Рішення № 139465011, 03.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11535/26

Провадження № 2/752/10898/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 вересня 2026 року місто Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.,

секретаря судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також позивач/ ОСОБА_1 ), за результатом розгляду якого позивач просить суд: визнати неправомірним складання акту виявлення порушення комісією ТОВ «ХОЛД ГРУП» від 14 квітня 2026 року за вих. № 223 стосовно власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події порушення Правил пожежної безпеки; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ГРУП» здійснити перерахунок та виключити з обліку заборгованість у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, нараховану власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову вказує, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 та 19 лютого 2025 року уклав з ТОВ «ХОЛД ГРУП» договір про надання житлово-комунальних послуг, послуг з управління та обслуговування будинку. 24 квітня 2026 року позивач отримав від відповідача вимогу про сплату заборгованості за житлово-комунальні та додаткові послуги, а після звернення до офісу товариства виявив у поштовій скриньці акт виявлення порушення № 223 від 14 квітня 2026 року. Зазначеним актом комісія ТОВ «ХОЛД ГРУП» дійшла висновку про порушення позивачем вимог пожежної безпеки у зв`язку із заряджанням електромобіля через подовжувач з квартири та застосувала до нього штрафу у розмірі 10 000 грн. Позивач вважає вказаний акт незаконним та безпідставним, зазначаючи, що ним не допущено порушень Правил пожежної безпеки, повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки належать органам ДСНС України, а договір, на його думку, не передбачає можливості застосування до нього штрафних санкцій за таке порушення.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, вказаною ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено та вирішено витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» (ЄДРПОУ 36385304) оригінал договору № 107Б/3/19-02-25 про надання житлових та комунальних послуг, послуг з управління та обслуговування будинку, прибудинкової території та території комплексу разом з усіма підписаними сторонами додатками, що був укладений з ОСОБА_1 19 лютого 2025 року, для огляду судом.

18 червня 2026 року до суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ГРУП» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що між сторонами 19 лютого 2025 року укладено договір № 107Б/3/19-02-25 про надання житлових та комунальних послуг, послуг з управління та обслуговування будинку, прибудинкової території та території комплексу, невід`ємними частинами якого є, зокрема, Правила проживання у Будинку, користування прибудинковою територією, правила, умови та обмеження знаходження на території Комплексу. Відповідач посилався на те, що умовами договору на споживача покладено обов`язок належним чином виконувати умови договору та дотримуватися правил пожежної, газової та електричної безпеки, а Правилами проживання передбачено обов`язок споживача дотримуватися загальних правил експлуатації будинку, об`єктів благоустрою та прибудинкової території, які можуть визначатися виконавцем самостійно у процесі виконання договору.

Також відповідач посилався на наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ГРУП» № 02/1/24 від 02 січня 2024 року, яким заборонено власникам особових рахунків заряджати електромобілі через подовжувач із квартири, нежитлового приміщення чи місць загального користування багатоквартирного будинку та визначено, що для таких цілей підлягають використанню виключно зарядні станції, встановлені на території житлового комплексу. На думку відповідача, 14 квітня 2026 року комісією правомірно зафіксовано факт порушення позивачем установлених правил та на підставі пунктів 6.4-6.6 договору нараховано штраф у розмірі 10 000 грн.

27 липня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив.

03 серпня 2026 року на виконання ухвали суду про витребування доказів на адресу суду від відповідача надійшла належним чином засвідчена копія договору про надання житлових та комунальних послуг, послуг з управління та обслуговування будинку, прибудинкової території та території комплексу.

При цьому, незважаючи на те, що ухвалою суду було витребувано оригінал зазначеного договору для огляду в судовому засіданні, представником відповідача надано його належним чином засвідчену копію. Неможливість надання оригіналу договору представник відповідача обґрунтував тим, що оригінали документів, складених у ході здійснення господарської діяльності товариства, у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану передані на відповідальне зберігання за межі території України, у зв`язку з чим у розпорядженні відповідача наразі перебувають належним чином засвідчені копії відповідних документів.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому за змістом частини шостої цієї статті неподання оригіналу письмового доказу є підставою для неврахування його копії у разі, якщо учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу.

Ураховуючи наведені представником відповідача причини неможливості надання оригіналу договору, належне засвідчення поданої до суду копії, а також відсутність обґрунтованих сумнівів щодо її відповідності оригіналу, суд вважає можливим врахувати зазначену копію договору як письмовий доказ та покласти відомості, що містяться у ній, в основу встановлення фактичних обставин справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 лютого 2025 року.

19 лютого 2025 року між ОСОБА_1 як споживачем та ТОВ «ХОЛД ГРУП» як виконавцем укладено договір № 107Б/3/19-02-25 про надання житлових та комунальних послуг, послуг з управління та обслуговування будинку, прибудинкової території та території комплексу.

Відповідно до пунктів 4.2.1 та 4.2.6 договору споживач зобов`язаний належним чином виконувати умови договору та вимоги законодавства України, а також дотримуватися правил пожежної, газової, електричної безпеки та санітарних норм і правил.

Пунктом 11.16 договору передбачено, що додатками та невід`ємними частинами договору є, зокрема, Правила проживання у Будинку, користування прибудинковою територією, правила, умови та обмеження знаходження на території Комплексу, правила проведення ремонтних робіт, а також Правила в`їзду/виїзду та перебування транспортних засобів на території Комплексу. Пунктом 11.17 Договору передбачено також, що додатками та невід`ємними частинами цього договору автоматично стають заяви-замовлення, правила умови порядки та будь-які інші документи, що укладаються сторонами цього договору під час його дії.

Відповідно до загальних положень Правил проживання такі Правила є обов`язковими для споживача, мешканців будинку та осіб, які перебувають у будинку або на території комплексу. При цьому, пунктом 2.2. Правил проживання встановлено, що мешканці зобов`язані дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної та газової безпеки, санітарних норм і правил, а також вимог інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального забезпечення.

Наказом ТОВ «ХОЛД ГРУП» № 02/1/24 від 02 січня 2024 року «Про заборону зарядки електроавтомобілів через подовжувач з квартири/нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку» заборонено власникам особових рахунків заряджати електромобілі через подовжувач із квартири, нежитлового приміщення чи місць загального користування багатоквартирного житлового будинку та визначено, що для таких цілей підлягають використанню виключно зарядні станції, встановлені на території житлового комплексу. Цим же наказом передбачено доведення його змісту до відома мешканців шляхом розміщення на дошках оголошень та застосування у разі невиконання його вимог відповідальності, передбаченої умовами договорів про надання житлово-комунальних та додаткових послуг.

14 квітня 2026 року комісією у складі головного інженера ОСОБА_4, головного енергетика ОСОБА_2 та майстра дільниці ОСОБА_3 складено акт виявлення порушення № 223, у якому зазначено, що ОСОБА_1 , як споживач квартири АДРЕСА_1 , здійснював заряджання електромобіля через подовжувач із квартири. Комісією такі дії кваліфіковано, зокрема, як порушення абзацу одинадцятого пункту 1.18 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, та на цій підставі, із посиланням на пункти 6.4 та 6.6 договору, до позивача застосовано штраф у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до пункту 6.4 договору за порушення споживачем умов цього договору, правил, вимог та умов, установлених договором, у тому числі додатків до нього, споживач несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій, розмір яких установлюється виконавцем та/або чинним законодавством України.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що кожний факт порушення споживачем умов договору, правил, вимог та умов, установлених договором, у тому числі додатками до нього, фіксується шляхом складання виконавцем акта виявлення порушення, який є підставою для нарахування штрафної санкції.

Згідно з пунктом 6.6 договору за кожний зафіксований факт порушення споживачем умов договору, правил, вимог та умов, установлених договором, у тому числі додатків до нього, виконавець має право стягнути, а споживач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10 000 грн, якщо інший розмір не встановлений договором або окремим рішенням виконавця.

Отже, доводи позивача про відсутність у договорі положень, які взагалі передбачають можливість застосування штрафних санкцій, не узгоджуються зі змістом пунктів 6.4-6.6 договору. Водночас наявність у договорі відповідальності не звільняє сторону, яка посилається на порушення та пов`язує з ним виникнення обов`язку зі сплати штрафу, від доведення самого факту такого порушення та наявності передбачених договором підстав для застосування відповідної санкції.

Відповідно до частин другої, третьої та сьомої статті 55 Кодексу цивільного захисту України діяльність із забезпечення пожежної безпеки та запобігання пожежам є складовою діяльності посадових осіб і працівників суб`єктів господарювання, забезпечення пожежної безпеки покладається, зокрема, на власника об`єкта нерухомого майна та керівника суб`єкта господарювання, а обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в багатоквартирному будинку, крім житлових приміщень та нежитлових приміщень громадського призначення, покладається, зокрема, на управителя багатоквартирного будинку.

З огляду на наведене суд не заперечує право відповідача як особи, яка здійснює управління та обслуговування будинку, вживати в межах наданих йому повноважень організаційних заходів, спрямованих на забезпечення пожежної та електричної безпеки, у тому числі приймати внутрішні організаційно-розпорядчі акти та документально фіксувати обставини, виявлені його працівниками під час експлуатації та обслуговування будинку.

Разом із тим, саме по собі існування у відповідача таких повноважень не означає, що прийнятий ним внутрішній організаційно-розпорядчий акт автоматично створює для співвласника багатоквартирного будинку новий цивільно-правовий обов`язок, який становить умову укладеного між сторонами договору та невиконання якого саме по собі тягне застосування передбаченої договором відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 000 грн.

При цьому обов`язок відповідача вживати заходів із забезпечення пожежної безпеки не є тотожним здійсненню ним державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки. Такий державний нагляд (контроль) відповідно до Кодексу цивільного захисту України є діяльністю уповноваженого центрального органу виконавчої влади, спрямованою на виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у відповідній сфері.

Таким чином, працівники відповідача не були позбавлені можливості скласти акт про виявлені ними фактичні обставини. Однак викладений у такому акті висновок про порушення позивачем конкретної норми Правил пожежної безпеки в Україні сам по собі не має для суду наперед установленого значення та підлягає перевірці при вирішенні спору на підставі наданих сторонами доказів.

Суд звертає увагу, що в акті № 223 відповідач кваліфікував дії позивача як порушення саме абзацу одинадцятого пункту 1.18 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні. Указаною нормою заборонено використання побутових електронагрівальних приладів з порушенням установлених їх виробником правил експлуатації та в місцях (приміщеннях), де їх застосування заборонено.

Водночас фактичні обставини, викладені самим відповідачем в акті № 223, зводяться до здійснення позивачем заряджання електромобіля через подовжувач, прокладений із квартири. Акт не містить відомостей про використання позивачем побутового електронагрівального приладу, про порушення встановлених виробником такого приладу правил його експлуатації або про використання такого приладу у місці (приміщенні), де його застосування заборонено.

Отже, наведений в акті опис поведінки позивача сам по собі не містить фактичних обставин, які б відповідали ознакам порушення тієї конкретної норми Правил пожежної безпеки в Україні, на яку відповідач послався як на підставу застосування до позивача договірної відповідальності.

Крім того, будь-яких інших доказів на підтвердження викладених в акті № 223 обставин та наявності саме порушення вимог пожежної безпеки, зокрема фото- чи відеоматеріалів, технічних документів або інших доказів, які у сукупності з актом давали б можливість встановити конкретні обставини використання позивачем відповідного електричного обладнання та їх відповідність ознакам порушення, визначеного абзацом одинадцятим пункту 1.18 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні, відповідачем суду не надано.

Матеріали справи також не містять даних про визнання позивачем факту вчинення саме того порушення вимог пожежної безпеки, яке відповідач поклав в основу нарахування штрафу. Заперечуючи проти застосованої до нього санкції, позивач послідовно зазначав про відсутність з його боку порушення Правил пожежної безпеки.

Передбачення пунктом 6.5 договору можливості фіксації виконавцем порушення шляхом складення відповідного акта визначає погоджений сторонами порядок документального оформлення виявленого порушення та є підставою для нарахування виконавцем штрафної санкції. Водночас таке положення договору не надає складеному виконавцем акту наперед установленої доказової сили у разі виникнення між сторонами спору щодо наявності самого порушення.

Відповідно до статей 76, 77, 79, 80, 81 та 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, підлягають доведенню цією стороною.

Оцінивши акт № 223 у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, врахувавши відсутність інших доказів, які б у сукупності підтверджували наявність у діях позивача ознак конкретного порушення Правил пожежної безпеки в Україні, а також те, що такі обставини позивачем не визнавалися, суд доходить висновку, що відповідач не довів факту порушення позивачем вимог пожежної безпеки, з яким у даному випадку було пов`язано застосування договірної відповідальності.

При цьому наявність у пункті 4.2.6 договору обов`язку споживача дотримуватися правил пожежної та електричної безпеки судом під сумнів не ставиться. Однак для застосування до позивача відповідальності, передбаченої пунктами 6.4-6.6 договору, відповідач мав довести порушення позивачем відповідного договірного обов`язку. Саме такого порушення належними та достатніми доказами у цій справі не встановлено.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність належно доведеної підстави для нарахування ОСОБА_1 штрафу у розмірі 10 000 грн, у зв`язку з чим вимога про зобов`язання ТОВ «ХОЛД ГРУП» здійснити перерахунок та виключити з обліку відповідну заборгованість підлягає задоволенню.

Водночас вимога про визнання неправомірним самого складення акта виявлення порушення № 223 від 14 квітня 2026 року задоволенню не підлягає. Як установлено судом, відповідач у межах діяльності з управління та обслуговування будинку не позбавлений можливості документально фіксувати фактичні обставини, виявлені його працівниками. Недоведеність у судовому спорі юридичної кваліфікації зафіксованих в акті обставин та відсутність достатніх підстав для застосування на його підставі договірного штрафу не свідчать про неправомірність самого факту складення такого документа.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, а за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення однієї позовної вимоги немайнового характеру, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що відповідає ставці судового збору, встановленій законом за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 549, 611, 626, 627, 629 ЦК України, ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ГРУП» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ГРУП» здійснити перерахунок за особовим рахунком ОСОБА_1 та виключити з обліку заборгованості штрафні санкції у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн, нараховані на підставі акта виявлення порушення № 223 від 14 квітня 2026 року.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірним складення акта виявлення порушення № 223 від 14 квітня 2026 року - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ГРУП» у дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Холд Груп», код ЄДРПОУ: 36385304, адреса: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 3.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03 вересня 2026 року

Суддя І.А. Кирильчук