Рішення № 139467540, 04.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3865/26

Провадження №2/442/1822/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Павлів З.С.,

з участю секретаря судових засідань Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживача, застосування наслідків недійсності правочину,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі Позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі Відповідач) заборгованість за кредитним договором №1491-9995 від 02.01.2025 в розмірі 32247,30 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 02.01.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту №1491-9995.

На офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (creditkasa.com.ua), у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з надання розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг. При укладенні договору Відповідачем здійсненні дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе. ОСОБА_1 було надано наступний одноразовий ідентифікатор А9609 для підписання вищевказаного Кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5700 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період 5 днів, комісія за видачу кредиту 5% від суми кредиту, стандартна % ставка: 1 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладання Договору; 0,75 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше); знижена % ставка 1% в день.

Також Додатковою угодою №1 від 21.01.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1491-9995 від 02.01.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 6300 грн.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов, укладеного Кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов, укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме: отримавши кредитні кошти. Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.

Станом на 27.03.2026 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору становлять 32247,30 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 6300 грн., заборгованості за нарахованими процентами 19885,95 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України 5746,35 грн., заборгованість за комісією - 315 грн.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

08.06.2026 представник відповідача Працевитий Г.О. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування заперечень посилається на те, що з 03.05.2025 ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання 1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у зв`язку з чим відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нараховані після початку служби проценти за користування кредитом та проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, підлягають списанню. Крім того, відповідач вважає незаконним включення до складу заборгованості комісії за надання кредиту, оскільки умови договору щодо її сплати суперечать законодавству про захист прав споживачів та є нікчемними. Також відповідач просить зарахувати раніше сплачені ним суми процентів і комісії в рахунок погашення основної суми боргу.

09.06.2026 представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, у якій просить застосувати наслідки недійсності умов кредитного договору щодо сплати комісії за видачу кредиту, визнати неправомірними дії кредитодавця з її нарахування та зобов`язати позивача здійснити перерахунок заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що кредитний договір, укладений між сторонами, не містить опису послуг з надання кредиту та обгрунтованого розрахунку вартості таких послуг, що зумовлювало б стягнення комісії, а матеріали справи не містять доказів надання послуг з обслуговування кредитної заборгованості, консультаційних послуг, інформаційної підтримки тощо як періодичності, так і чіткого переліку. Наголошує, що нарахування комісії за видачу кредиту суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування, а тому є нікчемною і не може включатися до складу заборгованості. Також зазначає, що сплачені ним суми комісії підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу.

29.06.2026 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) адвокат Кодь В.О. подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. В обгрунтування заперечень посилається на те, що комісія за видачу кредиту прямо встановлена у п.4.11 кредитного договору у розмірі 5%, що входить у сукупну вартість кредиту. Зокрема, інформація щодо комісії за видачу кредиту наведена в паспорті споживчого кредиту та Додатку №2 до Договору про відкриття кредитної лінії №1491-9995 від 02.01.2025.

Наголошує, що ОСОБА_1 був ознайомлений із умовами договору в тому числі із загальною вартістю кредиту, що в себе включає комісію за видачу кредиту, а тому визнати п.4.11 кредитного договору та п.2.6 додаткової угоди до кредитного договору нікчемним (не дійсним) немає підстав.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то зазначає, що у зустрічній позовній заяві вказано, що ОСОБА_1 понесено витрати на правничу допомогу, однак будь-яких документів, які б свідчили, що ним було здійснено оплату за договором про надання правничої допомоги не надано.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.05.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.

27.05.2026 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.05.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

08.06.2026 представником відповідача Працевитим Г.О. подано до суду відзив на позовну заяву.

09.06.2026 представником відповідача подано до суду зустрічну позовну заяву.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.06.2026 зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» об`єднано в одне провадження з первісним позовом та здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільної справи в розгляд справи за правилами загального позовного провадження

29.06.2026 представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) адвокатом Кодь В.О. подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву.

04.09.2026 представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 02.01.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1491-9995.

На офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (creditkasa.com.ua), у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме: Договір кредиту; Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з надання розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

З п.2.2. Договору вбачається, що кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом, комісію за видачу кредиту та інші платежі у порядку, передбаченому Договором.

Відповідно до п.3.1 Договору про відкриття кредитної лінії №1491-9995, договір укладений сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.3.2, для укладання договору позичальник надав кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця усіх граф відповідної форми.

Відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор А9609, для підписання вищевказаного кредитного договору.

Відповідно до п.3.10, укладаючи договір, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 визнали усі документи (в тому числі договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.

Підписуючи цей Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердив свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами Договору та Правил.

Відповідно до умов Кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5700 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період 5 днів.

Відповідно до умов укладеного Кредитного договору, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме: отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.

У п.4.10. Договору вказано, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Відповідно до п.4.11. Договору, комісія за видачу кредиту становить 5% від суми виданого Кредиту.

Згідно із п.4.14. Договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 3737,97 процентів.

У п. 4.15. Договору вказано, що орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору складає 24153,75 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту та проценти за користування Кредитом.

Як вбачається з п.4.16. Договору, денна процентна ставка на дату укладення Договору складає 0,887% процентів.

Згідно із п.4.17. Договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Договору складають 18453,75 грн. та включають у себе проценти за користування Кредитом та комісію за видачу Кредиту.

В п.5.1. Договору зазначено, що ОСОБА_1 зобов?язався повернути Кредитодавцю отриманий Кредит в останній календарний день Строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого Кредиту на банківський рахунок Кредитодавця.

Згідно із п.8.3. Договору, у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець, має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена в п.4.13. Договору.

Відповідно до п.10.1. Договору, позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п.10.2, 10.3 Договору, користується програмами лояльності Кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування Кредитом з урахуванням наступного: Знижена процентна ставка становить 1% за кожен день користування Кредитом до 180 (сто вісімдесятого) дня користування Кредитом (включно), яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом за умови своєчасного і належного виконання Позичальником умов Договору щодо оплати Кредиту та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

21.01.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода №1 від 21.01.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1491-9995 від 02.01.2025.

Згідно з п.2.1. Додаткової угоди, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 6300 грн.

Як вбачається з Довідки про перерахування суми кредиту №1491-9995 від 02.01.2025, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало своє зобов`язання перед відповідачем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 5700 грн. та 6300 грн. на картку № НОМЕР_2 .

Відповідач порушив визначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього станом на 27.03.2026 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору становлять 32247,30 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 6300 грн., заборгованості за нарахованими процентами 19885,95 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України 5746,35 грн., заборгованість за комісією - 315 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо частини позовної вимоги про стягнення процентів у розмірі 19885,95 гривень за договором, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з пунктом 19 частини першої статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 760/15915/16 (провадження № 61-17233 св 18) зроблено висновок, що «згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.05.2022 справа № 336/512/18, з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємством, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідачем ОСОБА_1 долучено Довідку від 23.03.2026 №2927, виданою Начальником відділення кадрової роботи секції персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , а також Посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого 13.05.2025, Первинною медичною картою форми 100 щодо обставин поранення/травми від 30.04.2026.

Встановлено, що з 03.05.2025 ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця, тому з цього часу йому не нараховуються проценти за користування кредитом. А нарахування відсотків здійснюється виключно за період з 02.01.2025 по 02.05.2025, що становить 7 133,28 грн.

Щодо частини позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 5746,35 гривень, суд зазначає наступне.

З статті 625 ЦК України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вищевказане, стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, що становить 5746,35 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо частини позовної вимоги про стягнення комісії за договором у розмірі 315 гривень, суд зазначає наступне:

На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту більше одного місяця.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19), «у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорі не вказано за яку саме послугу позивач встановив комісію.

Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21).

Аналізуючи умови договору, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, а відтак суд прийшов до переконання про те, що відповідач не зобов`язаний сплачувати таку комісію у розмірі 315 гривень, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 було погашено нараховані відсотки річних по ст.625 ЦК України, у розмірі 202,92 грн. Оскільки позов у даній частині не підлягає задоволенню, то дана сума підлягає зарахуванню в погашення тіла кредиту.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц зроблено висновок, що «нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує позивач».

Таким чином, оскільки умови щодо нарахування комісії за надання кредиту є нікчемними, сплачену ОСОБА_1 комісію у розмірі 285 грн підлягає зарахуванню в погашення тіла кредиту.

Для уникнення подвійного стягнення, оскільки суд, будучи позбавленим права виходу за межі заявлених вимог, водночас з метою недопущення порушення права Відповідача, суд вважає за необхідне здійснити зарахування сплаченого останнім комісії у розмірі 285 грн. та процентів, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 202,92 грн., у рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту).

З огляду на зазначене, з Відповідача слід стягнути заборгованість по тілу кредиту у розмірі 5812,08 грн. (6300-285-202,92=5812,08), а також нараховані відсотки за період з 02.01.2025 по 02.05.2025 у розмірі 7133,28 грн. Загалом з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за кредитним договором №1491-9995 від 02.01.2025 в розмірі 12945,36 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів, застосування наслідків недійсності правочину, зобов`язання вчинити дії підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду з даним позовом позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що розмір судових витрат у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви, понесених Позивачем, становить 1068,79 грн.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 01.06.2026 між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «Юкронсалт» Геннадія Працевитого» було укладено договір про правову допомогу, за яким адвокату було доручено здійснення представництва та захисту інтересів клієнта по справі №442/3865/26.

Пунктом 2 додаткового договору до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2026 р. було узгоджено вартість послуг: складення та направлення відзиву на позовну заяву, зустрічної позовної заяви 5000,00 грн.; участь адвоката в судовому засіданні 2000,00 грн.

Пунктом 3.1. додаткового договору до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2026 р. було визначено гонорар адвоката за ведення справи: 10% від суми, на яку було зменшено борг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Аналогічну правову позицію виклав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року (єдиний унікальний номер справи: №275/150/22).

Згідно із п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що розмір судових витрат у виді витрат на правову допомогу, понесених Відповідачем, становить 5953,46 грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, суд вважає, що з позивача необхідно стягнути на користь відповідача понесені судові витрати у розмірі 4884,67 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1491-9995 від 02.01.2025 у розмірі 12945,36 (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень 36 коп.) гривень.

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити частково.

Застосувати наслідки недійсності пункту 4.11 Договору про відкриття кредитної лінії № 1491-9995 від 02.01.2025 р., Розділу 4 Паспорту споживчого кредиту, пункту 2.6 Додаткової угоди до Договору про відкриття кредитної лінії №1491-9995 від 02.01.2025 р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 .

Визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» щодо нарахування комісії на підставі пункту 4.11 Договору про відкриття кредитної лінії № 1491-9995 від 02.01.2025 р., Розділом 4 Паспорту споживчого кредиту, пункту 2.6 Додаткової угоди до Договору про відкриття кредитної лінії №1491-9995 від 02.01.2025 р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 .

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в користь ОСОБА_1 4884,67 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 67 коп.) понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ- 38548598, адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 04.09.2026.

Суддя Павлів З.С.