Ухвала суду № 139465912, 03.09.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7750/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03 вересня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за весь час затримки при звільненні,

встановила:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати за три місяці і 16 днів у розмірі 82 000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 21 881,35 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період з 23.06.2026 року по 28.08.2026 року в розмірі 50 139,74 грн.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшла висновку, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Дотримання вимог ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Крім цього, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, зі змісту наведеного положення ст. 95 ЦПК України вбачається, що засвідчення відповідності оригіналу документа можливе лише при наявності в особи, яка засвідчує такого оригіналу, і відповідно оригінал документа має знаходитися в особи на дату такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом від 01.07.2020 року № 144 Державного підприємства «Український науково-дослідний і начальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» з наданням чинності з 01 вересня 2021 року на заміну ДСТУ 4163-2003.

Пунктом 5.26 зазначеного Національного стандарту визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.10.2020 року у справі № 910/8794/17.

Як убачається з копій заяви та доданих до неї документів для сторін і суду, поданих позивачем на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України, такі копії не засвідчені відповідно до вимог ст. 95 ЦПК України, а саме на них відсутня дата засвідчення копій.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак, всупереч вказаним вимогам, матеріали позову не містять жодних доказів щодо розміру заробітної плати позивача під час перебування у трудових відносинах із відповідачем, доказів невиплати відповідачем заробітної плати позивачу та існування заборгованості у вказаному позивачем розмірі.

Крім того, суду надано докази направлення відповідачу досудової вимоги про виплату заробітної плати, однак зазначену вимогу скеровано ОСОБА_2 , а не позивачем ОСОБА_1 .

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 175 ЦПК України разі предёявлення фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову, а у ч. 8 ст. 177 ЦПК України в редакції Закону від 07.04.2026 року, що набрав чинності у цій частині 24.04.2026 року, вказано, що у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Вказана вимога позивачем також не виконана.

Крім цього, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Так, у позовній заяві разом із вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

При зверненні із даним позовом до суду позивач покликається на ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Водночас, згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 30.01.2019 року в справі № 910/4518/16, від 10.01.2019 року у справі № 728/2955/18 за змістом приписів ст. ст. 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Вимоги про стягнення середнього заробітку та про відшкодування моральної шкоди, визначені у грошовому вимірі, є майновими вимогами, а тому судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц та ухвалі КЦС ВС від 08 липня 2020 року у справі № 213/4130/19.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, за предёявлення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі, визначеному законом для позовної заяви майнового характеру за наступними реквізитами:

Отримувач ГУК Львiв/Залізничнийр-н/22030101,код отримувача/кодза ЄДРПОУ/- 38008294, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA418999980313101206000013951, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Залізничний районний суд м. Львова (назва суду, де розглядається справа) та надати суду належне підтвердження такої сплати.

При цьому суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява № 12964/87). Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).

Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків такої.

На підставі викладеного, керуючисьст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

постановила:

позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за весь час затримки при звільненні залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Постигач О. Б.