Постанова № 13946367, 17.02.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2011 року Справа № 2а/2370/4/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача Осадчої Н.М. за довіреністю; відповідача Левенець А.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Вулкан-2»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними дій, податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Вулкан-2»звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкаси про визнання протиправними дій, податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії.

Позивач зазначав, що на підставі акту перевірки від 02.12.2010р. № 7181/15-31/21383790 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010р. № 0017981503/0, яким позивачу визначено зобовязання за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання у вигляді штрафу на суму 40 673 грн. 86 коп. За твердженням позивача спірне податкове повідомлення-рішення є недійсним, оскільки сума штрафних санкцій визначена відповідачем з порушенням вимог законодавства.

На підставі наведених обставин, позивач просив:

-визнати протиправними дії ДПІ у м. Черкаси по нарахуванню штрафних санкцій за порушення строків сплати податкового зобовязання на загальну суму 40673 грн. 86 коп.;

-визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення від 03.12.2010р. № 0017981503/0 на суму 40 673 грн. 86 коп.;

-зобовязати ДПІ у м. Черкаси внести зміни до облікової картки платника шляхом зменшення суми податкового зобовязання (орендної плати за земельну ділянку) та штрафних санкцій, нарахованих на неї.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наголосивши на тому, що дії ДПІ у м. Черкаси щодо донарахування вказаних сум штрафних санкцій є неправомірними, а спірне рішення прийнято без врахувань вимог законодавства і тому є нечинним.

Відповідач позов не визнав із підстав, викладених у запереченні, зокрема, зазначивши, що причиною прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем статті 17 Закону України «Про плату за землю»і платіжної дисципліни зі сплати самостійно узгоджених зобовязань.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ПП «Вулкан-2»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 18.02.1992р. (ідентифікаційний код 21383790).

Спеціальним Законом, що визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року № 2535-XII, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (надалі за текстом «Закон № 2535-XII»).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) плату за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Статтею 2 Закону № 2535-XII визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно статті 5 зазначеного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), що перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 13 цього Закону встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 14 Закону № 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 17 Закону № 2535-XII податкове зобов'язання із земельного податку, а також по сплаті орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до поданої відповідачем 26 січня 2010 р. податкової декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010р., ПП «Вулкан-2» мало сплатити в 2010 р. орендну плату в розмірі 488 086 грн. 28 коп., що відповідає 40 673 грн. 86 коп. щомісячної плати, а за грудень 2010 р. 40 673 грн. 82 коп.

23 липня 2010р. було внесено зміни до договору оренди землі від 22 травня 2006р., зокрема, річна оренда плата за користування земельною ділянкою по вул. Гагаріна, 61 м. Черкаси встановлюється у розмірі від 3% до 12% від її нормативної грошової оцінки.

З огляду на зазначені обставини позивач 29.07.2010р. подав відповідачу уточнюючу декларацію з орендної плати за земельну ділянку, в якій задекларував суму орендної плати за 2010 рік у розмірі 145 122 грн.28 коп., з розбивкою 12 093 грн.56 коп. за місяць.

Відповідно до статті 11 (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

02.12.2010 р. державною податковою інспекцією у м. Черкаси проведено невиїзну документальну перевірку щодо своєчасності сплати узгодженого податковго зобовязання. Перевіркою встановлено порушення платіжної дисципліни щодо визначених строків сплати орендної плати за землю за квітень 2010р. та травень 2010р. Результати перевірки оформлено актом від 02.10.2010р. № 7181/15-31/21383790.

Законом, що установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі за текстом Закон № 2181-III).

Стаття перша Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III та на підставі даних акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010р. № 0017981503/0, яким визначено зобовязання відповідача щодо сплати штрафів у сумі 40 673 грн. 86 коп.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Закону України «Про плату за землю»розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі»орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі. Відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 в порядку статті 14 Закону України «Про оренду землі», розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2010р. № 5-655 призупинено дію п. 2.11 додатку до рішення Черкаської міської ради від 22.04.2008р. № 4-385 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 31.05.2007р. № 2-613 «Про плату за оренду землі» для орендарів, які отримали до 1 січня 2010р. земельні ділянки для розміщення нових або реконструкцію існуючих обєктів і на момент прийняття цього рішення не розпочали будівництво (реконструкцію) або розпочали будівництво (реконструкцію), але не ввели обєкти в експлуатацію на момент прийняття цього рішення. Зазначеним рішенням встановлено, що орендарі, вказані в пункті 1.1 цього рішення (орендарі, які отримали дозвіл на виконання будівельних робіт), до 31 грудня 2011р., але не пізніше прийняття обєкта в експлуатацію, сплачують оренду плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендарі, вказані в пункті 1.2 цього рішення (орендарі, які не отримали дозвіл на виконання будівельних робіт), до 31 грудня 2010р., але не пізніше прийняття обєкта в експлуатацію, сплачують оренду плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Натомість, про зміну істотних умов договору оренди землі від 22.05.2006р. позивачу із пояснень представника у судовому засіданні стало відомо 21.07.2010р., зазначена обставина підтверджується змінами до договору підписаного орендодавцем (Черкаською міською радою) та орендарем (ПП «Вулкан-2»). Інших доказів щодо того, коли саме позивач дізнався про істотні зміни умов договору позивачем суду не надано.

Відповідно до статті ж 30 Закону України «Про оренду землі»зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

При обчисленні і справлянні плати за землю слід враховувати ще й норми Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями), який є спеціальним законом з питань оподаткування, що установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, адже за п.19.6. закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує, правило дії нормативно-правового акта в часі і зазначає, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).

У цьому контексті суд зазначає, що оскільки підписані позивачем зміни умов договору від 22.05.2006р. відбулися 21.07.2010р., а уточнююча декларація подана позивачем 29.07.2010р., то відповідач мав законні підстави вживати заходи реагування щодо несплачених узгоджених сум податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом №2181. Оскільки, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", із змінами, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (у тому числі уточненому розрахунку) податкове зобов'язання вважається узгодженим від дня подання такої податкової декларації.

Наказом ДПА від 30.09.2010р. № 756 "Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо подачі уточнюючих розрахунків платниками податків" закріплено, якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації (стаття 15 цього Закону), та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені, з погашенням суми недоплати та штрафу у разі, якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов'язання. При цьому згідно з п. 4.3 розділу четвертого Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 р. № 276, при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку проводиться датою його подання. Відповідно цією самою датою у картці особового рахунку погашається (повністю або частково) податковий борг (згідно з податковим роз'ясненням, затвердженим наказом ДПА України «Про затвердження Змін до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 13.06.2007 р. № 354) та одночасно на фактично погашену суму нараховується пеня.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 22 лютого 2011 р.

Суддя Л.В.Трофімова