Ухвала суду № 139463586, 28.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11471/26

н/п 1-кс/953/4921/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2026 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025220000000158 від 24.06.2025, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова Харківської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючої лікарем-терапевтом в КНП "Центр сімейної медицини №5" ХМР, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

Підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, -

Встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025220000000158 від 24.06.2025, відносно ОСОБА_5 про canoinoaaiiy caiia??iiai caoiao o aeaeya? o?eiaiiy i?a aa?oi?.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025220000000158 від 24.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

26.08.2026 о 11 год. 15 хв. повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди ОСОБА_5 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до чинного законодавства України оцінювання повсякденного функціонування особи є спеціально врегульованим видом медичної експертизи, результати якого можуть мати юридично значущі наслідки для особи, у тому числі щодо встановлення інвалідності та її групи. Так, відповідно до абзацу, яким у частині першій статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я, затверджених Законом України від 19.11.1992 № 2801-XII, визначено поняття «оцінювання повсякденного функціонування», останнє є видом медичної експертизи, що проводиться особі з обмеженнями повсякденного функціонування у встановленому законодавством порядку з метою визначення рівнів порушення структур та функцій організму, у тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних та сенсорних, що можуть призводити до обмежень повсякденного функціонування.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 встановлено, що з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди.

Таким чином, діяльність експертної команди має нормативно визначений характер та здійснюється виключно в межах наданої законодавством компетенції, за встановленою процедурою та з урахуванням визначених законодавством критеріїв.

Законом України від 19.12.2024 № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» до зазначених положень внесено зміни, якими передбачено можливість підтвердження відповідних обставин, зокрема, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Крім того, відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, у переліку документів, що підтверджують відповідні підстави для відстрочки, прямо передбачено витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Отже, законодавець безпосередньо пов`язує рішення експертної команди з можливістю реалізації передбачених законом прав військовозобов`язаних.

Таким чином, експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи є визначеним законодавством суб`єктом спеціальної процедури медичної експертизи, який діє відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

За результатами передбаченої законом процедури експертна команда приймає рішення щодо питань, віднесених до її компетенції, у тому числі щодо встановлення або невстановлення інвалідності, визначення її групи, причини та часу настання, а також інших питань, визначених законодавством.

Отже, незаконний вплив на членів експертної команди, спрямований на схилення їх до прийняття наперед визначеного рішення щодо встановлення конкретній особі інвалідності або певної її групи, спрямований на втручання у встановлену законом процедуру проведення оцінювання та прийняття юридично значущого рішення.

Так, 17.06.2025 близько 10:00 год. ОСОБА_8 перебував у приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Михайла Гуревича, буд. 14, 2 поверх, кабінет 29 з метою консультації лікування та подальшого направлення для огляду експертними командами з повсякденного оцінювання функціонування особи (ЕКОПФО), де ОСОБА_5 , окрім допомоги в оформленні направлення на лікуванні, діючи умисно, із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення протиправним шляхом, повідомила останнього, що завдяки її особистим зв`язкам, вона може здійснити вплив на прийняття рішення службовими особами ЕКОПФО про встановлення статусу інваліда ОСОБА_8 .

Розуміючи незаконність зазначених вимог, ОСОБА_8 почав діяти під контролем правоохоронних органів, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 ..

В подальшому, 17.09.2025 ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_8 , що для оформлення статусу інваліда необхідно вплинути на службових осіб ЕКОПФО, так як його медичних діагнозів може бути недостатньо для прийняття рішення про встановлення статусу інваліда.

Так, 04.12.2025 ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_8 , вимагала надання грошових коштів в сумі 7 000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на посадових осіб експертної команди з повсякденного оцінювання функціонування особи щодо встановлення факту інвалідності. Крім того, ОСОБА_5 вимагала частину грошових коштів, а саме 4500 доларів США 04.12.2025 та повідомила, що без передачі вказаних коштів, документи ОСОБА_8 не будуть направлені на розгляд ЕКОПФО.

04.12.2025 приблизно о 12:04 ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Михайла Гуревича, буд. 14, 1 поверх, каб. 8А реалізуючи свій злочинний умисел, одержала від ОСОБА_8 частину грошові кошти у сумі 4500 доларів США (що відповідно до офіційного курсу долара США станом на 04.12.2025 становить 189 900 грн.) в якості визначеної нею неправомірної вигоди за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на членів експертної команди з повсякденного оцінювання функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Обласний кардіологічний центр» Харківської обласної ради, щодо встановлення статусу інваліда.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 18.03.2026 приблизно о 13:55 ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Михайла Гуревича, буд. 14, 1 поверх, каб. 8А, одержала від ОСОБА_9 решту грошових коштів у сумі 2500 доларів США (що відповідно до офіційного курсу долара США станом на 18.03.2026 становить 109 850 грн.) в якості визначеної нею неправомірної вигоди за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на членів експертної команди з повсякденного оцінювання функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Обласний кардіологічний центр» Харківської обласної ради, щодо встановлення статусу інваліда.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави відносно підозрюваної ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просить задовольнити клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 . Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання.

Підозрювана в судовому засіданні заперечувала проти клопотання.

Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо клопотання, вказуючи, що ризики є недоведеними, підозра необґрунтована, а розмір застави є непомірний. Просить врахувати, що підозрювана позитивно характеризується, працює, є заміжня.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

У провадженні СУ ГУНП Харківської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, №42025220000000158 від 24.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.

26.08.2026 о 11 год. 15 хв. повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянкою України.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: показами свідка ОСОБА_8 ;протоколами огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 04.12.2025 та від 18.03.2026; протоколами про результати контролю за вчиненням злочину від 04.12.2025 та від 18.03.2026; протоколами зняття аудіо-, відео контролю особи від 06.10.2025 та 04.02.2026; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_5 ; іншими матеріалами в їх сукупності.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України за викладених у клопотанні обставин. Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (за злочин, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого, зокрема обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачено покарання у виді реального позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна). Вказане особливо сильно підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні існує на тій підставі, що підозрювана може впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки остання володіє відомостями щодо місця проживання свідків, може вплинути на них, з метою схилення їх до зміни показів та відмови від показів.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється існує на тій підставі, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, враховуючи характер вчиненого злочину та посаду, може вчиняти аналогічні злочини у якому підозрюється.

Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_5 запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Oae, ca?aii i?aeoeee ?a?iiaenueiai noao c i?aa e?aeie, noa nai?i ??oaiiyi iiaeiai caaacia?eoe ia o?euee i?aaa i?aic??aaiiai, a e aenie? noaiaa?oe ioi?iie caaaeuiinoni?euieo i?aa oa ?ioa?an?a. Caaacia?aiiy oaeeo noaiaa?o?a, ye i?ae?ane?? ?a?iiaenueee noa c i?aa e?aeie, aeiaaa? a?a noao a?euoi? noai?ino? a io?io? ii?ooaiu o?iiinoae noni?eunoaa.

У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв`язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув`язнення (п. 15).

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК УКраїни слідча суддя вважає необґрунтованим та недоведеним.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваної, яка є 1985 року народження, громадянкою України, з вищою освітою, заміжньої, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює лікарем-терапевтом в КНП "Центр сімейної медицини №5" ХМР, зареєстрована та проживає в м. Харкові, раніше не судима. Слідчою суддею враховані всі позитивні характеристики з місця роботи, розмір доходів, наявність чоловіка, який є ФОП, та сина, який має захворювання та потребує реабілітації, дані про перетин кордону.

Однак, слідча суддя зазначає, що всі ці досліджені дані по особистості підозрюваної не зменшують встановлені ризики для їх запобігання.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.

І підозрювана або його захисник в судовому засіданні не надали належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваній, даних про особу, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваною виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт чи особисте зобов*язання, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

I?a ?an ae??oaiiy ieoaiiy uiai ?ici??o canoaae, noa aaa?a? ca iaiao?aia aecia?eoe canoaao o ?ici??? 70 ?ici???a i?i?eoeiaiai i?i?ioio aey i?aoacaaoieo in?a, oa aaa?a? a aaiiio aeiaaeo ?? ainoaoiui naia a oaeiio ?ici??? aey caaacia?aiiy aeeiiaiiy i?aic??aaii? iaia`yce?a, ia?aaaa?aieo EIE Oe?a?ie, c a?aooaaiiyi an?o aaieo ii inia? i?aic??aaii?, aaieo i?i ?? iaeiiaee, n?iaeiee noai, ?? aioiae, a oiio ?ene? ? aeaaia?ei?e i?aai?cao??, oa aaa?a?, ui oy noia canoaae ia ? iaiii??ii? a aaiiio aeiaaeo, ? приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на нього обов`язків.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

Постановив:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором задовольнити.

Обрати підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 днів тобто до 26 жовтня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 232960 (двісті тридцять дві тисячі дев*ятсот шістдесят ) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатись з місця фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватись від спілкування з іншими особами, які фігурують у матеріалах кримінального провадження, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваній, що в разі не виконання покладених на неї обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 негайно повідомити близьких родичів підозрюваної ОСОБА_5 про взяття під варту останньої.

Встановити строк дії ухвали до 26.10.2026 року включно.

Зобов`язати Службу у справах дітей Харківської міської ради вирішити питання щодо влаштування неповнолітньої дитини інваліда ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі відсутності батьківського піклування у відповідності до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 876. За результатами повідомити прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та слідчого суддю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя: