наведеного визначення випливає, що нематеріальний актив, є безпосереднім об’єктом, який використовується для виробництва. Як встановлено під час розгляду справи, інструкції виробництва, придбані позивачем за договором з ТОВ «СЕТЕКО», регулюють виробничий процес, а не є документами правовстановлюючого характеру, відповідно до яких здійснюється виробництво товарів, робіт, послуг.

Відтак, висновок відповідача про те, що такі інструкції є нематеріальним активом необґрунтований.

Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача про безпідставність віднесення позивачем витрат за договором з ТОВ «Найт Френк»до складу валових витрат.

Згідно зі змісту договору № ДО 19-07-08 з ТОВ «Найт Френк»метою отримання звіту про ринкову вартість комплексу будівель, що включають12 окремих будівель загальною площею 36704,1 кв.м., розташованих на спільній земельній ділянці за адресою м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 9, було прийняття позивачем рішення про кредитування.

Під час проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що позивач не отримував кредитів у зв’язку з настанням фінансової кризи. З огляду на це відповідач зробив висновок, що здійснені за зазначеним вище договором не використовувалися позивачем у господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з значених вище положень ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»здійснення платником податків валових витрат відбувається для придбання товарів, робіт, послуг, які в подальшому використовуватимуться у господарській діяльності.

Разом з тим, закон не містить вимог щодо кінцевого використання придбаних платником податку товарів, робіт, послуг, а обмежується лише метою - подальшого їх використання у господарській діяльності. Більш того, не досягнення в решті решт встановленої мети, не тягне за собою будь-які зміні в бухгалтерському та податковому обліку суб’єкта підприємницької діяльності, оскільки на саму мету не впливає.

Відповідно до Статуту позивача, затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів від 09.04.2010, позивач має право в установленому законом порядку одержувати банківські кредити, отримувати позики від юридичних та фізичних осіб.

З огляду на це, суд вважає, що витрати позивача за договором з ТОВ «Найт Френк»цілком правомірно віднесено ним до складу валових витрат. З іншого боку відповідач не довів, що на момент укладання угоди та здійснення спірних витрат мета використання у господарській діяльності оплачених послуг була відсутня.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що програма конфігуратор для мікропроцесорних реле захисту електродвигунів серії РДЦ, науково-технічні роботи з проектування зовнішнього інтерфейсного модуля для мікропроцесорних виробів серії «Сезам-РЗМ», технічний опис, інструкція для користувачів та гарантійні зобов’язання на технічну продукцію –РЗЛ-03 та програмний конфігуратор для мікропроцесорного пристрою Р000000000 ЗЛ-03, технічний опис, інструкція для користувачів та гарантійні зобов’язання на технічну продукцію –РЗЛ-02 (серії «Л», «СВ», «ВВ»), РДЦ-03-06; модернізація програмного забезпечення мікропроцесорного пристрою –РЗЛ-01.02 за результатами промислової експлуатації отримані позивачем від ТОВ «Центр розвитку технологій»на підставі укладених договорів, є нематеріальними активами та витрати здійснені для їх придбання не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Відповідно до ст.420 Цивільного кодексу України та ст.155 Господарського кодексу України до об’єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, комп’ютерні програми.

Згідно з листом Міністерства фінансів України від 11.04.2006 № 31-34000-10-10/7377 розробки (застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чи використання) як об'єкти права інтелектуальної власності є складовими нематеріальних активів. На виконання розробок сторонніми (спеціалізованими) організаціями з підприємствами, організаціями укладаються договори (контракти), обов'язковими умовами яких відповідно до статті 42 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" є визначення суб'єктів права інтелектуальної власності, зобов'язання сторін щодо забезпечення охорони прав на створені об'єкти права інтелектуальної власності.

Невідповідність укладених позивачем з ТОВ «Центр розвитку технологій»вимог вимогам ст.42 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», втім, не позбавляє отриманих позивачем результатів за цими договорами ознак об’єктів інтелектуальної власності.

З огляду на це, відповідач правомірно зменшив задекларовані позивачем валові витрати на суми витрат за договорами, укладеними з ТОВ «Центр розвитку технологій»та застосував до позивача в цій частині штрафні санкції за порушення порядку сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені вище обставини оскаржуване позивачем рішення є частково обґрунтованим та відповідає вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині донарахованих податкового зобов’язання та штрафних санкцій щодо витрат за договорами, укладеними з ПП «Центр розвитку технологій».

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі доводи позивача спростовані частково.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Електротехнічний завод" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010 року № 0001002310/0, винесене ДПІ у Святошинському раііоні міста Києва в частині донарахування податку на прибуток в сумі 65425,00 грн. штрафної санкції 58300,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

          Судові витрати в сумі 2,50 грн. присудити на користь Публічне акціонерне товариство "Електротехнічний завод" за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій