Рішення № 139465558, 03.09.2026, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/2341/25

Провадження № 2/306/315/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретарів судового засідання Сова-Фафула А.Я.

Мігалко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Моторного (Транспортного) бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся з названим позовом посилаючись на те, що 29.09.2023 року, близько 17:20, у м. Свалява Закарпатської області по вул. Першотравнева, неподалік будинку N?137а, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_3 , який керуючи автомобілем марки «SEAT ALHAMBRA», р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , котрий отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер того ж дня в реанімаційному відділенні КНП «Свалявська міська лікарня». За фактом ДТП слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N?12023070000000288. Зазначає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що причиною виникнення ДТП стали дії велосипедиста ОСОБА_4 , який, рухаючись у зустрічному напрямку, раптово змінив напрямок руху, чим створив аварійну ситуацію. Згідно з висновками проведених у справі експертиз, водій автомобіля «SEAT ALHAMBRA» ОСОБА_5 в момент виникнення небезпеки не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста шляхом застосування екстреного гальмування. Оскільки цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу марки «SEAT ALHAMBRA», р.н. НОМЕР_1 , на момент вчинення ДТП не була застрахована, відшкодування шкоди покладається на МТСБУ. Зазначає, що 19.11.2025 року представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся в порядку визначеному Законом №1961-IV із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідач визнав подію страховим випадком та погодив виплату відшкодування шкоди у розмірі 15 700,00 грн, що відповідає витратам на поховання (згідно з наданими чеками). Водночас, вимогу позивача про виплату страхового відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, у розмірі 241200,00 грн, відповідач залишив без задоволення. Жодного обґрунтування причин відмови у виплаті цієї частини відшкодування у листі не зазначено. Фактична виплата лише витрат на поховання та ігнорування законної вимоги про виплату відшкодування по втраті годувальника свідчить про невизнання відповідачем свого обов`язку щодо цієї частини виплат, що і стало підставою для звернення до суду. Просить стягнути з Моторного (Транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 - 241 200,00 грн. страхового відшкодування пов"язаного із втратою годувальника та 42 392,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому відзиві представник відповідача - МТСБУ у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на відсутність доказів того, що потерпілий ОСОБА_4 утримував на момент смерті дружину (позивача) у матеріалах справи. Акт який фіксує показання сусідів, на думку представника, не є належним доказом, оскільки він виготовлений стороною позивача самостійно, а медична документація позивача не підтверджує обставини, що входять до предмету доказування оскільки з наданих документів вбачається, що позивач має понолітніх дітей, і перебуває у них на утриманні. Позивачем надано довідку про те, що вона має право на отримання пенсії по втраті годувальника, однак не надано документу, який засвідчує, отримання такої пенсії адже Пенсійний фонд України уповноважений засвідчити факт перебування на утриманні у даному випадку. Також вважає, що враховуючи виконаний адвокатом обсяг роботи (наданих послуг), обставини справи, її складність та ціну позову, витрати на правову допомогу є завищеними та такими що не відповідають складності справи, а тому в разі задоволення позову судом підлягають зменшенню. Також просить стягнути на користь МТСБУ понесені судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 2000 грн.(а.с.95-112)

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якому представник просить аргументи викладені у відзиві відповідача визнати необгрунтованими та відхилити, відмовити у задоволенні вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. Просить розгляд справи провести за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги викладені у позовній заяві задовольнити в повному обсязі. (а.с.115-122)

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 03.03.2026 року заяву предстанвика ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задоволено, залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 . (а.с.136)

Представником третьої особи Новіковою І.С. подано до суду пояснення щодо позову та відзиву, в яких представник вказує про те, що з постанови про закриття кримінального провадження від 30.04.2024 року у кримінальному провадженні №12023070000000288 від 30.09.2023 року вбачається що, із технічної точки зору в діях ОСОБА_4 , як учасника дорожнього руху, наявна невідповідність технічним вимогам п. 10.1 ПДР України, з посиланням на термін «дати дорогу» недотримання яких в своїй сукупності, знаходяться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. У свою чергу в діях водія ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Отже, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки; при цьому, дії водія автомобіля «SEAT» моделі «ALHAMBRA», р.н.з. НОМЕР_1 під час ДТП були правомірними, а дії ОСОБА_4 , який керував електричним велосипедом, були неправомірними та з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку зі спричиненням ДТП. Враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, заявлена в позові шкода завдана з вини лише особи, якій завдано шкоди, а тому така відшкодуванню не підлягає ані іншим учасником ДТП, ані МТСБУ. (а.с.152-155).

Представником позивача подано відповідь на пояснення третьої особи, в яких представник вказує, що відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати діяльність, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших. Доводи третьої особи щодо віднесення електровелосипеда «Tornado» до джерела підвищеної небезпеки, на думку представника, є необґрунтованими, оскільки сам факт наявності допоміжного електродвигуна не свідчить про неможливість повного контролю за таким транспортним засобом та не може автоматично прирівнювати його за рівнем небезпеки до автомобіля. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 не була застрахована, обов`язок із відшкодування майнової шкоди (втрати годувальника) лягає на МТСБУ в силу прямої вказівки Закону. (а.с.166-171).

Учасники судового провадження у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у поданій ним відповіді на пояснення третьої особи просив розгляд справи провести за відсутності позивача, позовні вимоги викладені у позовній заяві задовольнити в повному обсязі. (а.с.169).

Представник відповідача МТСБУ - Висоцька Х.О. подала до суду заяву в якій зазначила про зайнятість в іншому судовому процесі, тому просила розгляд справи провести у її відсутності, правову позицію викладену у відзиві підтримала та просила її врахувати. (а.с.175-178).

Представник третьої особи Новікова І.С. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, у задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав наведених у заперечення третьої особи на позовну заяву. (а.с.173-174).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що 29.09.2023 року близько 17:20, у м. Свалява Закарпатської області по вул. Першотравнева, неподалік будинку №137а, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю водія ОСОБА_3 , який керуючи автомобілем марки «SEAT ALHAMBRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з електровелосипедом марки "Tornado" під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався по правій стороні в зустрічному напрямку по ходу руху транспортного засобу та змінив напрямок свого руху з права на ліво відносно руху транспортного засобу. ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер того ж дня, 29.09.2023 року, в реанімаційному відділенні КНП «Свалявська міська лікарня».

Згідно постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N?12023070000000288 від 30.09.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України закрито в зв"язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України (а.с.23-32).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03.10.2023 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №234 від 03.10.2023 року проведений Свалявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. (а.с.33).

Позивачем, 20.11.2025 року, надіслано відповідачу МТСБУ повідомлення про ДТП. (а.с.36).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 уклали такий 03.11.1979 року. (а.с.39-42).

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 від 25.10.2017 року та довідки про доходи №6784 7672 0340 2744, позивач ОСОБА_1 являється пенсіонером та отримує пенсію за віком. (а.с.43,50).

Відповідно до акту від 21.12.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_1 потребувала утримання та перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (який проживав з нею), засвідченого показами свідків ОСОБА_8 , мешк. АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 , мешк. АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 , мешк. АДРЕСА_4 , ОСОБА_11 , мешк. АДРЕСА_5 (а.с.44,45).

Із виписки із медичної карти амбулаторного хворого наданого Закарпатським центром зору ТОВ "ЗЦМО" вбачається, що ОСОБА_1 має короткозорість високо ступеня, складний короткозорий астигматизм, пресбіопія, переферична дегенерація сітківки на обох очах. (а.с.46-49).

Згідно довідок про доходи наданих ПФУ, сума пенсії виплаченої ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по 31.08.2023 року складає 76131,38 грн., а ОСОБА_4 за період з 01.09.2022 року по 31.08.2023 року 35713,72 грн. За життя ОСОБА_4 працював у ВСП "Свалявський технічний фаховий коледж НУХТ" і за період з січня 2022 року по березень 2023 року його дохід склав 106 266,34 грн. (а.с.50,54-55, 56-58).

Відповідно до повідомлення наданого на адвокатський запит, ГУ ПФУ від 26.11.2025 року, ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку як отримувач пенсії за віком з 18.11.2017 року. Помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Страховий стаж становить 44 р. 5 м. 10 днів, що є достатнім для призначення пенсії по втраті годувальника утриманцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 01.09.2022 р. по 31.08.2023 р. (а.с.51-53, 59).

Цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу марки «SEAT ALHAMBRA», р.н. НОМЕР_1 , на момент вчинення ДТП не була застрахована. (а.с.62).

Вирішуючи питання щодо правової природи спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Перелік видів діяльності, що створюють підвищену небезпеку, наведений у частині першій статті 1187 ЦК України, не є вичерпним.

Верховний Суд у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 дійшов висновку, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Суд встановив, що електровелосипед марки «Tornado», яким керував ОСОБА_4 , обладнаний електричним двигуном та використовувався останнім для пересування під час дорожньо-транспортної пригоди. Отже, діяльність, пов`язана з використанням зазначеного електровелосипеда, є діяльністю, пов`язаною з джерелом підвищеної небезпеки. Таким чином, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки автомобіля «SEAT ALHAMBRA» та електровелосипеда «Tornado».

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

У даному випадку безпосередньо потерпілим унаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки був ОСОБА_4 , який на момент дорожньо-транспортної пригоди керував електровелосипедом.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд встановив, що саме дії ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України та перебували у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, стали причиною її виникнення. При цьому доказів на підтвердження порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, які перебували б у причинному зв`язку з виникненням ДТП та заподіянням шкоди ОСОБА_4 , матеріали справи не містять.

Саме по собі закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 не є підставою для автоматичного висновку про відсутність цивільно-правової відповідальності, однак суд враховує встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди та висновки експертних досліджень щодо механізму її виникнення, дій її учасників і наявності причинного зв`язку між діями ОСОБА_4 та настанням ДТП.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вина у виникненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди належить ОСОБА_4 , тобто особі, якій безпосередньо завдано шкоди, а тому у даному випадку відсутні підстави для покладення на ОСОБА_3 обов`язку з відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 , оскільки встановлено вину лише потерпілого у виникненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1188 ЦК України за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, така шкода їй не відшкодовується.

Вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України, суд виходить із того, що обов`язок МТСБУ здійснити регламентну виплату виникає у випадках та на умовах, визначених законом, та пов`язаний із наявністю передбачених законом підстав для відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин) відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та цим Законом, а якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, застосовуються норми цього Закону.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ст. 36 страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Отже, зазначена норма передбачає можливість здійснення МТСБУ регламентної виплати у випадку заподіяння шкоди незастрахованим транспортним засобом, однак така виплата здійснюється на умовах, визначених законом, та не є самостійною підставою виникнення права на відшкодування шкоди за відсутності передбачених цивільним законодавством підстав для такого відшкодування.

Як встановив суд, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «SEAT ALHAMBRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП не була застрахована. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, а вина у її виникненні встановлена лише за ОСОБА_4 , як особою, якій безпосередньо завдано шкоди.

Оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана ОСОБА_4 внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, за встановленої вини лише самого потерпілого, відшкодуванню не підлягає, правові підстави для покладення на МТСБУ обов`язку з її відшкодування також відсутні.

При цьому питання наявності у ОСОБА_1 статусу особи, яка перебувала на утриманні померлого, а також розмір заявленого до відшкодування майнового збитку у зв`язку з втратою годувальника, не мають визначального значення для вирішення спору, оскільки за встановлених судом обставин відсутня первинна правова підстава для відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог і розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, відповідно до положень статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи, підлягають стягненню з позивача.

Згідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу та ... проведенням експертизи.

За частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат

1) розмір витрат на правничудопомогуадвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а такожвартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовамидоговору про наданняправничої допомогита на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги,встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначеннярозмірувитратна правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальнийопис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповіді на позовну заяву наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи. До таких входять витрати на правничу допомогу на загальну суму 2000,00 грн. гонорар адвоката.

На підтвердження понесення зазначених витрат представником відповідача надано копію договору про надання послуг у сфері права від 12 жовтня 2021 року № 4.1/12-10/2021, укладеного між Моторним (транспортним) страховим бюро України та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП», а також додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої Адвокатському об`єднанню «ІНС.ЛОУ ГРУП» доручено ведення даної справи, а вартість послуг визначено у фіксованому розмірі 2 000,00 грн. (а.с.105-112).

Велика Палата Верховного Суду у рішенні 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного ст. 2, 13 ЦПК України, ст. 16, 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст. 3, 12, 33, 34, 37 «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 1 Закону України «Про страхування» та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Моторного (Транспортного) бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (мешк. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) понесені судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ

СВАЛЯВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ П.І.Уліганинець

03.09.2026 року.