Рішення № 139464598, 04.09.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2499/26

провадження № 2/619/1668/26

Рішення

іменем України

04 вересня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/2499/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представниця позивача: Крушельницька Д.М.,

представниця відповідача: Жовта А.С. (у режимі відеоконференції).

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у системі «Електронний суд» 14.04.2026 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 13146198 від 09.12.2023 в сумі 78410,90 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 09.12.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1314-6198. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 13146198 від 09.12.2023 становить 78410,90 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 17184,78 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 61226,12 грн.

Представницею відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на підтвердження укладення договору позивач надав його паперову копію з одноразовим ідентифікатором С2495, однак не підтвердив, що цей ідентифікатор був отриманий та використаний саме відповідачем, а також не надав належних даних щодо ідентифікації особи та цілісності електронного документа. Крім того, відсутні належні первинні документи, які б підтверджували фактичне зарахування кредитних коштів саме на рахунок або картку відповідача. Надана позивачем квитанція про переказ через LiqPay, на думку відповідача, не дає можливості ідентифікувати належність платіжного засобу відповідачу. Відповідач також посилається на виписку по картковому рахунку від 22.04.2026, згідно з якою кошти, отримані 09.12.2023 від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором № 1314-6198, були повернуті позивачу в повному обсязі одразу після їх отримання. Отже, свої зобов`язання щодо повернення отриманих коштів виконав, а станом на момент звернення позивача до суду заборгованість була відсутня.

Представницею позивача до суду надано пояснення, у яких вона просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач погодився з умовами договору, зокрема з розміром та порядком нарахування процентів. Договором передбачено стандартну процентну ставку 1,5 % за кожен день користування кредитом та знижену ставку 1,2 % за день, яка могла застосовуватися за умови виконання відповідачем визначених договором умов. Проценти нараховувалися на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування, починаючи з дати видачі коштів до їх фактичного повернення. Окремо позивач заперечує доводи відповідача про те, що повернення ним 20000,00 грн у день отримання кредиту припинило його зобов`язання. Позивач визнає факт повернення коштів, однак зазначає, що відповідач не повідомив кредитодавця про відмову від договору та не подав заяву про дострокове повернення кредиту у передбаченому договором порядку. На думку позивача, саме повернення коштів без відповідного повідомлення не може автоматично вважатися відмовою від договору. Для реалізації такого права відповідач мав окремо повідомити кредитодавця про відмову від договору, а у разі дострокового повернення - звернутися із відповідною заявою. Оскільки таких заяв чи повідомлень відповідач не подавав, позивач вважає, що договірні відносини не були припинені належним чином. Таким чином, позиція позивача зводиться до того, що відповідач отримав кредитні кошти, погодився з умовами договору, а їх подальше повернення в день отримання саме по собі не припинило договір, оскільки відповідач не здійснив передбачених договором дій для відмови від нього або дострокового повернення кредиту. Відтак позивач вважає нарахування передбачених договором процентів та заявленої до стягнення заборгованості обґрунтованим.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України 15.04.2026 судом сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 2606084 щодо місця перебування (проживання) відповідача.

Ухвалою суду від 15.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.05.2026, яке було відкладено: на 24.06.2026 у зв`язку з витребуванням доказів, на 07.07.2026 у зв`язку з ненадходженням витребуваних доказів, на 31.08.2026 у зв`язку з повторним витребуванням доказів та 31.08.2026 здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого в цьому судовому засіданні призначено на 04.09.2026.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, матеріали справи містять заяву, у якій вона просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представниця відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить відмовити у задоволенні позовну в повному обсязі, позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

09.12.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1314-6198, відповідно до умов якого, сума кредиту 20000,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день.

Крім того, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, де зазначені аналогічні умови.

На підтвердження перерахування кредитних коштів надано Довідку про перерахування суми кредиту №1314-6198 від 09.12.2023, відповідно до якої за кредитним договором здійснено видачу 20000,00 грн через платіжну систему LiqPay на картку № НОМЕР_1 . Також надано квитанцію про виплату, згідно з якою 09.12.2023 о 13 год 18 хв проведено операцію на суму 20000,00 грн із призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1314-6198». Платником зазначено УКР КРЕДИТ ФІНАНС B2C, платіжна система - Mastercard.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Як вбачається з розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 13146198 від 09.12.2023 становить 78410,90 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 17184,78 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 61226,12 грн.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, із наданої АТ КБ «Приватбанк» інформації вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є клієнтом Банку та грошові кошти в сумі 2000,00 грн з його карткового рахунку № НОМЕР_3 за 09.12.2023 о 13 год 21 хв були повернуті фінансовій установі «CreditKasa», які раніше були перераховані клієнту 09.12.2023 о 13 год 18 хв 54 с.

Відповідно до пункту 4.6 договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.50% (одна ціла, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою ставкою).

Таким чином, з наведеного положення договору вбачається, що сторони пов`язали право кредитодавця нараховувати проценти не лише з формальним існуванням договору або встановленим ним строком кредитування, а саме з наявністю неповерненої суми кредиту та фактичним користуванням кредитними коштами.

При цьому пунктом 5.4 договору прямо передбачено, що якщо Позичальник має намір повністю достроково повернути Кредит, тобто до закінчення Строку кредитування, Позичальник сплачує у повному обсязі всю суму неповерненого Кредиту, залишок несплаченої комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та залишок несплачених процентів за фактичний строк користування Кредитом за ставкою визначеною умовами даного Договору, тобто за строк з моменту отримання Кредиту до моменту повернення Кредиту Кредитодавцю шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. З дати зарахування коштів на банківський рахунок Кредитодавця у сумі, достатній для повної оплати вказаних вище зобов`язань, Кредит вважається погашеним у повному обсязі, зобов`язання Позичальника за цим Договором припиняються.

Суд зазначає, що умовами договору сторони безпосередньо погодили порядок нарахування процентів у разі дострокового повернення кредиту та визначили кінцевим моментом такого нарахування момент фактичного повернення кредитних коштів.

Сума фактично отриманого відповідачем кредиту становила 20000,00 грн, а сума, повернута ним цього ж дня, також становила 20000,00 грн. Отже, відповідач повернув кредитодавцю всю суму фактично отриманого кредиту. Різниця у часі між зарахуванням кредитних коштів та їх поверненням становить приблизно три хвилини.

Матеріалами справи не підтверджується використання відповідачем кредитних коштів протягом передбачених договором 300 календарних днів або навіть протягом першого 14-денного базового періоду. Навпаки, належними та допустимими доказами підтверджено фактичне повернення всієї суми кредиту в день його отримання.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит.

При цьому споживач у разі дострокового повернення сплачує проценти та інші платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з обслуговуванням кредиту, лише за період фактичного користування кредитом.

Отже, законодавець прямо пов`язує обсяг грошових зобов`язань споживача при достроковому поверненні кредиту з фактичним періодом користування кредитними коштами.

Зазначене відповідає і умовам укладеного сторонами договору.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що позичальник має право у будь-який час повністю або частково достроково повернути отриманий Кредит.

Пунктом 5.4 договору визначено порядок повного дострокового погашення та прямо встановлено, що проценти сплачуються за фактичний період користування кредитом - з моменту отримання кредиту до моменту його повернення кредитодавцю.

Таким чином, право відповідача на дострокове повернення кредиту передбачено одночасно законом та самим договором.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що для дострокового повернення кредиту відповідач був зобов`язаний попередньо повідомити кредитодавця.

Так, пунктом 5.5 договору передбачено, якщо позичальник бажає достроково здійснити повернення частини Кредиту у довільній сумі, позичальник зобов`язаний повідомити Кредитодавця про намір часткового дострокового повернення Кредиту шляхом подання відповідної заяви із зазначенням суми та запланованої дати оплати коштів в порядку, передбаченому п. 6.10. цього Договору. Строк розгляду вказаної заяви Кредитодавцем не повинен перевищувати 3 (три) робочі дні, Кредитодавець не має права відмовити у задоволенні вказаного звернення Позичальника. Про результати розгляду звернення Кредитодавець повідомляє Позичальника будь-яким із способів комунікації, які дозволяють зафіксувати та зберегти зміст повідомлення. При достроковому частковому поверненні Кредиту зобов`язання Позичальника за Кредитом підлягають відповідному коригуванню: з дати, наступної за днем зарахування грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця, але не раніше 3 (третього) робочого дня з дати отримання Кредитодавцем заяви Позичальника про намір часткового дострокового повернення Кредиту, сума неповернутого Кредиту зменшується на суму коштів, зарахованих Кредитодавцем в рахунок оплати суми неповернутого Кредиту. При частковому достроковому поверненні Кредиту сума сплачених Позичальником Кредитору коштів погашає вимоги Кредитодавця зі сплати простроченої заборгованості, повернення суми Кредиту, сплати процентів за Кредитом, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та неустойки в порядку черговості, встановленої Правилами. При частковому достроковому поверненні Кредиту у довільній сумі, рекомендований графік оплат за Договором, який вказаний в п.2.3 цього Договору, змінюється у зв`язку із тим, що рекомендований графік формується із розрахунку повного погашення Кредиту за 10 (десять) Базових періодів Ануїтетними платежами і при цьому у зв`язку із зменшенням суми Кредиту зменшується база нарахування процентів за користування Кредитом протягом Базового періоду, отже Ануїтетний платіж Базового періоду, у якому відбулось дострокове повернення Кредиту у довільній сумі, включатиме у себе менше процентів за користування Кредитом та більшу суму Кредиту. При частковому достроковому поверненні Кредиту у довільній сумі, розмір платежів з повернення суми Кредиту, що передбачений п. 5.1. цього Договору, зміниться у зв`язку із тим, що обов`язок Позичальника повернення суми Кредиту за цим Договором побудований із розрахунку повного погашення Кредиту протягом останніх 8 (восьми) Базових періодів Ануїтетними платежами і при цьому у зв`язку із зменшенням суми Кредиту зменшується база нарахування процентів за користування Кредитом протягом Базового періоду, отже Ануїтетний платіж Базового періоду, у якому виникне обов`язок Позичальника повернути частину суми Кредиту, буде включати у себе менше процентів за користування Кредитом та більшу суму Кредиту.

Водночас пункт 5.4 договору регулює саме повне дострокове повернення кредиту.

При цьому пункт 5.4 не містить вимоги про обов`язкове попереднє повідомлення кредитодавця як умови реалізації позичальником права на повне дострокове повернення кредиту.

Отже, умова пункту 5.5 договору щодо повідомлення про часткове дострокове погашення не може бути автоматично поширена на повне дострокове повернення, врегульоване пунктом 5.4 договору.

Більше того, навіть якщо виходити з можливості встановлення договором обов`язку повідомлення кредитодавця про дострокове погашення, відсутність такого повідомлення сама по собі не створює права кредитодавця нараховувати проценти за період, протягом якого кредитні кошти вже були фактично повернуті.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» проценти при достроковому поверненні сплачуються саме за період фактичного користування кредитом.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором кредиту відповідно до статті 1054 ЦК України кредитодавець надає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому проценти за користування кредитом є платою за можливість правомірного користування позичальником коштами кредитодавця. Так, після 13 год 21 хв 09 грудня 2023 року відповідач уже не мав у своєму розпорядженні кредитних коштів, оскільки повернув кредитодавцю всю суму отриманого кредиту. Отже, після цього моменту відсутній сам об`єкт нарахування процентів за користування кредитом -неповернена сума кредиту.

Суд бере до уваги, що відповідно до пункту 4.6 договору проценти нараховуються: на залишок неповерненої суми кредиту; за кожен день користування кредитом; починаючи з дня видачі кредиту; до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Отже, для нарахування процентів необхідна наявність неповерненого залишку кредиту та відповідного періоду користування ним.

Тому після повернення кредитних коштів залишок неповерненої суми кредиту становив 0,00 грн, а подальше нарахування процентів за користування кредитом не відповідає пункту 4.6 договору.

Знижена процентна ставка відповідно до договору та Додатка № 3 становить 1,20 % за кожен день користування кредитом.

За повний день користування кредитом у розмірі 20000,00 грн сума процентів становила б: 20000,00 грн ? 1,20 % = 240,00 грн.

Водночас зазначене не означає, що кредитодавець набуває право стягувати проценти за всі 300 днів лише тому, що договір формально укладено на такий строк.

Строк кредитування визначає максимальний період, протягом якого кредитні кошти могли перебувати у користуванні відповідача, однак фактичний період користування у цій справі припинився в момент повернення всієї суми кредиту.

Тому нарахування процентів за період після 09.12.2023 є безпідставним.

Позивач не може обґрунтовувати нарахування процентів за перші 14 днів виключно посиланням на те, що Додатком № 3 встановлено базовий період тривалістю 14 календарних днів.

Як убачається з Додатка № 3, за 14-денний період заборгованість за процентами при користуванні всією сумою кредиту становить 3 360,00 грн, що відповідає формулі: 20000,00 грн ? 1,20 % ? 14 днів = 3360,00 грн.

Проте наведена таблиця є графіком платежів за договором за умови продовження користування кредитом протягом відповідного базового періоду.

Вона не змінює положень пункту 5.4 договору про те, що у випадку дострокового повного повернення кредиту проценти сплачуються за фактичний період користування кредитом.

Отже, сам по собі факт визначення графіком першої дати платежу 22.12.2023 не свідчить про те, що відповідач зобов`язаний сплатити проценти за всі 14 днів, якщо кредит був фактично повернутий 09.12.2023. Також, нарахування процентів за 300 календарних днів суперечить встановленим судом фактичним обставинам.

Зокрема, якщо виходити із визначеного позивачем залишку основної заборгованості у розмірі 17000,00 грн, нарахування процентів за 300 днів за ставкою 1,20 % на день становило б: 17 000,00 грн ? 1,20 % ? 300 = 61 200,00 грн.

Проте такий розрахунок фактично передбачає користування відповідачем сумою 17000,00 грн протягом усіх 300 днів.

Докази, наявні в матеріалах справи, спростовують таке користування кредитними коштами. Банківськими документами підтверджено повернення 20000,00 грн у день отримання кредиту, тому розрахунок процентів у сумі, що відповідає нарахуванню за 300 днів, не може бути покладений в основу рішення суду.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За статтею 78 ЦПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування відповідного уявлення про обставини справи.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

За частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести не лише факт укладення кредитного договору та видачі кредиту, а й існування на момент звернення до суду непогашеної заборгованості у заявленому розмірі, правомірність кожної її складової та правильність проведеного розрахунку.

Сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не має наперед установленої сили та підлягає перевірці судом на предмет відповідності умовам договору, фактичному руху коштів та вимогам законодавства.

Судом також встановлено невідповідність між зазначеними позивачем у розрахунку платежами відповідача та інформацією, отриманою безпосередньо від банківської установи.

Позивач посилається на здійснення відповідачем платежів, зокрема 09.12.2023, 22.12.2023, 23.12.2023, 05.01.2024, 06.01.2024, 19.01.2024, 02.02.2024 та 16.02.2024.

Водночас відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» такі платежі відповідачем не здійснювалися. Таким чином, розрахунок позивача містить відомості, які не знаходять підтвердження об`єктивними банківськими даними. За таких обставин суд не може покласти зазначений розрахунок в основу висновку про існування заборгованості відповідача у визначеному позивачем розмірі.

Суд виходить із того, що після повернення 20000,00 грн 09.12.2023 о 13 год 21 хв відповідач перестав користуватися кредитними коштами.

Відповідно до пункту 4.6 договору проценти нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту.

Після повернення всієї суми кредиту такий залишок становив 0,00 грн. Відповідно, починаючи з моменту повернення кредиту, відсутня база для подальшого нарахування процентів за користування кредитом.

Зазначений висновок відповідає також пункту 5.4 договору, за яким при повному достроковому поверненні проценти сплачуються за фактичний період користування кредитом.

Позивач не довів наявності у відповідача непогашеного тіла кредиту після 09.12.2023, а тому не довів і правових підстав для подальшого нарахування процентів.

Разом із тим суд бере до уваги, що відповідно до пункту 4.6 договору проценти нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Отже, договір передбачає нарахування процентів за день видачі кредиту, але припиняє їх нарахування з моменту фактичного повернення всієї суми кредиту.

Враховуючи, що кредит було видано та повернуто 09.12.2023, суд не вбачає правових підстав для нарахування процентів за будь-які наступні календарні дні. Водночас визначаючи конкретний розмір процентів за 09.12.2023, суд враховує, що договором встановлена денна процентна ставка, а не погодинна або похвилинна.

За ставкою 1,20 % на день розмір процентів за один день користування сумою 20000,00 грн становить 240,00 грн.

Проте застосування цієї суми можливе лише за умови, якщо відповідно до погодженого сторонами механізму нарахування один день фактичного користування вважається повним днем для цілей розрахунку.

Самостійне пропорційне зменшення цієї суми до кількості хвилин користування кредитом суд вважає неприпустимим, оскільки такий порядок договором не передбачений.

Відтак суд при вирішенні питання про конкретну суму процентів має виходити виключно з погодженого сторонами способу їх нарахування, не змінюючи його судовим рішенням.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основної суми кредитної заборгованості у розмірі 17000,00 грн та процентів у розмірі 61226,12 грн, нарахованих за період після фактичного повернення кредиту, задоволенню не підлягають.

Щодо процентів за день фактичного отримання кредиту, суд виходить із погодженого сторонами механізму їх нарахування, передбаченого пунктом 4.6 договору. Оскільки договір встановлює ставку 1,20 % саме за кожен день користування кредитом та не передбачає погодинного або похвилинного розрахунку, суд не має правових підстав самостійно встановлювати інший спосіб обчислення.

Відтак за наявності у позовних вимогах окремо заявленої та належним чином обґрунтованої суми процентів за 09.12.2023 суд може вирішити питання про її стягнення в межах суми, яка відповідає умовам пункту 4.6 договору. При цьому така сума в жодному разі не може бути розрахована за 14-денний базовий період, 300-денний строк кредитування або за період після фактичного повернення відповідачем кредитних коштів.

Таким чином, позов підлягає задоволенню лише в тій частині, в якій позивач довів наявність та розмір грошового зобов`язання, що виникло до моменту фактичного повернення кредитних коштів, а в іншій частині позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 240,00 грн, що становить заборгованість за процентами за користування кредитом за 09.12.2023.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають задоволенню частково, в розмірі 0,30%, то розмір сплаченого ними судового збору (2662,40 грн) при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 7,98 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договору про відкриття кредитної лінії № 13146198 від 09.12.2023 в сумі 240,00 грн (двісті сорок гривень 00 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 7,98 грн (сім гривень 98 копійок).

Надіслати учасникам справи копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407,

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко