Рішення № 139467323, 04.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/676/26

Провадження № 2/302/442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

04.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 06 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 754440055, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн.

За твердженням позивача, кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Представник позивача зазначила, що з метою отримання кредиту відповідач самостійно зареєструвався на офіційному вебсайті первісного кредитора, створив особистий кабінет, заповнив заявку на отримання кредиту, зазначив свої персональні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та реквізити банківської картки, пройшов процедуру верифікації, ознайомився з умовами кредитування та погодився з ними.

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MQYZ-3727, який був направлений на зазначений ним засіб зв`язку.

На думку позивача, вчинені відповідачем дії свідчать про його вільне волевиявлення на укладення кредитного договору та досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, у тому числі розміру кредиту, строку та порядку його повернення, розміру і порядку сплати процентів.

Позивач зазначив, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн на зазначену ним банківську картку. На підтвердження факту видачі кредиту до позовної заяви долучено платіжний документ, довідку та письмові пояснення первісного кредитора щодо перерахування коштів.

При цьому з метою отримання додаткових доказів щодо належності відповідачу платіжної картки та факту зарахування на неї кредитних коштів представником позивача направлявся адвокатський запит до банку-емітента. Оскільки відповідні відомості становлять банківську таємницю та отримані не були, позивач одночасно з позовною заявою подав клопотання про витребування відповідних доказів судом.

Щодо переходу права вимоги представник позивача зазначила, що 01 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/2.

Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор зобов`язався відступити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному Реєстрі прав вимоги.

01 жовтня 2024 року сторонами договору факторингу підписано Реєстр прав вимоги, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло, зокрема, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 754440055 від 06 серпня 2024 року.

Позивач також зазначив, що виконання договору факторингу в частині надання фінансування підтверджується відповідним повідомленням про сплату фінансування.

Надалі, 04 грудня 2025 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/1225-01.

Згідно з умовами цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 04 грудня 2025 року та Акта приймання-передачі цього реєстру до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 754440055 у загальному розмірі 17 925,00 грн.

За твердженням позивача, належність йому права вимоги підтверджується договором факторингу № 04/1225-01 від 04 грудня 2025 року, витягом із Реєстру прав вимоги № 2 від 04 грудня 2025 року, Актом приймання-передачі Реєстру прав вимоги та платіжним документом про надання фінансування.

Позивач зазначив, що відповідно до розрахунків заборгованості, складених первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», а також виписки з особового рахунку відповідача, загальна заборгованість за кредитним договором становить 17 925,00 грн, з яких:

5 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

10 425,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;

2 500,00 грн заборгованість за штрафними санкціями;

заборгованість за комісією відсутня.

Разом із тим позивач наголосив, що вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 500,00 грн у межах цього позову не заявляє.

Таким чином, предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 15 425,00 грн, яка складається з 5 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 10 425,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Представник позивача також зазначила, що після переходу права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» будь-яких платежів від відповідача на погашення заборгованості не надходило, а сам позивач додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснював.

Посилаючись на положення статей 512, 514, 525, 526, 530, 599, 610612, 625, 1050, 1054, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, представник позивача просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 754440055 від 06 серпня 2024 року у розмірі 15 425,00 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 10 425,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно визначено, що формування та зберігання матеріалів справи здійснюються у змішаній формі паперовій та електронній.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року суд витребував докази.

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року постановлено продовжити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася. У позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки належним чином повідомленого відповідача.

20 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Кукси Карини Олександрівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що сторони проводять переговори щодо мирного врегулювання спору та можливого укладення мирової угоди.

У зв`язку з надходженням зазначеного клопотання судове засідання, призначене на 21 липня 2026 року, було відкладено.

З метою з`ясування результатів проведених сторонами переговорів та визначення подальшого руху справи 05 серпня 2026 року суд направив представнику позивача запит про надання інформації щодо стану врегулювання спору та подальших процесуальних намірів позивача. Відповідно до довідки про доставку електронного документа зазначений запит було доставлено до електронного кабінету представника позивача 05 серпня 2026 року.

Оскільки відповіді на вказаний запит до суду не надійшло, 21 серпня 2026 року суд повторно звернувся з відповідним запитом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» та його представника Кукси Карини Олександрівни, запропонувавши повідомити, чи досягнуто сторонами домовленостей щодо врегулювання спору та чи має позивач намір подати мирову угоду, заяву про відмову від позову, заяву про залишення позову без розгляду або інший процесуальний документ.

Згідно з довідкою про доставку електронного документа повторний запит доставлено до електронного кабінету представника позивача 21 серпня 2026 року.

Проте станом на дату розгляду справи будь-якої відповіді на запити суду, мирової угоди, заяви про відмову від позову, заяви про залишення позову без розгляду чи інших процесуальних документів, які б свідчили про врегулювання спору або зміну процесуальної позиції позивача, до суду не надійшло.

За таких обставин підстав вважати, що позивач відмовився від позову, змінив його предмет чи підстави або що спір між сторонами врегульовано, матеріали справи не містять. Отже, позовні вимоги залишаються підтриманими у заявленому обсязі, а повідомлений раніше намір сторін врегулювати спір мирним шляхом сам по собі не є підставою для подальшого відкладення розгляду справи та не перешкоджає її вирішенню по суті.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи він був належним чином повідомлений шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі Судової влади України.

З огляду на те, що представник позивача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, а відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, повторно у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив та відзиву на позов не подав, суд відповідно до статей 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України дійшов висновку про наявність правових підстав для проведення заочного розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 06 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 754440055 в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MQYZ-3727, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн.

Договором визначено строк кредитування до 1826 днів, а дисконтний період користування кредитом становив 20 днів із можливістю його продовження та поновлення у випадках та на умовах, передбачених договором. Умовами договору також визначено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами.

На підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов`язань матеріали справи містять платіжні документи, довідку та письмові пояснення первісного кредитора щодо перерахування кредитних коштів.

Крім того, на виконання ухвали суду Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та підтверджено успішне зарахування на зазначену платіжну картку в період з 06 серпня 2024 року по 11 серпня 2024 року грошових коштів у сумі 5 000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що первісний кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01 жовтня 2024 року, тобто на дату першого відступлення права вимоги, заборгованість відповідача за кредитним договором становила 11 700,00 грн та складалася із 5 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 4 200,00 грн заборгованості за процентами та 2 500,00 грн штрафних санкцій.

Судом також установлено, що 01 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/2, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у Реєстрі прав вимоги.

Витягом із Реєстру прав вимоги підтверджується, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 754440055. Факт виконання сторонами зазначеного договору факторингу підтверджується також документами щодо сплати фінансування.

Із розрахунку заборгованості, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», убачається, що після набуття права вимоги за кредитним договором нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов договору, а 23 грудня 2024 року їх нарахування було припинено.

Станом на 04 грудня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становив 17 925,00 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 10 425,00 грн заборгованість за процентами та 2 500,00 грн штрафні санкції.

04 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/1225-01, на підставі якого право грошової вимоги за договором кредитної лінії № 754440055 перейшло до позивача.

Перехід права вимоги підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги № 2 від 04 грудня 2025 року, Актом приймання-передачі Реєстру прав вимоги та платіжною інструкцією про здійснення фінансування за відступлені права вимоги.

Відповідно до виписки з особового рахунку за договором кредитної лінії № 754440055 станом на 18 березня 2026 року заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» становила 17 925,00 грн, у тому числі 5 000,00 грн простроченої заборгованості за основною сумою кредиту, 10 425,00 грн простроченої заборгованості за процентами та 2 500,00 грн штрафних санкцій.

Разом із тим позивач у межах цього позову заявив вимоги лише про стягнення 5 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 10 425,00 грн заборгованості за процентами, не заявляючи вимог про стягнення штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

За змістом статей 626, 628, 638 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Правові засади укладення електронних правочинів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 3 цього Закону електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформленою в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною. Відповідь особи про прийняття пропозиції може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення інших дій, які відповідно до інформаційної системи вважаються прийняттям пропозиції. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріали справи містять договір кредитної лінії № 754440055 від 06 серпня 2024 року, паспорт споживчого кредиту, відомості щодо порядку укладення договору, інформацію про його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MQYZ-3727, а також документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів.

Сукупність зазначених доказів свідчить про те, що відповідач пройшов передбачену кредитодавцем процедуру ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі, погодився з умовами кредитування, підписав договір кредитної лінії електронним підписом одноразовим ідентифікатором та після його укладення отримав кредитні кошти на належну йому платіжну картку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір кредитної лінії № 754440055 від 06 серпня 2024 року укладений сторонами у передбаченій законом електронній формі, а його укладення та належне виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів підтверджуються належними та допустимими доказами.

Доказів недійсності кредитного договору або правочинів щодо відступлення права вимоги, а також обставин, які відповідно до закону свідчили б про їх нікчемність, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із досліджених судом доказів убачається, що первісний кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо не виконав зобов`язання у встановлений договором або законом строк.

За змістом частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на момент переходу права вимоги до позивача утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 925,00 грн, яка складалася з 5 000,00 грн основного боргу, 10 425,00 грн процентів за користування кредитом та 2 500,00 грн штрафних санкцій.

Разом із тим відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог. Оскільки позивач вимог про стягнення 2 500,00 грн штрафних санкцій не заявив, питання щодо їх стягнення судом не вирішується.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині заявлених до стягнення процентів узгоджується з умовами укладеного сторонами договору кредитної лінії.

Судом установлено, що сторони погодили строк кредитування до 1826 днів, при цьому дисконтний період користування кредитом становив 20 днів із можливістю його продовження та поновлення, а умовами договору передбачено нарахування процентів за кожний день фактичного користування кредитними коштами відповідно до визначених договором процентних ставок.

Із розрахунків заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися відповідно до погоджених сторонами умов договору та їх нарахування було припинено 23 грудня 2024 року, після чого нових процентних нарахувань за кредитним договором не здійснювалося.

Отже, заявлена до стягнення сума процентів сформована в межах строку кредитування, установленого договором, та не охоплює період після його закінчення.

Відповідач не подав суду доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів, іншого розміру заборгованості або неправильності здійсненого позивачем розрахунку.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Матеріалами справи підтверджується, що 01 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/2, відповідно до якого право вимоги за договором кредитної лінії № 754440055 від 06 серпня 2024 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС».

Надалі, 04 грудня 2025 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/1225-01, за яким право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до позивача.

Послідовність та безперервність переходу права вимоги підтверджуються договорами факторингу, витягами з реєстрів прав вимоги, Актом приймання-передачі Реєстру прав вимоги та доказами здійснення фінансування.

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання повідомлення про відступлення права грошової вимоги. Водночас неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє самого грошового зобов`язання та не впливає на дійсність переходу права вимоги. У такому разі виконання боржником зобов`язання первісному кредитору вважалося б належним виконанням.

Доказів здійснення відповідачем після відступлення права вимоги платежів на користь первісного або наступних кредиторів матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» у встановленому законом порядку перейшло право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 754440055 від 06 серпня 2024 року.

Оскільки позивач довів факт укладення кредитного договору, фактичного надання відповідачу кредитних коштів, належного переходу до нього права вимоги за спірним зобов`язанням та наявність непогашеної заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, а відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог не подав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 5 000,00 грн основного боргу та 10 425,00 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії № 754440055 від 06 серпня 2024 року у загальному розмірі 15 425,00 грн, яка складається з 5 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 10 425,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду до нього, акт приймання-передачі наданих послуг, який містить перелік виконаних адвокатом робіт та їх вартість, а також документи, що підтверджують повноваження адвоката.

Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати, суд враховує характер і складність спору, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, перелік виконаних процесуальних дій, а також те, що підготовка позову потребувала опрацювання документів щодо укладення електронного кредитного договору, дослідження послідовного переходу права вимоги за двома договорами факторингу, підготовки адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є документально підтвердженим, пов`язаним із розглядом цієї справи та співмірним із характером і обсягом виконаної адвокатом роботи.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання повторно не з`явився, заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу не висловив та клопотання про їх зменшення не заявив.

За таких обставин, з урахуванням положень статей 137 та 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7681, 89, 133, 137, 141, 258259, 263265, 268, 273, 280283, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) заборгованість за договором кредитної лінії № 754440055 від 06 серпня 2024 року у розмірі 15 425,00 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста двадцять п`ять гривень 00 копійок), яка складається з:

5 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту;

10 425,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Пухальський С. В.