Ухвала суду № 139462937, 03.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/9216/25

Провадження № 2-с/209/479/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Малюк Ольги Петрівни, про скасування судового наказу, виданого Дніпровським районним судом міста Кам`янського за №209/9216/25 від 18 грудня 2025 року за заявою Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання, судового збору,-

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 адвоката Малюк Ольги Петрівни через підсистему Електронний суд» звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу, виданого Дніпровським районним судом міста Кам`янського за №209/9216/25 від 18 грудня 2025 року за заявою Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання, судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 головуючим суддею з розгляду заяви, визначено суддю Левицьку Н.В.

Так, у поданій заяві представник боржника просить поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ Дніпровського районного суду міста Кам`янського від грудня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та судового збору.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що в середині серпня 2026 року боржниця по справі ОСОБА_1 , через Єдиний реєстр боржників дізналася про наявність відносно неї виконавчого провадження № 81497405, після чого 17.08.2026 року уклала Договір про надання правової допомоги з адвокатом Малюк О.П., яка 18.08.2026 року ознайомилася з матеріалами справи № 209/9216/25, в тому числі і судовим наказом, через зареєстрований на її ім`я Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд ЄСІТС».

Представник заявника, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 280/3793/21, зазначає, що відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, довідка про доставку документа до Електронного кабінету є належним та достовірним доказом вручення відповідного документа учаснику справи.

Також представник заявника вказує, що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом про отримання копії судового наказу 24.02.2026 року. Виходячи з указаного, останнім днем для подання заяви про скасування судового наказу, на думку представника заявника, було 11.03.2026 року.

Разом із тим, представник звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 копію судового наказу засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» фактично не отримувала. Підпис, наявний у поштовому повідомленні про вручення відправлення, їй не належить.

Таким чином, представник заявника вважає, що встановлений законом п`ятнадцятиденний строк для подання заяви про скасування судового наказу пропущено з поважних причин, оскільки копію судового наказу боржник фактично не отримувала, а із судовим наказом ознайомилась 18 серпня 2026 року.

Щодо підстав для скасування судового наказу представник боржника зазначає, що ні судовий наказ, ні додані до заяви документи не містять відомостей про період, за який заявлено до стягнення заборгованість. На думку представника боржника, це позбавляє боржника можливості перевірити правильність розрахунку заявленої до стягнення суми, врахування здійснених платежів, а також з`ясувати питання щодо дотримання стягувачем строків звернення до суду та можливого спливу строку позовної давності. Крім того, зазначає, що стягувачем не надано доказів надання послуг, зокрема договору про надання послуг з постачання теплової енергії, укладеного між стягувачем та боржницею, а також документів, які б підтверджували правильність розрахунку заборгованості, застосування відповідних тарифів та безспірність заявлених до стягнення вимог.

Посилаючись на наявність спору щодо підстав виникнення, розміру та правильності розрахунку заборгованості, а також неможливість перевірити дотримання строків позовної давності, представник боржника вважає, що у даному випадку наявний спір про право, у зв`язку з чим просить суд скасувати судовий наказ.

Розглянувши заяву про скасування судового наказу та клопотання про поновлення строку на її подання, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною другою статті 19 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами передбаченими цим Кодексом у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Процесуальні питання видачі судового наказу та його скасування врегульовано статтями 160-173 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що визначають порядок здійснення наказного провадження у цивільних справах.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Частиною першою статті 170 ЦПК України встановлено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього

До заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті (пункт 3 частини п`ятої статті 170 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (частина шоста, сьома статті 127 ЦПК).

Суд звертає увагу, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання заяви про скасування судового наказу.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Отже у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки боржника.

Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Podbielski and PPU Polpure v. Poland» від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловім проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.

У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 273 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888-16-ц указано, що: «що стосується дотримання процесуальних строків, то слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання заяви».

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 18 грудня 2025 року Дніпровським районним судом міста Камянського видано судовий наказ №209/9216/25 за заявою Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія». Вказаним судовим наказом стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (інші відомості про боржника суду не відомі) на користь Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія», місцезнаходження: 51914, м. Кам`янське, вулиця Тритузна, 168 (ЄДРПОУ 32130551, IBAN НОМЕР_2 в АТ «А-Банк», МФО 307770 (інші відомості про стягувача суду не відомі) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 6400 грн., на яку нараховано 3% річних в сумі 128,33 грн. та інфляційні втрати в сумі 313,64 грн., а також заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 653,18 грн., на яку нараховано 3% річних в сумі 12,23 грн. та інфляційні втрати в сумі 36,15 грн., а всього 7543 (сім тисяч п`ятсот сорок три) гривні 53 копійки, а також судовий збір сплачений заявником в розмірі 242 гривні 24 копійки.

Також матеріалами справи підтверджується, що вперше із заявою про скасування судового наказу № 209/9216/25 представник боржниці адвокат Малюк О.П. звернулася до суду 18.08.2026, яку ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 20 серпня 2026 року повернуто без розгляду.

Вдруге із заявою про скасування судового наказу № 209/9216/25 представник боржниці адвокат Малюк О.П. звернулася до суду 25.08.2026, яку ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 26 серпня 2026 року повернуто без розгляду.

Втретє із заявою про скасування судового наказу та клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу представник боржниці адвокат Малюк О.П. звернулася до суду 02 вересня 2026 року.

Звертаючись до суду із вказаною заявою про скасування судового наказу, представник боржника, як на підставу для поновлення строку на подання заяви про скасування вказаного наказу посилається на те, що копію судового наказу та заяву з додатками вона не отримувала, а підпис, який міститься на поштовому повідомлені, не належить ОСОБА_1 .. Про наявність судового наказу дізналася всередині серпня 2026 року, після чого 17.08.2026 року уклала Договір про надання правової допомоги з адвокатом Малюк О.П., яка 18.08.2026 року ознайомилася з матеріалами справи № 209/9216/25.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 19/15334 від 04.12.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Копію судового наказу було скеровано за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання боржника ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 12).

Вказаний судовий наказ отримано боржницею 24 лютого 2026 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.13).

Суд звертає увагу на те, що направлення судового рішення рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для висновку про належне повідомлення, оскільки отримання такого поштового відправлення адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 27 лютого 2023 року у справі № 909/548/16 (909/947/20).

Отже, з огляду на наведене, судовий наказ у справі № 209/9216/25 від 18 грудня 2025 року є таким, що вручений боржниці 24 лютого 2026 року.

Натомість із заявою про скасування судового наказу боржниця через свого представника звернулася 02 вересня 2026 року.

Разом із тим, суд бере до уваги наведені представником боржниці доводи щодо поважності причин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, зокрема посилання на те, що ОСОБА_1 копію судового наказу не отримувала, а підпис у поштовому повідомленні про його вручення їй не належить, у зв`язку з чим фактично із судовим наказом вона ознайомилася лише 18 серпня 2026 року через свого представника.

Водночас, суд критично оцінює такі доводи, оскільки на їх підтвердження боржницею не надано належних та допустимих доказів. Натомість матеріалами справи підтверджується факт вручення ОСОБА_2 копії судового наказу 24 лютого 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містить підпис отримувача, яке є достатнім та належним доказом щодо дати отримання боржником копії судового наказу у цій справі.

При цьому, суд враховує усталену судову практику щодо належного повідомлення учасників справи та вручення їм судових рішень, відповідно до якої відомості, зазначені оператором поштового зв`язку у повідомленні про вручення поштового відправлення, за відсутності доказів їх недостовірності можуть бути покладені в основу висновку про належне вручення судового рішення. Такий підхід ґрунтується, зокрема, на презумпції добросовісності виконання працівниками поштового зв`язку покладених на них обов`язків, якщо інше не встановлено належними та допустимими доказами.

За таких обставин, самі по собі твердження боржниці про те, що зазначений у поштовому повідомленні підпис їй не належить, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження цього, не є достатніми для спростування факту отримання нею копії судового наказу 24 лютого 2026 року.

Інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, представником боржниці не наведено, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наведені представником боржниці причини пропуску процесуального строку не є поважними, а тому у поновленні процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу слід відмовити.

Враховуючи, що заява про скасування судового наказу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.03.2025 №209/1054/25, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу та відсутні обґрунтовані та об`єктивні докази поважності причини пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що заяву представника ОСОБА_1 адвоката Малюк Ольги Петрівни про скасування судового наказу, виданого Дніпровським районним судом міста Кам`янського за №209/9216/25 від 18 грудня 2025 року,слід повернути заявнику.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 126, 127, 169, 170, 171, 258, 260, 261 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Малюк Ольги Петрівнипро поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу - відмовити.

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Малюк Ольги Петрівни, про скасування судового наказу, виданого Дніпровським районним судом міста Кам`янського за №209/9216/25 від 18 грудня 2025 року за заявою Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання, судового збору повернути боржнику без розгляду.

Роз`яснити боржнику, що повернення заяви про скасування судового наказу не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення такої.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА