Ухвала суду № 139467542, 04.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/3846/26

Провадження № 6/442/159/2026

УХВАЛА

04 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Павлів З.С.

з участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2026 по справі №442/3846/26 строком на 6 (шість) місяців, встановивши сплату заборгованості рівними щомісячними платежами.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що він, ОСОБА_1 , є відповідачем у цивільній справі №442/3846/26 за позовом ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості. На даний час рішення суду виконується у виконавчому провадженні №81750918.

Зазначає, що не ухиляється від виконання рішення суду та має намір виконати його в повному обсязі, однак одноразова сплата всієї суми заборгованості для нього є фактично неможливою через його матеріальне становище та наявність інших фінансових зобов`язань.

Позивач проходить військову службу в Національній гвардії України. Вказує, що його щомісячний дохід є обмеженим. На даний час вже сплачує 3000 грн. щомісячно на виконання іншого судового рішення по справі №442/3261/26, а також 2000 грн. щомісячно за кредитним зобов`язанням перед банком. Крім того, має інші кредитні зобов`язання, за якими також необхідно здійснювати щомісячні платежі.

Зазначає, що за таких обставин одноразова сплата всієї суми заборгованості є для нього надмірно обтяжливою та фактично неможливою. Водночас не відмовляється від виконання рішення суду та хоче погасити заборгованість у повному обсязі. Надання розстрочки дозволить йому виконати рішення суду поступово та без ухилення від його виконання.

Враховуючи матеріальне становище, проходження військової служби, наявність інших фінансових зобов`язань та необхідність їх одночасного виконання, просить суд надати йому можливість виконати рішення суду частково.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали заяви, суд дійшов висновку про її задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2026 у справі №442/3846/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №21.08.2025-100000988 від 21.08.2025 в розмірі 19622 грн., судовий збір в розмірі 2026,12 грн. та витрати у виді надсилання стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 105,15 грн.

21.07.2026 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2026 набрало законної сили.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є право перетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 у справі №916/190/18.

24.02.2022 згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»(зі змінами) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який у подальшому продовжено і діє на момент постановлення даної ухвали суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 має намір добровільно виконати рішення суду, вину у виникненні спору визнає, має інші боргові зобов`язання, з врахуванням суми боргу, що на даний момент становить 19622 грн., 2026,12 грн. судовий збір та 105,15 грн. витрат у виді надсилання стороні відповідача позовної заяви, суд вважає, що одноразовий платіж створить для нього надмірний тягар.

Також, суд враховує те, що розстрочення виконання рішення суду не буде створювати занадто привілейовані умови для ОСОБА_1 , оскільки такі дії заявника спрямовані саме на забезпечення виконання рішення суду і на відновлення порушених прав позивача.

Суд доходить висновку, що виконання вказаного рішення суду слід розстрочити на 6 місяців із сплатою щомісячного платежу рівними частинами по 3625,54 грн. до 20 числа поточного місяця.

Враховуючи встановлені судом обставини, заява про розстрочення виконання рішення підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.258 - 261, 353, 354, 435 ЦПК України, ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2026 по справі 442/3846/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19622 грн., судового збору у розмірі 2026,12 грн. та витрат у виді надсилання стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 105,15 грн. терміном на 6 місяців, шляхом сплати щомісячного платежу рівними частинами по 3625,54 гривень (три тисячі двадцять п`ять гривень 54 коп.) до 20 числа поточного місяця, починаючи з жовтня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Павлів З.С.